Правова позиція

Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 05 жовтня 2021 року

у справі № 480/159/20

Адміністративна юрисдикція

Щодо можливості оскарження землекористувачем в суді рішення органу місцевого самоврядування про вилучення земельної ділянки з мотиву суспільних потреб

ФАБУЛА СПРАВИ

ТОВ "Сенс" звернулося до суду з позовом до міської ради, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення відповідача "Про вилучення земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні ТОВ "Сенс", для суспільних потреб та викуп розташованих на ній об`єктів нерухомого майна для даних потреб".

Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, у задоволенні позову відмовлено.

ОЦІНКА СУДУ

Примусове відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності здійснюється за рішенням суду.

Тобто процедура вилучення земельної ділянки з постійного користування містить низку самостійних етапів, а саме: 1) прийняття рішення про вилучення земельної ділянки органом місцевого самоврядування (рішення про намір вилучити земельну ділянку, яке розглядається актом початку процедури вилучення); 2) інформування та отримання згоди суб'єкта постійного землекористування; 3) вжиття заходів щодо компенсації збитків землекористувачу; 4) звернення органу, який прийняв рішення про вилучення земельної ділянки, до суду для вирішення питання про її вилучення та припинення права постійного землекористування (за відсутності згоди землекористувача); 5) прийняття рішення про припинення права користування земельною ділянкою або її частиною та реєстрація такого припинення.

У разі згоди землекористувача на вилучення у нього ділянки, суб'єкти звернення приймають рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою, яке слугує підставою для здійснення подальших реєстраційних дій щодо такої землі. За відсутності згоди землекористувача на вилучення земельної ділянки, питання вирішується у судовому порядку.

Аналіз вищенаведених норм законодавства дає підстави для висновку, що у випадку незгоди особи з вилученням у неї земельної ділянки з постійного користування, зацікавлений суб'єкт владних повноважень, що ініціює вилучення, повинен звернутися до суду та довести наявність відповідних підстав та умов.

Рішення органу місцевого самоврядування про вилучення земельної ділянки є документом, який засвідчує лише намір припинити відповідній особі право на постійне користування земельною ділянкою, як мети відповідної процедури. Це рішення є першою стадією процедури у разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки .

При цьому, у постанові від 01.07.2020 у справі №9901/48/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду, у зв'язку із чим суд першої інстанції правильно не роз'яснив позивачу, до суду якої юрисдикції він має звертатися з таким позовом".

ВИСНОВКИ: рішення органу місцевого самоврядування про вилучення земельної ділянки з мотиву суспільних потреб не підлягає оскарженню землекористувачем в суді, оскільки таке рішення не спричиняє настання правових наслідків для такої особи, якщо вона заперечує проти такого вилучення, а отже, і не може порушувати її прав. Правомірність такого рішення оцінюється адміністративним судом під час розгляду справи за позовом органу місцевого самоврядування про вилучення земельної ділянки.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: земельні спори, адміністративна юрисдикція, порядок вилучення земельних ділянок із постійного користування, підстави припинення прав на землю