Правова позиція

Верховного Суду України

згідно з Постановою

від 27 січня 2015 року

у справі № 21-425а14[1]

Адміністративна юрисдикція

Щодо права платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки

ФАБУЛА СПРАВИ

ТОВ звернулося до суду з позовом державної податкової інспекції (далі - Інспекція), у якому просило визнати незаконним наказ начальника Інспекції «Про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки» та протиправними дії Інспекції щодо її проведення.

Окружний адміністративний суд постановою позов задовольнив.

Апеляційний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України, постанову суду першої інстанції скасував та прийняв нову, якою у задоволенні позову відмовив.

ОЦІНКА СУДУ

Як зазначено у пункті 79.1 статті 79 ПК, документальна невиїзна перевірка здійснюється, зокрема, у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

У підпункті 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК, який був правовою підставою для проведення перевірки у цій справі (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), передбачено, що перевірка здійснюється за наявності такої обставини: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, з наведеної норми вбачається, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

ВИСНОВКИ: суб'єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді. Право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої. Реалізація такого права за відсутності обов'язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: права платника податків, умови проведення податкової перевірки, порядок проведення податкової перевірки