Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 15 вересня 2021 року
у справі № 569/9366/17
Цивільна юрисдикція
Щодо повернення коштів на підставі ст. 1212 ЦК України, отриманих за усною домовленістю про розпорядження майновими правами інтелектуальної власності
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_3 погодив з громадянином Індії ОСОБА_5, який проживає в Україні, умови співпраці щодо удосконалення програмного коду додатку для мобільних пристроїв 1 Kafe Mobile App. Враховуючи, що їх домовленість щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності на програмний код мобільного додатку 1 Kafe Mobile App не була оформлена відповідно до вимог частини 2 статті 207 ЦК України, цей правочин в силу частини 2 статті 1107 ЦК України є нікчемним, а відповідач згідно зі статтями 216 та 1212 ЦК України повинен повернути йому у натурі суму сплачених коштів у розмірі 7 578,5 євро.
Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано. В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів відмовлено.
ОЦІНКА СУДУ
Аналіз цивільного законодавства свідчить, що перекваліфікація відповідного договору може мати місце, зокрема, при: (а) недійсності договору (зокрема, удаваності договору); (б) тлумаченні змісту договору. Перекваліфікація договору можлива тільки в тих випадках, коли вона відбувається в межах спору, що стосується такого договору. Саме такий висновок зумовлений тим, що по своїй суті перекваліфікація направлена на з'ясуванні справжньої волі сторін договору, який перекваліфіковується в інший. А це, відповідно, можливо зробити тільки в рамках спору щодо такого договору.
Договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності такий договір є нікчемним. Законом можуть бути встановлені випадки, в яких договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності може укладатись усно (частина друга статті 1107 ЦК України).
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України)
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином (пункт 1 частини третьої статті 1212 ЦК України).
Системне тлумачення абзацу 1 частини першої статті 216 ЦК України та пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України свідчить, що: (а) законодавець не передбачив можливість здійснення односторонньої реституції; (б) правила абзацу 1 частини першої статті 216 ЦК України застосовуються тоді, коли відбувається саме двостороння реституція; (в) в тому разі, коли тільки одна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання, то для повернення виконаного підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України.
ВИСНОВКИ: укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договір не може бути кваліфікований як договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності в розумінні статті 1107 ЦК, а тому недодержання письмової форми при його укладенні не свідчить про його нікчемність. За таких обставин, установивши наявність договірних відносин між сторонами, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про те, що не можуть бути повернуті кошти з підстав, передбачених статтею 1212 ЦК України.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: захист прав інтелектуальної власності, тлумачення умов договору, правила кваліфікації договору, кондикційні зобов'язання
