Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 12 травня 2021 року

у справі № 522/19426/20

Цивільна юрисдикція

Щодо ненабуття особою статусу «кривдника» як підстави для відмови у встановленні тимчасових обмежень

ФАБУЛА СПРАВИ

ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах своєї малолітньої доньки - ОСОБА_2, звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису, заінтересовані особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА _5.

Рішенням суду першої інстанції у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 задоволено.

ОЦІНКА СУДУ

Визначальним у цій справі є не сама конфліктна ситуація, що виникла між сторонами, і не сам існуючий між ними майновий спір, а є виключно поведінка однієї людини (людей) до іншої (інших) і така поведінка, дія містить ознаки домашнього насильства у формі, передбаченій Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що районний суд, встановивши факт словесних образ на адресу заявника та пригніченість емоційного стану і психологічний стрес дитини, що вбачається з висновку психолога, помилково не вжив в якості протидії домашньому насильству у формі психологічного насильства такий передбачений захід, як обмежувальний припис.

Врахувавши вкрай неприязні стосунки, які склалися між заявником, яка до вирішення спору про право власності на квартиру проживає у спірній квартирі разом з неповнолітньою донькою, з одного боку, та матір`ю і вітчимом іншого співвласника квартира - колишнього чоловіка заявниці - ОСОБА_5, з іншого боку, кожен з яких на праві власності має власне житло, апеляційний суд, оцінивши ризик продовження чи повторного вчинення домашнього насильства у формі психологічного насильства, дійшов правильно висновку про необхідність вжиття заходу, як обмежувальний припис, яким заборонити ОСОБА_3 та ОСОБА _4 перебувати у спірній квартирі, а також наближатися не ближче, ніж на 30 метрів до місця проживання або будь-якого іншого місця перебування постраждалих осіб, якими є ОСОБА_2 і ОСОБА_1.

При цьому Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду, який, врахувавши принцип пропорційності, відповідність вимог заявника щодо застосування заходів тимчасового обмеження прав кривдника частині другій статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», вважав за необхідне видати обмежувальний припис строком на чотири місяці.

ВИСНОВКИ: відсутність постанови суду про визнання винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП,та відсутність факту притягнення до відповідальності за вчинення домашнього насильства і не набуття таким чином статусу «кривдника», не може бути підставою для відмови у встановленні тимчасових обмежень за наявності інших об'єктивних обставин, якими підтверджуються доводи заявника.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: правовий статус кривдника, тимчасові обмеження прав кривдника, підстави видачі обмежувального припису, спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству