Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 17 лютого 2021 року
у справі № 753/19409/19
Цивільна юрисдикція
Щодо особливостей розгляду справ про видачу обмежувального припису стосовного одного з батьків
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася до суду, заінтересовані особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Орган опіки та піклування районної у м. Києві державної адміністрації, із заявою про видачу обмежувального припису.
Ухвалою суду першої інстанції заяву ОСОБА_1 задоволено.
Постановою апеляційного суду ухвалу суду першої інстанції скасовано в окремій частині. Судове рішення в частині встановлення обмежувальних приписів по відношенню до ОСОБА_1 залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон № 2229-VIII), обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених зазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях
При вирішенні питання щодо застосуванні заходів тимчасового обмеження прав кривдника суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов'язані із протиправною поведінкою такої особи.
Визначення формою домашнього насильства над дитиною у розумінні Закону і випадку, коли дитина стала свідком (очевидцем) насильства, та встановлення судом обмежувального припису із застосуванням заходів тимчасового обмеження прав кривдника, визначених частиною другою статті 26 Закону № 2229-VIII, є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосуванні такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність втручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов'язані із протиправною поведінкою такої особи.
ВИСНОВКИ: при розгляді справ про видачу обмежувального припису не визначаються права та обов`язки батьків стосовно дітей, а заперечення можливості видачі обмежувального припису стосовно одного з батьків позбавляє позивача гарантій на спеціальні засоби правового захисту, які передбачені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
КЛЮЧОВІ СЛОВА: сімейні спори, судовий захист від домашнього насильства, спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству, фактичні підстави для застосування домашнього насильства, захист прав дітей