Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 09 лютого 2021 року
у справі № 520/17342/18
Адміністративна юрисдикція
Щодо юрисдикції спору стосовно стягнення з Фонду соціального страхування України грошових коштів на підставі статті 625 ЦК України, втрат частини соціальних виплат та відшкодування моральної шкоди
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, у якому просила стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на свою користь компенсацію втрати доходів у розмірі 129 310, 35 грн з причин затримання щомісячних страхових виплат в період з 01 листопада 2011 року до 01 жовтня 2018 року; 3% річних від простроченої суми затримання щомісячних страхових виплат, що складає 17 543 грн, у період з 01 листопада 2011 року до 01 жовтня 2018 року; 15 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 у задоволені позову відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції змінено в його мотивувальній частині та залишено без змін у його резолютивній частині.
ОЦІНКА СУДУ
Спірні правовідносини між позивачкою та Фондом є правовідносинами щодо загальнообов'язкового державного страхування та гарантій працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я, за яким здійснюється відшкодування Фондом застрахованій особі або члену його сім`ї, а саме ОСОБА_1, шкоди у вигляді страхових виплат, що підтверджується рішенням суду.
Згідно із частинами першою, другою статті 4 Закону № 1105-XIV Фонд є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.
Частинами шостою, сьомою статті 6 Закону № 1105-XIV визначено, що рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов'язковим для виконання, у тому числі всіма страхувальниками та застрахованими особами, яких воно стосується. Рішення правління Фонду оформляється постановою, відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Згідно із частиною першою статті 9 Закону № 1105-XIV основними завданнями Фонду та його робочих органів, зокрема, є реалізація державної політики у сферах соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, медичного страхування; надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону.
Тобто Фонд як суб`єкт владних повноважень наділений владними управлінськими функціями, а правовідносини, які виникли між сторонами, є публічно-правовими та таким, що виникли з приводу соціальних гарантій.
Аналогічно й у справі, що розглядається спір за позитивними вимогами про компенсацію частини соціальних виплат, що заявлені з підстав положень статті 625 ЦК України і Закону № 2050-III та з причин затримання органом Управління Фонду щомісячних страхових виплат, також належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки вони стосуються виплати частини доходів у вигляді страхових виплат (адміністративні правовідносини), які цьому органу було зобов'язано призначити за рішенням адміністративного суду.
У випадку пред`явлення позову про відшкодування шкоди, у тому числі моральної, в іншому судовому проваджені такий спір підлягає розгляду за правилами цивільної або господарської юрисдикції, за виключенням випадку, якщо можливість об`єднання спорів у одне провадження в адміністративній юрисдикції не втрачена.
Велика Палата звертає увагу на те, що у цій справі позов про відшкодування моральної шкоди пред'явлено в одному провадженні з позовними вимогами про стягнення грошових коштів за акцесорним публічно-правовим зобов'язанням. А тому такі позовні вимоги підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
ВИСНОВКИ: між сторонами виник публічно-правовий спір щодо нарахування, сплати та перерахунку соціальних виплат, який підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, а тому за позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та 3% річних на підставі статті 625 ЦК України та про стягнення втрат частини соціальних виплат у зв`язку з несвоєчасною їх виплатою на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», з одночасним відшкодуванням моральної шкоди, а тому справа підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: адміністративна юрисдикція, спори за участю Фонду соціального страхування України, захист соціальних прав, порушення права на соціальні виплати
