Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 11 червня 2020 року
у справі № 480/3507/19
Адміністративна юрисдикція
Щодо визначення розміру судового збору при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів
Аналогічна правова позиція висловлена
Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в постанові
від 16 березня 2020 року у справі № 1.380.2019.001962
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Сумський окружний адміністративний суд рішенням від 24 жовтня 2019 року адміністративний позов задовольнив.
20 листопада 2019 року Сумський окружний адміністративний суд ухвалив додаткове рішення, відповідно до якого стягнув коштом бюджетних асигнувань Сумської митниці Державної фіскальної служби на користь особи судовий збір у розмірі 1536,80 грн.
Другий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14 січня 2020 року повернув апеляційну скаргу у зв'язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги в порядку, визначеному ухвалою від 23 грудня 2019 року.
Відповідач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу про повернення апеляційної скарги та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив, що при сплаті судового збору за подання апеляційної скарги виходив із суми, яка була сплачена за подання позовної заяви як за дві вимоги немайнового характеру, про що було вказано в додатковому рішенні Сумського окружного адміністративного.
Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив, ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду скасував, а справу направив до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на день подання позовної заяви до суду) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (768,40 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (9605 грн); за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (768,40 грн).
Тобто для правильного визначення судового збору, що підлягає сплаті під час звернення до адміністративного суду з позовними вимогами майнового характеру, важливе значення має встановлення розміру ціни позову. Неправильне визначення ціни позову може призвести до необґрунтованого відкриття провадження у справі або, навпаки, до необґрунтованого повернення поданої заяви/скарги.
Звертаючись до положень Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при визначенні ціни позову у справах щодо оскарження рішень про коригування митної вартості товарів, слід враховувати наступне.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).
Стаття 50 Митного кодексу України визначає цілі використання відомостей про митну вартість товарів, а саме для:
- нарахування митних платежів;
- застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України;
- ведення митної статистики;
- розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Одним із обов`язків декларанта у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, є сплата митних платежів або забезпечення їх сплати відповідно до розділу X цього Кодексу (підпункт 4 частини першої статті 266 Митного кодексу України).
Пунктом 1 частини першої статті 279 Митного кодексу України встановлено, що базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є, зокрема для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів.
Відповідно до підпункту «в» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.
Базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів (частина перша пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України).
Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що митна вартість товару для декларанта є базою оподаткування податком на додану вартість та митними платежами. При цьому на митні органи, з метою виконання та досягнення митних цілей, покладено функціональні обов`язки з контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості товарів. Якщо за наслідками такого контролю встановлено, що митна вартість визначена неправильно, митний орган приймає рішення про коригування митної вартості, внаслідок прийняття якого пропорційно змінюється і розмір належних до сплати митних платежів та податку на додану вартість.
Таким чином, сама по собі визначена у рішенні митного органу митна вартість товару безпосередньо не впливає на майновий стан декларанта. Майновий інтерес для нього складає той розмір митних платежів та інших податків, який він має доплатити порівняно з розміром таких платежів, визначених на підставі заявленої ним митної вартості товарів при декларуванні. Обсяг грошового (вартісного) виразу зміни складу майна позивача у цих спорах співпадає з сумою різниці митних платежів та інших податків, яку він має доплатити.
ВИСНОВКИ: при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову у розумінні підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» є різниця митних платежів, що підлягали сплаті із урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: митні спори, порядок справляння судового збору, порядок здійснення митного контролю, наслідки прийняття рішення про коригування митної вартості, підстави зміни майнового стану декларанта
