Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 24 квітня 2019 року
у справі № 922/2103/17
Господарська юрисдикція
Щодо припинення права користування земельною ділянкою
Аналогічна правова позиція висловлена
Верховним Судом України в постановах
від 23 листопада 2016 року у справі 657/731/14-ц
від 05 жовтня 2016 року у справі 181/698/14-ц
Фабула справи: Селянське (фермерське) господарство "Бара" (далі - СФГ "Бара") звернулось до господарського суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - сільська рада, в якому просить суд визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру про припинення права користування земельною ділянкою, відповідно до якого наказано вважати припиненим право постійного користування земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення на підставі державного акту на право постійного користування землею, у зв'язку зі смертю користувача земельної ділянки гр. ОСОБА_8.
Позов обґрунтовано з посиланням на те, що згідно вищевказаним державним актом гр. ОСОБА_8 отримала в постійне користування земельну ділянку. Позивач зазначає, що цією земельною з моменту створення фактично користувалося СФГ "Бара", співзасновником якого і була гр. ОСОБА_8. Після смерті останньої Головне управління Держгеокадастру видало наказ про припинення права користування земельною ділянкою, який СФГ "Бара" вважає незаконним та таким, що суперечить відповідним положенням ЗК України, та порушують права названого господарства, як фактичного користувача земельної ділянки за державним актом на право постійного користування землею.
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, у задоволенні позову відмовлено.
Мотивація касаційної скарги: СФГ "Бара" зазначає, що судами не враховано, що норми ЗК України не передбачають такої підстави для припинення права користування, як смерть фізичної особи, на чиє ім'я було видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.
Правова позиція Верховного Суду: за змістом ч.ч. 1 і 3 ст. 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" ( у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) після одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Сільська, селищна, міська Рада народних депутатів заносить до спеціальної погосподарської книги дані про склад господарства, передану у власність та надану у користування господарству земельну ділянку.
01.08.2003 набрав чинності Закон України від 19.06.2003 № 973-IV "Про фермерське господарство", за змістом ст. 2 якого відносини, пов'язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.
Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний ЗК України серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки.
Земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування (постанова Верховного Суду України від 23.11.2016 у справі № 657/731/14-ц).
Відповідно до ч. 3 ст. 407 ЦК України право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу.
Єдиним належним та допустимим доказом належності спірної земельної ділянки тій чи іншій особі є наявність правовстановлюючого документа.
Висновки: право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.
Ключові слова: право постійного користування землею, земельні права засновника фермерського господарства, правовий статус фермерського господарства, підстави припинення прав на землю, спадкування права користування чужою земельною ділянкою, спадкування майна фермерського господарства, підстави набуття права користування земельною ділянкою
