Правова позиція

Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 05 серпня 2020 року

у справі № 753/10028/18

Кримінальна юрисдикція

Щодо права сторони захисту надати висновок експерта у кримінальних провадженнях, які стосуються дорожньо-транспортної пригоди (ст. 286 КК України)

ФАБУЛА СПРАВИ

За вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК.

Місцевий суд не взяв до уваги та не визнав належним доказом висновок експертів за результатами проведення комплексної автотехнічної та фототехнічної експертизи від 17.05.2016, який був безпосередньо досліджений у судовому засіданні як доказ невинуватості водія ОСОБА_1. В основу обвинувачення місцевий суд поклав висновок комплексної судової автотехнічної та фототехнічної експертизи від 24.05.2018.

Місцевий суд, приймаючи таке рішення, виходив, зокрема, з обсягу вихідних даних, які використовувалися під час проведення обох експертиз. Так, у висновку від 17.05.2016 досліджувався лише відеозапис з відеореєстратора, тоді як висновок від 24.05.2018 був складений за наявності більш широкого спектру вихідних даних, у тому числі при складенні цього висновку враховувалися показання обвинуваченого, потерпілого, свідків щодо обставин та механізму виникнення ДТП.

Апеляційний суд вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишив без зміни.

ККС ВС залишено без зміни судові рішення, що оскаржувалися.

ОЦІНКА СУДУ

Як убачається з матеріалів цього кримінального провадження, з метою забезпечення дотримання принципу змагальності сторін за клопотанням захисника суд долучив до матеріалів кримінального провадження висновок експертів, підготовлений за заявою захисника. Суд першої інстанції, навівши обґрунтування, врахувавши принцип внутрішнього переконання та взаємозв’язок сукупності інших доказів у справі, не взяв до уваги та не визнав цей висновок доказом відсутності в діях водія невідповідностей вимогам ПДР, яку встановлено вказаним висновком експертів, оскільки саме висновок комплексної судової автотехнічної та фототехнічної експертизи відповідає з’ясованим обставинам, був складений з урахуванням більш широкого обсягу вихідних даних та в частині визначення моменту виникнення небезпеки для руху водія узгоджується з дослідженим відеозаписом ДТП, на якому зафіксовано, що момент появи пішохода на проїзній частині відбувся значно раніше, ніж момент появи на смузі автомобіля, що було предметом дослідження експертизи за заявою захисника. При цьому суд урахував показання експерта ОСОБА_10, який у судовому засіданні роз’яснив, що момент виникнення небезпеки був визначений відповідно до методології правильності визначення моментів виникнення небезпеки для руху і він є можливим для використання та дослідження технічної можливості водія уникнути зіткнення у разі виявлення небезпеки.

Згідно з матеріалами кримінального провадження суд першої інстанції на підставі досліджених доказів встановив, що в діях потерпілого ОСОБА_2 як пішохода в дорожній обстановці, що склалася, вбачаються ознаки порушення вимог підпунктів «б», «г» п. 4.14 ПДР, які регламентують заборону пішоходам раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід, а також переходити проїзну частину поза пішохідним переходом, якщо є розділювальна смуга або дорога має чотири і більше смуг для руху в обох напрямках. Суд касаційної інстанції зазначає, що той факт, що внаслідок порушення ПДР потерпілий ОСОБА_2 створив небезпеку для дорожнього руху, не викликає сумніву.

Однак незалежно від причин виникнення небезпеки для руху або перешкоди водій зобов’язаний був виконати вимогу п. 12.3 ПДР і негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди. Таким чином, те, що небезпеку для руху (а саме перехід проїзної частини поза пішохідним переходом, а також здійснення вибігу на проїзну частину поза пішохідним переходом) створено внаслідок власної протиправної поведінки пішохода, не звільняє водія від виконання вимог зазначеного пункту ПДР.

Доводи захисника про те, що з дослідницької частини висновку вбачається, що експерт за основу взяв лише диск, на якому міститься відео з реєстратора автомобіля та схематичне зображення огляду, тобто матеріали, які були долучені до кримінального провадження стороною захисту та використані в ході проведення автотехнічного дослідження, є безпідставними. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, на експертизу надано постанову про призначення експертизи та матеріали кримінального провадження в одному томі.

ВИСНОВКИ: законодавець, передбачивши у ч. 2 ст. 101 КПК право сторони захисту надати суду висновок експерта, тим самим установив і обов’язок суду його розглянути в сукупності з іншими доказами. При цьому у кримінальних провадженнях, які стосуються ДТП, експертне дослідження може вплинути на остаточне рішення або позначитися на остаточному рішенні суду. Тому право захисту спростовувати висновки експертів, надані обвинуваченням, за допомогою іншого висновку, наданого захистом, має бути забезпечене судом.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: засади кримінального провадження, процесуальні права сторони захисту, злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, процедура доказування у кримінальному провадженні, оцінка доказів, судова експертиза