Правова позиція
Верховного Суду України
згідно з Постановою
від 01 березня 2016 року
у справі № 825/1335/13-а
Адміністративна юрисдикція
Щодо захисту права власності шляхом пред'явлення позову про зняття особи з реєстрації місця проживання
Аналогічна правова позиція висловлена
Верховним Судом України в постанові
від 30 червня 2015 року у справі № 21-1438а15
Фабула справи: ОСОБА_9, ОСОБА_10 та в інтересах їхньої неповнолітньої дитини - ОСОБА_14, треті особи: орган опіки та піклування районної в місті ради, ОСОБА_15 (правонаступником якого є ОСОБА_16), за участі прокуратури міста, звернулися до суду з позовом до управління ДМСУ, в якому просили:
- визнати протиправними дії відповідача щодо зняття їх з реєстрації місця проживання;
- зобов'язати управління ДМСУ внести необхідні зміни до реєстраційного обліку та поновити реєстрацію місця проживання за вказаною адресою.
На обґрунтування позову вказали те, що відповідач протиправно зняв їх з реєстрації місця проживання за зазначеною адресою, оскільки немає підстав, передбачених ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1382-ІV), для зняття позивачів з реєстраційного обліку, а саме немає судового рішення про позбавлення позивачів права користування житлом.
Суди розглядали справу неодноразово.
Окружний адміністративний суд постановою у задоволенні позову відмовив повністю.
Апеляційний адміністративний суд постановою рішення суду першої інстанції скасував, позов задовольнив.
Вищий адміністративний суд України ухвалою рішення апеляційного суду скасував, а постанову окружного адміністративного суду залишив у силі.
Мотивація заяви про перегляд судового рішення: ОСОБА_10 наголошує на неоднаковому застосуванню судом норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Правова позиція Верховного Суду: у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Водночас відповідно до ст. 7 Закону № 1382-IV зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Таким чином, як випливає із вказаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.
З огляду на те, що Закон № 1382-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Висновки: у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.
Ключові слова: захист цивільних прав, способи захисту права власності, негаторний позов, оскарження рішень органів державної міграційної служби, порядок зняття з реєстрації місця проживання
