Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 22 жовтня 2020 року

у справі № 904/4387/19

Господарська юрисдикція

Щодо правової природи витрат, пов`язаних з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді

Фабула справи: у провадженні господарського суду перебуває справа № 904/4387/19 за заявою ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ" про банкрутство.

На адресу місцевого господарського суду надійшла заява ТОВ "Молочна компанія "Галичина" про визнання грошових вимог до ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ" на суму 1 002 411,97 грн з яких: 998 569,97 грн - основного боргу, 3 842,00 грн - судового збору.

Ухвалою господарського суду визнано грошові вимоги ТОВ "Молочна компанія "Галичина" до ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ" на суму 3 842,00 грн (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, 998 569,97 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів. Відмовлено в задоволенні заяви ТОВ "Молочна компанія "Галичина" про прийняття додаткової ухвали та покладення на боржника судових витрат в сумі 20 000,00 грн понесених на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи № 904/4387/19.

Апеляційний господарський суд ухвалу господарського суду в частині відмови в задоволенні заяви ТОВ "Молочна компанія "Галичина" про прийняття додаткової ухвали та покладення на боржника судових витрат в сумі 20 000,00 грн, понесених на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи - скасував. Ухвалив нове судове рішення, яким задовольнив заяву ТОВ "Молочна компанія Галичина". Поклав на ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ" судові витрати понесені ТОВ "Молочна компанія "Галичина" на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн., шляхом включення їх до реєстру вимог кредиторів боржника в першу чергу погашення. В іншій частині ухвалу господарського суду залишив без змін.

Мотивація касаційної скарги: ТОВ "Сьома лінія" посилається на п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме: на ухвалення судом апеляційної інстанції рішення із неправильним застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах та на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме ст. 1, абз. 3 ч. 8 ст. 45, ч. 1 ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Правова позиція Верховного Суду: у ст. 1 КУзПБ наведено визначення кредитора, яким є юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до ПК України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсних кредиторів, якими є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточних кредиторів - кредиторів за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Ст. 64 КУзПБ встановлено черговість задоволення вимог кредиторів боржника. Так у п.1 ч. 1 цієї статті передбачено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому у першу чергу задовольняються, зокрема, витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУзПБ Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Висновки: системний аналіз норм ст. 123 ГПК України, ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства свідчить, що витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді не є у розумінні ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства зобов'язанням боржника перед кредитором, а є витратами понесеними в процесі розгляду грошових вимог кредитора, які мають спеціальний порядок відшкодування, передбачений нормами ГПК України та не можуть бути стягнуті окремо від цього провадження. Тому такі витрати не відносяться до поточних вимог у справі та відносяться згідно із п. 1 ч. 1 ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства до першої черги задоволення вимог кредиторів.

Ключові слова: склад судових витрат, порядок відшкодування витрат на правову допомогу, особливості провадження у справі про банкрутство, вимоги кредиторів до боржника