Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 09 вересня 2020 року
у справі № 658/1281/18
Кримінальна юрисдикція
Щодо правової природи судимості
Фабула справи: за вироком міськрайонного суду ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано у зв`язку з недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК.
Апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання та звільнення від відбування покарання з випробуванням й постановив у цій частині новий, яким ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. У решті вирок суду залишив без змін.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 зазначає, що апеляційний суд ухвалив незаконний, необґрунтований та невмотивований вирок. Зазначає про неприпустимість посилання у рішенні на засудження його 16 листопада 2012 року районним судом за ч. 2 ст. 194 КК як на обставину, що характеризує його, оскільки відповідно до вимог ст. 89 КК ця судимість є погашеною, а він раніше не судимою особою.
Правова позиція Верховного Суду: доводи касаційної скарги засудженого про те, що апеляційний суд у вироку безпідставно послався на його попередню судимість, є обґрунтованими.
Висновки: судимість є правовим станом особи, який виникає у зв`язку з її засудженням і за зазначених у законі умов тягне настання для неї певних обмежень. Судимість має строковий характер. Закон визначає, коли вона виникає (з дня набрання законної сили обвинувальним вироком), та встановлює підстави її припинення. Такими підставами є погашення судимості та її зняття.
Ключові слова: знищення чужого майна, загальнонебезпечний характер дій, особисті неприязні відносини
