Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 14 вересня 2020 року
у справі № 400/1505/19
Адміністративна юрисдикція
Щодо правомірності сплати збору на обов'язкове пенсійне страхування при придбанні цілісного майнового комплексу
Фабула справи: ТОВ Торговий дім «Аннона» (далі - ТОВ ТД «Аннона») звернулось з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України (далі - ГУ ПФУ), в якому просило визнати незаконною бездіяльність, яка полягає в нездійсненні звернення до відповідного органу Казначейства з поданням про повернення збору на обов'язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1221958,91 грн, сплачені ТОВ ТД «Аннона» та зобов`язати відповідача звернутись до Головного управління Державної казначейської служби з поданням про повернення збору на обов'язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у вказаному розмірі.
В обґрунтування вимог позову позивач вказує, що поняття «цілісний майновий комплекс» не є тотожним поняттю «нерухоме майно». Разом з тим, відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №400/97-ВР) об`єктом оподаткування є вартість саме нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна. Оскільки позивач, укладаючи договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, не отримав у власність нерухоме майно, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування було ним сплачено помилково.
Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного, адміністративний позов задоволено повністю.
Мотивація касаційної скарги: ГУ ПФУ зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень абз. 2 п. 9 ст. 1 Закону №400/97-ВР. За позицією скаржника, до цілісного майнового комплексу, до складу якого входить нерухоме та рухоме майно, майнові та немайнові права, а також зобов`язання, слід застосовувати положення ст. 188 ЦК України щодо складної речі. Цією ж нормою передбачено, що правочин, вчинений щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо інше не встановлено договором. Положення ст. 66 ГК України визнають цілісний майновий комплекс нерухомістю, яка може бути об'єктом купівлі-продажу та інших угод. Відтак, підстави для повернення суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплаченої під час нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, відсутні.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до абз.абз. 1-3 п. 9 ст. 1 Закону №400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з ПК України.
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Об`єктом оподаткування є для платників збору, визначених п. 9 ст. 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна (п. 8 ст. 2 Закону №400/97-ВР).
Аналогічні за змістом норми містяться і у п.п. 151-153 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року №1740 (далі - Порядок №1740).
Відповідно до пп. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 ПК України до групи 3 основних засобів та інших необоротних активів належать: будівлі, споруди, передавальні пристрої.
Висновки: законодавець встановив, що збір до Пенсійного фонду при придбанні нерухомості справляється не з будь-якого нерухомого майна, а лише з тієї нерухомості, яка перерахована у п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 151 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року №1740.
Цілісний майновий комплекс відсутній у переліку нерухомого майна у визначенні, наведеному у Законі, відтак, законодавчо визначених підстав для нарахування і сплати позивачем збору на обов'язкове пенсійне страхування не було.
Ключові слова: підприємство як єдиний майновий комплекс, підстави віднесення майна до нерухомості, обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій
