Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 02 вересня 2020 року
у справі № 923/1494/15[1]
Господарська юрисдикція
Щодо підстав подання заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на його керівника
Фабула справи: арбітражний керуючий звернувся до господарського суду з заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника Приватного підприємства "Серпень-2003" (далі - ПП "Серпень-2003") на його керівника та засновника Дермеольова Сергія Петровича в якій просив стягнути з останнього 2 463 098 грн 66 коп. на користь боржника.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Ухвалою господарського суду, залишеною без змін постановою апеляційного господарського суду, заяву ліквідатора задоволено, покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ПП "Серпень-2003" на його керівника та засновника та стягнуто з керівника та засновника ПП "Серпень-2003" на користь ПП "Серпень-2003" 2 463 098,66 грн.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував приписи ч. 5 ст. 41 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Правова позиція Верховного Суду: виявлення наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника покладена саме на ліквідатора банкрута, що пов'язано з виконанням ліквідатором банкрута повноважень визначених ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Приписи ч. 5 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не встановлюють ознак доведення до банкрутства, які можуть стати підставою для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника.
Саме детальний аналіз ліквідатора фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи.
Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.
Аналіз положень абз. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", дає підстави дійти до висновку, що заява про покладення субсидіарної відповідальності може бути подана ліквідатором до суду у разі, коли буде встановлена недостатність майна боржника для повного задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.
Висновки: ліквідатор за наявності ознак банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, для забезпечення реалізації принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, подає заяву про покладення субсидіарної відповідальності не раніше ніж після завершення реалізації об'єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі при наявності обставин недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута.
Ключові слова: підстави відповідальності керівника підприємства, умови настання субсидіарної відповідальності, наслідки спливу позовної давності, вина керівника у несплаті підприємством податків