Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 31 серпня 2020 року
у справі № 501/33/17
Цивільна юрисдикція
Щодо презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу
Аналогічна правова позиція висловлена
Великою Палатою Верховного Суду в постанові
від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати за ним право особистої приватної власності на квартиру та стягнути з ОСОБА_2 243 000 грн.
ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за нею право приватної власності на 2/3 частини квартири.
Рішенням міського суду первісний позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на квартиру; в іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено в повному обсязі.
Постановою апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення міського суду скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким:
- у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру - відмовлено;
- зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру та поділ майна подружжя - задоволено частково;
- визнано за ОСОБА_2 право приватної власності на Ѕ частину квартири;
- залишено у приватній власності ОСОБА_1 Ѕ частину квартири;
- припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на квартиру;
- в решті зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 вказує, що спірна квартира придбана за його особисті кошти від продажу попередньої квартири, а тому є його особистою приватною власністю. Вказує, що про п. 6 договору купівлі-продажу спірної квартири не знав, а відповідачка не надала суду доказів про те, що вона надавала кошти на її придбання.
Правова позиція Верховного Суду: за правилом ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За змістом ст.ст. 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Висновки: норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Ключові слова: розірвання шлюбу, речові права на нерухоме майно