Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 27 лютого 2020 року
у справі № 922/1134/17
Господарська юрисдикція
Щодо повноважень розпорядника майном на звернення до суду з вимогами щодо визнання права власності та віндикації майна на користь боржника
Фабула справи: провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Енвіжн-Холдинг" (далі - ДП "Енвіжн-Холдинг") порушено ухвалою господарського суду за загальною процедурою відповідно до ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого.
Розпорядник майна ДП "Енвіжн-Холдинг" звернулася до місцевого господарського суду із заявою про скасування реєстраційних дій; про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 та передання у власність ДП "Енвіжн-Холдинг" нерухоме майно.
В обґрунтування вимог розпорядник майна зазначила, що спірне іпотечне майно, яке перебувало у власності ДП "Енвіжн-Холдинг", без згоди боржника було перереєстровано за ТОВ "Оптимум-Фактор", а в подальшому перереєстровано за ОСОБА_2 та ОСОБА_3; зазначені реєстраційні дії щодо реєстрації права власності на іпотечне майно за ТОВ "Оптимум-Фактор" є незаконними та такими, що не відповідають чинному законодавству. Зіславшись на ч. 1 ст. 387, ч. 1 ст. 388 ЦК України, ч. 1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заявник стверджувала, що внаслідок неправомірних дій зі сторони ПАТ "Укрінбанк", ТОВ "Оптимум-Фактор" та реєстратора, ДП "Енвіжн-Холдинг" втратило усе нерухоме майно, за рахунок якого мало б відбутись задоволення вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі. Доводивши те, що нерухоме майно заявника вибуло з його володіння на підставі незаконних дій державного реєстратора, тобто неправомірно вибуло від добросовісного власника та перейшло до чужого незаконного володіння, розпорядник майна змінила предмет позову шляхом доповнення до раніше заявлених вимог про скасування реєстраційних дій щодо спірного нерухомого майна, витребування з чужого незаконного володіння спірного нерухомого майна та передачу у власність боржника, вимог про визнання права власності за боржником на спірні об`єкти нерухомості. У додаткових поясненнях розпорядник майна наводила обґрунтування заяви про зміну предмета позову, зокрема, посилалась на приписи ст.ст. 316, 321, 328, 346, 392 ЦК України, ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та зазначила про те, що угода про відступлення права вимоги між банком та ТОВ "Оптимум Фактор" є нікчемною в розумінні ч. 1 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Господарський суд розглянув по суті подану розпорядником майна заяву про скасування реєстраційних дій та витребування майна з чужого незаконного володіння та ухвалою відмовив у її задоволенні. Апеляційний господарський суд ухвалу господарського суду залишив без змін.
Мотивація касаційної скарги: розпорядник майна ДП "Енвіжн-Холдинг" вказує, що судами неправильно застосовано положення ст.ст. 215, 216, 388 ЦК України про неможливість витребування спірного заставного майна від осіб, до яких воно перейшло за наслідком укладення внаслідок подвійної переуступки, оскільки саме такий спосіб захисту є належним відповідно до ст. 388 ЦК України, внаслідок вибуття майна від законного власника без його волі. Однак, судами не в повному обсязі було досліджено обставини вибуття заставного майна від боржника з дефектом волі, оскільки ДП "Енвіжн-Холдінг" не вчиняв жодних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо відчуження спірного майна.
Правова позиція Верховного Суду: ч. 3 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено обов’язки розпорядника майном, серед яких є обов`язок вжиття заходів для захисту майна боржника. Разом з тим, ч.ч. 5, 6, 8 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено існування на стадії розпорядження майном органів управління боржника, які за певних обставин діють під наглядом розпорядника майном та заборонено розпоряднику майна втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника, крім випадків, передбачених цим Законом. Також, законодавець передбачив можливість припинення повноважень керівника боржника та виконавчих органів його управління за певних обставин (ч. 12 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").
Відповідно до ч. 9 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", розпорядник майна має право на подання до господарського суду позову щодо визнання недійсними правочинів (договорів), укладених боржником з порушенням порядку, встановленого цим Законом, а також позовів щодо визнання недійсними актів, прийнятих у процедурі розпорядження майном стосовно зміни організаційно-правової форми боржника.
Відповідно до ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", арбітражний керуючий наділений повноваженнями звернення до суду про визнання недійсними правочинів боржника із спеціальних підстав, визначених цією статтею, однак, ця норма не надає розпоряднику майна повноважень на звернення до суду в інтересах боржника з вимогами про повернення майна на користь боржника. Відтак, вимогу про повернення майна та про визнання за ним права власності на спірне майно може заявити тільки його власник згідно ст.ст. 387, 392 ЦК України. Щодо юридичної особи належним суб’єктом такого звернення є її орган управління, визначений установчими документами.
Висновки: на стадії розпорядження майном законодавець чітко визначив повноваження розпорядника майна щодо звернення з вимогою про визнання недійсними угод (правочинів) укладених боржником, однак не наділив його повноваженнями щодо заявлення вимог віндикаційного характеру, оскільки на стадії розпорядження майном існують органи управління боржником, утворені відповідно до його установчих документів, до повноваження яких віднесено здійснення оперативно-господарської діяльності боржника, частиною якої є звернення до суду з вимогами про повернення боржнику його майна (майнових прав). Також, розпорядник майна не наділений повноваженнями вжиття заходів з визнання права власності на майно боржника за наявності таких повноважень в органу управління боржником на стадії розпорядження майном.
Ключові слова: процедура банкрутства, віндикація, захист права власності