Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 27 травня 2020 року
у справі № 712/4702/19[1]
Цивільна юрисдикція
Щодо юридичного значення надання малолітній дитині матеріальної допомоги при визначенні розміру аліментів
Фабула справи: ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та про стягнення аліментів на утримання дитини.
Рішенням районного суду позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 05 квітня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі в розмірі 700 грн щомісячно, починаючи з 21 серпня 2019 року і до досягнення дитиною ОСОБА_3 трирічного віку.
Постановою апеляційного суду рішення районного суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дитини та утримання дружини скасовано та прийнято в цій частині вимог нову постанову. Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини. Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 зазначає, що під час ухвалення судового рішення апеляційний суд не врахував той факт, що батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей. Цей обов`язок є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.
Правова позиція Верховного Суду: за змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом (п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).
Положеннями ч. 3 ст.і 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Із змісту оскаржуваного рішення убачається, що апеляційний суд відмовив у задоволенні зазначених вимог з підстав наявності у власності малолітньої дитини квартири, що була подарована їй відповідачем, а також у зв`язку з тим, що дохід доньки набагато перевищує дохід відповідача і забезпечує повністю її потреби.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 190 СК України той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо). Такий договір нотаріально посвідчується. Право власності на нерухоме майно за таким договором виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону. Якщо дитина досягла чотирнадцяти років, вона бере участь в укладенні цього договору. Набувачем права власності на нерухоме майно є сама дитина або дитина і той із батьків, з ким вона проживає, на праві спільної часткової власності на це майно. У разі укладення такого договору той із батьків, з ким проживає дитина, зобов`язується самостійно утримувати її. Таким чином, положення зазначеної статті застосовуються виключно з метою припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно.
Згідно нотаріально посвідченого договору дарування від 20 листопада 2017 року ОСОБА_2 подарував своїй доньці ОСОБА_3 квартиру.
Матеріали справи не містять належні та допустимі докази того, що відповідач подарував квартиру своїй дитині в рахунок саме аліментних платежів або з метою припинення права на аліменти для дитини.
Висновки: надання малолітній дитині матеріальної допомоги у добровільному порядку є правом батька та не звільняє його від обов`язку утримувати дитину. Крім того, квартира була подарована доньці під час сумісного проживання сторін разом із дитиною однією сім`єю.
Ключові слова: допомога на дитину, виховання дочки, договір дарування
