Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 15 червня 2020 року

у справі № 138/240/16-ц[1]

Цивільна юрисдикція

Щодо зміни строку виконання основного зобов`язання за кредитним договором

Фабула справи: ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» звернулося до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з позовом, у якому просило стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором у розмірі 23 972,29 доларів США. Виконання умов кредитного договору забезпечено договорами поруки.

Заочним рішенням міськрайонного суду позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» заборгованість за кредитним договором в розмірі 23 972,29 доларів США, яка складається із:

1. 15 612,39 доларів США - борг за тілом кредиту;
2. 8 359,90 доларів США - борг за процентами за користування кредитом.

Постановою апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Заочне рішення міськрайонного суду змінено. Стягнуто з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_2, солідарно з ОСОБА_3 та солідарно з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» заборгованість за кредитним договором в сумі 23 972, 29 доларів США, із яких:

1. 15 612,39 доларів США - заборгованість за кредитом;
2. 8 359,90 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Мотивація касаційної скарги: ОСОБА _1 зазначає, що судами попередніх інстанцій не було досліджено у повній мірі укладений кредитний договір та норми чинного законодавства, що регулюють ці правовідносини.

Правова позиція Верховного Суду: згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Визначення поняття «зобов`язання» міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Згідно зі ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

У пункті 9.2. кредитного договору сторони погодили, що у випадку виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості за кредитом та/або за сплатою процентів за користування кредитом строк користування кредитом припиняється достроково на десятий день місяця, наступного за місяцем, у якому виник факт прострочення. Про припинення строку користування кредитом банк письмово повідомляє позичальника.

Тобто сторони врегулювали у договорі питання дострокового повернення кредиту - зміну строку виконання основного зобов`язання.

З аналізу змісту пункту 9.2 кредитного договору слідує, що безумовною підставою для зміни строку виконання основного зобов`язання є виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості, а не направлення банком письмового повідомлення позичальнику про припинення строку користування кредитом, так як у такому повідомленні банк не вимагає дострокового виконання зобов`язань.

Виходячи з наведеного, у разі прострочення виконання позичальником своїх зобов`язань відбувається автоматична зміна строку виконання основного зобов`язання та така зміна не залежить від волевиявлення однієї зі сторін та не надає банку право звернутися з вимогою про дострокове повернення всієї суми кредиту у порядку, визначеному ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Висновки: у разі, якщо сторони договору визнали безумовною підставою для зміни строку виконання основного зобов`язання саме виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості, а не направлення банком письмового повідомлення позичальнику про припинення строку користування кредитом, то така зміна не залежить від волевиявлення однієї зі сторін та не надає банку право звернутися з вимогою про дострокове повернення всієї суми кредиту у порядку, визначеному ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Ключові слова: умови договору поруки, неналежне виконанням умов договору, строк виконання основного зобов`язання, строк звернення до поручителів з вимогою