Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 09 червня 2020 року
у справі № 910/3704/13
Господарська юрисдикція
Щодо умов розгляду спору в межах справи про банкрутство
Фабула справи: в провадженні господарського суду знаходиться справа за заявою ТОВ "Факро Орбіта" до Державного підприємства "Державний проектний інститут "Діпроверф" про банкрутство.
Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України звернулося з позовом до Компанії "FRATEX BUSINESS LIMITED" та ТОВ "АВІЕШЕНТЕХНІК" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги.
Ухвалою господарського суду відмовлено у прийнятті позовної заяви Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про визнання правочину недійсним в межах справи про банкрутство та роз`яснено, що вказаний позов має розглядатись господарським судом за місцезнаходженням відповідачів в окремому позовному провадженні.
Постановою апеляційного господарського суду у даній справі апеляційну скаргу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України задоволено. Ухвалу господарського суду, якою відмовлено у прийнятті позовної заяви Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про визнання правочину недійсним - скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції на стадію відкриття провадження у справі.
Мотивація касаційної скарги: ТОВ "Авіешентехнік" вказує, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що зазначена позовна заява має розглядатися в порядку передбаченому ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства в межах справи про банкрутство не відповідає законодавству.
Правова позиція Верховного Суду: п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно ч. 1 ст. 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
Ст. 45 ГПК України визначає, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
З предмету позову вбачається, що спірний договір укладений між Компанією "FRATEX BUSINESS LIMITED" та ТОВ "АВІЕШЕНТЕХНІК", таким чином Державне підприємство "Державний проектний інститут "Діпроверф" не є стороною спірного правочину.
Тому відсутні підстави стверджувати, що на вказані позовні вимоги поширюються положення п. 8 ст. 20 ГПК України, щодо належності спорів з майновими вимогами до боржника, у тому числі спорів про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, до юрисдикції господарських судів. Така правова позиція щодо неможливості розгляду аналогічних спорів в межах справи про банкрутство викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 752/4361/15.
Висновки: законодавець визначив, що в межах справи про банкрутства розглядаються спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених саме боржником.
Ключові слова: територіальна підсудність спору, особливості розгляду справ про банкрутство, умови розгляду майнових вимог у справі про банкрутство