Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 16 березня 2020 року
у справі № 1.380.2019.001962
Адміністративна юрисдикція
Щодо визначення розміру судового збору при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів
Фабула справи: рішенням окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_1 до митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості задоволено повністю.
Ухвалою апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу митниці ДФС залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам ст. 296 КАС України, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків, а саме сплати судового збору.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції виходив з того, що загальна оспорювана сума (ціна позову) у справі становить різницю показників митної вартості товару між визначеними митним органом та позивачем, і складає 436903,97 грн. Відтак, розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання апеляційної скарги, становив 6553,56 грн.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу митниці ДФС було повернуто скаржнику через неусунення недоліків апеляційної скарги в повному обсязі.
Суд, повертаючи апеляційну скаргу, врахував подане відповідачем клопотання, але вказав, що у цій справі правильно було розраховано належну до сплати суму судового збору виходячи з різниці показників митної вартості товару, визначених митним органом та позивачем.
Мотивація касаційної скарги: митниця ДФС зазначає, що апеляційний суд помилково ототожнив поняття «митні платежі» та «митна вартість» при розрахунку належного до сплати розміру судового збору. Втім, вказані поняття не є ідентичними, оскільки «митна вартість» це фактично ціна товарів, а «митні платежі» - податки на них нараховані, тому вартісне вираження цих понять є відмінним. На переконання скаржника, саме різниця між сумами мита і ПДВ, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом, і є ціною позову. У цій справі така різниця становить 139404,87 грн., тоді як визначена апеляційним судом сума згідно з приписами ст. 279 МК України становить лише базу оподаткування митом товарів, які переміщуються через митний кордон України, і не є загальною сумою майнових вимог позивача.
Правова позиція Верховного Суду: згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (768,40 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (9605 грн.).
Виходячи з наведеного, для правильного визначення судового збору, що підлягає сплаті під час звернення до суду з вимогами майнового характеру, важливе значення має встановлення розміру ціни позову. Неправильне визначення ціни позову може призвести до необґрунтованого відкриття провадження у справі або, навпаки, до необґрунтованого повернення поданої заяви/скарги.
Звертаючись до положень Митного кодексу України при визначенні ціни позову у справах щодо оскарження рішень про коригування митної вартості товарів, слід враховувати наступне.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ст. 49 МК України).
Ст. 50 МК України визначає цілі використання відомостей про митну вартість товарів, а саме для:
- нарахування митних платежів;
- застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України;
- ведення митної статистики;
- розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Одним із обов`язків декларанта у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, є сплата митних платежів або забезпечення їх сплати відповідно до розділу X цього Кодексу (підпункт 4 частини першої статті 266 МК України).
П. 1 ч. 1 ст. 279 МК України встановлено, що базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є, зокрема для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів.
Відповідно до пп. «в» п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.
Базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ МК України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів (ч. 1 п. 190.1 ст. 190 МК України).
З аналізу наведених правових норм слідує, що митна вартість товару для декларанта є базою оподаткування податком на додану вартість та митними платежами. При цьому на митні органи, з метою виконання та досягнення митних цілей, покладено функціональні обов`язки з контролю за правильністю визначення платником митної вартості товарів. Якщо за наслідками такого контролю встановлено, що митна вартість визначена не правильно, орган доходів і зборів приймає рішення про коригування митної вартості, внаслідок прийняття якого пропорційно змінюється і розмір належних до сплати митних платежів та податку на додану вартість.
Таким чином, сама по собі визначена у рішенні контролюючого органу митна вартість товару безпосередньо не впливає на майновий стан декларанта. Майновий інтерес для нього складає той розмір митних платежів та інших податків, який він має доплатити порівняно з розміром таких платежів, визначених на підставі заявленої ним митної вартості товарів при декларуванні. Обсяг грошового (вартісного) виразу зміни складу майна позивача у цих спорах співпадає з сумою різниці митних платежів та інших податків, яку він має доплатити.
Висновки: при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову у розумінні пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 «Про судовий збір» є різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.
Ключові слова: платіжне доручення, позовні вимоги майнового характеру, оскарження рішень про коригування митної вартості
