Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 17 березня 2020 року
у справі № 704/1233/17
Цивільна юрисдикція
Щодо статусу прокурора
Фабула справи: заступник керівника міської прокуратури звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, ОСОБА_1, третя особа - фермерське господарство «Лащова», про визнання незаконними і скасування рішень органу державної влади, визнання договорів оренди та суборенди недійсними.
Ухвалою районного суду позовна заява заступника керівника міської прокуратури залишена без розгляду. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що справа неодноразово призначалась до розгляду районним судом, проте заступник керівника прокуратури Зубенко С. жодного разу не з`явився на засідання. Натомість прокурор Каневський В. В. представляв інтереси позивача на підставі лише службового посвідчення, не надавши відповідного підтвердження своїх повноважень.
Постановою апеляційного суду апеляційну скаргу прокуратури задоволено. Ухвалу районного суду скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ЦПК України, законом України «Про прокуратуру» не встановлено необхідності підтвердження довіреністю повноважень осіб, зазначених у ст. 15 Закону України «Про прокуратуру» як представників у цивільному процесі, які діють у межах своєї компетенції. Такі особи підтверджують свої повноваження службовим посвідченням.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 зазначає, що положення чинного законодавства залишилися поза увагою апеляційного суду, а у своїй постанові суд апеляційної інстанції обмежився лише посиланням на ст.ст. 15, 23 Закону України «Про прокуратуру». Аналіз Закону України «Про прокуратуру» (ст.ст. 21-24) свідчить про те, що під поняттям прокурор потрібно розуміти службову особу прокуратури вищого рівня, а саме від Генерального прокурора України до заступника місцевої прокуратури. Суд апеляційної інстанції не розмежував працівників прокуратури вищого рівня та інших працівників прокуратури. Прокурори вищого рівня наділені спеціальними повноваженнями на підписання документів та представництво у судів без довіреності, а інші працівники прокуратури не мають повноважень на підписання відповідних заяв та скарг і мають право на представництво у суді на підставі довіреності.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ст. 131-1 Конституції України органи прокурату здійснюють представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Ч. 3 ст. 56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Статус прокурора визначено у ст. 15 вказаного вище Закону України «Про прокуратуру», частиною другою якої передбачено також, що прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає в прокуратурі.
Як роз`яснив Конституційний Суд України в рішенні № 3-рп/99 від 08 квітня 1999 року, представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки. Представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом представників та колом суб`єктів, інтереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації.
Висновки: прокурор діє не від імені органу прокуратури як юридичної особи, а виключно від імені держави.
Ключові слова: представництво у цивільному процесі, посвідчення прокурора, підтвердження повноважень прокурора
