Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 18 грудня 2019 року
у справі № 645/2540/17-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо умов визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради та просив визнати за ним право власності в порядку набувальної давності на 68/600 частин домоволодіння.
Міська рада звернулася до суду із зустрічною позовною заявою та просила: визнати відумерлою спадщиною - 68/600 частини домоволодіння; передати відумерлу спадщину - 68/600 частини домоволодіння, у комунальну власність територіальної громади міста Харкова в її особі.
Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги міська рада посилалася на те, що ОСОБА_3 склала заповіт, згідно з яким 68/600 частин спірного домоволодіння заповіла державі, однак зазначена частина домоволодіння до держави не переходила.
Фрунзенський районний суд первісний позов задовольнив.
Апеляційний суд рішення районного суду залишив без змін.
Мотивація касаційної скарги: міська рада зазначає, що предметом спору в цій справі є вимога про визнання права власності на 68/600 частин домоволодіння, які належали ОСОБА_3, яка померла та заповіла вказане майно державі. Спірне майно на підставі ст. 555 ЦК Української РСР до держави не переходило, а тому право власності на нього необхідно визнати за територіальною громадою міста Харкова, згідно з чинним законодавством. Також касаційна скарга містить доводи про те, що ОСОБА_1 не доведено та не підтверджено належними і допустимими доказами того, що він безперервно проживав у спірній частині спірного домоволодіння протягом 10-ти років, оскільки зареєстрованим місцем його проживання інша адреса. Тобто, доказів того, що ОСОБА_1 був зареєстрований у спірному домоволодінні, матеріали справи не містять.
Правова позиція Верховного Суду: згідно з ч.ч. 1, 4 ст.і 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме:
- наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт;
- законність об`єкта володіння;
- добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння;
- безперервність володіння;
- сплив установлених строків володіння;
- відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.
Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вказаних умов у сукупності.
Висновки: при зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно позивачем має бути доведено факт існування такого нерухомого майна, відкритість та безперервність володіння ним без правової підстави; добросовісність заволодіння майном; факт володіння спірним майном протягом строку, який складає не менше 10 років.
Володіння без правової підстави - це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку законну підставу володіння чужим майном.
Аналізуючи поняття добросовісності володіння як ознаки набувальної давності за ст. 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна, тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений в тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Ключові слова: перехід майна державі, сплата комунальних послуг, сплата земельного податку
