Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 11 лютого 2020 року
у справі № 922/614/19
Господарська юрисдикція
Щодо юрисдикції спорів про розірвання договору оренди землі, землекористувачем якої є фермерське господарство
Фабула справи: заступник керівника місцевої прокуратури звернувся до господарського суду з позовом до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру) та Фермерського господарства «Агрозем-7» (далі - ФГ «Агрозем-7»), у якій просив:
- визнати незаконним та скасувати накази Головного управління Держземагентства у Харківській області (далі - ГУ Держземагентства);
- визнати недійсним договори щодо оренди землі, укладені між ГУ Держземагентства та ОСОБА_1;
- зобов`язати ФГ «Агрозем-7» та ОСОБА_1 повернути у відання держави в особі ГУ Держгеокадастру земельні ділянки державної власності.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані накази ГУ Держземагентства прийнято з порушенням ст.ст. 116, 122, 123, 124, 134 ЗК України, що призвело до незаконної передачі ОСОБА_1 у користування земельних ділянок державної власності.
Господарський суд залишив без задоволення клопотання відповідачів про залишення позову без розгляду; закрив провадження у справі, зазначивши, що цей спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Постановою апеляційного господарського суду ухвалу господарського суду залишено без змін.
Мотивація касаційної скарги: прокурор вказує, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, зокрема при визначенні суб`єктної юрисдикції справи. Вважає, що, закриваючи провадження у цій справі, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що спір є приватноправовим і за суб`єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичної особи ОСОБА_1, який не є підприємцем.
Правова позиція Верховного Суду: з комплексного аналізу норм ст.ст. 1, 5, 7, 8, 12 Закону України «Про фермерське господарство» можна зробити висновок, що після укладення договору користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.
Після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, на конкурентних засадах через участь у торгах, а не як фізична особа - громадянин із метою створення фермерського господарства.
Спори фермерських господарств, які є юридичними особами, з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.
Висновки: якщо на час звернення до суду з таким позовом фермерське господарство, з метою створення якого надавалась земельна ділянка, вже зареєстровано, то справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, навіть якщо відповідачем у справі зазначено фізичну особу, якій ця земельна ділянка надавалась з метою створення фермерського господарства.
Ключові слова: господарська юрисдикція, господарське судочинство, цивільне судочинство, цивільна юрисдикція, земельні спори, наслідки створення фермерського господарства
