Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 19 лютого 2020 року
у справі № 495/1335/17
Адміністративна юрисдикція
Щодо юрисдикції спорів про оскарження рішення органу місцевого самоврядування як підстави набуття іншими особами речових прав на земельні ділянки
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міськради, у якому просив визнати протиправними та скасувати рішення відповідача: «Про затвердження проекту відведення та надання СПД ОСОБА_3 в оренду терміном на 49 років земельної ділянки для розміщення будівельної бази»; «Про перехід права оренди земельної ділянки».
ОСОБА_1 зазначив, що він є власником нежитлового приміщення. Унаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного рішення у суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 , а в подальшому відповідно до рішення - у ОСОБА_2 виникло речове право на земельну ділянку, яка межує із спорудами, належними позивачу. Внаслідок прийняття вказаних рішень було обмежено вільний доступ позивача до належних йому споруд, чим порушено його право на вільне володіння, користування та розпорядження майном.
Суд першої інстанції закрив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Апеляційний суд залишив без змін ухвалу суду першої інстанції.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що цей спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а стосується набуття третіми особами внаслідок прийняття оскаржуваних рішень права користування нерухомим майном, тому має бути розглянутий за правилами цивільного судочинства.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 вказує, що предметом розгляду в цій справі є рішення органу місцевого самоврядування як суб`єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функції щодо управління та розпорядження комунальним майном, тому спір має публічно-правовий характер і має бути вирішений за правилами адміністративного судочинства.
Правова позиція Верховного Суду: до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Як встановлено матеріалами справи, звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду із цим позовом обумовлено тим, що внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваних рішень у ОСОБА_2 виникло право користування земельною ділянкою, що порушує право позивача на користування належним йому на праві власності нерухомим майном, яке знаходиться на суміжній земельній ділянці.
Розгляд та вирішення цього спору, у якому позивач оскаржує рішення органу місцевого самоврядування як підставу набуття іншими особами речових прав на земельні ділянки, неминуче вплине на майнові права цих осіб.
Висновки: оскільки позовні вимоги заявлено ОСОБА_1 як суміжним землекористувачем на захист порушеного, на його думку, права власності на об`єкти нерухомого майна, а на підставі оскаржувних рішень суб`єкта владних повноважень у третьої особи виникло речове право, правомірність набуття якого оскаржує позивач, то цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.
Ключові слова: цивільний спір, право власності на нежитлове приміщення, незаконне рішення