Правова позиція

Великої Палати Верховного Суду

згідно з Постановою

від 11 березня 2020 року

у справі № 803/1485/17

Адміністративна юрисдикція

Щодо юрисдикції спорів, що виникають з органом державної виконавчої служби, з приводу опису та арешту майна

Фабула справи: ТОВ «Вестера груп» звернулося з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції (далі - ГТУЮ), Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Держдепартамент ДВС), у якому просило визнати протиправними та скасувати: постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС про арешт майна боржника у виконавчому провадженні; постанови відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби ГТУЮ про опис та арешт майна (коштів) боржника; зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС зняти арешти з майна, що належить позивачу.

Постановою окружного адміністративного суду позов задоволено.

Апеляційний адміністративний суд рішення суду першої інстанції скасував, провадження у справі закрив на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, оскільки позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, вказавши на те, що справа підлягає розгляду у порядку, визначеному нормами ГПК України, оскільки в цьому випадку виникає спір про цивільне право, а саме спір про право власності.

Мотивація касаційної скарги: ТОВ «Вестера груп» вказує, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження дій та бездіяльності державного виконавця, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання всіх виконавчих документів незалежно від того, судом якої юрисдикції вони видані.

Зокрема, зазначає, що з урахуванням того, що ТОВ «Вестера груп» не може здійснити захист своїх прав у виконавчому провадженні у господарському суді, зважаючи на предмет позову (оскарження рішень та зобов'язання вчинити дії суб'єкта владних повноважень), суб`єктний склад спірних правовідносин та підстави позову (обґрунтування неправомірності дій органів державної виконавчої служби), то своє звернення саме до адміністративного суду вважає правомірним.

Правова позиція Верховного Суду: якщо закон встановлює інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, юрисдикція адміністративних судів на розгляд спорів зазначеної категорії не поширюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі -рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Ч. 1 ст. 59 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

За правилами ст. 121-2 ГПК (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду із цим позовом) суди розглядають у порядку господарського судочинства справи щодо оскарження дії чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів.

Висновки: спір виник між позивачем та органом державної виконавчої служби з приводу опису й арешту майна, яке, за твердженням позивача, належить йому, а не боржникові - СП «Західна нафтова група».
Спір який виник між позивачем та органом державної виконавчої служби, з приводу опису та арешту майна не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а з огляду на суб'єктний склад учасників судового процесу має розглядатися судами за правилами господарського судочинства. Аналогічний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 5 червня 2019 року (справа № 805/1569/17; провадження № 11-302апп19).

Ключові слова: господарська юрисдикція, ознаки публічно-правового спору, спори за участі органів виконавчої влади, незаконні дії державного виконавця, компетенція адміністративних судів