Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 27 січня 2020 року

у справі № 488/6479/14-ц

Цивільна юрисдикція

Щодо ефективного способу захисту права власності шляхом витребування майна із чужого незаконного володіння

Фабула справи: прокурор в інтересах держави в особі обласної державної адміністрації та державного підприємства «Миколаївське лісове господарство» (далі - ДП «Миколаївське лісове господарство») звернувся до суду з позовом до міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про визнання незаконними та скасування рішень міської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки Позовні вимоги обґрунтовані тим, що посилаючись на те, згідно з рішеннями міської ради було затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку за рахунок земель міста, не наданих у власність чи користування, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд. На підставі вищевказаних рішень ОСОБА_1 отримала державний акт про право власності на земельну ділянку. В подальшому на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_1 відчужила зазначену земельну ділянку на користь ОСОБА_2, яка отримала державний акт про право власності на земельну ділянку.

Спірна ділянка відноситься до земель державного лісового фонду та була передана у власність фізичній особі без її вилучення в належного користувача - ДП «Миколаївське лісове господарство» з порушенням встановленої процедури зміни її цільового призначення, без погодження з органом виконавчої влади з питань лісового господарства та без проведення державної експертизи проекту землеустрою. З огляду на це вказана земельна ділянка повинна бути витребування з незаконного володіння ОСОБА_2 та передана її у власність держави в особі обласної державної адміністрації.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено.

Апеляційним судом рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовної вимоги прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині рішення залишено без змін.

Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_2 зазначає, що земельна ділянка вибула з володіння органу, який мав право розпоряджатися нею і в подальшому власником земельної ділянки стала ОСОБА_1, яка мала право її відчужувати. Оскільки за договором купівлі-продажу вона є добросовісним набувачем земельної ділянки, то суди неправильно застосували ст. 388 ЦК України і дійшли помилкових висновків про наявність підстав для її витребування.

Правова позиція Верховного Суду: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов'язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі ст. 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках(ч. 3 ст. 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (ч.ч. 1-3 ст. 388 ЦК України).

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів ст.ст. 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Висновки: власник з дотриманням вимог ст.ст. 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Такі правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18).

Ключові слова: земельні спори, право на ефективний спосіб захисту, способи захисту земельних прав, речово-правові способи захисту права власності