Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 13 лютого 2020 року
у справі № 755/6685/17
Кримінальна юрисдикція
Щодо недопустимості протоколу огляду місця події як доказу у кримінальному провадженні за ознаками злочину, передбаченого ст. 309 КК України
Фабула справи: вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з тим, що не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.
Апеляційним судом вирок суду першої інстанції стосовно виправданого ОСОБА_1 залишено без зміни.
Мотивація касаційної скарги: прокурор вказує на необґрунтоване неприйняття судом належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у незаконному придбанні та зберіганні психотропних речовин, без мети збуту, вчинених повторно, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, тобто безпідставного виправдання ОСОБА_1 за вчинений злочин, передбачений ч. 2 ст. 309 КК України.
Правова позиція Верховного Суду: згідно з матеріалами цього кримінального провадження судом першої інстанції так і не було достеменно встановлено з наданих стороною обвинувачення матеріалів, під час якої слідчої дії у ОСОБА_1 був вилучений пакунок з порошкоподібною речовиною, оскільки відповідно до рапорту працівника поліції було затримано та під час поверхневого огляду виявлено у нього та вилучено згорток фольги.
Уже за протоколом огляду місця події, складеним через три години після фактичного затримання і вилучення психотропної речовини, було проведено повторний поверхневий огляд ОСОБА_1, у ході якого вилучено пакунок з порошкоподібною речовиною.
Положення щодо проведення обшуку (особистого обшуку) особи наведено у ч. 8 ст. 191, ч.ч. 3, 5, 6 ст. 208, ч. 7 ст. 223, ч. 5 ст. 236, ч. 2 ст. 520 КПК України.
Проведення обшуку особи під час проведення огляду місця події не передбачено і регулюється іншими нормами кримінального процесуального закону. Обшук особи фактично не є окремою слідчою дією, а поглинається такою дією, як затримання чи обшук житла (Уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених ч. 7 ст. 223 і ст. 236 цього Кодексу (ч. 3 ст. 208 КПК України). За рішенням слідчого чи прокурора може бути проведено обшук осіб, які перебувають в житлі чи іншому володінні, якщо є достатні підстави вважати, що вони приховують при собі предмети або документи, які мають значення для кримінального провадження (ч. 5 ст. 236 КПК України)).
Відповідно до ст. 209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.
Як вбачається з обставин формулювання обвинувачення, інкримінованого ОСОБА_1, його було затримано 27 лютого 2017 року о 22 год. 30 хв., а огляд місця події проведено 28 лютого 2017 року в період часу з 01 год. 00 хв. до 01 год. 25 хв.
Таким чином, з огляду на вимоги ст. 209 КПК України ОСОБА_1 був особою, яка фактично була затримана уповноваженою службовою особою.
Проте в матеріалах кримінального провадження відсутній відповідний протокол затримання ОСОБА_1, складений відповідно до вимог ст. 208 КПК України.
Враховуючи викладене, висновок суду про виправдання ОСОБА_1 в інкримінованому злочині за ч. 2 ст. 309 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з тим, що не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим, є достатньо мотивованим, не суперечливим.
Висновки: у цьому кримінальному провадженні суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що слідчий, всупереч вимогам закону, провівши особистий обшук ОСОБА_1, під час якого в останнього вилучено порошкодібну речовину білого кольору - амфетамін, та з метою надання надалі такій дії законного вигляду оформив її протоколом огляду місця події. Тому суд першої інстанції протокол огляду місця події, що отриманий з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, правильно визнав недопустимим доказом, як і зазначені в ньому дані про проведення огляду (обшуку) особи ОСОБА_1. Правильним було й рішення суду першої інстанції про застосування доктрини «плодів отруєного дерева» про визнання недопустимими доказами.
Ключові слова: злочини у сфері обігу психотропних речовин, порядок проведення слідчих (розшукових) дій, порядок проведення обшуку особи, правова природа особистого обшуку, оцінка доказів, недоведеність винуватості у вчиненні злочину, порушення порядку затримання особи
