Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 17 січня 2020 року
у справі № 340/1018/19
Адміністративна юрисдикція
Щодо накладення арешту на грошові кошти, призначені для виплати заробітної плати
Фабула справи: Головне управління Пенсійного фонду України (далі - ГУ ПФУ) звернулось до окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції (далі - УДВС ГТУЮ), в якому просив:
- визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ;
- скасувати постанову про арешт коштів боржника.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що через рахунок в Філії - управління АТ "Ощадбанк", здійснюється виплата заробітної плати та сплата податків і зборів позивача. Зазначає, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.
Рішенням окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволено. Постановою апеляційного адміністративного суду рішення окружного адміністративного суду змінено в його мотивувальній частині. В іншій частині рішення залишено без змін.
Мотивація касаційної скарги: Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції вказує, що рахунок в Філії управління АТ "Ощадбанк" призначений для обліку коштів для забезпечення господарської діяльності.
Правова позиція Верховного Суду: приписами ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01 липня 1949 року № 95, ратифікованої Україною 04 серпня 1961 року, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.
Заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого в тому числі стає ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в ст.ст. 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях ст. 97 КЗпП України, ст.ст. 15, 22, 24 Закону України «Про працю».
Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.
Отже, виплата установою працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці.
Відповідно до п. 2 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання відкритих відповідно до ст.ст. 191 та 261 Закону України «Про теплопостачання», ст. 151 Закону України «Про електроенергетику», та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Висновки: рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.
Ключові слова: підстави застосування заходів забезпечення позову, матеріально-правові обмеження, застереження при застосуванні арешту грошових коштів
