Правова позиція
Верховного Суду України
згідно з Постановою
від 17 березня 2015 року
у справі № 21-585а14
Адміністративна юрисдикція
Щодо відсутності права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах у разі непідтвердження результатів атестації робочого місця за умовами праці
Фабула справи: ОСОБА_10 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України (далі - ГУ ПФУ), у якому просив:
- визнати неправомірними дії ГУ ПФУ щодо відмови йому в зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи на комбінаті будівельних матеріалів на посаді начальника крейдяного кар'єру з 01 лютого 1983 року по 27 грудня 1995 року;
- зобов'язати ГУ ПФУ зарахувати позивачу період роботи з 01 лютого 1983 року по 27 грудня 1995 року начальником крейдяного кар'єру на комбінаті будівельних матеріалів до загального стажу роботи, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення;
- призначити і виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах (за списком № 2) з 01 жовтня 2013 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що стаж роботи ОСОБА_10 складає понад 36 років, з яких 12 років 10 місяців він працював на посаді начальника цеху з видобування крейди та виробництва вапна, у зв'язку з чим він має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон України № 1788-ХІІ). Проте ГУ ПФУ відмовило йому у призначенні такої пенсії через відсутність інформації, що підтверджує характер виконуваних робіт. Вважає, що рішення відповідача порушує його права, оскільки суперечить положенням чинного законодавства та законодавства, яке діяло в спірний період часу.
Суд першої інстанції постановою, залишеною без змін постановою апеляційного адміністративного суду та ухвалою Вищого адміністративного суду України, позов задовольнив.
Мотивація заяви про перегляд: ГУ ПФУ вказує на неоднакове застосування судами касаційної інстанції ст. 13 Закону України № 1788-ХІІ та п. 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок № 442).
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону України № 1788-ХІІ мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Згідно зі ст. 62 Закону України № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів.
Відповідно до п.4.5 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчислені стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, якщо ж атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові та безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: встановлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; встановлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Висновки: необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу. Таким чином, відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року та 25 листопада 2014 року (№№ 21-183а13, 21-519а14 відповідно).
Ключові слова: оскарження відмови у призначенні пенсії, пільгові пенсії, обов’язки роботодавця, захист пенсійних прав, умови призначення пільгової пенсії, порядок підтвердження пільгового стажу, порядок призначення пенсії на пільгових умовах
