Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 26 березня 2019 року
у справі № 431/3002/16-к
Кримінальна юрисдикція
Щодо відмежування замаху на вбивство від хуліганства
Фабула справи: вироком суду першої інстанції засуджено:
ОСОБА_1:
- за ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України - на строк 10 років із конфіскацією всього майна, що йому належить;
- за ч. 1 ст. 263 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;
- за ч. 3 ст. 28, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років із конфіскацією всього майна, що йому належить;
- за ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України- до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 70 КК України ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років із конфіскацією всього майна, що йому належить, із відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі.
ОСОБА _2:
- за ч. 3 ст. 28, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України - до покарання у виді позбавлення волі у виді позбавлення волі на строк 15 років із конфіскацією всього майна, що йому належить;
- за ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 70 КК України ОСОБА_2 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років із конфіскацією всього майна, що йому належить, із відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі.
Апеляційним судом скасовано вирок суду першої інстанції, ухвалено новий вирок щодо ОСОБА_1 та постановлено ухвалу щодо ОСОБА_2. Вироком апеляційного суду ОСОБА_1 засуджено:
- за ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією належного йому майна;
- за ч. 1 ст. 263 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;
- за ч. 3 ст. 28, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України - до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна;
- за ч. 3 ст. 28 і ч. 1 ст. 263 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 остаточно призначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції щодо засудженого ОСОБА_2 залишено без зміни.
Мотивація касаційної скарги: засуджений ОСОБА_1 вважає, що його дії повинні кваліфікуватись як пошкодження майна, а не замах на вбивство, оскільки він не мав умислу на позбавлення життя осіб, а мав умисел на пошкодження будівлі шляхом підпалу. Також вказує на те, що за наказом особи застосував зброю, вважаючи, що вона випускає струмінь вогню, що будинок порожній, і його завданням було налякати подружжя.
Правова позиція Верховного Суду: об'єктом злочину, передбаченого ст. 296 КК України, є громадський порядок, який слід розуміти як стан суспільних відносин, що виник, сформувався, змінюється та існує під впливом дії правових норм (значною мірою), моральних засад, звичаїв, етичних правил, традицій, інших поза юридичних чинників і знаходить свій вияв (відображається) у забезпеченні громадського спокою, охороні здоров'я, честі та гідності людини, її прав і свобод, зокрема права на відпочинок, усталених правил співжиття, комунікації (спілкування), у поведінці в побуті, у повазі та ставленні членів спільноти один до одного, у нормальному функціонуванні органів державної влади, місцевого самоврядування, різних установ, організацій, громадських об'єднань, інших інституцій, які займаються корисною суспільною діяльністю.
Посягання на ці відносини здійснюються в активній формі, в основному з ініціативи правопорушника або через використання незначного (нікчемного) приводу, як правило, відбуваються в публічних (громадських, людних) місцях, супроводжуються ненормативною (брутальною, нецензурною) лексикою та/або фізичним насильством і призводять до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.
Висновки: як вбачається з матеріалів кримінального провадження, протиправні дії засуджений вчинив відповідно до обговореного раніше плану на замовлення, за винагороду, за попередньою змовою групою осіб. Ставши навпроти вікна будинку подружжя потерпілих шляхом застосування індивідуальної реактивної зброї одноразового застосування він здійснив постріл у вікно спальні, розташоване в будинку потерпілих, у результаті чого останні отримали тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я.
Зазначене свідчить, що засуджений усвідомлював, що йому надають зброю та вона ним застосовується не для того, щоб когось налякати з хуліганських мотивів, а на ураження (знищення). Проте з причин, що не залежали від його волі, потерпілі отримали лише тілесні ушкодження, що і притаманно кваліфікації дій за закінчений замах на вбивство людей. Наведений обсяг дій засудженого, обраний спосіб та те, що він виконував оплачувану вказівку особи про застосування зброї у будинок подружжя без отримання жодних пояснень, деталей, впевненості у відсутності в ньому людей, тощо, не може розцінюватися як хуліганство.
Ключові слова: злочини проти громадського порядку та моральності, злочини проти життя, незакінчений злочин, суміжні склади злочинів, хуліганські дії, спрямованість умислу винного