Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 14 травня 2019 року
у справі № 283/1399/15-к
Кримінальна юрисдикція
Щодо ознак службової особи як спеціального суб’єкта злочину, передбаченого ст. 366 КК України
Фабула справи: вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 виправдано у зв`язку з відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
Апеляційний суд залишив без змін виправдувальний вирок суду першої інстанції.
Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувалася в тому, що вона, обіймаючи посаду начальника відділу кадрів міськрайонного територіального об`єднання (далі - МРТМО), склала завідомо неправдиву довідку про працевлаштування ОСОБА_2, надавши їй шляхом зловживання довірою посадових осіб МРТМО, яким надано право підпису документів та проставлення відбитку печатки медичної установи, вигляду офіційного документа, який підтверджує трудові відносини водія з МРТМО, що є юридично значимим фактом.
Мотивація касаційної скарги: прокурор вважає, що апеляційний суд належним чином не спростував доводів в апеляційній скарзі сторони обвинувачення про помилковість висновку суду першої інстанції стосовно того, що ОСОБА_1 не є службовою особою, оскільки відсутні ознаки спеціального суб`єкта інкримінованого злочину.
Правова позиція Верховного Суду: у цьому кримінальному провадженні апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, на тій підставі що оскільки в ОСОБА_1 в підпорядкуванні ніхто не перебуває і вона не здійснює керівництво трудовим колективом, тому вона не є суб'єктом злочину, передбаченого ст. 366 КК України.
Однак, суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши відсутність однієї з ознак службової особи, не обгрунтували, на підставі чого вони дійшли висновку щодо відсутності інших ознак спеціального суб'єкта злочину.
Крім того, суд першої інстанції в мотивувальній частині вироку поставив під сумнів доведеність наявності у ОСОБА_1 прямого умислу на здійснення службового підроблення, факту зловживання нею довірою та інші обставини події. Проте таке обґрунтування в мотивувальній частині суперечить резолютивній частині вироку, відповідно до якої ОСОБА_1 було виправдано за відсутності в її діянні складу злочину.
Висновки: поняття «службова особа», що дається у ст. 366 КК України, перебуває у системному зв`язку з положеннями ч. 3 ст. 18 КК України, відповідно до якої службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Для визначення того, чи є особа спеціальним суб`єктом інкримінованого злочину, суду слід виходити із сукупності всіх обставин, які можуть свідчити про наявність чи відсутність ознак службової особи. Відсутність в особи однієї з таких ознак, наприклад підпорядкування їй інших осіб або повноважень здійснювати керівництво трудовим колективом, не може бути єдиною та вирішальною ознакою того, що особа не має службових повноважень, оскільки не виключено наявності в неї інших ознак службової особи.
Ключові слова: злочини у сфері службової діяльності, склад злочину за ст. 366 КК України, склад службового підроблення, правила кваліфікації злочинів
