Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 18 грудня 2019 року
у справі № 916/633/19
Господарська юрисдикція
Щодо визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва
Фабула справи: ТОВ "Якоря Ріелт" звернулося з позовом до ТОВ "Новий район 1" про визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва (ступінь готовності 97%).
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва в частині звільнення та передачі вказаного об`єкта позивачу за актом приймання-передачі. Правовою підставою позовних вимог позивач вказував ст.ст. 526, 530, 629 ЦК України та ст. 188 ГК України.
Ухвалою господарського суду затверджено укладену між сторонами спору мирову угоду за умовами якої, зокрема:
- відповідач визнає за позивачем право власності на об`єкт незавершеного будівництва;
- позивач відмовляється від будь-яких претензій та вимог до відповідача щодо виконання умов договору купівлі-продажу;
- відповідач зобов`язується звільнити та передати у власність позивача об`єкт незавершеного будівництва. Провадження у справі закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Ухвалою апеляційного господарського суду закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Інспекції на ухвалу господарського суду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України.
Мотивація касаційної скарги: Державна архітектурно-будівельна інспекція України вказує, що судом апеляційної інстанції не враховано, що наслідком затвердження судом мирової угоди в даній справі є набуття відповідачем права власності на об`єкт незавершеного будівництва за рішенням суду, що у свою чергу породжує виникнення у Інспекції обов`язку по введенню такого об`єкта в експлуатацію за спрощеною процедурою, передбаченою Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461 для прийняття в експлуатацію самочинно збудованого об`єкта, право власності на який визнано за рішенням суду.
Правова позиція Верховного Суду: порядок набуття права власності на новостворене майно та об`єкти незавершеного будівництва врегульований ст. 331 ЦК України, за приписами частини другої якої право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Одночасно ч. 3 ст. 331 ЦК України передбачено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна) (абзац перший). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.
Отже, об`єкт незавершеного будівництва за визначенням ч. 3 ст. 331 ЦК України за своєю правовою природою є сукупністю будівельних матеріалів, які є майном, що належить забудовнику (особі, яка на законних підставах здійснює відповідне будівництво).
Поняття ж самочинного будівництва, правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені у ст. 376 ЦК України, яка унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі (самочинному будівництві) були порушені.
Згідно із ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
За загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК України). Проте в окремих випадках ст. 376 ЦК України передбачає можливість визнання судом права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.
Таким чином, поняття "об`єкт незавершеного будівництва" (ч. 3 ст. 331 ЦК України) та "самочинно збудований об`єкт" (ч. 1 ст. 376 ЦК України) мають різний правовий статус та відмінне законодавче регулювання.
Висновки: чинне законодавство передбачає можливість набуття особою за певних умов права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомого майна за рішенням суду. У той же час об`єкт незавершеного будівництва є лише сукупністю належних забудовнику будівельних матеріалів і наявність судового рішення про визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва не змінює правового статусу такого майна та не перетворює сукупність будівельних матеріалів на новостворену річ - об`єкт нерухомого майна (житловий будинок, будівлю, споруду тощо) в розумінні ст. 181 та ч. 2 ст. 331 ЦК України, оскільки не звільняє забудовника від обов`язку після завершення будівництва (створення майна) ввести його в установленому порядку в експлуатацію в загальному порядку та здійснити державну реєстрацію права власності на новостворене нерухоме майно.
Ключові слова: нерухоме майно, речові права на об’єкт незавершеного будівництва, визнання права власності