ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/13572/13-ц Номер провадження 22-ц/814/1578/21Головуючий у 1-й інстанції Січиокно Т.О. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: судді Хіль Л.М.,

Суддів: Гальонкіна С.А., Карпушина Г.Л.,

секретар: Ряднина І.В.,

За участі: представника позивача Довбенко О.Ю., представника відповідача ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Полтава-Банк" на рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 05 грудня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтава-Банк" до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,-

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2012 року ПАТ « ПолтаваБанк» звернувся до суду з вказаним позовом в якому просив стягнути з відповідача 673304,68 грн на відшкодування шкоди, завданої її злочинними діями.

В обгрунтування позову вказував, що відповідач, перебуваючи на посаді економіста відділення №26 ПАТ «Полтава-Банк», протягом 2008-2011 років умисно з іншими працівниками відділення банку шляхом службового підроблення офіційних банківських документів заволоділа грошовими коштами ПАТ «Полтава-Банк» в особливо великих розмірах на загальну суму 673304,68 грн., чим спричинила матеріальні збитки на вказану суму.

Вищезазначені обставини було встановлено під час розгляду кримінальної справи №1622/3828/2012.

Зазначають, що постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 27 червня 2012 року до ОСОБА_1 застосовані примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом, до одужання.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 05 грудня 2016 року позов ПАТ "Полтава-банк" до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, залишено без задоволення.

Не погодилось із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржено ПАТ «Полтава-банк», посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просило рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду, яку він завдав діями, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, не залежить від укладення між працівником письмового договору про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей, так як це є окремі, самостійні підстави для покладення на працівника повної матеріальної відповідальності.

Зазначає, що, оскільки ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ПАТ «Полтава -банк» відповідно до укладеної між Банком та відповідачем трудової угоди - трудового договору, то на неї може бути покладена матеріальна відповідальність.

Вказує, що наявність вини у діях ОСОБА_1 підтверджена доказами наявними в матеріалах справи, які свідчать про наявність вини у діях ОСОБА_1 , як підстави для її притягнення до матеріальної відповідальності, оскільки, відповідно до п.3 ч.1 ст.134 КЗпП України, для покладення на особу відповідальності необхідно встановити не факт притягнення працівника до кримінальної відповідальності, а наявності в його діях складу злочину.

Відтак, висновок місцевого суду про те, що ОСОБА_1 не може нести повну матеріальну відповідальність, оскільки її не притягнуто до кримінальної відповідальності, є необґрунтованим.

Вказують, що матеріальна відповідальність у повному розмірі шкоди покладається і в тих випадках, коли шкода, заподіяна діями працівника, що мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, але він був звільнений від кримінальної відповідальності у зв`язку зі спливом строку давності для притягнення до кримінальної відповідальності, або з інших підстав, передбачених законом. Відтак, при винесенні виправдувального вироку (закритті провадження у кримінальній справі) за відсутністю складу злочину, суд, розглядаючи справу в порядку цивільного судочинства, вправі з інших передбачених законом підстав, задовольнити позов у межах повного розміру заподіяної працівником шкоди.

Також, зазначають, що за змістом п.3 ч.1 ст.134 КЗпП України працівник несе повну матеріальну відповідальність, не тільки у випадках, коли щодо нього винесений виправдувальний вирок, але і тоді, коли наявність складу кримінального правопорушення в його діях установлено органами досудового розслідування.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 22 лютого 2017 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полтава-банк", задоволено частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 05 грудня 2016 року, скасовано.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Полтава-банк" до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Полтава-банк" в рахунок відшкодування шкоди 2056, 17 грн. (середньомісячний заробіток).

В задоволенні іншої частини позовних вимог, відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 11 вересня 2019 року рішення Апеляційного суду Полтавської області від 22 лютого 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою апеляційного суду від 07 листопада 2019 року апеляційну скаргу ПАТ "Полтава-Банк",- задоволено частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 05 грудня 2016 року, - скасовано.

Ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ "Полтава-Банк" до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Полтава-банк" в рахунок відшкодування шкоди 33357,18 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 19 травня 2021 року постанову Полтавського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстації.

В судове засідання з`явився представник позивача - Довбенко О.Ю. просила апеляційну скаргу задовольнити та ухвалити рішення по суті заявлених вимог.

Також в судове засідання з`явилась представник відповідача ОСОБА_3 , просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будучи належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи до суду не з`явилась.

Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає за можливе проводити розгляд справи без участі інших учасників справи.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Місцевим судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач перебувала у трудових відносинах із ПАТ «Полтава-Банк», працюючи на посаді економіста відділення №26, розташованого за адресою: м. Полтава, вул. Калініна, 45А в м. Полтава (т.3, ст.207-208).

Наказом №223 від 07.03.2006 року ОСОБА_1 прийнята на посаду економіста операціоніста відділення №26 АБ «Полтава-Банк» в м. Полтава з випробувальним терміном два місяці (т.3, а.с.239).

Посадовою інструкцією економіста відділення №26 визначено правовий статус, функціональні обов`язки, права й відповідальність економіста відділення та вона є документом, яким він керується в своїй роботі (т.3, а.с.241-245).

Відповідно до п.4.1 посадової інструкції економіст несе персональну відповідальність за: - якісне та своєчасне виконання робіт згідно посадових обов`язків у відповідності з чинним законодавством та внутрішньобанківськими нормативними документами; -додержання вимог законодавчих актів України, нормативних актів НБУ, постанов Правління банку, наказів голови Правління банку та його заступників, керуючої відділенням; -порушення чинного законодавства і вимог Національного банку України; ведення бухгалтерського обліку кредитних справ; - недотримання затвердженої методики видачі кредитів; - бездіяльність і невжиття заходів щодо правильності роботи операціоніста в підсистемі емітент еквайер; - за достовірність звітності, що надається до Головного офісу АТ «Полтава банк», а також за інформацію, що надається на розгляд керуючому відділення; -своєчасне виправлення помилок при виконанні своїх прямих службових обовязків; -розголошення комерційної таємниці, до якої він має доступ під час роботи в банку; -відсутності належного режиму таємності роботи з документами, що містять комерційну таємницю, а також банківську таємницю; - порушення правил внутрішнього трудового розпорядку; - порушення у дотриманні інструкцій з охорони праці, протипожежної охорони, виробничої санітарії.

Місцевим судом також встановлено, що постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 27.06.2012 року, прийнятою за наслідками розгляду кримінальної справи №1622/3828/2012, порушеною стосовно ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України, застосовано до останньої примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом до одужання (т.3, а.с.124).

Згідно із вказаною постановою ОСОБА_1 обвинувачувалася в тому, що вона, перебуваючи на посаді економіста відділення №26 ПАТ «Полтава-Банк», як службова особа протягом 2008-2011 років умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб з іншими працівниками цього відділення, матеріали справи щодо яких виділені в окреме провадження, зловживаючи своїм службовим становищем, шляхом службового підроблення офіційних банківських документів, у тому числі заяв на видачу і переказ готівки та відміни здійснення проводок, заволоділа грошовими коштами ПАТ «Полтава-Банк» в особливо великих розмірах на загальну суму 673304,68 грн.

Отримані грошові кошти ОСОБА_1 та інші співучасники розподілили між собою в залежності від відведених їм функцій.

Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 27.09.2012 року змінено стосовно ОСОБА_1 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом на надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку до одужання (т.3, а.с.67-71).

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 13.07.2013 року продовжено ОСОБА_1 амбулаторну психіатричну допомогу в примусовому порядку (т.2, а.с.185).

Вироком Октябрського районного суду м. Полтава від 06.02.2015 року ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права займати посади, пов`язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків строком на 3 роки. Звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання та додаткового покарання на підставі п. «є» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році».

Цивільний позов ПАТ «Полтава-Банк» до ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ПАТ «Полтава-Банк» 639947,50 грн. завданої матеріальної шкоди.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог ПАТ «Полтава-Банк» до ОСОБА_2 відмовлено (т.3, а.с.20-31).

Із мотивувальної частини даного вироку слідує, що цивільний позов ПАТ «Полтава-Банк» про стягнення з ОСОБА_2 завданої злочином шкоди на суму 1149076,86 грн. підлягає частковому задоволенню, оскільки, як вбачається із самого позову та матеріалів кримінальної справи, банком фактично виплачено грошові кошти потерпілим на суму 639947,50 грн. А тому позовні вимоги ПАТ «Полтава-Банк» про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди підлягають задоволенню саме в цій частині.

Окрім цього, постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 06.02.2015 року звільнено ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч.5 ст.27, ч.1 ст.366 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності (т.3, а.с.128, 157).

Відповідно даних трудової книжки серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 - 04.03.2011 року на підставі наказу №342 від 22.02.2011 року остання звільнена з посади економіста відділення №26 ПАТ «Полтава-Банк» на підставі п.1 ст.36 КЗпП України, за угодою сторін (т.3, ст.207-208).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ «Полтава-Банк», суд першої інстанції виходив із того, що у справі відсутні належні та допустимі докази спричинення позивачу матеріальної шкоди від дій ОСОБА_1 на суму 673304,68 грн., оскільки відсутній вирок стосовно останньої, який би підтверджував її винні дії.

Проте, такий висновок місцевого суду не відповідає встановленим обставинам справи та нормам матеріального права, з огляду на наступне.

Статтею 130 КЗпП України встановлено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Як передбачено ст.132 КЗпП України, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку . Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Пунктом 3 частини 1 статті 134 КЗпП України встановлено, що, відповідно до законодавства, працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоду завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

У п.4 постанови Верховного Суду України від 29.12.2992 року №14 «Про судову практику у справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» роз`яснено, що під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати.

Окрім того, у п.9 цієї ж постанови роз`яснено, що до позовних заяв про матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної діями працівників, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку (п.3 ст.134 КЗпП) повинні додаватися докази, які підтверджують, що вчинення працівником таких діянь встановлено у порядку кримінального судочинства.

Так, за змістом пункту третього частини першоїстатті 134 КЗпП України працівник несе повну матеріальну відповідальність не тільки у випадках, коли щодо нього винесений обвинувальний вирок, але і тоді, коли наявний склад кримінального правопорушення в його діях установлено органами досудового розслідування.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівника гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Також, за змістом статті 137 КЗпП України суд, при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно.

Суд може зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, залежно від його майнового стану, за винятком випадків, коли шкода заподіяна злочинними діями працівника, вчиненими з корисною метою (частина друга статті 137 КЗпП України).

Так, відповідно до положень статті 236 ЦПК України, суд має встановити на підставі наданих сторонами спору доказів обставини справи, викласти в рішенні суду та зробити з установлених фактичних обставин правові висновки щодо наявності підстав для покладення матеріальної відповідальності на працівника й щодо розміру матеріальної шкоди, яка спричинена працівником, і розміру шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача з урахуванням положень статті 137 КЗпП України та положень статті 138 КЗпП України щодо обов`язку доведення умов покладення відповідальності за спричинену шкоду, передбачених статтею 130 КЗпП України.

Із матеріалів справи вбачається, що Банк вказував на те, що предметом позову є шкода, завдана діями ОСОБА_1 , які носять ознаки кримінального правопорушення, встановлені органами досудового розслідування.

Частиною 6 ст.82 ЦПК України визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 27.06.2012 року, прийнятої за наслідками розгляду кримінальної справи №1622/3828/2012, порушеної стосовно ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України, застосовано до останньої примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом до одужання (т.3, а.с.124).

Даною постановою установлено, що ОСОБА_1 обвинувачувалася в тому, що вона, перебуваючи на посаді економіста відділення № 26 ПАТ «Полтава-Банк», як службова особа протягом 2008-2011 років умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб з іншими працівниками цього відділення, матеріали справи щодо яких виділені в окреме провадження, зловживаючи своїм службовим становищем, шляхом службового підроблення офіційних банківських документів, у тому числі заяв на видачу і переказ готівки та відміни здійснення проводок, заволоділа грошовими коштами ПАТ «Полтава-Банк» в особливо великих розмірах на загальну суму 673304,68 грн. Отримані грошові кошти ОСОБА_1 та інші співучасники розподілили між собою в залежності від відведених їм функцій.

Згідно постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 27.09.2012 року, змінено стосовно ОСОБА_1 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом на надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку до одужання (т.3, а.с.67-71).

Вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих їй суспільно-небезпечних діянь підтверджується наступними доказами:

- показаннями особи, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження: бувшої керуючої відділенням №26 АБ «Полтава-банку» ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 працювала у вказаному відділенні на протязі 2008-2011 років економістом, була службовою особою та мала право за довіреністю укладати договори депозитного вкладу з громадянами, для чого мала коди доступу до комп`ютерної програми «Депозит», а також використовувала програму « 4КБанк». При цьому займалась укладенням таких договорів та мала відповідати за правильність їх оформлення, а також заяв на переказ та зняття готівки, відкриття відповідних рахунків, нарахування відсотків;

- показаннями осіб, матеріали справи відносно яких виділені в окреме провадження, бувших касирів цього відділення ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , про те, що при оформленні та переоформленні депозитних вкладів клієнти спілкувались із ОСОБА_1 , яка здійснювала підготовку та підписання відповідних договорів, заяв на переказ готівки, відкривала рахунки. Крім того, іноді приносила грошові кошти до каси безпосередньо, а не клієнт банку. Також ОСОБА_1 часто заходила до каси, забирала собі касові документи, після чого нерідко просила касирів підписати ряд документів, мотивуючи, що вони з неуважності їх не підписали, що вони і робили. Із показань ОСОБА_10 до того ж вбачається, що ОСОБА_1 приходила до каси з документами і на зняття готівки, яку вона їй безпосередньо видавала для клієнта;

- показаннями усіх потерпілих у справі про те, що оформленням їх депозитних договорів у 26 відділенні АБ «Полтава-банку» займалась ОСОБА_1 , яка підписувала договори та виписувала усі інші документи. Іноді брала у них гроші та сама відносила до каси. При цьому ряд потерпілих зазначили, що ОСОБА_1 видавала їм один лише договір без інших документів, що свідчать про внесення готівки, при цьому іноді договір не містив печатки банку, а іноді прізвище економіста було вказане інше. При зверненні до банку з метою отримання коштів по договорам по закінченню строку їх дії, їм повідомляли, що відповідні вклади відсутні, або є в значно меншій сумі;

- ці показання потерпілих підтверджені у тому числі протоколами пред`явлення для впізнання, згідно яких вони впізнали ОСОБА_1 як особу, яка здійснювала оформлення їм депозитних вкладів;

- висновками судово-економічних експертиз, якими підтверджено факт спричинення потерпілим збитків, а також підтверджено рух коштів по їх рахункам;

- наявністю речових доказів, зокрема, договорів банківського вкладу між АБ «Полтава-банком» в особі ОСОБА_1 та потерпілими у справі, заяв на видачу та переказ готівки, які відповідним чином оглянуті;

- висновками судово-почеркознавчих експертиз, відповідно яких ряд підписів у заявах на видачу та переказ готівки виконані не потерпілими, а іншими особами, водночас підписи в їх облікових картках виконані ОСОБА_1 ;

- показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 про обставини неналежної організації роботи у відділенні №26 АБ «Полтава-банку»;

- даними очних ставок між обвинуваченою ОСОБА_1 , а також бувшими касирами банку ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , згідно яких останні вказали на причетність ОСОБА_1 до привласнення грошових коштів клієнтів банку по депозитним договорам, а також складанні та видачі неправдивих документів. В свою чергу ОСОБА_1 від дачі показань відмовилась;

- даними огляду вилучених у 26 відділенні комп`ютерів, в тому числі того, де була встановлена програма «Депозит» до якої мала доступ лише ОСОБА_1 . Під час огляду було виявлено ряд видалених проводок, які не відповідають даним обліку банку;

- даними аудиторських перевірок самого банку, якими встановлено недостачі грошових коштів на депозитних рахунках клієнтів, що є потерпілими у справі;

- службовою інструкцією ОСОБА_1 та довіреностями АБ «Полтава-банку», що уповноважували її на здійснення функцій укладення і оформлення депозитних договорів з клієнтами, а також відкриття їм рахунків.

Крім того, вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 06.02.2015 року щодо обвинуваченої ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, встановлено:

«Підсудні ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які працювали касирами у відділенні №26 АБ «Полтава-банк», зазначили, що при оформленні та переоформленні депозитних вкладів клієнти спілкувались із ОСОБА_1 , яка здійснювала підготовку та підписання відповідних договорів, заяв на переказ готівки, відкривала рахунки. Крім того, іноді вона приносила грошові кошти до каси безпосередньо, а не клієнт банку. Іноді вони видавали готівкові грошові кошти не клієнтам, а ОСОБА_1 на її вимогу, порушуючи встановлений порядок видачі коштів з каси банку. Також ОСОБА_1 часто заходила до каси, забирала собі касові документи, після чого нерідко просила касирів підписати ряд документів, мотивуючи, що вони з неуважності їх не підписали, що вони і робили.

З їх же показань, про випадки внесення та отримання грошей з каси ОСОБА_1 замість клієнтів було відомо керуючій відділенням ОСОБА_2 , яка не реагувала на вказані порушення. Навпаки наказувала касирам виконувати вказівки ОСОБА_1 , погрожуючи при цьому звільненням з роботи. За показаннями касирів, про непоодинокі випадки виявлення касових документів з відсутніми підписами касирів, ОСОБА_2 також знала. Однак, заходів щодо проведення з приводу цього перевірок не вживала, а вказувала касирам ставити свої підписи, звинувачуючи їх у власній неуважності.

Усі потерпілі у справі показали, що оформленням їх депозитних договорів у 26 відділенні АБ «Полтава-банку» займалась ОСОБА_1 , яка підписувала договори та виписувала усі інші документи. Іноді брала у них гроші та сама відносила до каси. При цьому всі потерпілі зазначили, що ОСОБА_1 видавала їм один лише договір без інших документів, що свідчать про внесення готівки, при цьому іноді договір не містив печатки банку, а іноді прізвище економіста було вказане інше. При зверненні до банку з метою отримання коштів по договорам по закінченню строку їх дії, їм повідомляли, що відповідні вклади відсутні, або є в значно меншій сумі, а договори оформлені не належним чином.

Показання потерпілих підтверджені, у тому числі протоколами пред`явлення для впізнання, згідно яких вони впізнали ОСОБА_1 як особу, яка здійснювала оформлення їм депозитних вкладів.

Висновками судово-економічних експертиз та звітами аудиторських перевірок підтверджено факт спричинення збитків банку та потерпілим, що свідчить про протиправне заволодіння коштами.

Висновками судово-почеркознавчих експертиз встановлено, що підписи у заявах на видачу та переказ готівки виконані не потерпілими, а іншими особами, водночас підписи в їх облікових картках виконані ОСОБА_1 ».

Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.5-6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з нормою ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За змістом ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.2). Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.3).

Із матеріалів справи вбачається, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку то на неї може бути покладена повна матеріальна відповідальність в межах завданої нею шкоди, а тому вимоги банку є обґрунтованими.

Вказане підтверджено належними та допустимими доказами, наявними у матеріалах справи.

Проте, як убачається з вироку Октябрського районного суду м. Полтави від 06.02.2015 року цивільний позов ПАТ «Полтава-Банк» до ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ПАТ «Полтава-Банк» 639947,50 грн. завданої матеріальної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 542 Цивільного кодексу України у разі солідарної вимоги кредиторів (солідарних кредиторів) кожен із кредиторів має право пред`явити боржникові вимогу в повному обсязі.

Відповідно ч. 1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, цивільно-правова деліктна відповідальність - це забезпечений державним примусом обов`язок відповідальної особи відшкодувати потерпілому заподіяну шкоду.

Таким чином, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв`язок між ними та вина заподіювача шкоди.

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності).

Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Згідно ч. 2 ст. 1190 ЦК України за заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

Виходячи зі змісту зазначеної норми матеріального права, особи, які спільно заподіяли неподільну шкоду взаємопов`язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Для настання солідарної відповідальності при заподіянні шкоди злочином, вчиненим двома або кількома особами, необхідно встановити, що діяння заподіювачів шкоди були об`єднані спільним злочинним наміром, а заподіяна ними шкода стала наслідком їхніх спільних дій.

Згідно постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 27.06.2012 року, прийнятої за наслідками розгляду кримінальної справи №1622/3828/2012, порушеної стосовно ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України, застосовано до останньої примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом до одужання (т.3, а.с.124).

Даною постановою установлено, що ОСОБА_1 обвинувачувалася в тому, що вона, перебуваючи на посаді економіста відділення № 26 ПАТ «Полтава-Банк», як службова особа протягом 2008-2011 років умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб з іншими працівниками цього відділення, матеріали справи щодо яких виділені в окреме провадження, зловживаючи своїм службовим становищем, шляхом службового підроблення офіційних банківських документів, у тому числі заяв на видачу і переказ готівки та відміни здійснення проводок, заволоділа грошовими коштами ПАТ «Полтава-Банк» в особливо великих розмірах на загальну суму 673304,68 грн. Отримані грошові кошти ОСОБА_1 та інші співучасники розподілили між собою в залежності від відведених їм функцій.

Вказане підтверджено належними та допустимими доказами, наявними у матеріалах справи.

Вироком Октябрського районного суду м. Полтава від 06.02.2015 року ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права займати посади, пов`язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків строком на 3 роки. Звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання та додаткового покарання на підставі п. «є» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році».

Цивільний позов ПАТ «Полтава-Банк» до ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ПАТ «Полтава-Банк» 639947,50 грн. завданої матеріальної шкоди.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог ПАТ «Полтава-Банк» до ОСОБА_2 відмовлено (т.3, а.с.20-31).

З вищевикладеного вбачається та підтверджено матеріалами справи, що заподіяна шкода ПАТ «Полтава-Банк» стала наслідком спільних злочинних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_1 які несуть солідарну відповідальність перед банком.

Згідно п.9 Пленуму ВС № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» від 31.03.89 року матеріальна відповідальність робітників і службовців за шкоду, заподіяну злочином підприємству, установі, організації, з якими вони перебували у трудових відносинах, визначається згідно з статтями 130-138 КЗпП України ( 322-08 ). При вирішенні питання про відшкодування шкоди, заподіяної колгоспу, іншому кооперативу злочином, вчиненим членом цього кооперативу, суд керується положенням статуту даного колгоспу, іншого кооперативу про матеріальну відповідальність їх членів, а при відсутності таких положень - статтями 130-138 КЗпП України. Слід також враховувати роз`яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 р. N 14 ( v0014700-92 ) "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" (зі змінами, внесеними постановою Пленуму від 28 березня 1997 р. N 3 ( v0003700-97 ). ( Абзац другий пункту 9 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленумум Верховного Суду N 12 ( v0012700-97 ) від 03.12.97 ).

Відповідно до п.13 абз.4 Пленуму ВС № 3 « Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» від 31.03.89 року у разі заподіяння шкоди підприємству, установі, організації з вини кількох працівників або працівника та інших осіб, що не перебували у трудових відносинах з цим підприємством, установою,

організацією, суд вправі покласти на підсудних солідарну відповідальність, якщо буде встановлено, що шкоду заподіяно їх спільними умисними злочинними діями.

Згідно ч.1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно ч.2 ст. 543 ЦК України кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

ПАТ «Полтава-Банк» скористався своїм правом та звернувся з позовом до боржника ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди.

Між тим, із мотивувальної частини вироку Октябрського районного суду м. Полтава від 06.02.2015 року вбачається, що банком фактично виплачено грошові кошти потерпілим на суму 639947,50 грн., а тому позовні вимоги ПАТ «Полтава-Банк» про стягнення з ОСОБА_1 ( як солідраного боржника ) матеріальної шкоди підлягають задоволенню саме в цій частині.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ « Полтава-Банк» 639947,50 грн. завданої матеріальної шкоди.

Таким чином, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті заявлених вимог.

Керуючись ст.ст.367, 374, п.п.3,4 ч.1 ст.376, ст.ст.382,383 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полтава-Банк",- задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 05 грудня 2016 року, - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства "Полтава-Банк" до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Полтава-банк" в рахунок відшкодування шкоди 639947,50 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя Л.М. Хіль

Судді: С.А. Гальонкін

Г.Л. Карпушин

Повний текст постанови складено 29.09.2021 року