КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/5398/2021 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 199 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер № 757/45823/21-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2021 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31 серпня 2021 року,

за участю:

прокурорів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

підозрюваного ОСОБА_9 ,

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31.08.2021 року задоволено клопотання слідчого другого відділу Управління з досудового розслідування військових кримінальних правопорушень Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_12 , погоджене прокурором другого відділу процесуального керівництва Управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини у сфері оборонно-промислового комплексу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовжено строк тримання під вартою до 28.09.2021 року включно, в межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42020160690000016 від 08.05.2020 року, а також продовжено дію альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, визначеного ухвалоюслідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.07.2021 року у справі № 757/35276/21-к щодо:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місто Красноярськ Російської Федерації, громадянина України, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 426-1 КК України.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисники ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 подали в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 кожен окремо апеляційні скарги.

Захисник ОСОБА_6 у поданій в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31.08.2021 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати щодо ОСОБА_9 більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту чи особистого зобов`язання.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник зазначає, що зазначені у клопотанні слідчого ризики мають формальний характер, базуються виключно на припущеннях, а тому не можуть бути підставами для продовження ОСОБА_9 строку тримання під вартою.

Зокрема, ОСОБА_9 вчасно прибув для розгляду клопотання сторони обвинувачення, всі документи необхідні для здійснення досудового розслідування зібрані та й вилучені в Міністерстві оборони України, останній значний час не працює у зазначеному Міністерстві, свідки всі допитані, жодних скарг на дії ОСОБА_9 щодо них не надходило, останній не переховувався від органів досудового розслідування та суду, тобто жодних реальних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України немає.

Підозра, оголошена ОСОБА_9 є також необґрунтованою, жодних доказів які б прямо підтверджували причетність ОСОБА_13 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 426-1 КК України у клопотанні слідчого не наведено.

Напроти, необхідно врахувати в сукупності всі обставини, вказані в ст. 178 КПК України, а саме: відсутність вагомих доказів про вчинення саме підозрюваним ОСОБА_9 кримінального правопорушення; стан здоров`я останнього, який має низку хронічних захворювань та є інвалідом 2 групи; міцність соціальних зв`язків підозрюваного ОСОБА_13 в місці його постійного проживання, у тому числі наявність у нього родини й утриманців (є одруженим, на утриманні перебувають дружина, діти та батьки похилого віку); наявність у підозрюваного ОСОБА_13 постійного місця роботи; репутацію підозрюваного ОСОБА_13 , який є Генерал-майором Збройних сил України, учасником бойових дій, неодноразово нагороджений державними нагородами, характеризується виключно позитивно; майновий стан та відсутність судимостей, тощо.

Щодо визначеного розміру застави, то захисник його вважає завідомо непомірним та таким, що не відповідає майновому стану підозрюваного.

Також, захисник посилається на те, що збір доказів здійснювали не уповноважені слідчі та прокурори, оскільки постанова про здійснення досудового розслідування слідчий групі та визначення старшого слідчої групи датована 30.06.2021 року, а в матеріалах провадження відсутні відомості щодо джерел походження наданих копій документів органом досудового розслідування.

Захисник ОСОБА_7 у поданій в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 апеляційній скарзі з доповненнями просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31.08.2021 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про продовження щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник зазначає, що ухвала слідчого судді не відповідає вимогам ст. 373 КПК України, у зв`язку із чим підлягає скасуванню.

При визначенні застави ОСОБА_9 слідчий суддя вийшов за межі ч. 5 ст. 182 КПК України, визначивши завідомо непомірну заставу для останнього.

Крім того, на думку захисника слідчий суддя проігнорував вимоги ч. 4 ст. 194 КПК України в результаті чого ухвалив незаконне рішення, оскільки матеріали клопотання не містять доказів обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 426-1 КК України та наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також, останній не надав правової оцінки змісту клопотання, оскільки останнє не містить посилання на матеріали, які підтверджують обставини зазначені в ньому, а також не оцінив докази надані стороною захисту.

ОСОБА_9 не має наміру вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, крім того, стороною обвинувачення не доведено неможливості запобігання вказаним ризикам у клопотанні шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, в тому числі при особистому зобов`язанні. Останній не є службовою особою Міністерства оборони України

Додатково захисник зазначає про неврахування слідчим суддею характеризуючих даних про особу ОСОБА_9 , а саме: останній має міцні соціальні зв`язки, доглядає за похилими батьками, є фізичною особою підприємцем, раніше не судимий, має бездоганну репутацію, нагороджений державними нагородами (Орденом Данила Галицького, відзнакою Президента України медаллю «За бездоганну службу» 111 ступеня, є інвалідом війни 2 групи та має ряд захворювань).

Захисник ОСОБА_8 у поданій в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 апеляційній скарзі з доповненнями просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31.08.2021 року та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник зазначає, що дії ОСОБА_9 , які кваліфіковані органом досудового розслідування як кримінальне правопорушення, він взагалі не вчиняв, так як вони не відносилися до сфери його діяльності, а були вчинені іншими уповноваженими особами в рамках наданих їм повноважень. Доказів на підтвердження обґрунтованості оголошеної ОСОБА_9 підозри матеріали провадження не містять, слідчий суддя не взяв до уваги вказаних доводів. Замовлення ж санітарних машин було здійснене відповідно до потреби, визначеної Генеральним штабом ЗС України, державного оборонного замовлення, затвердженого КМУ та наказу Мінекономіки щодо визначення виконавця державного оборонного замовлення із виготовлення та постачання санітарних автомобілів «Богдан-2251».

Захисник також зазначає, що тяжкість обвинувачення не може слугувати єдиним обґрунтуванням застосування тримання під вартою, інакше судові рішення про застосування, продовження тримання під вартою обґрунтовані тяжкістю обвинувачення не відповідають вимогам практики ЄСПЛ і нормам КПК України.

Ризики, про які зазначає сторона обвинувачення у клопотанні не підтверджені і є суб`єктивними припущеннями, ОСОБА_9 має міцні соціальні зв`язки, доглядає за похилими батьками, раніше не судимий, має бездоганну репутацію, є ФОПом, а також в останнього наявний ряд захворювань, разом з тим, слідчий суддя дійшов необґрунтованого висновку стосовно можливості перебування ОСОБА_9 під вартою без шкоди його здоров`ю.

Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного та його захисників, які просили задовольнити апеляційні скарги, заслухавши пояснення прокурорів, які заперечували проти задоволення апеляційних скарг та просили ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з наданих в апеляційний суд матеріалів, Управлінням з досудового розслідування військових кримінальних правопорушень Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42020160690000016 від 08.05.2020 року за ознакою вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 426-1,ч.2 ст.192КК України.

Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням здійснює Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Офісу Генерального прокурора. Органом досудового розслідування зазначено, що згідно наказу Міністра оборони України (по особовому складу державних службовців) від 27.08.2015 року № 174КП тимчасове виконання обов`язків директора Департаменту озброєння та військової техніки Міністерства оборони України покладено на начальника Управління військових представництв Міністерства оборони України ОСОБА_9 .

Відповідно до наказу Міністра оборони України (по особовому складу державних службовців) від 05.10.2015 року № 71 ОСОБА_9 призначено (переведено за згодою) на посаду директора Департаменту озброєння та військової техніки Міністерства оборони України з 05.10.2015 року. Згідно наказу Міністра оборони України (по особовому складу державних службовців) від 07 липня 2016 року № 32 ОСОБА_9 призначено (переведено за згодою) на посаду директора Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Міністерства оборони України з 16.07.2016 (Звільнено із зазначеної посади з припиненням державної служби за угодою сторін ОСОБА_13 з 10.07.2017 року на підставі наказу Міністра оборони України від 04 липня 2017 року № 18).

На підставі пунктів 1-2, 5 Положення про Департамент озброєння та військової техніки Міністерства оборони України (далі - Департамент), затвердженого наказом Міністерства оборони України від 03 березня 2015 року № 92, Департамент є структурним підрозділом апарату Міністерства оборони України (далі - Міністерство оборони), призначеним для забезпечення єдиної військово-технічної політики у Збройних Силах України з питань розвитку озброєння, військової техніки (далі - ОВТ), організації науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (далі - НДДКР) з розроблення (модернізації), здійснення закупівлі ОВТ, стандартизації, кодифікації і каталогізації продукції військового призначення.

Департамент підпорядковується заступнику Міністра оборони України (згідно з розподілом повноважень).

Департамент у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, наказами Міністерства оборони України.

Основними завданнями Департаменту серед іншого є: формування єдиної військово-технічної політики з питань розроблення, модернізації, закупівлі ОВТ, стандартизації, кодифікації і каталогізації продукції військового призначення; забезпечення виконання Міністерством оборони функцій замовника з державного оборонного замовлення щодо розроблення, модернізації та закупівлі озброєння, військової та спеціального техніки, виконання робіт і надання послуг; здійснює контроль якості виконання НДДКР з розроблення ОВТ і їх виготовлення безпосередньо та (або) встановленим порядком через військові представництва Міністерства оборони.

Департамент відповідно до покладених на нього завдань: укладає в установленому порядку договори (контракти) на виконання НДДКР з розроблення, модернізації (модернізації з проведенням ремонту з урахуванням технічного стану зразка) та закупівлі ОВТ, продукції військового призначення, робіт і послуг за державним оборонним замовленням та річним планом закупівель за бюджетними програмами, відповідальним за які є Департамент; забезпечує виконання державного оборонного замовлення та річних планів закупівель ОВТ і майна у межах коштів, передбачених Державним бюджетом України на зазначені цілі; організовує перевірку відповідності отриманих результатів робіт тактико-технічним завданням (технічним умовам), контролює своєчасність виконання державних контрактів (договорів), підписує протоколи цін (на підставі висновків військових представництв та розрахунково- калькуляційних матеріалів) на виконання НДДКР (етапів робіт), на закупівлю, модернізацію озброєння, військової та спеціальної техніки, виконання робіт і послуг; веде претензійну роботу та бере участь у рекламаційній роботі в межах повноважень; відповідно до зобов`язань перед постачальниками (виконавцями робіт, надавачами послуг) подає до Департаменту фінансів Міністерства оборони України розподіл коштів та розрахункові (платіжні) документи на здійснення оплати; здійснює фінансово-економічне забезпечення договірної роботи та організацію проведення розрахунків відповідно до укладених державних контрактів (договорів); здійснює заходи щодо застосування єдиного підходу до формування цін на ОВТ, роботи і послуги та економії бюджетних коштів у межах повноважень Департаменту.

Департамент очолює директор, якого призначає на посаду і звільняє з посади Міністр оборони України за поданням заступника Міністра оборони України (згідно з розподілом повноважень). Директор Департаменту підпорядковується заступнику Міністра оборони України (згідно з розподілом повноважень).

Директор департаменту відповідає за формування та виконання державного оборонного замовлення та річного плану закупівель за напрямом діяльності Департаменту; мобілізаційну підготовку, виховання, трудову та військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу Департаменту, всебічне забезпечення діяльності структурних підрозділів Департаменту; законність оплати предметів закупівлі, цільове та ефективне використання бюджетних коштів, що виділяються в межах компетенції Департаменту. Директор Департаменту несе відповідальність згідно з законом за дії, що завдали шкоди державі.

Директор Департаменту в межах своїх повноважень видає накази і доручення, організовує і контролює їх виконання та здійснює інші заходи, спрямовані на виконання Департаментом покладених на нього завдань і функцій, у тому числі визначає своїм наказом склад комісії з прийняття НДДКР (етапів, підетапів робіт) з розроблення (модернізації) ОВТ та прийняття продукції військового призначення, майна, робіт і послуг, якщо це передбачено умовами контрактів (договорів).

Директор Департаменту як керівник Департаменту: подає в установленому законодавством порядку пропозиції щодо призначення на посади та звільнення з посад військовослужбовців та державних службовців Департаменту, а також створення кадрового резерву Департаменту; затверджує основні завдання і функції структурних підрозділів Департаменту, посадові інструкції державних службовців і функціональні обов`язки військовослужбовців та визначає повноваження керівників структурних підрозділів; вносить Міністру оборони України подання щодо відзначення державними нагородами, нагородження відзнаками Міністерства оборони, чергового та дострокового присвоєння військових звань військовослужбовцям і рангів державним службовцям і застосовує інші види заохочення військовослужбовців та працівників; організовує систематичне підвищення кваліфікації військовослужбовців та державних службовців, аналізує і контролює стан військової, трудової та виконавчої дисципліни в Департаменті, вживає заходів щодо їх покращення.

Крім того, директора Департаменту озброєння та військової техніки Міністерства оборони України ОСОБА_13 , на підставі довіреності Міністра оборони України від 09.10.2015 № 220/д/710 уповноважено підписувати від імені Міністерства оборони України державні контракти, договори, угоди, відповідно до кошторисних призначень на 2015 рік, на виконання науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, здійснення закупівель товарів (робіт, послуг) за бюджетними програмами (підпрограмами), в тому числі за КПКВ 2101150/1 «Закупівля і модернізація озброєння та військової техніки», КЕКВ 2260, 3110.

Таким чином, будучи директором Департаменту озброєння та військової техніки Міністерства оборони України ОСОБА_14 , в силу займаної посади був підпорядкований військовій службовій особі - заступнику Міністра оборони України (згідно з розподілом повноважень) ОСОБА_15 та мав у своєму підпорядкуванні військових службових осіб, по відношенню до яких був їхнім начальником, а також обіймав посаду в органі державної влади, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, а тому згідно з положеннями ч. 3 ст. 18 КК України був службовою особою.

Обіймаючи вищевказану посаду, ОСОБА_14 , діючи умисно, як пособник, шляхом надання засобів та усунення перешкод, у 2016 році сприяв ОСОБА_15 , у перевищенні в умовах особливого періоду своєї влади та службових повноважень, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді втрати коштів державного бюджету України, призначених для фінансування державного оборонного замовлення, а також спричинило нематеріальну шкоду, що виразилася в підриві боєздатності та боєготовності Збройних Сил України.

Так, 27.02.2014 року представники влади та службові особи Збройних Сил Російської Федерації, Федеральної служби безпеки РФ та інших державних органів влади цієї країни забезпечили військову окупацію території півострову Крим, проведення диверсій, блокування військових частин, установ та органів військового управління ЗС України та інших військових формувань, державних органів і органів місцевого самоврядування, ведення іншої підривної діяльності, організацію проведення 16.03.2014 на території АР Крим незаконного сепаратистського референдуму, спрямованого на порушення територіальної цілісності України, проголошення так званої «Республіки Крим» суверенною державою, підписання 18.03.2014 незаконного «Договору про прийняття до РФ Республіки Крим і створення у складі РФ нових суб`єктів» та його ратифікацію Радою Федерації РФ 21.03.2014, що призвело до тяжких наслідків у вигляді порушення територіальної цілісності України та заподіяння збитків у вигляді втрати об`єктів державної власності на загальну суму 1 080 352 000 000 грн.

Відповідно до звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання РФ державою-агресором, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129-УІІІ, Верховною Радою України визнано РФ державою-агресором та констатовано факт початку збройного конфлікту, спричиненого російською агресією з 20 лютого 2014 року під час вторгнення окремих підрозділів ЗС РФ через державний кордон України в районі Керченської протоки та використання РФ своїх військових формувань, дислокованих у Криму, для забезпечення ведення агресивної війни проти України.

Таким чином, відповідно до ст. 2 Женевських Конвенцій від 12.08.1949, ратифікованих Указом Президії Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки від 02.07.1954, між державами РФ та Україною з 20.02.20214 року триває збройний конфлікт міжнародного характеру.

У подальшому, впродовж 2014-2021 років, представники влади Російської Федерації, службові особи Збройних Сил РФ, ФСБ РФ та інших державних органів цієї країни, діючи за попередньою змовою групою осіб, забезпечуючи військову окупацію території півострову Крим, продовжили вчиняти сплановані умисні дії, спрямовані на порушення суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості України, у тому числі в акваторії Чорного моря.

Унаслідок цих дій, держава Україна втратила значну частину боєздатних кораблів та катерів, які входили до складу Військово-Морських Сил ЗС України, та базувались у Криму, у зв`язку із чим виникла нагальна потреба у відновленні обороноздатності держави та невідкладного їх заміщення, у т.ч. шляхом закупівель за державним оборонним замовленням.

Концептуальним рішенням цієї проблеми в Україні стало розглядатися питання створення' так званого «москітного флоту» - швидких, маневрених і малопомітних катерів, які здатні діяти в ближній морській зоні, знищувати надводні кораблі і підводні човни противника, охороняти важливі об`єкти морської інфраструктури, бази і порти, забезпечувати рейдові та спеціальні дії морської піхоти і сил спеціальних операцій, вести протимінні дії.

В умовах існуючих загроз і наявного фінансового ресурсу цей варіант розглядався найдієвішим та «асиметричним» для відповіді значно переважаючим силам агресора.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державне оборонне замовлення» (далі - Закон, в редакції від 19.10.2010) виконавці оборонного замовлення (далі - виконавці) - суб`єкти господарської діяльності України незалежно від форми власності, що мають ліцензії (дозволи) на провадження відповідних видів господарської діяльності у випадках, передбачених законом, отримані згідно із законодавством, та іноземні суб`єкти господарської діяльності, з якими укладено державний контракт з оборонного замовлення на постачання (закупівлю) продукції, виконання робіт та надання послуг за результатами конкурсного відбору (за винятком укладення державних контрактів із суб`єктами господарської діяльності, які є єдиними в Україні виробниками).

Згідно зі п.п. 3-4 ч. 1 ст. 1 Закону, державне оборонне замовлення - засіб державного регулювання економіки для задоволення наукових та матеріально- технічних потреб із забезпечення національної безпеки і оборони шляхом планування обсягу фінансових ресурсів, визначення видів та обсягів продукції, робіт і послуг, а також укладення з виконавцями державних контрактів на постачання (закупівлю) продукції, робіт і послуг. Державний контракт з оборонного замовлення - договір, укладений у письмовій формі державним замовником від імені держави з виконавцем відповідно до затверджених основних показників оборонного замовлення, в якому визначаються економічні та правові зобов`язання сторін, порядок регулювання їхніх господарських відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону, укладення державних контрактів з оборонного замовлення здійснюється державними замовниками з урахуванням затверджених основних показників оборонного замовлення шляхом визначення на конкурентних засадах виконавців серед суб`єктів господарської діяльності, якщо інше не передбачено законами України «Про здійснення державних закупівель» та цим Законом.

Як визначено Порядком планування, формування, розміщення та коригування державного оборонного замовлення, а також здійснення контролю за його виконанням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 № 464 (далі - Порядок від 27.04.2011), державним замовником з оборонного замовлення з поміж інших є Міністерство оборони України.

Згідно п.п. 7-11 Порядку від 27.04.2011, оборонне замовлення є складовою частиною оборонного планування, яке провадять державні замовники. Планування оборонного замовлення здійснюється шляхом розроблення: на довгостроковий та середньостроковий період - орієнтовних показників обсягів оборонного замовлення; на короткостроковий період - проекту основних показників оборонного замовлення на наступний бюджетний період та пропозицій до проекту основних показників оборонного замовлення на другий наступний бюджетний період. Орієнтовні показники обсягів оборонного замовлення розробляються державними замовниками відповідно до основоположних документів оборонного планування та визначають орієнтовні обсяги фінансових ресурсів, необхідних для поставки (закупівлі) продукції, робіт і послуг за оборонним замовленням. Орієнтовні показники обсягів оборонного замовлення затверджуються державним замовником.

Відповідно п. 13 Порядку від 27.04.2011, проект основних показників оборонного замовлення на наступний бюджетний період розробляється як пакет документів, що затверджується Кабінетом Міністрів України. До зазначеного пакета документів включаються документи щодо обсягів видатків, що передбачаються державними замовниками за відповідними бюджетними програмами для виконання оборонного замовлення, основних показників оборонного замовлення для кожного державного замовника. Обсяги видатків, що передбачаються державними замовниками за відповідними бюджетними програмами для виконання оборонного замовлення, розробляються за напрямами оборонного замовлення. Основні показники оборонного замовлення для кожного державного замовника розробляються з урахуванням таких вимог: номенклатура продукції, робіт і послуг оборонного призначення за напрямами оборонного замовлення поділяється на розділи; у кожному розділі номенклатура продукції, робіт і послуг оборонного призначення розміщується у порядку пріоритетності, яка визначається для відповідних продукції, робіт і послуг з урахуванням вимог правових актів у сфері національної безпеки та оборони; у кінці кожного розділу та напряму оборонного замовлення зазначається вартість закупівлі продукції (робіт, послуг), що розраховується за результатами маркетингових досліджень ринкової вартості відповідних продукції (робіт, послуг).

Пунктом 27 Порядку від 27.04.2011 року визначено, що у державних контрактах на закупівлю (ремонт) кораблів та суден з циклом будівництва (ремонту) більше шести місяців, а також складних зразків озброєння і військової техніки з циклом виробництва більше 12 місяців, яке пов`язано із закупівлею комплектувальних виробів за зовнішньоекономічними контрактами та здійснюється за окремими державними цільовими програмами, може передбачатися попередня оплата на строк не більш як 18 місяців.

Також, в умовах особливого періоду, надзвичайного стану та у період проведення антитерористичної операції у державних контрактах на закупівлю, модернізацію та ремонт озброєння, військової і спеціальної техніки може передбачатися попередня оплата на умовах, які визначаються державним замовником виходячи з необхідності задоволення нагальних потреб, наявності фінансування витрат та обґрунтування проведення такої оплати виконавцями оборонного замовлення.

Особливості механізму постачання (у тому числі прийняття на озброєння (постачання) в умовах особливого періоду, надзвичайного стану та у період проведення антитерористичної операції озброєння, військової і спеціальної техніки, що розроблена підприємствами України за державним оборонним замовленням, за власні кошти таких підприємств або кошти іноземної держави, також визначаються Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2015 № 345 (далі - Порядок від 25.02.2015).

Пунктами 20-27 Порядку від 25.02.2015, потреба в забезпеченні зразками військової техніки, що розроблені підприємствами України за власні кошти або кошти іноземної держави, серійне виробництво яких не здійснюється, визначається державним замовником у разі виникнення нагальної потреби в особливий період. Державний замовник вивчає заявлені розробником тактико- технічні характеристики зразка військової техніки, перевіряє робочу конструкторську документацію та ознайомлюється з результатами попередніх випробувань (у разі їх наявності).

При цьому, контроль якості виробництва та прийняття військової техніки здійснюється представництвами державного замовника на підприємствах, в установах і організаціях згідно з вимогами наявної робочої конструкторської документації на відповідний зразок військової техніки.

Державний замовник забезпечує проведення підконтрольної експлуатації (державних випробувань) для підтвердження всіх тактико-технічних характеристик, за результатами яких може бути прийнято рішення про прийняття зразка військової техніки на озброєння (постачання).

Умови здійснення розробником авторського супроводження (нагляду) визначаються у державному контракті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.2016 № 64-1 затверджено основні показники державного оборонного замовлення на 2016 рік, до яких було включено потребу Військово-Морських Сил ЗС України у будівництві двох десантно-штурмових катерів проекту «Кентавр» для доставки підрозділів морської піхоти.

Десантний катер «Кентавр» був спроектований (номер проекту 58181) у 2015 році ДП «Дослідно-проектний центр кораблебудування» (далі ДП «ДПЦК») за власні кошти.

Відповідно до статті 2 Порядку розроблення, освоєння та випуску нових видів продукції оборонного призначення, а також припинення випуску існуючих видів такої продукції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2013 № 120 (далі - Порядок від 20.02.2013), технічний проект корабля - комплект визначених національними стандартами технічних документів, які містять остаточні технічні рішення, що дають повне уявлення про конструкцію і характеристики корабля, та є вихідними даними для розроблення робочої конструкторської документації на будівництво корабля.

Упродовж 2015 року, за ініціативою розробника, проект 58181 розглядався як такий, що підлягає включенню в державне оборонне замовлення компетентними особами МО України, у т.ч. заступником Міністра оборони України ОСОБА_15 і начальником управління військових представництв МО України ОСОБА_16 , які у такий спосіб були обізнані із самим проектом, обставинами його створення, та суб`єктом права власності на нього.

Зокрема, 15.07.2015 року проект 58181 був представлений на технічній нараді, що відбулась на території ДП «ДПЦК» м. Миколаєва за участі, у тому числі, заступника Міністра оборони України ОСОБА_15 та ОСОБА_13 , який на той час обіймав посаду начальника управління військових представництв. За наслідками наради, 06.11.2015 було прийняте спільне рішення між МО України та ДК «Укроборонпром» щодо порядку організації робіт з забезпечення потреб Військово-Морських Сил ЗС України у десантно- штурмових катерах проекту 58181, у т.ч. про пред`явлення ДП «ДПЦК» комісії МО України технічного проекту катера, та включення закупівлі цих катерів до основних показників державного оборонного замовлення на 2016 рік за пропозиціями Генерального штабу ЗС України.

На виконання цього рішення, 27.11.2015 року комісія, призначена наказом ОСОБА_13 , який на той час наказом Міністра оборони України від 05.10.2015 року № 71 уже був призначений на посаду директора Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки, прийняла представлений ДП «ДПЦК» технічний проект, за наслідками чого 16.12.2015 року ОСОБА_14 затвердив Акт приймання технічного проекту 58181, шифр «Кентавр» від 27.11.2015, 568181.МОУ.151127. На підставі показників цього проекту, наказом Міністра оборони України від 11.12.2015 №2329 були затверджені «Оперативно-тактичні вимоги до десантно- штурмового катеру для потреб ВМС ЗС України».

Станом на грудень 2015 року як заступник Міністра оборони України ОСОБА_15 так і директор Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки МО України ОСОБА_14 достовірно були обізнані з тим, що володільцем проекту 58181, шифр «Кентавр» є його розробник - ДП «ДПЦК», яке обґрунтовано розраховувало, як власник проекту, на залучення до виконання робіт із розробки робочої конструкторської документації для будівництва катерів, а також на здійснення авторського контролю за ним, як це передбачено Порядком від 25.02.2015.

Тому, Департамент розпочав роботу із залучення ДП «ДПЦК» до виконання дослідно-конструкторської роботи з розроблення робочої конструкторської документації, приймально-здавальної, експлуатаційної документації та договірного технічного проекту катерів проекту 58181, а також до здійснення авторського нагляду, яка тривала щонайменше до 06.04.2016, та до вказаної дати ще не була завершена.

Так, листом 21.01.2016 № 247/6/502 директор Департаменту військово- технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки ОСОБА_14 звернувся до ДП «ДПЦК» та 1301-го Головного військового представництва, де, посилаючись на підготовку укладання державного контракту з ДП «ДПЦК» на розробку робочої конструкторської документації для будівництва десантного катеру, просив надати розрахункові матеріали, необхідні для укладення такого контракту.

На виконання вказаного листа, 1301-ше Головне військове представництво склало висновки від 25.03.2016 № 340 та 343 щодо формування орієнтовної ціни, яка не може бути перевищена, на виконання ДП «ДПЦК» в рамках державного контракту за державним оборонним замовленням: дослідно- конструкторської роботи з розроблення робочої конструкторської документації катерів проекту 58181; виконання робіт з технічного супроводження та авторського нагляду за створенням катерів проекту 58181.

04.04.2016 року директор Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки ОСОБА_14 листом № 274/6/2592 звернувся до 818-го військового представництва, а те в свою чергу до 1301-го Головного військового представництва про перероблення цих висновків щодо виконання робіт «ДП «ДПЦК» по темі «Кентавр» катеру проекту 58181.

У результаті 1301-ше Головне військове представництво склало уточнені висновки від 06.04.2016 за № 384 та № 385 щодо формування орієнтовної ціни за вищевказаними роботами, які мало виконати ДП «ДЦПК».

Таким чином, станом на 04.04.2016 року ОСОБА_14 , як керівник Департаменту, вчиняв дії щодо залучення ДП «ДПЦК» до розробки робочої конструкторської документації за проектом 58181, та здійснення цим підприємством робіт з авторського нагляду.

На виконання затверджених Кабінетом Міністрів України показників державного оборонного замовлення, упродовж 1 кварталу 2016 року, Департамент військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки МО України також розпочав процедуру відібрання виконавця за правилами закупівлі продукції, робіт та послуг оборонного призначення, закупівля яких становить державну таємницю. У результаті, виконавцем державного оборонного замовлення по поставці катерів проекту 58181 було обрано ПАТ «Завод «Ленінська Кузня» (далі - ПАТ «ЗЛК»).

Публічне акціонерне товариство «Завод «Ленінська Кузня» (раніше ВАТ), а з 30.03.2017 - ПрАТ «Завод Кузня на Рибальському», зареєстроване Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією 25.12.1996 № 10711200000002994, код ЄДРПОУ 14312364, та є акціонерним товариством.

Відповідно до Статуту товариства (у редакціях, затверджених загальними зборами акціонерів 29.06.2006, 30.03.2017, та 18.04.2018) метою його діяльності є, насамперед, одержання прибутку від господарської діяльності в інтересах акціонерів. Предметом діяльності Товариства є, зокрема, виробництво і продаж продукції суднобудування, кораблебудування, машинобудування, металургії, дослідно - конструкторські роботи та здійснення зовнішньоекономічної діяльності, а також розроблення, виготовлення, реалізація, ремонт, модернізація та утилізація озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї у відповідності з чинним законодавством.

Виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю є Правління, роботою якого керує Голова правління, який вправі без довіреності здійснювати дії від імені товариства, та керувати поточними справами. Станом на 2016 рік Головою правління ПАТ «ЗЛК» був ОСОБА_17 .

Статутний капітал товариства станом на 2016 рік був поділений на З 430 354 акції, з яких щонайменше 2 831 232 акції належали ПАТ «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Прайм Ессетс Кепітал», кінцевим бенефіціарним власником якого є ОСОБА_18 - який у період з 07.06.2014 року по 20.05.2019 року, як Президент України, був главою держави.

В силу цього, у період каденції ОСОБА_18 на посаді Президента України набула поширення суспільна думка, підтримувана засобами масової інформації, про те, що він є фактичним власником ПАТ «ЗЛК».

Використовуючи наведене, Голова правління ПАТ «ЗЛК» ОСОБА_17 , призначений на вказану посаду рішенням засідання спостережної ради товариства від 12.04.2005, керуючись злочинним умислом, направленим на отримання в розпорядження товариства грошових коштів за державним контрактом для підтримання його господарської діяльності та забезпечення живучості, усвідомлюючи реальну неможливість виконання своїх зобов`язань за контрактом, переслідуючи при цьому корисливий мотив, направлений на отримання очолюваним ним товариством безпідставних пільг і переваг при укладенні та виконанні державного контракту на поставку продукції за державним оборонним замовленням, не пізніше березня 2016 року, більш точний час досудовим слідством не встановлено, у невстановленому слідством місці звернувся до заступника Міністра оборони України ОСОБА_15 із проханням сприяти його товариству в безперешкодному, швидкому з упущенням необхідних процедур укладенні державного контракту на поставку десантно-штурмових катерів проекту 58181, забезпечення попередньої оплати за вказаним контрактом. Таким чином, ОСОБА_17 , виконуючи роль підбурювача, схиляв ОСОБА_15 до перевищення наданої йому влади та службових повноважень, шляхом вчинення останнім дій, які ніхто не має права виконувати чи дозволяти, а саме надання ним підпорядкованим йому особам незаконних вказівок про вчинення неправомірних дій в інтересах ПАТ «ЗЛК».

У свою чергу, заступник Міністра оборони України ОСОБА_15 , будучи вдячним Президенту України за попередньо присвоєне йому вище офіцерське звання, а також пов`язуючи із останнім своє подальше залишення на займаній посаді, сподіваючись при цьому на подальше кар`єрне зростання та підвищення у званні, вважав, що в силу займаної посади зможе догодити Президентові України, якщо буде сприяти Голові правління ПАТ «ЗЛК» ОСОБА_17 . У зв`язку з цим, заступник Міністра оборони України генерал - лейтенант ОСОБА_15 погодився на умовляння ОСОБА_17 виконувати відведену йому роль у реалізації злочинного задуму, вступивши таким чином у злочинну змову з останнім, при цьому усвідомлював подальший протиправний характер своїх дій, розумів їх негативні наслідки та бажав їх настання.

Так, з метою реалізації злочинного задуму, відповідно до досягнутих із ОСОБА_15 домовленостей, Голова правління ПАТ «ЗЛК» ОСОБА_17 , керуючись злочинним умислом, направленим на отримання в розпорядження товариства грошових коштів за державним контрактом для підтримання господарської діяльності та забезпечення його живучості, усвідомлюючи неможливість виконання своїх зобов`язань за контрактом, переслідуючи при цьому корисливий мотив, направлений на отримання очолюваним ним товариством безпідставних пільг і переваг при укладенні та виконанні державного контракту на поставку продукції за державним оборонним замовленням, 18.03.2016 року, тобто ще до офіційного укладення державного контракту листом №473/441 звернувся до Міністерства оборони України з проханням здійснити попередню оплату для організації будівництва двох десантних катерів «Кентавр» у сумі 111 000 000 грн.

Виконуючи відведену роль виконавця у реалізації спільного злочинного наміру, діючи у змові із Головою правління ПАТ «ЗЛК» ОСОБА_17 , заступник Міністра оборони України генерал-лейтенант ОСОБА_15 , будучи військовою службовою особою, діючи умисно в інтересах ПАТ «ЗЛК», яке він пов`язував із вищим військово-політичним керівництвом країни, з тим, щоб догодити останньому, в першій половині квітня 2016 року, більш точний час слідством не встановлено, в умовах особливого періоду, перебуваючи у невстановленому слідством місці на території м. Києва, явно виходячи за межі наданих йому службових повноважень, вчинив дії, які ніхто не має права виконувати або дозволяти, - а саме дав протиправну вказівку підпорядкованому йому директору Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки ОСОБА_9 не очікуючи результатів переговорної роботи з ДП «ДПЦК» укласти державний контракт із ПАТ «ЗЛК» на поставку двох катерів «Кентавр», з тим, щоб надати у розпорядження вказаного товариства попередню оплату за цим контрактом, передбачену п. 27 Порядку від 27.04.2011 року.

При цьому ОСОБА_15 довів до відому ОСОБА_9 їх спільний із ОСОБА_17 злочинний задум та запропонував йому приєднатися до вчинення кримінальних правопорушень в інтересах ПАТ «ЗЛК» та виконувати роль пособника у реалізації злочинного задуму.

У свою чергу ОСОБА_9 , усвідомлюючи подальший протиправний характер своїх дій, розуміючи їх негативні наслідки та допускаючи їх настання, погодився на пропозицію ОСОБА_15 , тим самим вступив у зговір з останнім на зайняття злочинною діяльністю в інтересах ПАТ «ЗЛК».

На виконання вказівки ОСОБА_15 , діючи у співучасті із ним як із військовою службовою особою, ОСОБА_9 , діючи умисно, виконуючи відведену йому роль пособника, усвідомлюючи, що відсутність у володінні ПАТ «ЗЛК» проекту 58181 перешкоджатиме поставці цим товариством продукції за державним оборонним замовленням, перебуваючи за місцем своєї роботи за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 55/2, в першій половині квітня 2016 року, більш точний час досудовим слідством не встановлено, діючи за довіреністю МО України від 30.03.2016 № 220/223/д, шляхом поставляння особистого підпису, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, розуміючи можливість настання негативних наслідків та допускаючи їх настання, уклав із ПАТ «ЗЛК» в особі Голови правління ОСОБА_17 державний контракт від 13.04.2016 № 247/1/16/34 (далі - Контракт №34) на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням. У такий спосіб ОСОБА_19 надав ОСОБА_15 засоби для подальшого задоволення злочинних інтересів Голови правління ПАТ «ЗЛК» ОСОБА_17 , а саме: державний контракт, наявність якого усувала перешкоди в одержанні ПАТ «ЗЛК» бюджетного фінансування.

Відповідно до п.п. 1.1. вказаного контракту, ПАТ «ЗЛК» (далі також - Виконавець, Завод), зобов`язалось виготовити та поставити продукцію спеціального призначення, зазначену у специфікації, що поставляється за оборонним замовленням (два катери проекту 58181), а Замовник (МО України), - прийняти та оплатити продукцію на умовах контракту. При цьому пунктом 2.12 Контракту №34 визначалось, що за рішенням Замовника розрахунки за продукцію можуть здійснюватися шляхом попередньої оплати у розмірі до 80% від вартості продукції.

На виконання умов Контракту №34, МО України упродовж 2016 року профінансувало на користь ПАТ «ЗЛК» 135 778 400 грн., однак у зв`язку з відсутністю у володінні Заводу технічного проекту, роботи з будівництва катерів до квітня 2017 року фактично не проводились.

У зв`язку із цим, 04.04.2017 року на спільній нараді МО України та керівництва Заводу з питань недопущення зриву термінів поставки катерів за Контрактом №34 прийнято рішення про розробку ПАТ «ЗЛК» власного проекту у відповідності із «Оперативно-тактичними вимогами до десантно-штурмового катеру для потреб ВМС ЗС України», затвердженими наказом Міністра оборони України від 11.12.2015 №2329.

Заступник міністра оборони України ОСОБА_15 , перевищуючи надану йому владу та службові повноваження, будучи обізнаним, що рішенням вищевказаної наради фактично закладалася основа відходу від державного оборонного замовлення, в якому передбачалося проведення будівництва катерів «Кентавр», а фактично їх планувалося замінити на катери «Кентавр-ЛК», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та допускаючи їх настання, затвердив результати вказаної наради, при цьому достовірно розумів про неспроможність ПАТ «ЗЛК» виконати умови Контракту №34 за відсутності технічного проекту №58181.

На виконання спільного рішення від 04.04.2017, ПАТ «ЗЛК» створило власний проект «Кентавр-ЛК», зареєстрований під №58503 (далі - проект 58503), який був прийнятий комісією МО України. Директор Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки ОСОБА_14 , виконуючи відведену йому роль пособника у вчиненні заступником Міністра оборони України ОСОБА_15 перевищення влади та службових повноважень, 28.04.2017 затвердив вказаний проект.

Разом із тим, фактично затверджений проект десантно-штурмового катеру 58503 не відповідав «Оперативно-тактичним вимогам до десантно - штурмового катеру», затвердженим наказом МОУ від 11.12.2015 №2329 дек, зокрема в частині показників нормальної водотоннажності, осадки при нормальній водотоннажності, максимальній швидкості ходу та висоті надводного борту, що було обумовлено багатьма помилками та некоректними технічними рішеннями, котрі були прийняті в ході розробки документації прийнятого та затвердженого технічного проекту 58503, та потягли за собою значне збільшення маси конструкцій, що у свою чергу створювало передумови загибелі катерів навіть у результаті навігаційних пошкоджень.

Оскільки за п. 4.2 Контракту №34, Замовник зобов`язаний був прийняти поставлену продукцію лише у разі її відповідності вимогам, установленим цим Контрактом, збудовані у вересні 2018 року два катери проекту 58503, заводські номери 01032 та 01033, не були прийняті Міністерством оборони України, а розпочате будівництво третього катеру проекту 58503 зупинене.

Умисні протиправні дії ОСОБА_15 , та зорганізованого ним співучасника ОСОБА_13 , у вигляді укладення Контракту №34 із Виконавцем, який не міг поставити замовлену продукцію, та усунення від авторського нагляду розробника проекту, призвели до фактичного невиконання державного оборонного замовлення в частині будівництва та передачі десантних катерів «Кентавр» для потреб Військо-Морських Сил України, що завдало безповоротної шкоди боєздатності та боєготовності Збройних Сил України та спричинило нематеріальну шкоду в умовах особливого періоду.

Також, унаслідок вказаних дій, державному бюджету України завдано матеріальні збитки у вигляді сплати Міністерством оборони України за Контрактом №34 коштів у сумі 443 920 622, 81 грн. на користь ПАТ «ЗЛК» за виготовлення продукції, яка не відповідала технічним вимогам, та як наслідок, не може бути прийнята замовником на озброєння, що також є тяжкими наслідками.

За таких обставин ОСОБА_9 , обґрунтовано підозрюється у пособництві перевищення військовою службовою особою влади та службових повноважень, тобто пособництві в умисному вчиненні дій, які явно виходять за межі наданих військовій службовій особі прав та повноважень, що спричинило тяжкі наслідки, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 426-1 КК України.

Окрім того, досудовим розслідуванням зазначено, що директор Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Міністерства оборони України ОСОБА_9 , діючи як пособник військової службової особи, сприяв заступнику Міністра оборони України генерал-лейтенанту ОСОБА_15 , упродовж 2016-2018 року в особливий період перевищувати свої службові повноваження, вчиняючи протиправні дії з метою досягнення особистого інтересу останнього, а саме подальшого залишення в займаній посаді, сподіваючись при цьому на кар`єрне зростання та підвищення у званні, вважаючи, що в силу займаної посади зможе догодити Президентові України та особам з числа його близького оточення, якщо буде сприяти господарській діяльності акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторе».

Так, не раніше кінця серпня 2016 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, у заступника Міністра оборони України ОСОБА_15 , який діяв в інтересах дочірнього підприємства «Автоскладальний завод № 2» акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторе» (далі - ДП «АСЗ № 2» АТ «АК «Богдан Моторе»), за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, виник злочинний умисел на перевищення влади, тобто умисного вчинення дій, виконання яких дозволяється тільки з додержанням особливого порядку та виходять за межі наданих прав та повноважень.

З цією метою ОСОБА_15 , всупереч інтересам військової служби, розробив план злочинних дій, який полягав у:

1) протиправному створенні умов, наслідком яких стане внесення змін до основних показників державного оборонного замовлення на 2016-2017 роки, відповідно до яких за розділом «Автомобільна техніка військового призначення» буде передбачено фінансування закупівлі автомобілів санітарних «Богдан 2251»;

2) умисній неналежній організації та проведенні визначальних відомчих випробувань автомобілів санітарних «Богдан 2251»;

3) закупівлі (постачанні) в рамках виконання державного оборонного замовлення автомобілів санітарних «Богдан 2251» виробництва ДП «АСЗ № 2» АТ «АК «Богдан Моторе», експлуатація яких за прямим функціональним призначенням в Збройних Силах України в якості базового санітарного автомобіля неможлива.

Разом із тим, достовірно знаючи, що реалізація злочинного умислу та протиправне внесення змін до основних показників державного оборонного замовлення на 2016 рік, відповідно до яких за розділом «Автомобільна техніка військового призначення» необхідно передбачити закупівлю автомобілів санітарних «Богдан 2251», а також укладання державного контракту на закупівлю (постачання) в рамках виконання державного оборонного замовлення автомобілів санітарних «Богдан 2251» виробництва ДП «АСЗ № 2» АТ «АК «Богдан Моторе», неможлива без директора Департаменту військово- технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Міністерства оборони України ОСОБА_13 , який був у його підпорядкуванні, ОСОБА_15 залучив останнього до вчинення злочину в якості пособника, який своїми діями повинен був усунути перешкоди, що унеможливлювали закупівлю автомобілів санітарних «Богдан 2251».

У свою чергу ОСОБА_14 , усвідомлюючи подальший протиправний характер своїх дій, розуміючи їх негативні наслідки та допускаючи їх настання, погодився на пропозицію ОСОБА_15 , тим самим вступив у зговір з останнім на зайняття злочинною діяльністю.

Після цього, ОСОБА_15 , діючи всупереч інтересам військової служби, за відсутності заявлених ДП «АСЗ № 2» АТ «АК «Богдан Моторс» тактико-технічних характеристик автомобіля санітарного «Богдан 2251», робочої конструкторської документації, без проведення визначальних відомчих випробувань автомобіля санітарного «Богдан 2251», за відсутності кодифікації автомобіля санітарного «Богдан 2251», без введення його до штатів і табелів, а також за відсутності наказу про допуск до експлуатації автомобіля санітарного «Богдан 2251» на особливий період, всупереч вимог ст.ст. 16, 17 Статуту внутрішньої служби ЗС України та ст.ст. 4, 6 Дисциплінарного статуту ЗС України, в порушення складеної Присяги на вірність українському народу, положень контракту про проходження військової служби, Положення про Міністерство оборони України Розподілу обов`язків між керівництвом Міністерства оборони України та інших вимог приведеного вище законодавства, п.п. 20-24 Порядку постачання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2015 № 345, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, розуміючи їх негативні наслідки та допускаючи їх настання, у невстановлений досудовим розслідуванням період часу надав вказівку своєму підлеглому - ОСОБА_20 ініціювати питання внесення змін до основних показників державного оборонного замовлення на 2016 рік, відповідно до яких в розділі «Автомобільна техніка військового призначення» необхідно було передбачити закупівлю автомобілів санітарних «Богдан 2251».

У подальшому ОСОБА_14 , виконуючи свою роль пособника у вчиненні кримінального правопорушення, діючи на виконання вказівок ОСОБА_15 , 23.08.2016 року, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , достовірно знаючи про відсутність технічних характеристик автомобіля санітарного «Богдан 2251», робочої конструкторської документації, без проведення визначальних відомчих випробувань автомобіля санітарного «Богдан 2251», відсутність кодифікації автомобіля санітарного «Богдан 2251», без введення його до штатів і табелів, а також відсутність наказу про допуск до експлуатації автомобіля санітарного «Богдан 2251» на особливий період у порушення п.п. 20-24 Порядку постачання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2015 № 345, ініціював листом № 403/797цт до Озброєння Збройних Сил України пропозиції щодо включення до державного оборонного замовлення на 2016 автомобілів санітарних «Богдан 2251» у кількості 60 одиниць.

У подальшому, заступник Міністра оборони України генерал-лейтенант ОСОБА_15 , будучи військовою службовою особою, діючи умисно у відповідності до заздалегідь розробленого ним плану злочинних дій, 16.09.2016 року в умовах особливого періоду, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , достовірно знаючи про відсутність технічних характеристик автомобіля санітарного «Богдан 2251», робочої конструкторської документації, проведення визначальних відомчих випробувань автомобіля санітарного «Богдан 2251», кодифікації автомобіля санітарного «Богдан 2251», без введення його до штатів і табелів, а також відсутності наказу про допуск до експлуатації автомобіля санітарного «Богдан 2251» на особливий період в порушення п.п. 20-24 Порядку постачання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2015 № 345, ініціював листом № 276/21/860т до Міністра оборони України пропозиції щодо включення до Державного оборонного замовлення на 2016 рік автомобілів санітарних «Богдан 2251» у кількості 60 одиниць.

За результатами протиправних дій ОСОБА_15 та ОСОБА_9 листом № 276/11/214цт за підписом Міністра оборони України ОСОБА_21 від 19.09.2016 року надано пропозиції щодо включення до державного оборонного замовлення на 2016 рік автомобілів санітарних «Богдан 2251» у кількості 60 одиниць до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, яке не маючи можливості коригування наданих Міністерством оборони України пропозицій, було уповноваженим центральним органом виконавчої влади щодо координації діяльності з реалізації державного оборонного замовлення та готувало з урахуванням пропозицій державних замовників проект основних показників оборонного замовлення на відповідний бюджетний період та подавало його в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України, наслідком чого стало прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 05 жовтня 2016 року № 697-16, згідно якої зазначені пропозиції враховано та внесено відповідні зміни до основних показників державного оборонного замовлення на 2016 рік, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.2016 № 64-1.

Після цього, ОСОБА_15 , діючи в інтересах ДП «АСЗ № 2» АТ «АК «Богдан Моторе», з метою створення умов для подальшого укладання державного контракту на закупівлю (поставку) автомобілів санітарних «Богдан 2251», надав окреме доручення № 16273/з/2 від 18.10.2016 відповідно до якого Державному науково-випробувальному центру доручалось провести визначальні відомчі випробування автомобіля санітарного «Богдан 2251» та надати акт визначальних відомчих випробувань автомобіля санітарного «Богдан 2251» до 24.10.2016, при цьому ОСОБА_15 , достовірно було відомо, що встановлені ним строки можуть негативно вплинути на хід та порядок проведення визначальних відомчих випробувань автомобіля санітарного «Богдан 2251» та були надзвичайно стислі для проведення таких випробувань і відпрацювання звітної документації.

У подальшому в період з 21.10.2016 по 26.10.2016 року на підставі окремого доручення заступника Міністра оборони України від 18.10.2016 №16273/з/2 з метою визначення можливості введення в експлуатацію автомобіля санітарного «Богдан 2251» у Збройних Силах України, проведено визначальні відомчі випробування вказаного автомобіля, за результатами чого встановлено, що автомобіль санітарний «Богдан 2251» відповідає частково вимогам п.п. 3.4.1.5, 3.4.1.6, 3.4.3.1 Медико-технічних вимог та не відповідає вимогам п.п. 3.4.3.3, 3.4.3.4. Медико-технічних вимог, а також розробником на випробування не надано відомостей щодо виконання вимог п.п. 3.4.5.12 Медико-технічних вимог.

Результати проведення визначальних відомчих випробувань автомобіля санітарного «Богдан 2251» узагальнені актом № 43/16103-044, відповідно до заключень якого автомобіль санітарний «Богдан 2251» (з повним комплектом медико-технічного та санітарно-господарського устаткування) може бути рекомендований до проведення підконтрольної експлуатації відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2015 р. № 345, до початку якої повинні бути виконані заходи щодо усунення недоліків та реалізації рекомендацій.

Також, заступник Міністра оборони України генерал-лейтенант ОСОБА_15 , діючи як виконавець, та ОСОБА_9 , діючи як пособник, достовірно знаючи про наявність недоліків автомобіля санітарного «Богдан 2251», а також про те, що вказані недоліки належним чином не усунуті, що відсутня кодифікації автомобіля санітарного «Богдан 2251», що він не введений до штатів і табелів, а також що відсутній наказ про допуск до експлуатації автомобіля санітарного «Богдан 2251» на особливий період, в порушення п.п. 23-24 Порядку постачання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2015 № 345, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, розуміючи їх негативні наслідки та допускаючи їх настання, ініціювали внесення змін до Державного оборонного замовлення на 2017 рік, за результатами чого листом № 276/11/260цт за підписом Міністра оборони України ОСОБА_21 від 18.11.2016 до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України надано пропозиції щодо включення до Державного оборонного замовлення на 2017 рік автомобілів санітарних «Богдан 2251» у кількості 60 одиниць та 40 одиниць, наслідком чого стало прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2017 року № 121-2, згідно якої зазначені пропозиції враховано в основні показники державного оборонного замовлення на 2017-2019 роки.

У подальшому, ОСОБА_9 , діючи відповідно до отриманих від ОСОБА_15 вказівок та інструкцій, на виконання спільного плану злочинних дій, усвідомлюючи свою роль пособника у вчиненні кримінального правопорушення, 06.12.2016 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , достовірно знаючи про наявність недоліків автомобіля санітарного «Богдан 2251», а також про те, що вказані недоліки належним чином не усунуті, що відсутні кодифікації автомобіля санітарного «Богдан 2251», що він не введений до штатів і табелів, а також що відсутній наказ про допуск до експлуатації автомобіля санітарного «Богдан 2251» на особливий період, в порушення п.п. 23-24 Порядку постачання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2015 № 345, на підставі довіреності Міністерства оборони України від 22.07.2016 № 220/274/д, усвідомлюючи протиправний характер своїх діянь, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки своїх дій та допускаючи їх настання, уклав від імені Міністерства оборони України (Замовник), з однієї сторони, та ДП «АСЗ № 2» АТ «АК «Богдан Моторс» (Виконавець), в особі директора ОСОБА_22 , державний контракт № 403/1/16/73 від 06.12.2016 (далі - Державний контракт) за бюджетною програмою КПКВ 2101150/1 на поставку 60 одиниць автомобілів санітарних «Богдан 2251», які частково не відповідають вимогам пунктів 1.3, 3.1.2., 3.4.2.1 та 3.4.3.7 Медико-технічних вимог до автомобіля санітарного, не відповідають пунктам, 3.1.3, 3.4.1.1, 3.4.2.2, 3.4.3.5 та 3.8.4 Медико-технічних вимог до автомобіля санітарного, не відповідають вимогам пунктів 3.4.3.3, 3.4.3.4. та 3.4.5.13 (3.4.5.12 після внесення змін доповненням № 1) Медико- технічних вимог до автомобіля санітарного, не дозволяють перевозити заявлену виробником кількість поранених, не відповідають призначенню, заявленому виробником в технічних умовах та медико-технічним вимогам, не призначені для надання медичної допомоги в обсязі, що передбачений базовим рівнем (долікарська медична допомога), при цьому експлуатація санітарного автомобіля типу «Богдан 2251» в якості базового санітарного автомобіля Збройних Сил України неможлива, з орієнтовною ціною 44 038 665,00 грн. без ПДВ (52 846 398,00 грн. з ПДВ) визначеною відповідно до висновку представництва замовника № 1347 України від 23.11.2016 № 610/1944.

На підставі п. 1.1 Державного контракту Виконавець зобов`язується виготовити і поставити Замовнику з дотриманням вимог законодавства продукції, зазначену в специфікації продукції, що поставляється за державним оборонним замовленням, згідно з додатком 1 до Державного контракту (далі - специфікація), а Замовник - прийняти через 1347 військове представництво Міністерства оборони України (далі - представництво замовника) та вантажоодержувача, зазначеного у специфікації, та оплатити таку продукцію.

Відповідно до п. 1.2. Державного контракту підставою для його укладання є основні показники державного оборонного замовлення на 2016 рік, затверджені постановою Кабінету Згідно з п. 2 Державного контракту орієнтовна вартість продукції на момент укладення Контракту без урахування податку на додану вартість становить 44 038 665,00 грн. Податок на додану вартість - 8 807 733,00 грн. Орієнтовна вартість продукції за контрактом з урахуванням податку на додану вартість складає 52 846 398,00 грн.

Згідно п. 2.15. Державного контракту до рахунку додаються: посвідчення представництва замовника про прийняття продукції; Акт за формою № 4; повідомлення-підтвердження отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, оплачених у централізованому порядку за формою, встановленою наказом Міністерства оборони України від 29.10.2012 № 704 (далі - повідомлення-підтвердження); видаткова накладна з печаткою вантажоодержувача та підписом посадової особи, яка отримала продукцію. На підставі зазначених документів не пізніше 5 робочих днів з дати поставки продукції Сторонами оформляється Акт приймання-передачі продукції за Контрактом, який є підставою для проведення розрахунків.

На підставі пункту 4.1 Державного контракту Виконавець зобов`язаний виготовити та поставити продукцію згідно з умовами контракту не пізніше строку, визначеному специфікацією, та надати Замовнику документи згідно пункту 2.15 Контракту.

На підставі п. 7.1 Державного контракту у разі невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за Контрактом Сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього Контракту.

Також за результатами умисних протиправних дій ОСОБА_15 та ОСОБА_13 , тобто без додержання особливого порядку, внаслідок чого безпідставно включено до основних показників Державного оборонного замовлення на 2017 рік (60 одиниць автомобілів санітарних «Богдан 2251» за договірними зобов`язаннями 2016 року та 40 одиниць автомобілів санітарних «Богдан 2251» на 2017 рік), 15.03.2017 ОСОБА_14 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , діючи відповідно до отриманих від ОСОБА_15 вказівок та інструкцій, на виконання спільного плану злочинних дій та відведеної йому ролі пособника в реалізації злочинного умислу, достовірно знаючи про наявність недоліків автомобіля санітарного «Богдан 2251», а також те, що вказані недоліки належним чином не усунуті, що відсутній наказ про допуск до експлуатації автомобіля санітарного «Богдан 2251» на особливий період, в порушення п. 24 Порядку постачання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2015 № 345, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно- небезпечні наслідки та допускаючи їх настання, уклав з ДП «АСЗ № 2» АТ «АК «Богдан Моторс», в особі директора ОСОБА_22 , додаткову угоду № 1 від 15.03.2017 року до державного контракту на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням №403/1/16/73 від 06.12.2016, згідно якої передбачалось додатково поставити 40 одиниць автомобілів санітарних «Богдан 2251», які частково не відповідають вимогам пунктів 1.3, 3.1.2, 3.4.2.1 та 3.4.3.7 Медико-технічних вимог до автомобіля санітарного, не відповідають пунктам, 3.1.2., 3.4.1.1, 3.4.2.2, 3.4.3.5 та 3.8.4 Медико-технічних вимог до автомобіля санітарного, не відповідають вимогам пунктів 3.4.3.3, 3.4.3.4 та 3.4.5.13 (3.4.5.12 після внесення змін доповненням № 1) Медико-технічних вимог до автомобіля санітарного, не дозволяють перевозити заявлену виробником кількість поранених, не відповідають призначенню, заявленому виробником в технічних умовах та медико-технічним вимогам, не призначені для надання медичної допомоги в обсязі, що передбачений базовим рівнем (долікарська медична допомога), при цьому експлуатація санітарного автомобіля типу «Богдан 2251» в якості базового санітарного автомобіля Збройних Сил України неможлива та встановлювалась орієнтовна вартість продукції за контрактом з урахуванням податку на додану вартість склала 88 077 330,00 грн.

У подальшому, 07.07.2017 року ОСОБА_9 , виконуючи відведену йому роль пособника, з метою усунення перешкод і створення умов для реалізації заступником Міністра оборони України ОСОБА_15 його злочинного задуму, перебуваючи за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 55/2, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно- небезпечні наслідки та допускаючи їх настання, уклав з ДП «АСЗ № 2» ПАТ «АК «Богдан Моторс» в особі директора ОСОБА_22 , додаткову угоду № 2 від 10.07.2017 року до державного контракту на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням №403/1/16/73 від 06.12.2016, згідно якої договірна вартість продукції за контрактом з урахуванням податку на додану вартість становила 84 307 320,00 грн., за якою відбувались розрахунки за Державним контрактом.

Таким чином, на виконання умов Державного контракту №403/1/16/73 від 06.12.2016 та відповідно до акту № 1 приймання-передачі продукції за Державним контрактом на 60 автомобілів санітарних «Богдан 2251», акту № 2 від 19.09.2017 приймання-передачі продукції за Державним контрактом на 10 автомобілів санітарних «Богдан 2251», акту № 3 від 19.09.2017 приймання- передачі продукції за Державним контрактом на 10 автомобілів санітарних «Богдан 2251», акту № 3 від 19.09.2017 приймання-передачі продукції за Державним контрактом на 5 автомобілів санітарних «Богдан 2251», акту № 5 від 27.09.2017 приймання-передачі продукції за Державним контрактом на 8 автомобілів санітарних «Богдан 2251», акту № 6 від 13.10.2017 приймання- передачі продукції за Державним контрактом на 10 автомобілів санітарних «Богдан 2251», ДП «АСЗ № 2» ПАТ «АК «Богдан Моторс» поставлено автомобілі санітарні «Богдан 2251» на адресу в/ч НОМЕР_1 в загальній кількості 100 одиниць, які не придатні для експлуатації за прямим функціональним призначенням, за результатами чого Міністерство оборони України згідно платіжних доручень № 403/1/157 від 14.12.2016 на суму 39000000,00 грн., № 403/1/26 від 03.04.2017 на суму 25 818 370,03 грн., № 403/1/118 від 21.07.2017 на суму 2 627 485,97 грн., № 403/1/178 від 22.09.2017 на суму 4 215 366,00 грн., № 403/1/183 від 29.09.2017 на суму 6744585,60 грн., № 403/1/203 від 19.10.2017 на суму 5 901 512,40 грн., здійснило перерахування коштів для ДП «АСЗ №2» ПАТ «АК «Богдан Моторе» на розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 , відкритий у ПАТ КБ «Правекс-Банк» (МФО 380838) на загальну суму 84 307 320,00 грн.

Таким чином, за вищевказаних обставин заступник Міністра оборони України генерал-лейтенант ОСОБА_15 , за пособництва директора Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Міністерства оборони України ОСОБА_9 , явно вийшов за межі наданих йому прав та повноважень і забезпечив всупереч вимог ст.ст. 16, 17 Статуту внутрішньої служби ЗС України та ст.ст. 4, 6 Дисциплінарного статуту ЗС України, в порушення складеної Присяги на вірність українському народу, положень контракту про проходження військової служби, Положення про Міністерство оборони України Розподілу обов`язків між керівництвом Міністерства оборони України та інших вимог приведеного вище законодавства у 2017 році в умовах особливого періоду закупівлю для потреб Збройних Сил України в ДП «АСЗ №2» ПАТ «АК «Богдан Моторс» за результатами виконання державного контракту на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням №403/1/16/73 від 06.12.2016 100 автомобілів санітарних «Богдан 2251», експлуатація яких за прямим функціональним призначенням в Збройних Силах України в якості базових санітарних автомобілів не можлива, внаслідок чого державі в особі Міністерства оборони України заподіяно матеріальну шкоду (збитки) в сумі 32 399 820,00 грн.

Вказаним діянням спричинено тяжкі наслідки, що полягають у матеріальних збитках, які у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян, які, відповідно до пункту 2 Примітки до статті 425 КК України, вважаються тяжкими наслідками.

Також вказані дії призвели до зниження бойової готовності, обороноздатності та бойового духу Збройних Сил України, підриву авторитету Міністерства оборони України в умовах особливого періоду.

02.07.2021 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 426-1 КК України,

За таких обставин, орган досудового розслідування вважає, що ОСОБА_9 , обґрунтовано підозрюється у пособництві перевищення військовою службовою особою влади та службових повноважень, тобто пособництві в умисному вчинення дій, які явно виходять за межі наданих військовій службовій особі прав та повноважень, що спричинило тяжкі наслідки, тобто у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Зокрема зазначає, що підозра вказаній особі обґрунтовується зібраними доказами, а саме:

документами державного оборонного замовлення (ДОЗ), з яких убачається, що предмет його показників у частині десантних катерів «Кентавр», за період виконання контракту на їх будівництво, не змінювався;

документами ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо потреб у десантних катерах «Кентавр», з яких, зокрема, слідує, що упродовж 2016-2021 років предмет потреби на змінювався; державним контрактом на виготовлення десантно-штурмових катерів «Кентавр» для потреб Міністерства оборони України, та додатковими угодами до нього, з яких убачається, що у ході виконання контракту було змінено його предмет (усупереч показникам ДОЗ, сформованим за потребами ВМС ЗСУ); документами щодо виконання контракту на будівництво десантно - штурмових катерів «Кентавр», якими підтверджується обізнаність підозрюваного із обставинами укладення та виконання контракту, його участь у формуванні державного оборонного замовлення щодо вказаної продукції; платіжними документами, вилученими у Державній казначейській службі України, які підписані підозрюваним; державним контрактом та іншими документами щодо закупівлі та поставки автомобілів санітарних «Богдан 2251»; протоколами оглядів цих санітарних автомобілів; показаннями свідків щодо обставин виконання державних контрактів, а також встановлених процедур, які були порушені при їх укладенні; документами, що підтверджують виявлені порушення під час укладання та виконання вищевказаних державних контрактів; висновками товарознавчих експертиз військового майна та судово - економічних експертиз, якими підтверджено заподіяння збитків; іншими матеріалами досудового розслідування у своїй сукупності.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.07.2021 року задоволено клопотання слідчого та застосовано ОСОБА_20 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з утриманням у Київському слідчому ізоляторі, з визначенням розміру застави у сумі 476 319 833 грн., у межах строку досудового розслідування, тобто до 02.09.2021 року, та покладено обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

30.08.2021 року слідчий другого відділу Управління з досудового розслідування військових кримінальних правопорушень Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_12 за погодженням із прокурором другого відділу процесуального керівництва Управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини у сфері оборонно-промислового комплексу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 звернувся до Печерського районного суду міста Києваз клопотанням про продовження ОСОБА_9 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на тридцять днів.

Мотивуючи його тим, що через виняткову складність кримінального провадження, яка визначається наявністю чотирьох підозрюваних, необхідністю проведення значного обсягу слідчих та процесуальних дій, необхідністю виконання заходів забезпечення провадження, тривалістю проведення експертних досліджень, закінчити досудове розслідування протягом строку дії обраного запобіжного заходу, тобто до 02.09.2021 року, не виявляється можливим.

Постановою заступника Генерального прокурора від 26.08.2021 року строк досудового розслідування продовжено до 3-х місяців.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31.08.2021 року клопотання слідчого задоволено та продовжено ОСОБА_9 строк тримання під вартою до 28.09.2021 року включно, в межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42020160690000016 від 08.05.2020 року, а також продовжено дію альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, визначеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.07.2021 року у справі № 757/35276/21-к.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ч. 2ст. 177 КПК Українипідставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно дост. 178 КПК Українита практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу

Згідно з вимогами ст. ст. 197, 199 КПК України за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на такий, що не пов`язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжений у разі неможливості закінчення досудового розслідування в частині доведеного обвинувачення в строки, встановлені статтею 219 цього Кодексу.

Слідчий суддя, під час розгляду клопотання органу досудового розслідування про продовження ОСОБА_9 строку тримання під вартою, на думку колегії суддів правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 426-1 КК України.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, журналу судового засідання та технічного запису, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.

Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах дані у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 інкримінованого йому кримінального правопорушення.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня («Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).

Продовження строку тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_9 не порушує його права на судовий розгляд упродовж розумного строку, оскільки відповідно до п.110 Рішення ЄСПЛ «Кудла проти Польщі», тривале тримання під вартою може бути виправдане у кожному окремому випадку за наявності конкретних ознак існуючої необхідності захисту інтересів суспільства, яка - незважаючи на презумпцію невинуватості - переважає принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст. 5 Конвенції.

Згідно повідомлення про підозру від 02.07.2021 року, дії ОСОБА_9 кваліфіковано за ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 426-1 КК України, при цьому наведено виклад фактичних обставин кримінального правопорушення у вчиненні якого останній підозрюється.

Отже, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_9 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.

Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990).

Колегія суддів також враховує, що ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») 31315/96 від 25.04.2000, Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських судів, що прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що заявникові загрожувало відносно суворе покарання.

У справі «Амбрушкевич проти Польщі» (Ambruszkiewicz v. Poland N 7/03 від 04.05.2006) Європейський суд з прав людини наголошує, що не викликає протиріч те, що в деяких особливих випадках позбавлення свободи може бути єдиним засобом, який дозволяє гарантувати явку обвинуваченого суду, зокрема, з урахуванням його особистості та характеру злочину, а також тяжкості ймовірного покарання. Крім того, Європейський суд з прав дини вважає за необхідне, щоб підстави, наведені владою на обґрунтування осування запобіжного заходу у вигляді позбавлення свободи, були доповнені конкретними фактами стосовно підозрюваного, а мотиви за обставинами справи могли вбачатися переконливими та відповідними.

Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_9 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої йому підозри, всупереч доводам захисників.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на суспільну небезпечність кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_9 , на тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винним у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення та конкретні обставини кримінального провадження, а тому доводи захисників в частині недоведеності існування ризиків не можуть бути прийняті колегією суддів.

Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження докази та обставини, на які посилається орган досудового розслідування у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що заявлені ризики з часу застосування щодопідозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися та існують на теперішній час.

При цьому, колегією суддів враховуються дані, які характеризують особу підозрюваного, зокрема і ті, на які посилаються в апеляційних скаргах захисники, тобто передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України обставини, однак з урахуванням обставин кримінального провадження, наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, погоджується із висновками слідчого судді щодо необхідності продовження строку застосуваного щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому підстав для застосування щодо останнього більш м`яких запобіжних заходів не вбачається.

Таким чином, викладені у апеляційних скаргах доводи захисників щодо недоведеності органом досудового розслідування наявності передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, а також необґрунтованості недостатності застосування щодо ОСОБА_9 більш м`яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним у клопотанні ризикам є непереконливими, оскільки слідчим суддею при розгляді клопотання були повно та об`єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи, що постановою заступника Генерального прокурора від 26.08.2021 року строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до 3-х місяців.

Разом з тим, прийнявши обґрунтоване рішення щодо необхідності задоволення клопотання слідчого про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_9 , слідчий суддя допустив порушення вимог КПК України продовживши дію альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, визначеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.07.2021 року у справі № 757/35276/21-к.

Так, відповідно до положень ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбаченихчастиною четвертоюцієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбаченихстаттею 194цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченомучастиною четвертоюцієї статті.

Згідно до ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбаченічастинами п`ятоюташостоюцієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченомустаттею 199цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Продовжуючи ОСОБА_9 строк тримання під вартою до 28.09.2021 року, у межах строку досудового розслідування, слідчий суддя повинен був в ухвалі визначити підозрюваному у відповідності до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України обґрунтований розмір застави, а також зазначити які з передбаченихч. 5 статтею 194цього Кодексу обов`язків будуть покладені на підозрюваного у разі внесення застави, наслідки їх невиконання.

Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

При визначенні розміру застави до уваги може братися розмір шкоди, що спричинив підозрюваний («Mangouras v. Spain» (GC) п.п. 81, 92, рішення 28.09.2010 року).

За таких обставин, виходячи з вимог п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисників необхідно задовольнити частково, а ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою клопотання слідчого про продовження щодо ОСОБА_9 , строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково, продовжити підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначити заставуз покладенням передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язків у разі внесення застави з урахуванням вимог КПК України.

Апеляційний суд, визначаючи розмір застави, бере до уваги обставини, встановлені ст. ст. 177, 178 КПК України, вимоги ст. 182 КПК України та позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатисьтим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, а тому вважає, що підозрюваному ОСОБА_9 , слід визначити заставу у розмірі 25 (двадцяти п`яти) млн. грн. у національній грошовій одиниці.

Такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного, та підстав вважати його завідомо непомірним для ОСОБА_9 колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 176 178, 182, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 , задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31 серпня 2021 року, якою задоволено клопотання слідчого другого відділу Управління з досудового розслідування військових кримінальних правопорушень Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_12 , погоджене прокурором другого відділу процесуального керівництва Управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини у сфері оборонно-промислового комплексу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовжено строк тримання під вартою до 28.09.2021 року включно, в межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42020160690000016 від 08.05.2020 року, а також продовжено дію альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, визначеного ухвалоюслідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.07.2021 року у справі № 757/35276/21-к щодо ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого другого відділу Управління з досудового розслідування військових кримінальних правопорушень Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_12 , погоджене прокурором другого відділу процесуального керівництва Управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини у сфері оборонно-промислового комплексу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити частково.

Продовжити щодо підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 28.09.2021 року включно.

Визначити ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 25 (двадцять п`ять) мільйонів гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду (м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 42258617, банк надавача послуг ГУ ДКСУ у місті Києві, код банку 820172, IBAN UA068201720355289002001082186).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави, на підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покласти наступні обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1) прибувати до слідчого, прокурора, суду із встановленою періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з свідками та іншими підозрюваними у вказаному кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

6) носити електронний засіб контролю.

Визначити строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків до 28 вересня 2021 року включно.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду, має бути наданий уповноваженій службовій особі Київського СІЗО чи іншої установи, де підозрюваний перебуває під вартою.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Київського СІЗО чи іншої установи, де підозрюваний перебуває під вартою має негайно здійснити розпорядження про звільнення підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурората слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави, підозрюваний ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

_____________________ _______________________ ____________________

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3