Єдиний державний реєстр судових рішень
ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2021 року ЛуцькСправа № 140/7229/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Лозовського О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості (далі - Нововолинська МФ ВОЦЗ, відповідач) про визнання неправомірними дій щодо не врахування страхового стажу ОСОБА_1 до розрахунку допомоги по безробіттю, зобов`язання зарахувати до страхового стажу період роботи з червня 2015 по вересень 2015 на ДП «Шахта №1 «Нововолинська»; зобов`язання врахувати для розрахунку допомоги по безробіттю нараховану позивачу заробітну плату за період роботи з червня 2015 по вересень 2015 на ДП «Шахта №1 «Нововолинська» (беручи до розрахунку допомоги по безробіттю належних 70%); зобов`язання здійснити перерахунок та виплату допомоги по безробіттю з дати взяття на облік, а саме: з 09.02.2016 по 02.02.2017, з урахуванням виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в червні 2021 року позивач повторно звернувся до Нововолинської МФ ВОЦЗ із заявою про здійснення перерахунку допомоги по безробіттю з урахуванням всіх періодів трудової діяльності, що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 із врахуванням нарахованої заробітної плати за дані періоди роботи. 29.06.2021 відповідач відмовив йому у здійсненні перерахунку допомоги по безробіттю, про що повідомив листом №902/26/2.
Позивач вважає такі дії відповідача безпідставними та незаконними Так, 09.09.2015 ОСОБА_1 на підставі частини 3 статті 38 Кодексу законів про працю України був звільнений з ДП Шахта №1 Нововолинська ДП Волиньвугілля, що підтверджується записом №14 у трудовій книжці серії НОМЕР_1 .
05.02.2016 Нововолинською МФ ВОЦЗ йому було надано статус безробітного на підставі частини 1 статті 43 закону України Про зайнятість населення. Проте, із Витягу із наказів про прийняті рішення по ОСОБА_1 вбачається, що 09.06.2016 йому було призначено допомогу по безробіттю без урахування страхового стажу, відповідно до частини 2, 4 статті 22, частини 3 статті 23 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття протягом 360 календарних днів з 09.02.2016 по 02.02.2017.
Позивач зазначає, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Працівники не повинні відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків.
Ухвалою судді від 21.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
У відзиві на позов відповідач його вимог не визнав та зазначив, що розрахунковим періодом для призначення допомоги по безробіттю позивача є лютий 2015 року - січень 2016 року. За даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування з ДП Шахта №1 Нововолинська не сплачено єдиний соціальний внесок за вказаний період, що також підтверджується даними Індивідуальних відомостей про застраховану особу ОК-5, долучених позивачем до позову. Отже, страховий стаж протягом 12 місяців, які передували реєстрації в службі зайнятості позивача, становить 4 місяців (лютий-травень 2015 року).
Щодо записів в трудовій книжці зауважує, що трудова книжка - це основний документ про трудову діяльність (зайнятість) працівника, який підтверджує стаж роботи, а також дає змогу власнику при прийнятті на роботу мати уяву про досвід роботи працівника. Однак, трудова книжка не підтверджує наявність страхового стажу.
Відповідач зауважив, що допомога по безробіттю обчислюється, виходячи зі страхового стажу безробітного, який зараховується у разі сплати страхових внесків; факт сплати підтверджується даними Державного реєстру, при цьому інші джерела, у тому числі відомості трудової книжки, не можуть бути використані при призначенні допомоги по безробіттю. На думку відповідача, позивач не позбавлений права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної йому несвоєчасною сплатою страхових внесків роботодавцем (страхувальником), внаслідок чого він позбавлений права на отримання допомоги по безробіттю у спірному розмірі.
Відповідач зазначив, що не має повноважень проводити нарахування допомоги по безробіттю всупереч відомостям Державного реєстру. У разі припинення реєстрації безробітного перерахунок може здійснюватися за заявою особи або за рішенням суду. Просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.
17.08.2021 суд постановив ухвали про відмову в задоволенні клопотання Нововолинської МФ ВОЦЗ про розгляд справи в судовому засідання з повідомленням сторін та про відмову в задоволенні клопотання про залучення третіх осіб.
Ухвалою суду від 28.09.2021 відмовлено в задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.
ОСОБА_1 у період з 02.06.2015 по 09.09.2015 працював в ДП Шахта №1 Нововолинська гірником підземним; наказом від 09.09.2015 №58/К звільнений з займаної посади за частиною 3 статті 38 Кодексу законів про працю України, що підтверджуються відомостями трудової книжки (а. с. 12 зворот).
09.02.2016 ОСОБА_1 відповідно до наказу від 09.02.2016 №НТ160209 надано статус безробітного, призначено та розпочато виплату допомоги по безробіттю у розмірі 544 грн відповідно до Постанови правління Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття від 04.12.2015 №77 «Про мінімальний розмір допомоги по безробіттю» (чинна на момент призначення допомоги по безробіттю) без врахування страхового стажу терміном на 360 календарних днів з 09.02.2016 по 02.02.2017, 09.02.2016 розпочато виплату допомоги по безробіттю.
З 02.02.2017 виплата допомоги про безробіттю позивачу припинена.
В червні 2021 позивач звернувся до Нововолинської МФ ВОЦЗ із заявою, у якій просив надати інформацію про розмір допомоги та періоди, які враховані для її призначення, а також які періоди не були враховані з вказаними на це підставами.
Листом від 29.06.2021 №902/26/2 Нововолинська МФ ВОЦЗ повідомила позивача про те, що розрахунковим періодом для призначення виплати допомоги по безробіттю є лютий 2015 року - січень 2016 року, тобто період його роботи в ДП "Шахта №1 "Нововолинська". Станом на 29.06.2021 допомога по безробіттю виплачена в повному обсязі.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України гарантоване право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття від 02.03.2000 №1533-ІІІ (далі Закон №1533-III) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
За приписами статті 1 Закону №1533-III у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески (нею, роботодавцем);
страхові внески - кошти відрахувань на страхування на випадок безробіття, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, кошти єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, спрямовані на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття відповідно до пропорцій, визначених законом.
Терміни застрахована особа, страхувальники та роботодавці вживаються у цьому Законі у значенні, наведеному у Законі України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 №2464-VI (далі Закон №2464-VI).
Пунктами 3, 10 частини першої статті 1 Закону №2464-VI визначено значення термінів, зокрема:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1533-ІІІ страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, цивільно-правового договору чи на інших підставах, передбачених законом, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби) та інші особи, які проходять службу та отримують грошове забезпечення (далі - військовослужбовці), особи, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичні особи - підприємці, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.
Частиною першою статті 6 Закону №1533-ІІІ встановлено, що право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.
Одним із видів такого забезпечення є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності (абзац другий частини першої статті 7 Закону №1533-ІІІ).
Згідно з частиною першою статті 22 Закону №1533-III право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини другої статті 22 Закону №1533-III застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, особи, зазначені в абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.
Частиною першою статті 23 Закону №1533-ІІІ встановлено, що застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.
Обчислення страхового стажу регламентовано статтею 21 Закону №1533-ІІІ, відповідно до частини першої якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний пред`являти на вимогу застрахованої особи, на користь якої він сплачує єдиний внесок, повідомлення про взяття на облік як платника єдиного внеску та надавати інформацію про сплату єдиного внеску, в тому числі у письмовій формі.
З цим правом кореспондується обов`язок такого платника своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI), який підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята статті 9 Закону №2464-V).
Як передбачено частинами сьомою, восьмою, десятою, одинадцятою статті 9 Закону №2464-V єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. Днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Крім того, згідно із частиною шостою статті 25 Закону №2464-V за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Виходячи зі змісту наведених норм, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи, підлягають обов`язковій сплаті і є гарантією матеріального забезпечення особи на випадок її безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин. Відповідальність за порушення умов та порядку сплати таких внесків покладено на платника єдиного внеску та його посадових осіб.
При цьому особи, які сплачують такі внески через роботодавця, без сприяння державних органів позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність такої сплати, що, фактично, у випадку неповної чи несвоєчасної сплати, означатиме порушення їх прав на отримання соціальних гарантій. Несплата підприємством страхових внесків не може бути підставою для позбавлення права застрахованої особи на отримання соціальних гарантій, оскільки це призведе до порушення принципу рівності перед законом.
Такий правовий висновок сформовано Верховним Судом у постановах від 29.04.2020 у справі №266/970/16-а, від 22.04.2021 у справі №752/20612/17.
Процедуру, умови надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, та механізм обчислення районними, міськими, районними у містах та міськрайонними центрами зайнятості державної служби зайнятості (далі - центри зайнятості) страхового стажу, визначено Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики від 15.06.2015 №613 (далі Порядок №613, чинний на момент призначення позивачу допомоги по безробіттю; втратив чинність на підставі наказу Міністерства соціальної політики від 10.06.2020 №393).
Згідно з пунктами 1, 9 розділу II Порядку №613 допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості з восьмого дня після реєстрації безробітного за його особистою заявою за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку. Розмір допомоги по безробіттю визначається на підставі відомостей Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) залежно від страхового стажу, заробітної плати (доходу), а також довідок про грошове забезпечення, виданих особі військовими комісаріатами, де така особа перебувала на обліку, військовими частинами, органами, де особа проходила службу. Якщо на восьмий день з дати реєстрації безробітного, що є застрахованою особою, відсутні дані в повному обсязі для обчислення страхового стажу та середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), допомога по безробіттю призначається в мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду. Після надходження уточнених даних про застраховану особу з Державного реєстру, для військовослужбовців - після подання особою документів з військового комісаріату, де така особа перебувала на обліку, військової частини або органів, де проходила службу, здійснюється перерахунок виплати допомоги по безробіттю з дня її призначення. У разі припинення реєстрації безробітного перерахунок може здійснюватися за заявою особи або за рішенням суду.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник щодо не зарахування до страхового стажу для призначення пенсії періоду роботи позивача з червня 2015 по вересень 2015 року у зв`язку з відсутністю даних про сплату страхових внесків.
Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_1 за період з червня 2015 по вересень 2015 року був включений до поданої ДП Шахта №1 Нововолинська звітності Про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, про що зазначено у листі ГУ ДПС у Волинській області від 26.08.2021 №8780/5/03-20-24-01-05.
При цьому відсутність за даними системи персоніфікованого обліку відомостей про сплату страхових внесків обумовлена тим, що у ДП Шахта №1 Нововолинська була наявна заборгованість по сплаті страхових внесків, тому зарахування поточних платежів відбувалося в рахунок погашення заборгованості.
Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця роботодавцем сплачені страхові внески. При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв`язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені, а у разі їх наявності - сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 01.11.2018 у справі № 199/1852/15-а, від 26.03.2020 №299/3616/16-а.
Суд зазначає, що, фактично, внаслідок невиконання ДП Шахта №1 Нововолинська обов`язку по сплаті страхових внесків позивач позбавлений соціальної захищеності (отримання належного матеріального забезпечення на випадок безробіття), що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту, передбаченим статтею 46 Конституції України.
Таким чином, оскільки з наявних у справі доказів видно, що з червня 2015 по вересень 2015 року позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата, на яку в свою чергу нараховувалися та сплачувались страхові внески, що підтверджується довідкою про нараховану заробітну плату та фактичну сплату єдиного внеску від 31.08.2021 №465, тому цей період підлягає зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 , що зумовлює висновок суду про наявність у позивача права на виплату допомоги по безробіттю в розмірі, визначеному частиною першою статті 23 Закону №1533-ІІІ.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доводи відповідача про правомірність своїх дій спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що призначення допомоги без урахування страхового стажу позивача за період роботи з червня 2015 по вересень 2015 року порушує його право на соціальний захист, тому дії відповідача щодо призначення допомоги у мінімальному розмірі не відповідають критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, зокрема, принципу рівності перед законом та принципу пропорційного прийняття рішень (з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), тому є протиправними.
При цьому суд враховує, що у відповідача відсутні повноваження для зарахування періоду роботи до страхового стажу особи, відтак беручи до уваги встановлені у справі обставини та враховуючи повноваження суду при вирішення справи, визначені у статті 245 КАС України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом визнання протиправними дій Нововолинської МФ ВОЦЗ щодо не врахування при призначенні допомоги по безробіттю позивачу його страхового стажу за період роботи з червня 2015 по вересень 2015 року та зобов`язання відповідача провести перерахунок і виплату допомоги по безробіттю відповідно до частини першої статті 23 Закону №1533-III з урахуванням страхового стажу за період з червня 2015 по вересень 2015 року та з урахуванням виплачених сум з 09.02.2016 по 02.02.2017.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 908,00 грн, сплачений згідно з квитанцією №20 від 07.07.2021.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості щодо не врахування при призначенні допомоги по безробіттю ОСОБА_1 його страхового стажу за період роботи з червня 2015 по вересень 2015 року.
Зобов`язати Нововолинську міську філію Волинського обласного центру зайнятості (45407, Волинська область, місто Нововолинськ, провулок Поштовий, 1, код ЄДРПОУ ВП 41915135) провести з 09 лютого 2016 по 02 лютого 2017 року перерахунок і виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) допомоги по безробіттю відповідно до частини першої статті 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з урахуванням страхового стажу за період роботи з червня 2015 по вересень 2015 року та виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості судові витрати в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.А. Лозовський
