ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2021 справа № 914/894/21

Господарський суд Львівської області у складі:

Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участі секретаря судового засідання Іваночка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю "Будівельно-монтажна фірма "Стрийбуд", Львівська область, м.Стрий;

до Відповідача: Стрийської міської ради, Львівська область, м.Стрий;

про: визнання недійсним договору

Представники:

Позивача: Міла-Поляков Д.П. - представник, адвокат (ордер від 17.05.2021р. серія ЛВ №00074);

Відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

08.04.2021р. на адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Будівельно-монтажна фірма "Стрийбуд" від 29.03.2021р. б/н (вх. №973) до Стрийської міської ради про визнання недійсним договору.

Підставами позовних вимог Позивач зазначає невідповідність укладеного між Сторонами Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м.Стрия від 15.06.2017р. №12 умовам Типового договору оренди.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.04.2021р. у даній справі судом постановлено позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю "Будівельно-монтажна фірма "Стрийбуд" від 29.03.2021р. б/н (вх. №973 від 08.04.2021р.) залишити без руху; надати Товариству з додатковою відповідальністю "Будівельно-монтажна фірма "Стрийбуд" десятиденний строк з моменту вручення ухвали для усунення недоліків поданої позовної заяви, а саме: надати докази зазначення у позовній заяві місцезнаходження Відповідача та докази надіслання таких доказів Відповідачу; надати докази надіслання копії позовної заяви і доданих до неї документів Відповідачу листом з описом вкладення; надати належним чином посвідчені копії доданих до позовної заяви документів.

27.04.2021р. від Позивача до суду за вх. №10013/21 засобами поштового зв`язку надійшов супровідний лист від 22.04.2021р. б/н, у якому просить суд долучити до матеріалів справи примірник позовної заяви із виправленою адресою місцезнаходження Відповідача, засвідчені копії долучених до позовної заяви документів та докази надіслання вказаних документів Відповідачу з описом вкладення.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.04.2021р. у даній справі суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 18.05.2021р.; визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання обов`язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.

Ухвалою суду від 18.05.2021р. судом постановлено клопотання Стрийської міської ради про залучення в якості співвідповідача Стрийської окружної прокуратури відхилити; відкласти підготовче судове засідання на 08.06.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання.

В судовому засіданні 08.06.2021р. судом оголошувалась перерва до 14:30год. 22.06.2021р., про що представники Учасників справи повідомлялись в судовому засіданні під розписку.

В судовому засіданні 22.06.2021р. судом оголошувалась перерва в межах дня слухання до 16:00год. 22.06.2021р., про що представники Учасників справи повідомлялись в судовому засіданні під розписку.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.06.2021р. у даній справі суд постановив клопотання Товариства з додатковою відповідальністю "Будівельно-монтажна фірма "Стрийбуд" про встановлення додаткового строку для подання доказів від 22.06.2021р. вх. №14422/21 задоволити; встановити Товариству з додатковою відповідальністю "Будівельно-монтажна фірма "Стрийбуд" додатковий строк для подання доказів по 22.07.2021р.; продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів; відкласти підготовче судове засідання на 28.07.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання.

Ухвалою суду у даній справі від 28.07.2021р. суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; судове засідання з розгляду спору по суті призначити на 19.08.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнана обов`язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання для дачі пояснень по суті спору.

Ухвалою Господарського суду Львівської області 19.08.2021р. у даній справі суд постановив відкласти судове засідання з розгляду спору по суті на 09.09.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання для надання пояснень по суті спору.

В судовому засіданні 09.09.2021р. судом оголошувалась перерва в межах дня слухання до 12:00год. 09.09.2021р., про що представники Учасників справи повідомлялись в судовому засіданні під розписку.

Ухвалою суду у даній справі 09.09.2021р. суд постановив додану до клопотання Стрийської міської ради від 09.09.2021р. б/н копії журналу реєстрації договорів оренди нежитлових приміщень до розгляду не приймати та залишити без розгляду.

В судовому засіданні 09.09.2021р. судом оголошувалась перерва до 15:30год. 15.09.2021р., про що представники Учасників справи повідомлялись в судовому засіданні під розписку.

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу «Акорд».

В порядку ч.3 ст.63 ГПК України за дорученням головуючого судді обов`язки секретаря судового засідання виконує помічник судді Фартушка Т.Б. Іваночко В.В.

Представнику Позивача роз`яснено право під час здійснення таких повноважень заявити відвід помічнику судді з підстав, передбачених цим Кодексом для відводу секретаря судового засідання.

Процесуальні права та обов`язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердив представник Позивача в судовому засіданні, йому відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз`яснення прав та обов`язків до суду не надходили.

Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судове засідання з`явився, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав до задоволення позову, зазначив про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та подання всіх наявних у Позивача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх позовних вимог.

Представник Відповідача в судове засідання не з`явився, явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнавалась судом обов`язковою.

Позиція Позивача:

Позивач просить суд визнати недійсним укладений між Товариством з додатковою відповідальністю «Будівельно-монтажна фірма «Стрийбуд» та Стрийською міською радою Львівської області Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Стрия від 15.06.2017р. №12 з підстав невідповідності Договору умовам Типового договору оренди.

На думку Позивача, Сторони укладаючи оспорюваний договір відступили від відносин оренди, визначених Законом України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки п.1.2. Договору метою передачі вказаного об`єкту Орендареві зазначеного Майна Сторонами визначено відновлення спортивного комплексу шляхом реконструкції для подальшого використання за призначенням.

Окрім того, Сторони у Договорі внесли особливі умови до вказаного договору, які не відповідають засадам правовідносин оренди, визначених Законом, зокрема, у п.2.1. Договору прямо зазначили, що Сторони погоджуються, що використання об`єкта оренди за призначенням є можливим лише за умови здійснення капіталовкладень в його реконструкцію; Сторони усвідомлюють, що капіталовкладення в реконструкцію об`єкта оренди виключно з метою його подальшого використання за призначенням є економічно невиправданим як для Орендодавця, так і для Орендаря, і погоджуються з доцільністю реалізації у відношенні об`єкта оренди комплексного будівельно-інвестиційного проекту його реконструкції з добудовою та надбудовою додаткових житлових та нежитлових площ (далі Проект) (п.2.2 Договору); реалізація Проекту передбачає отримання Орендодавцем закінченого будівництвом та введеного в експлуатацію об`єкта нерухомого майна спортивно-оздоровчого призначення, загальною площею, не меншою, ніж площа нерухомого майна, що є об`єктом оренди за цим договором (п.2.4 Договору).

Також, Позивач акцентує на тому, що у розділі 5 Договору Сторони також визначили дві протилежні за змістом умови набуття прав на новостворене майно, оскільки у п.5.4. Договору передбачено що поліпшення об`єкта як орендованого майна, здійснені в рамках реалізації Проекту, визнаються власністю Орендодавця, а в п.5.5. Договору, що нова річ (речі), створені Орендарем і за його рахунок в рамках реалізації Проекту, і оформлені належним чином відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів, визнаються власністю Орендаря.

Позиція Відповідача.

Відповідач у поданому 18.05.2021р. за вх. №11606/21 Відзиві на позовну заяву проти заявленого позову заперечує, вважає його безпідставним та необґрунтованим, просить суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі з підстав того, що Майно, яке було передано Відповідачем Позивачу в оренду за Договором, належить до комунальної власності територіальної громади міста Стрия в особі Відповідача. Будь-які інші записи про власника вказаного майна в Державному реєстрі речових прав відсутні.

Договір укладено між Сторонами на 1 рік з 01.07.2017р. по 30.06.2018р., Майно за Договором повернуто Відповідачу Позивачем 01.02.2019р. Будь-які претензії щодо недійсності Договору під час його дії Позивачем Відповідачу не пред`являлись. Позивачем сплачувалась орендна плата за користування ним.

Також, Відповідач вказує на те, що підставами позову Позивач визначає, що спірний Договір вчинений з порушенням вимог законодавства, однак, дійсність Договору була предметом розгляду в судах. Так рішенням Господарського суду Львівської області від 02.03.2020р. по справі №914/2070/19 залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.09.2020р. у задоволенні позову про визнання недійсним договору відмовлено. Постановою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.02.2021р. вищевказані рішення залишено без змін.

З наведеного Відповідач підсумовує відсутність підстав вважати, що права або охоронювані законом інтереси Позивача були порушені укладенням оспорюваного Договору.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.10 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202 та 216 ГПК України, надання Відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними у справі матеріалами за відсутності повноважного представника Відповідача за наявними у матеріалах справи документами.

За результатами дослідження наданих Учасниками справи доказів, заявлених доводів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними і необґрунтованими і в позові слід відмовити у повному обсязі з огляду на наступне.

Наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000р. №1774 затверджено редакцію Типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності

Рішенням ІІ сесії ІV демократичного скликання Стрийської міської ради від 06.06.2002р. №11 «Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади м.Стрия, типового договору оренди нерухомого майна комунальної власності м.Стрия, орендних ставок за використання нерухомого комунального майна» вирішено, серед іншого, затвердити Положення про оренду майна територіальної громади м.Стрия (додаток № 1) та Типовий договір оренди нерухомого майна територіальної громади м.Стрия (додаток №2).

Пунктом 1 наказу Фонду державного майна України від 09.08.2007р. №1329 «Про внесення змін до Типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності» (зареєстровано в Міністерстві юстиції 27.08.2007р. за №980/14247) унесено зміни до Типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 №1774, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.2000р. за №931/5152, виклавши його в новій редакції.

Рішенням ХІІІ сесії V демократичного скликання Стрийської міської ради від 27.11.2007р. №201 «Про внесення змін у додаток №2 п.1.2 рішення II сесії IV демократичного скликання №11 від 06.06.2002р. "Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади м. Стрия, типового Договору оренди нерухомого майна комунальної власності м.Стрия, орендних ставок за використання комунального майна» вирішено внести зміни у додаток №2 п.1.2 вищевказаного рішення і викласти в новій редакції типовий Договір оренди комунальної власності (згідно додатку №2).

У долученому Позивачем до матеріалів справи клопотанням від 21.07.2021р. вх. №17046/21 Рішенні ХІІІ сесії V демократичного скликання Стрийської міської ради від 27.11.2007р. №201 наявний додаток №2 - Типовий договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Стрия, зокрема:

ТИПОВИЙ ДОГОВІР

Оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Стрия

Місто N _________ ____ _____________

(число, місяць, рік - словами)

Ми, що нижче підписалися, (повна назва Орендодавця), ідентифікаційний код ЄДРПОУ, місцезнаходження якого: (адреса) (далі - Орендодавець) в особі (посада, прізвище, ім`я та по батькові), що мешкає (адреса) та діє на підставі (назва документа, N наказу), з одного боку, та (повна назва особи Орендаря), ідентифікаційний код ЄДРПОУ, місцезнаходження якого: (адреса) (далі - Орендар) в особі (посада, прізвище, ім`я та по батькові), що мешкає (адреса) та діє на підставі (статут, довіреність тощо) з іншого боку, уклали цей Договір про наведене нижче:

1. Предмет Договору

1.1. Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно (повна назва) (далі - Майно) площею ____________ кв. м, розміщене за адресою: ____________________________, на _______ поверсі(ах) _______________ (будинку, приміщення, будівлі) ______________________, що перебуває на балансі _____________________________________ (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку/актом оцінки на "___" ____________ 200_ р. і становить за незалежною оцінкою/залишковою вартістю ___________________________ грн.

Акт оцінки складається у випадках, визначених чинною Методикою оцінки об`єктів оренди, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.95 N 629 (зі змінами) (далі - Методика оцінки), а саме тоді, коли для розрахунку орендної плати не вимагається незалежна оцінка об`єкта.

1.2. Майно передається в оренду з метою ___________________________________________ .

1.3. Стан Майна на момент укладення договору (потребує/не потребує поточного або капітального чи поточного і капітального ремонту) визначається в акті приймання-передавання.

2. Умови передачі орендованого майна Орендарю

2.1. Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та акта приймання-передавання Майна.

2.2. Передача Майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це Майно. Власником Майна залишається Стрийська міська рада, а Орендар користується ним протягом строку оренди.

2.3. Передача Майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у звіті про незалежну оцінку/в акті оцінки, складеному за Методикою оцінки.

2.4. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на Орендодавця.

3. Орендна плата

3.1. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України та рішення VІІ сесії V демократичного скликання від 13.03.2007р. « Про застосування Методики розрахунку орендної плати за нерухомість комунальної власності територіальної громади м.Стрия», або за результатами конкурсу на право оренди державного Майна і становить без ПДВ за перший місяць оренди - ____________ 200_ р. ________ грн.

3.2. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

3.3. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

3.4. У разі користування Майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

3.5. Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із Сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від Сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

3.6. Орендна плата перераховується до місцевого бюджету та Балансоутримувачу щомісяця не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним.

3.7. Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується до Орендодавцем з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості з урахування м індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

3.8. Зайва сума орендної плати, що надійшла до місцевого бюджету та Балансоутримувачу, підлягає заліку в рахунок подальших платежів

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі ___ % від суми заборгованості.

3.9. У разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до місцевого бюджету та Балансоутримувачу.

4. Використання амортизаційних відрахувань і відновлення орендованого Майна

4.1. Амортизаційні відрахування на орендоване Майно нараховуються його Балансоутримувачем і використовуються на повне відновлення орендованих основних фондів. Поліпшення орендованого Майна, здійснені за рахунок амортизаційних відрахувань, є власністю Балансоутримувача.

5. Обов`язки Орендаря

Орендар зобов`язується:

5.1. Використовувати орендоване Майно відповідно до його призначення та умов цього Договору.

5.2. Протягом місяця після підписання Договору внести завдаток, передбачений цим Договором. Завдаток стягується до місцевого бюджету і Балансоутримувачу. Після закінчення основного строку Договору оренди здійснюється перерахування орендної плати за останній місяць (останні місяці) з урахуванням внесеного Орендарем завдатку. У разі порушення Орендарем зобов`язання зі сплати орендної плати він має відшкодувати державному бюджету і Балансоутримувачу збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір завдатку. Якщо в разі дострокового припинення Договору за згодою Сторін сума сплачених орендних платежів і завдатку перевищить передбачені Договором платежі за період фактичної оренди, то це перевищення розглядається як зайва сума орендної плати (див. п. 3.9 цього Договору).

5.3. Своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

5.4. Забезпечувати збереження орендованого Майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, тримати Майно в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки, підтримувати орендоване Майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, здійснювати заходи протипожежної безпеки.

5.5. Забезпечити Орендодавцю і Балансоутримувачу доступ на об`єкт оренди з метою перевірки його стану і відповідності напряму використання за цільовим призначенням, визначеному цим Договором.

5.6. У разі виникнення загрози або настання надзвичайних ситуацій, пов`язаних з природною стихією: ураган, землетрус, великий снігопад, ожеледиця тощо, надавати своїх працівників для їх попередження та ліквідації наслідків.

5.7. Своєчасно здійснювати за власний рахунок капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого Майна. Ця умова Договору не розглядається як дозвіл на здійснення поліпшень орендованого Майна і не тягне за собою зобов`язання Орендодавця щодо компенсації вартості поліпшень.

Якщо Орендар подає заяву на погодження Орендодавцем здійснення невід`ємних поліпшень орендованого Майна, він зобов`язаний надати експертний висновок на проектно-кошторисну документацію на здійснення невід`ємних поліпшень.

5.8. Протягом місяця після укладення цього Договору застрахувати орендоване Майно не менше, ніж на його вартість за звітом про оцінку/актом оцінки на користь Орендодавця, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об`єкта оренди, у порядку, визначеному законодавством, і надати орендодавцю копії страхового полісу і платіжного доручення. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди Майно було застрахованим.

5.9. Щомісяця до 15 числа надавати Орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць (копію платіжного доручення з відміткою обслуговувального банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України). На вимогу Орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння.

5.10. У разі припинення або розірвання Договору повернути Орендодавцеві або підприємству/товариству, указаному Орендодавцем, орендоване Майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого Майна з вини Орендаря.

5.11. Здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого Майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього Договору укласти з Балансоутримувачем орендованого Майна договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю.

5.12. Нести відповідальність за дотримання правил експлуатації інженерних мереж, пожежної безпеки і санітарії в приміщеннях згідно із законодавством.

5.13. У разі зміни рахунку, назви підприємства, телефону, юридичної адреси повідомляти про це Орендодавця у тижневий строк.

5.14. Здійснити нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію цього Договору (якщо це передбачено законодавством) за рахунок своїх коштів.

6. Права Орендаря

Орендар має право:

6.1. Використовувати орендоване Майно відповідно до його призначення та умов цього Договору.

6.2. За письмовою згодою Орендодавця здавати майно в суборенду. Суборендну плату в розмірі, що не перевищує орендної плати за об`єкт суборенди, отримує Орендар згідно законодавства.

6.3. За письмовою згодою Орендодавця проводити заміну, реконструкцію, розширення, технічне переозброєння орендованого Майна, що зумовлює підвищення його вартості.

6.4. Самостійно розподіляти доходи, отримані в результаті використання орендованого Майна, створювати спеціальні фонди (розвитку виробництва, соціально-культурних заходів тощо).

7. Обов`язки Орендодавця

7.1. Передати Орендарю в оренду Майно згідно з цим Договором за актом приймання-передавання майна, який підписується одночасно з цим Договором, а в разі оренди нерухомого Майна на строк не менше ніж три роки - після державної реєстрації Договору.

7.2. Не вчиняти дій, які б перешкоджали Орендарю користуватися орендованим Майном на умовах цього Договору.

7.3. У випадку реорганізації Орендаря до припинення чинності цього Договору переукласти цей Договір на таких самих умовах з одним із правонаступників, якщо останній згоден стати Орендарем.

7.4. У разі здійснення Орендарем невід`ємних поліпшень орендованого Майна орендодавець зобов`язаний здійснювати контроль за здійсненням таких поліпшень.

8. Права Орендодавця

Орендодавець має право:

8.1. Контролювати наявність, стан, напрями та ефективність використання Майна, переданого в оренду за цим Договором.

8.2. Виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього Договору або його розірвання у разі погіршення стану орендованого Майна внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього Договору.

8.3. Здійснювати контроль за станом Майна шляхом візуального обстеження зі складанням акта обстеження.

9. Відповідальність і вирішення спорів за Договором

9.1. За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

9.2. Орендодавець не відповідає за зобов`язаннями Орендаря. Орендар не відповідає за зобов`язаннями Орендодавця, якщо інше не передбачено цим Договором. Орендар відповідає за своїми зобов`язаннями і за зобов`язаннями, за якими він є правонаступником, виключно власним майном. Стягнення за цими зобов`язаннями не може бути звернене на орендоване Майно.

10. Строк чинності, умови зміни та припинення Договору

10.1. Цей Договір укладено строком на _____________________, що діє з "___" ____________ 200_ р. до "___" ____________ 20__ р. включно.

10.2. Умови цього Договору зберігають силу протягом усього строку цього Договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище Орендаря, а в частині зобов`язань Орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов`язань.

10.3. Зміни до умов цього Договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди Сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою Стороною.

10.4. У разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною Договору при обов`язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди.

10.5. Реорганізація Орендодавця або перехід права власності на орендоване Майно третім особам не є підставою для зміни або припинення чинності цього Договору, і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого Майна (його правонаступників), за винятком випадку приватизації орендованого Майна Орендарем.

10.6. Чинність цього Договору припиняється внаслідок:

закінчення строку, на який його було укладено;

приватизації орендованого майна Орендарем;

загибелі орендованого Майна;

достроково за взаємною згодою Сторін або за рішенням суду;

банкрутства Орендаря;

ліквідації Орендаря-юридичної особи;

у разі смерті Орендаря (якщо Орендарем є фізична особа).

10.7. У разі припинення або розірвання Договору поліпшення орендованого Майна, здійснені Орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого Майна не завдаючи йому шкоди, є власністю Орендаря, а невід`ємне поліпшення - власністю Орендодавця.

10.8. Вартість невід`ємних поліпшень орендованого Майна, здійснених Орендарем за згодою Орендодавця, компенсується Орендодавцем після припинення (розірвання) Договору оренди або не підлягає компенсації.

10.9. У разі припинення або розірвання цього Договору Майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Орендодавцю або Балансоутримувачу. У разі, якщо Орендар затримав повернення Майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

10.10. Майно вважається поверненим Орендодавцю/Балансоутримувачу з моменту підписання Сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення Майна покладається на Орендаря.

10.11. Якщо Орендар не виконує обов`язку щодо повернення Майна, Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі ___________ за користування Майном за час прострочення.

10.12. Цей Договір укладено в 4 (чотирьох) примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу, по два для Орендодавця й Орендаря.

11. Платіжні та поштові реквізити Сторін

Орендодавець

___________________________________________________

___________________________________________________

Орендар

___________________________________________________

___________________________________________________

12. Додатки

Додатки до цього Договору є його невід`ємною і складовою частиною. До цього Договору додаються:

розрахунок орендної плати;

звіт про оцінку/акт оцінки Майна, що передається в оренду;

акт приймання-передавання орендованого Майна;

Орендодавець

_______________

_______________

М. П.

Орендар

_______________

_______________

М. П.

Рішенням XI сесії VII демократичного скликання Стрийської міської ради від 07.06.2017р. №375 «Про затвердження договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого майна або іншого) майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Стрия між Стрийською міською радою та ТДВ "БМФ "СТРИЙБУД" по вул.Коссака, 9 «в», приміщення будівлі спорткорпусу «А-2» площею 646,3 м.кв., блок сан побутових приміщень «В» (незавершене будівництво -2 4% готовності), огорожа №1 для розміщення будівлі спорткомплексу та реконструкції» враховуючи пропозиції Конкурсної комісії з питань проведення конкурсу на право укладення договорів оренди комунального майна (протокол №4 від 05.12.2016 року; протокол №4а від 10.01.2017 року) та клопотання ТДВ «БМФ «Стрийбуд» №13 від 13.02.2017 року щодо зміни істотних умов договору, відповідно до п. 5.5. Положення про оренду майна територіальної громади міста Стрия, затвердженого відповідним рішенням міської ради №11 від 06.06.2002 року, ч.1 ст.283 Господарського кодексу України, ч. 4 ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна?, ст.25, ч.5 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішено затвердити Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Стрия між Стрийською міською радою та Товариством з додатковою відповідальністю "Будівельно-монтажна фірма "Стрийбуд" по вул.Коссака, 9 «в», приміщення будівлі спорткорпусу «А-2» площею 646,3м.кв., блок сан побутових приміщень «В» (незавершене будівництво - 24% готовності), огорожа №1 для розміщення будівлі спорткомплексу з його подальшою реконструкцією з добудовою та надбудовою додаткових житлових та нежитлових площ, Додаток № 1 та уповноважити начальника відділу міськвиконкому приватизації і управління міським комунальним майном та земельними ресурсами підписати Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, шо належить до комунальної власності територіальної громади м. Стрия.

15.06.2017р. між Товариством з додатковою відповідальністю «Будівельно-монтажна фірма «Стрийбуд» (надалі - Позивач, Орендар) та Стрийською міською радою (надалі - Відповідач, Орендодавець) укладено Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м.Стрия №12 (Договір), за умовами якого (п.1.1. Договору) Орердодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування індивідуально визначене майно, а саме будівля спорткомплексу у складі спорткорпусу «А-2» площею 646,3м.кв., блок сан побутових приміщень «В» (незавершене будівництво - 24% готовності), огорожа №1, по вул.Коссака, 9 «в» у м.Стрию, що перебуває на балансі Виконавчого комітету Стрийської міської ради (далі балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку/актом оцінки від 07 жовтня 2016 року, і становить 1965689грн.

Відповідно до п.1.2. Договору майно передається в оренду з метою відновлення спортивного комплексу шляхом реконструкції для подальшого використання за призначенням.

Стан майна на момент укладення договору визначається в акті приймання-передавання і вказується в додатку до цього договору, який є його невід`ємною частиною (п.1.3. Договору).

Пунктом 2.1. Договору Сторони погодились, що використання об`єкта оренди за призначенням є можливим лише за умови здійснення капіталовкладень в його реконструкцію.

Відповідно до п.2.2. Договору Сторони усвідомлюють, що капіталовкладення в реконструкцію об`єкта оренди виключно з метою його подальшого використання за призначенням є економічно невиправданим як для Орендодавця, так і для Орендаря, і погоджуються з доцільністю реалізації у відношенні об`єкта оренди комплексного будівельно-інвестиційного проекту його реконструкції з добудовою та надбудовою додаткових житлових та нежитлових площ (далі Проект).

Згідно п.2.3. Договору реалізація Проекту в частині оформлення прав землекористування, отримання необхідних дозволів, експертиз та погоджень, у тому числі від Орендодавця, здійснюється Орендарем у порядку, передбаченому чинним законодавством та нормативно-правовими актами.

Пунктом 2.4. Договору передбачено, що реалізація Проекту передбачає отримання Орендодавцем закінченого будівництвом та введеного в експлуатацію об`єкта нерухомого майна спортивно-оздоровчого призначення загальною площею, не меншою, аніж площа нерухомого майна, що є об`єктом оренди за Договором.

Відповідно до п.3.1. Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої КМУ та рішенням VIII сесії VI демократичного скликання №161 від 15.12.2011р. «Про застосування Методики розрахунку орендної плати за нерухоме майно комунальної власності територіальної громади міста Стрия» або за результатами конкурсу на право оренди комунального Майна і становить без ПДВ за перший місяць оренди липень 28000грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку визначеному чинним законодавством (п,3.2. Договору).

Згідно п.3.3. Договору нарахування орендної плати здійснюється помісячно, розпочинаючи з першого місяця оренди, включно з місяцем оформлення Сторонами Акта передавання-приймання об`єкта в оренду.

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що Орендар вступає у строкове платне користування Об`єктом оренди з моменту оформлення Сторонами Акту передавання-приймання об`єкта оренди.

Строк оренди починає свій перебіг з дати оформлення Сторонами Акта передавання-приймання приміщення спорткомплексу в оренду, і триває один рік (п.4.2. Договору).

Пунктами 5.1. та 5.2. Договору сторони домовились, що у зв`язку із відсутністю можливості використання об`єкта оренди з метою отримання прибутку, амортизаційні відрахування на об`єкт не нараховуються до моменту його відновлення та введення в експлуатацію в рамках реалізації Проекту. Після введення відновленого об`єкта оренди в експлуатацію амортизаційні відрахування на нього нараховує та залишає у своєму розпорядженні Орендар.

Відповідно до п.5.3. Договору відновлення об`єкта оренди здійснюється за рахунок коштів Орендаря, інвестованих у реконструкцію об`єкта у рамках реалізації Проекту.

Згідно п.5.4. Договору поліпшення об`єкта як орендованого майна, здійснені в рамках реалізації Проекту, визнаються власністю Орендодавця.

Пунктом 5.5. Договору передбачено, що нова річ (речі), створені Орендарем і за його рахунок в рамках реалізації Проекту, і оформлені належним чином відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів, визнаються власністю Орендаря.

Відповідно до п.6.1. Договору Орендар зобов`язувався відновити об`єкт оренди та його функціонування відповідно до призначення шляхом реконструкції об`єкта та введення його в експлуатацію в рамках реалізації Проекту; після реалізації Проекту передати Орендодавцеві для оформлення у власність закінчений будівництвом та введений в експлуатацію об`єкт нерухомого майна спортивно-оздоровчого призначення загальною площею, не меншою, аніж площа нерухомого майна, що є об`єктом оренди за цим договором; виконати за власні та/а бо залучені кошти усі необхідні роботи за Проектом, включно з проектуванням, отриманням дозволів та погоджень, виконанням будівельно-монтажних робіт, облаштуванням інженерних мереж і благоустрою прилеглої території, та усуненням виявлених недоліків; оформити право землекористування на земельну ділянку, на якій розташовано об`єкт, з урахуванням необхідності зміни її цільового призначення, виконання робіт та складання документації із землеустрою; своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату; забезпечити збереження об`єкта оренди, підтримання його в належному стані, захист від пошкодження і псування, дотримання в стосунку до орендованого майна та поводження з ним протипожежних, санітарних та інших чинних норм і правил; забезпечити можливість періодичної перевірки представниками Орендодавця відповідності стану об`єкта оренди, способу його використання та ходу реалізації Проекту вимогам чинного законодавства та умовам цього договору; встановити на об`єкті оренди індивідуальні прилади обліку та укласти прямі договори з енергопостачанням та постачанням комунальних послуг щодо об`єкта оренди та об`єкта будівництва; у разі припинення або розірвання Договору повернути Орендодавцеві об`єкт оренди у стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки в разі погіршення стану об`єкта оренди, або його втрати (повної або часткової) з вини Орендаря; представити Проект реконструкції на затвердження сесії Стрийської міської ради.

Згідно п.6.3. Договору Орендодавець зобов`язувався передати Орендареві об`єкт оренди в оренду на умовах Договору; надати Орендареві згоду на здійснення поліпшень об`єкта оренди; сприяти Орендареві у реалізації Проекту; надати Орендареві можливість оформлення необхідних для реалізації Проекту права землекористування; не вчиняти дій, які б перешкоджали Орендарю користуватись об`єктом оренди на умовах цього Договору.

Цей Договір укладено строком на 1 рік з 01.07.2017р. по 30.06.2018р. (п.9.1. Договору).

Відповідно до п.10.4. Договору Сторони погодились, що укладення цього Договору означає досягнення ними згоди з усіх істотних умов.

Згідно п.10.5. Договору взаємовідносини Сторін, не врегульовані цим Договором, регулюються чинним законодавством України.

Пунктом 10.6. Договору передбачено, що цей Договір укладено при повному розумінні Сторонами його умов та термінології у двох оригінальних примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу, по одному для кожної із Сторін.

Вказаний Договір підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.02.2019р. у справі №914/2070/19 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Будівельно-монтажна фірма "Стрийбуд" до Стрийської міської ради про визнання недійсним договору в задоволенні позову відмовлено.

Як вбачається із тексту вказаного рішення, підставами позову у даній справі Позивач зазначав те, що, на момент укладення спірного договору Стрийська міська рада не була власником спірного майна, а саме, майно перебувало під арештом на підставі ухвали Стрийського міськрайонного суду від 11.09.2009р. у справі №8-16-09, внаслідок чого орендодавець не володів необхідним обсягом прав на розпорядження спірним майном; відповідачем здійснено реєстрацію права власності на майно на підставі свідоцтва про право власності без наявності відповідного судового рішення, яке в силу ч.4 ст.331 ЦК України (в редакції Закону №3201-IV від 15.12.2005р.) було необхідним документом для проведення реєстрації права власності; цільове призначення об`єкта оренди не дозволяє орендарю використовувати його згідно з метою спірного договору.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.09.2020р у справі №914/2070/19 суд постановив рішення Господарського суду Львівської області від 02.03.2020 у справі №914/2070/19 залишити без змін.

У вказаній Постанові встановлено, що: «… З огляду на вищезазначене, договір, який є предметом оскарження в даній справі, за своєю правовою природою є змішаним та містить елементи інвестиційного договору, договору будівельного підряду та договору оренди комунального майна.

Апеляційний господарський суд не аналізує твердження апелянта на те, що в силу ч. 4 ст. 179 ГК України та ч. 2 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» спірний договір не відповідає типовому договору в частині істотних умов про відновлення орендованого майна та умови його повернення, оскільки в позовній заяві позивач не посилався на ці обставини як на підставу позовних вимог. Зазначене узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 237 ГПК України за змістом якої при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. …».

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.02.2021р. у справі №914/2070/19 суд постановив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Будівельно-монтажна фірма «Стрийбуд» на рішення Господарського суду Львівської області від 02.02.2019р. та постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.09.2020р. в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України закрити; у решті касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна фірма "Стрийбуд" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 02.03.2020 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 у справі №914/2070/19 залишити без змін.

Вказаною Постановою встановлено, що: «…

7. Разом з тим, суд апеляційної інстанції встановив, що договір, який є предметом оскарження в даній справі, за своєю правовою природою є змішаним та містить елементи інвестиційного договору, договору будівельного підряду та договору оренди комунального майна.

8. Так, за змістом спірного договору та відповідно до його умов Позивач за рахунок власних коштів здійснює фінансування передпроектних, проектних робіт, будівництва та введення в експлуатацію майна, яке є об`єктом договору. Вказаний об`єкт по завершенню будівництва та введення в експлуатацію підлягає передачі позивачем на користь відповідача та визнається власністю останнього, натомість нова річ (речі), створені позивачем і за його рахунок в рамках реалізації проекту, і оформлені належним чином відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів, визнається його власністю (п. 2.4, 5.4-5.5 договору).

9. З наведеного вбачається, що в даному випадку інвестиції направлені на будівництво та введення в експлуатацію будівлі спорткомплексу в складі спорткорпусу «А-2» площею 646,3 кв. м., блоку санпобутових приміщень «В» (незавершене будівництво - 24% готовності), огорожу № 1, по вул. Коссака, 9 «в» у м. Стрий, тоді як право володіти, розпоряджатися та користуватися позивачем набувається стосовно зовсім іншого об`єкту, а саме нової речі (речей), які будуть ним створені за його рахунок в рамках реалізації проекту.

10. При цьому, індивідуально визначене майно, яке є предметом спірного договору, не заборонене до оренди законами України та не задіяне у процесі основного виробництва….

… 86. Так, з огляду на викладені положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна" Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, наведеними в пунктах 7-10 цієї Постанови….

… 93. Що стосується доводів скаржника щодо невідповідності умов оскаржуваного договору Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в частині істотних умов типового договору оренди щодо відновлення орендованого майна та умови його повернення, то Верховний Суд безвідносно до висновків, викладених у пунктах 56-65 цієї постанови, зазначає, що, як вірно зазначив апеляційний господарський суд, скаржник в позовній заяві не посилався на ці обставини як на підставу позовних вимог. …».

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до вимог ст.174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.7 ст.180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2 ст. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» (в редакції Закону №1981-VIII від 23.03.2017) інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний ефект.

В свою чергу, інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій (ст. 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).

Відповідно до ст.9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов`язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб`єктів інвестиційної діяльності.

Згідно ч. 5 ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Західним апеляційним господарським судом у постанові від 14.09.2020р у справі №914/2070/19 встановлено, що: «…Отже, зміст інвестиційного договору складають взаємні права та обов`язки учасників інвестиційної діяльності, спрямовані на реалізацію інвестицій з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Тобто отримання прибутку інвестором, яким у даному випадку є відповідач, досягається саме внаслідок володіння, користування і розпорядження об`єктами та результатами інвестицій.

Узагальнюючи вищезазначене можна дійти до висновків про те, що інвестиційний договір є різновидом господарсько-правового договору, який має специфічні предмет і мету.

Предметом такого договору є інвестиція в будь-якій не забороненій законодавством України формі. Це можуть бути передбачені законодавством форми інвестицій та інвестиційної діяльності (інноваційна діяльність, капітальні вкладення в основні фонди, корпоративна форма, лізинг, придбання не забороненого законами України рухомого та нерухомого майна, створення підприємств, що повністю належить інвестору, чи придбання останнім у власність діючого підприємства повністю, придбання майнових прав). Предметом інвестиційного договору можуть бути також дії, послуги тощо, що надаються (виконуються) учасниками інвестиційної діяльності та спрямовані на забезпечення вкладення інвестицій.

Мета інвестиційного договору це той безпосередній господарсько-правовий результат, якого намагаються досягти сторони у процесі його укладання та виконання. Інвестиційний договір спрямований на досягнення кінцевої мети інвестування - здійснення інвестицій та досягнення в результаті цього певного результату - одержання прибутку чи досягнення певного соціального ефекту.

Інвестиційні договори належать переважно до консенсуальних договорів, оскільки зазвичай укладаються у письмовій формі.

У даному випадку, за змістом спірного договору та відповідно до його умов позивач за рахунок власних коштів здійснює фінансування передпроектних, проектних робіт, будівництва та введення в експлуатацію майна, яке є об`єктом договору, а саме: індивідуально визначеного майна - будівлі спорткомплексу в складі спорткорпусу «А-2» площею 646,3 кв.м., блоку санпобутових приміщень «В» (незавершене будівництво - 24% готовності), огорожу №1, по вул. Коссака, 9 «в» у м. Стрий. Вказаний об`єкт по завершенню будівництва та введення в експлуатацію підлягає передачі позивачем на користь відповідача та визнається власністю останнього, натомість нова річ (речі), створені позивачем і за його рахунок в рамках реалізації проекту, і оформлені належним чином відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів, визнається його власністю (п. 2.4, 5.4-5.5 договору).

З наведеного вбачається, що в даному випадку інвестиції направлені на будівництво та введення в експлуатацію будівлі спорткомплексу в складі спорткорпусу «А-2» площею 646,3 кв.м., блоку санпобутових приміщень «В» (незавершене будівництво - 24% готовності), огорожу №1, по вул. Коссака, 9 «в» у м. Стрий, тоді як право володіти, розпоряджатися та користуватися позивачем набувається стосовно зовсім іншого об`єкту, а саме нової речі (речей), які будуть ним створені за його рахунок в рамках реалізації проекту.

Основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов`язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб`єктів інвестиційної діяльності (стаття 9 Закону).

Інвестиційний договір, як окремий вид цивільно-правових договорів може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном)….».

Згідно ч.1 ст.2, ч.3 ст.18, ч.ч.1, 3 ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі; орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності; строки внесення орендної плати визначаються договором.

Пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», об`єктами оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

Статтею 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.1 ст.286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Таким чином, недійсність правочину зумовлюється наявністю недоліків та вад його складових елементів: незаконність змісту правочину, невідповідність та відсутність правосуб`єктності учасників правочину, неспрямовність правочину на настання правових наслідків, невідповідність волевиявлення внутрішній волі, недотримання форми правочину на момент його укладення (вчинення).

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2020р. у справі №910/5251/19.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

Аналіз змісту частини третьої статті 215 ЦК України дає підстави для висновку, що договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка в тому числі була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Саме по собі порушення сторонами договору при його укладенні окремих вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсним, якщо судом не буде встановлено, що укладеним договором порушено право чи законний інтерес позивача і воно може бути відновлене шляхом визнання договору недійсним. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист порушеного цивільного права.

Недійсність - це така ознака правочину, який його сторони мали намір укласти чи уклали, яка має бути притаманна цьому юридичному факту на момент його вчинення. Якщо недійсність обґрунтовується обставинами, які на момент його вчинення не існували, це не може бути підставою для рішення суду про визнання його недійсним. Так само позивач у справі повинен мати право на позов у матеріальному сенсі на момент його вчинення.

Відповідно до ч.2 ст.207 ГК України виконання господарського зобов`язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов`язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов`язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Аналогічне правове положення закріплено у ч.2 ст. 180 ГК України.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено у пункті 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2011р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» (із змінами і доповненнями), що, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування. За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови.

Згідно ч.3 ст.184 ГК України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Приписами ч.3 ст.179 ГК України визначено, що укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови (ч.4 ст.179 ГК України).

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч.1 ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частиною 2 статті 180 ГК України встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч.3 ст.180 ГК України).

Відповідно до ч.4 ст.180 ГК України умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

При цьому суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 626, частиною 1 статті 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Як предмет договору цивільно-правова теорія розуміє необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони.

У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов`язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату. Однак усі вони (права та обов`язки) не можуть охоплюватися предметом договору, оскільки можуть стосуватися як різноманітних умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення. При цьому, значення предмета договору може набувати основна дія (дії), що вчинятиметься сторонами і забезпечить досягнення мети договору.

За змістом статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов, до яких, серед іншого, віднесено умови про предмет договору.

Крім того, частинами 2, 3 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Отже, предмет договору визначається у момент його укладення, без нього не може існувати договору, а тому не може виникати зобов`язання; предмет договору має відображати головну сутність договору даного виду.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.06.2019р. у справі №916/2090/16.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, станом на час виникнення спірних правовідносин між Сторонами діяла редакція Типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Стрия, затверджена Рішенням ХІІІ сесії V демократичного скликання Стрийської міської ради від 27.11.2007р. №201 «Про внесення змін у додаток №2 п.1.2 рішення II сесії IV демократичного скликання №11 від 06.06.2002р. "Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади м. Стрия, типового Договору оренди нерухомого майна комунальної власності м.Стрия, орендних ставок за використання комунального майна».

З урахуванням положень статті 184 ГК України, договір оренди повинен бути розроблений та відповідати типовому договору. Законодавець забороняє відступати від змісту типового договору, затвердженого органом державної влади (органом місцевого самоврядування), сторони наділені правом тільки конкретизувати його умови (ч.4 ст.179 ГК України). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.04.2018р. у справі №906/316/17, від 11.12.2018р. у справі №921/375/17-г/14 та від 25.11.2020р. у справі №927/253/19.

При цьому, суд звертає увагу на те, що Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч.2 ст.628 ЦК України).

Як встановлено судом при розгляді справи №914/2070/19 (постанова Західного апеляційного господарського суду від 14.09.20202р. та Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.02.2021р. у справі №914/2070/19), укладений між Сторонами Договір за своєю правовою природою є змішаним та містить елементи інвестиційного договору, договору будівельного підряду та договору оренди комунального майна.

З врахуванням наведеного суд зазначає, що Сторонами, при укладенні спірного Договору, погоджено у ньому істотні умови, які стосуються не лише оренди, а й підряду та інвестиційної діяльності.

Таким чином, як вбачається із Договору, Позивач за рахунок власних коштів здійснює фінансування передпроектних, проектних робіт, будівництва та введення в експлуатацію майна, яке є об`єктом договору, а саме: індивідуально визначеного майна - будівлі спорткомплексу в складі спорткорпусу «А-2» площею 646,3 кв.м., блоку санпобутових приміщень «В» (незавершене будівництво - 24% готовності), огорожу №1, по вул. Коссака, 9 «в» у м. Стрий.

З врахуванням наведеного суд зазначає, що Сторонами погоджено здійснення інвестицій в об`єкт оренди та здійснення Позивачем підрядних робіт з метою виконання Договору, а саме будівництва та введення в експлуатацію будівлі спорткомплексу в складі спорткорпусу «А-2» площею 646,3 кв.м., блоку санпобутових приміщень «В» (незавершене будівництво - 24% готовності), огорожу №1, по вул. Коссака, 9 «в» у м.Стрий, яка, після завершення реконструкції, повинна була орендуватись Позивачем.

При цьому, суд звертає увагу на те, що в судовому засіданні 09.09.2021р. представником Відповідача у письмових поясненнях від 09.09.2021р. вх. №20967/21 зазначено, що у відповідності до п.2.1. Договору сторони погодили, що використання об`єкта оренди за призначенням можливе за умови здійснення капіталовкладень в його реконструкцію, проте капіталовкладень Відповідачем не було здійснено, внаслідок чого, станом на час подання пояснень об`єкт оренди не використовується та перебуває в тому ж стані, що й на час укладення Договору. Вказана обставина не заперечувалась представником Позивача.

Відтак, Сторонами в укладеному Договорі погоджено момент та умову початку використання Позивачем як орендарем орендованим майном - за умови здійснення капіталовкладень в його реконструкцію.

Наведеним спростовуються і доводи Позивача щодо невідповідності умов Договору, в тому числі п.1.2. та розділу 2, засадам правовідносин оренди в цій частині.

При цьому з приводу доводів Відповідача щодо нездійснення Позивачем капіталовкладень, внаслідок чого на час подання пояснень об`єкт оренди не використовується та перебуває в тому ж стані, що й на час укладення Договору суд зазначає, що, з врахуванням предмету спору, обставина виконання Договору не входить до предмету доказування у даній справі.

З врахуванням наведеного, зокрема висновків Західного апеляційного господарського суду та Верховного Суду у справі №914/2070/19 щодо правової природи укладеного між Сторонами Договору та встановлення невідповідності його умовам типового договору суд зазначає, що Позивачем не доведено належними засобами доказування факту порушення Сторонами вимог законодавства при укладенні Договору з підстав його невідповідності Типовому договору в частині розділу 2 Договору щодо неможливості використання об`єкта оренди до моменту здійснення реконструкцій, оскільки саме такий порядок використання об`єкта оренди визначено Сторонами у договорі.

Суд також вважає безпідставними та необґрунтованими доводи Позивача про визначені п.5.4. та 5.5. Договору суперечливі та протилежні за змістом умови набуття прав на новостворене майно з огляду на те, що за змістом спірного Договору та відповідно до його умов Позивач за рахунок власних коштів здійснює фінансування передпроектних, проектних робіт, будівництва та введення в експлуатацію майна, яке є об`єктом договору. Вказаний об`єкт по завершенню будівництва та введення в експлуатацію підлягає передачі Позивачем на користь Відповідача та визнається власністю останнього.

Натомість нова річ (речі), створена Позивачем і за його рахунок в рамках реалізації проекту, і оформлена належним чином відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів, визнається його власністю.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

17.10.2019р. набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Мова йде про достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

Усталеною є практика ЄСПЛ, в якій суд посилається на "balance of probabilities" ("баланс ймовірностей") для оцінки обставин справи. Наприклад, у рішенні BENDERSKIY v. Ukraine 15.11.2007 суд застосовує "баланс ймовірностей". У рішенні J.K. AND OTHERS v. Sweden 23.08.2016 суд вказує, що цей стандарт притаманний саме цивільним справам.

У постанові Верховного Суду України від 14.06.2017 у справі №923/2075/15 відхилено висновки апеляційного суду про відмову в позові про стягнення упущеної вигоди лише з тих підстав, що її розмір не може бути встановлений з розумним степенем достовірності, оскільки апеляційний суд не дослідив інших доказів, які надані позивачем, чим фактично позбавив останнього можливості відновити його порушене право, за захистом якого подано позов.

Аналогічний підхід продемонстрував і Касаційний цивільний суд в складі Верховного Суду у своїй постанові від 06.11.2019 у справі №127/27155/16-ц (провадження №61-30580св18).

Отже, під розумним ступенем достовірності слід розуміти те, що факт є доведеним, якщо після оцінки доказів вбачається, що факт скоріше відбувся, аніж не мав місце.

У зв`язку з цим, суд першої інстанції при розгляді даної справи застосовує вищезазначений стандарт доказування.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України» за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що Позивачем не доведено належними засобами доказування обставин суперечності оспорюваного Договору Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам з підстав невідповідності умов укладеного Договору умовам типового договору, суд зазначає про безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог. Відтак, в позові слід відмовити у повному обсязі за безпідставністю та необґрунтованістю.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп.2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2021 року для працездатних осіб в розмірі 2270 гривень.

Приписами ч.1 ст.124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 2270грн. у вигляді сплаченого за подання до господарського суду позовної заяви судового збору.

Як доказ сплати судового збору Позивач подав Квитанцію від 29.03.2021р. №48447 про сплату 2270грн. судового збору за подання позовної заяви до господарського суду. Оригінал вказаної Квитанції є додатком №1 до позовної заяви.

Окрім того, суд зазначає що Відповідач наданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу І ГПК України іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 2270грн., недоведення Відповідачем розміру понесених судових витрат у справі, суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі, а саме сплачений Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 2270грн. слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, залишити вказані судові витрати за Позивачем.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п.1,3 ч.1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76,-79, 80, 81, 86, 123, 129, 202, 205, 216, 222, 235, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 193, 207, 283, 286 Господарського кодексу України, ст.ст. 3, 11, 16, 203, 215, 509, 510, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України,, суд -

УХВАЛИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

3. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 27.09.2021р.

Головуючий суддя Т.Б. Фартушок