Суворовський районнийсуд містаОдеси Справа № 523/6291/20

Провадження №1-кп/523/696/21

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

28.09.2021 року

Суворовський районний суд м. Одеси під головуванням судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду кримінальне провадження №12019160000001101 від 07.12.2019 року із звинувачення:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Журівка, Миколаївського району Одеської області, громадянина України, із середньо спеціальною освітою, одруженого, працюючого водієм у ТОВ «ПОЛІСТЕК», маючого інвалідність 3 групи, раніше не судимого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

Встановив:

Судом встановлено, 06.12.2019, приблизно о 14:30 год., у денний час доби, водій ОСОБА_7 , керував технічно справним вантажним самоскидом «DAF-CF-85.380», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та здійснював рух по проїзній частині вул. Марсельська з боку проспекту Добровольського в напрямку вул. Луцька, в Суворовському районі м. Одеса.доїхавши до закінчення вул. Марсельської та побачивши, що дорога не має наскрізного проїзду ОСОБА_7 прийняв рішення щодо до виконання маневру розвороту, з метою виїзду із тупикової зони.

Здійснивши рух заднім ходом, керований ОСОБА_7 вантажний самоскид «DAF-CF-85.380» зайняв практично перпендикулярне положення до відносно краю проїзної частини вул. Марсельська.

У подальшому, ОСОБА_7 , в порушення вимог п. 1.5., п.1.7., п.2.3. б), п.10.1. та п.13.3. «Правил дорожнього руху» України, об`єктивно спостерігаючи за пішоходом похилого віку ОСОБА_8 , яка зупинилась на проїзній частині вул. Марсельської, на небезпечному інтервалі від кабіни вантажного самоскиду «DAF-CF-85.380», перед початком руху в маневрі повороту вперед праворуч по проїзній частині вул. Марсельська, в напрямку проспекту Добровольського, не був особливо уважним та обережним до людини похилого віку, не переконався, що його дії будуть безпечними і не створять перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, відновив рух керованого ним транспортного засобу, виконуючи маневр повороту праворуч.

При цьому, ОСОБА_7 здійснюючи об`їзд перешкоди у вигляді невстановленого слідством автопоїзду, який перебував у нерухомому стані, запаркований вдовж бордюрного каменю у правій смузі його напрямку руху та жінки пішохода похилого віку, яка перебувала біля передньої частини зазначеного автопоїзду, не дотримався безпечного інтервалу, чим створив небезпеку для дорожнього руху.

Рухаючись на керованому ним вантажному самоскиді в маневрі повороту праворуч, водій ОСОБА_7 , діючи з необережності, у виді злочинної самопевності, тобто передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, легковажно розраховуючи на їх відвернення, був не уважним, постійно не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну, у вигляді жінки пішохода похилого віку, яка почала здійснювати рух для перетину проїзної частини вул. Марсельська, виїхав на смугу зустрічного напрямку, де передньою правою частиною керованого ним транспортного засобу допустив наїзд на пішохода похилого віку ОСОБА_8 , яка на той час вже перетнула дві смуги руху його напрямку та вийшла на зустрічну смугу, з подальшим переїздом її тіла колесами транспортного засобу.

Внаслідок зазначеноїдорожньо-транспортноїпригоди пішохід ОСОБА_8 отримала тілесніушкодження, які відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень.

Смерть ОСОБА_8 , знаходиться у причинному зв`язку з поєднаною травмою тулуба, кінцівок. Безпосередньою причиною смерті з`явився шок.

Допущенні водієм ОСОБА_7 , порушення вимог п. 1.5., п.1.7., п.2.3. б) «Правил дорожнього руху» України, а також п.п. 10.1., 13.3. цих Правил, які знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди, призвели до вчинення кримінального правопорушення та настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді загибелі потерпілої ОСОБА_8 .

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 , свою вину в пред`явленому йому обвинуваченні, викладеному в обвинувальному акті визнав частково, та пояснив суду, що здійснював рух на вантажному автомобілі, заїхав до глухого кута, потерпіла йшла у вздовж фури, потім зупинилась та чекала кінця маневру, водій ОСОБА_7 , був переконаний, що загибла його пропускає, закінчив маневр, відчув перешкоду, вийшов з машини та побачив потерпілу під колесами свого автомобіля. Викликав поліцію та швидку допомогу на місце події.

Після допиту потерпілої ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_7 , змінив свою думку та визнав провину у повному обсязі, а також частково визнав цивільний позов в частині моральної шкоди у розмірі сто тисяч гривень.

Разом з тим, вина обвинуваченого в обсязі дій, підтверджується сукупністю наступних доказів, досліджених у судовому засіданні:

Потерпіла ОСОБА_4 вказала суду, що очевидцем події не була. Цивільний позов підтримує у повному обсязі та просить задовольнити їх, та призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі.

Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 07.12.2019 року, у фабулі котрого зазначено, що 06.12.2019 року, приблизно 14 :30, на проїзд чий частині вантажний самоскид «DAF CF» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_7 , був скоєний наїзд на пішохода похилого віку ОСОБА_8 , яка перетинала проїзну частину по вул. Марсельській справа наліво відносно напрямку руху транспортного засобу. Внаслідок дорожнього транспортної події пішоход ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження, від яких настала її смерть на місці події.

Протоколом огляду місця дорожньою транспортної пригоди від 06.12.2019 року, за адресою м. Одеса, вул. Марсельська біля будинку № 18, на асфальтному покриті у сухому чистому стані, предметом огляду був автомобіль «DAF» державний номер НОМЕР_1 , на якому виявлених пошкоджень не виявлено, дорожня розмітка у вигляді подвійної смуги, яка розділяє транспортні потоки зустрічних напрямків. У відомостях про труп вказано, що тіло ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , лежить на проїзній частині горизонтально на спині Одягнута у білу куртку, чорні штани, чорні чоботи, чорний светр. Зовнішнім оглядом виявлено, наявність відкритого перелому лівої ноги ( гомілки).

Фототаблицею до протоколу, на якій відображений автомобіль DAF0 CE- 85.380 реєстраційний номер НОМЕР_1 , та труп пішохода ОСОБА_8 .

Висновком експерта від 16.01.2020 №866- А, згідно якого на автомобілі «DAF» державний номер НОМЕР_1 у наявності пошкодження та сліди, які розташовані в його передній правій частині і утворені від контакту із слід утворюючим об`єктом, яким могло бути і тіло людини.

Рульове керування, гальмова система та ходова частина автомобіля «Daf» номерний знак НОМЕР_1 на момент виникненням події цієї пригоди, знаходилась у працездатному стані та дозволяла водієві контролювати, змінювати напрямок та характер руху в залежності від ситуації, що виникає на дорозі.

Протоколом огляду від 10.12.2019 року, метою якого було встановлення біологічних речовин на вантажному автомобілі «DAF» державний номер НОМЕР_1 , автомобіль був направлений до оглядової ями. Під час огляду на колесі з правої сторони були виявлені плями бурого кольору.

Фото таблицею до додатку.

Висновком експерту №1008 згідно якого, кров потерпілого ОСОБА_8 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В із супутніми антипгеном Н за ізосерологічною еритроцитною системою АВО.На марлевому тампоні зі змивом, вилученим при додатковому огляді внутрішньої поверхні правого колеса середньої вісі вантажного самоскиду DAF CF- 85.30, державний номер НОМЕР_1 10.12.2019 р. виявлена кров людини . При призначені групової належності виявлені антигени, А, Н, властиві у випадку походження від однієї людини , группи крові А з ізогемаглютивним анти- В із супутнім антигеном Н системи АВО, що не виключає її походження від особи з даною группою крові, у тому числі від потерпілої ОСОБА_8 .

Висновком експерта №29 від 21.02.2020 року, згідно якого на тілі ОСОБА_8 виявлені ушкодження: відкрита травма тулубу у вигляді множинних переломів грудини правих та лівих ребер, хребта, лівої ключиці, розрив плеври, серця, легень, печінки, селезінки, крововиливів в порожнини, забійна- рваної рани живота, саден тулуба, множинні відкриті переломи кісток тазу, переломів верхніх та нижніх кінцівок, саден верхніх та нижніх кінцівок, забійна рана лівої гомілки. Характер та морфологічні ознаки ушкоджень, які є на трупі ОСОБА_8 свідчат про те, що вони виникли у відносно короткий проміжок часу, від ударів тупих предметів. Множинність, поєднаність, поліморфізм та локація ушкоджень у ОСОБА_8 свідчать про те, що вони могли утворитись внаслідок транспортної травми, в саме при зіткнені рухаючого важкого вантажного автомобіля з пішоходом. Механізм зазначених ушкоджень такий, у моменту первиного контактування ОСОБА_8 могла перебувати у вертикальному положенні і була звернена до рухомого транспортного засобу лівою бокової поверхнею тіла, про що свідчить переважна локалізація ушкоджень на лівій поверхні тіла з послідуючим падінням та переїздом на що вказує багатосколковий перелом кісток лівої гомілки з крайовим відшаруванням шкіри на зовнішній поверхні, що не виключає їх виникнення внаслідок стискання між боковою поверхнею колеса і дорожнім покриттям.

Смерть ОСОБА_8 знаходиться у прямому причинному зв`язку з поєднаною травмою тулуба, кінцівок. Безпосередньою причиною смерті є шок.

Висновком про результати медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, щодо ОСОБА_7 , згідно якого останній був тверезим на момент події.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 02.03.2020 року, згідно якого ОСОБА_7 у присутності захисника адвоката ОСОБА_5 понятих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , за адресою м.Одеса, вул. Марсельська, біля будинку № 18 за участю вантажного автомобіля «DAF- CF-85.380» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_7 , при якій був скоєний наїзд на пішохода похилого віку ОСОБА_8 . У місці ДТП, водій ОСОБА_7 , показує як, в якому положенні розташовувався автопоїзд на проїзній частині по вул.Марсельська, біля якого він до наїзду виявив пішохода ОСОБА_8 , на яку в подальшому скоїв наїзд керованим вантажним самоскидом DAF-CF-85.380, реєстраційний номер НОМЕР_1 . У місці скоєння ДТП, водій ОСОБА_7 показує місце в якому розташовувся пішоход похилого віку ОСОБА_8 , у той момент коли відновив рух керованого вантажного самоскида DAF-CF-85.380, реєстраційний номер НОМЕР_1 , і потім керованим автомобілем скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_8 . На місці події водій ОСОБА_7 показує як розташовувався автомобіль у місці події коли він відновив рух у маневрі праворуч на проїздну частину вул.Марсельської тв рухаючись в маневрі повороту праворуч скоїв наїзд на пішохода похилого віку ОСОБА_8 . У місці ДТП, водій вантажного самоскиду DAF-CF-85.380, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_7 вказав положення керованого ним автомобіля на проїзній частині вул. Марсельської, в момент коли почув, що скоїв наїзд на пішохода.

Висновком експерта №20-1639 від 27.03.2020, водій автомобіля DAF-CF-85.380 державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_7 перед початком руху мав переконатись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, а також йому було необхідно дотримуватись безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху, тобто він повинен був діяти згідно з вимогами п.п. 10.1, 13.3 Правил дорожнього руху. В умовах даної дорожньо транспортної пригоди водій автомобіля DAF CF-85.380 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_7 мав технічну можливість уникнути події, шляхом виконання вимог п.п. 10.1, 13.3, Правил дорожнього руху. В діях водія ОСОБА_7 з технічної точки зору, вбачаються невідповідності вимогам п.п. 10.1, 13.3 Правил дорожнього руху України, які знаходились у причинному зв`язку з настанням події.

Оцінюючи докази у їх супукності, суд вважає їх достовірними, допустимими та достатніми для винесення вироку.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України, за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло смерть потерпілому.

При призначенні покарання суд керується відповідними роз`ясненнями, які містяться в п. 20 Постанови Верховного суду України № 14 від 23.12.2015 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», де зазначено, що при призначенні покарання за відповідною частиною

ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Також, при призначенні покарання суд враховує, що скоєне обвинуваченим кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких не умисних, злочинів.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого згідно з положеннями ст. 66 КК України, визнання провини.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого відповідно до положень ст.67 КК України судом не встановлено.

Відповідно до ст. ст.50і65 ККособі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначені уст. 65 ККзагальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі "Довженко проти України") зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосуваннясвободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 3постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" від 23 грудня 2005 року N 12, щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування заданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.

Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в судовому засідані.

Натомість із судового розгляду вбачається, що в судовому засіданні ОСОБА_7 спочатку визнавав свою провину частково, а потім змінив свою позицію та визнав свою провину у повному обсязі. Також матеріали кримінального провадження не містять жодних даних про вчинення ОСОБА_7 дій, спрямованих на відшкодування заподіяної шкоди.

Враховуючи особу обвинуваченого, який одружений, має інвалідність, характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, позицію потерпілої, яка просила призначити суровое покарання з позбавленням волі, беручи до уваги висновок прабаційного органу, який прийшов до висновку про можливе призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , без позбавлення волі, суд приходить до висновку про те, що мірою виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів має бути основне кримінальне покарання у вигляді позбавлення волі.

Суд вважає за доцільне, призначити обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст.286 КК України у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, враховуючи ступінь тяжкості та наслідки скоєного кримінального правопорушення, суд приходить до висновку про необхідність застосування зазначеного додаткового покарання строком на 3(три) роки, оскільки внаслідок непрофесійного керування обвинуваченим транспортним засобом та грубого порушення ПДР України у наслідок чого настали тяжкі наслідки.

Потерпілою ОСОБА_4 було заявлено уточнену позовну заяву про стягнення з ОСОБА_7 на її користь моральну шкоду у розмірі п`ятсот тисяч гривень, та з Приватного акціонерного товариства СК «PZU України» на її користь матеріальну шкоду в розмірі сто двадцять тисяч гривень.

Обвинувачений ОСОБА_7 подав до суду відзив на позовну заяву у якій відповідач просить стягнути з третьої особи страхової компанії ПАТ «PZU» на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду у розмірі сто двадцять тисяч гривень, моральну шкоду у розмірі п`ятдесят тисяч сімдесят шість гривень та стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 шкоду, непокриту відшкодуванням, у розмірі сорок дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять чотири тисячі гривень.

При вирішені питання обґрунтованості заявлених цивільних позовів, суд враховує наступне.

Відповідно до частини п`ятоїстатті 128 КПК Україницивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються нормиЦивільного процесуального кодексу Україниза умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

За частиною першоюстатті 129 КПК Україниухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Так, за приписами статті 12 ЦПК України передбачено, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 1188 ЦПК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», в п. 4 зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187ЦКшкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Згідно ч. 1ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 2ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.01.1995 р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В частині відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що позивачу були спричинені моральні страждання, які полягали у стражданням з приводу загибелі її матері, що підтверджено документально (а.с.30,32,33,34)

Судом встановлено, що порушення правилбезпеки рухуз бокувідповідача заподіялопозивачу моральністраждання у звязку з загибелю її матері, тому суд вважає, що заявлені позивачем вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі п`ятсот тисяч гривень є достаніми виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач знайшли підтвердження під час судового засідання, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Щодо стягнення матеріальної шкоди з СК «PZU України» на користь ОСОБА_4 у розмірі сто двадцять тисяч гривень, суд вважає за необхідне відмовити з наступних підстав,

Згідно ст.79 ч.7 ЦПК, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Крімтого, ст.84ЦПК передбачено, витребування доказів

1. Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинахдругійтатретійстатті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Доказів наданих на підтвердження обставини, що викладені в уточненій позовній заяві, судом не знайдено, жодного документу підтверджуючого той факт, що цивільна відповідальність водія ОСОБА_7 була застрахована у будь якій страховій компанії, сторонами ненадана. Також відсутні клопотання про витребування такої інформації з будь-яких джерел.

Повертаючись до письмового відзиву на позовну заяву відповідача, суд, бере до уваги наступне, за змістом Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Разом з тим, право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред`явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Аналізуючи вище викладене, суд приходить до наступного, посилання у відзиві ОСОБА_7 щодо стягнення моральної та матеріальної шкоди з третіх осіб, судом до уваги не приймаються, оскільки дані вимоги суперечать нормам ЦПК, з тих підстав, що вимоги пред`явлені до особи яка вчинила дорожньою- транспортну пригоду, а тому законодавство України не передбачає можливості стягнення шкоди з третіх осіб, які не є відповідачами у справі.

Крім того, згідно ст.51 ЦПК України, право на залучення відповідачів по справі належить позивачу.

Питання про речові докази вирішуються судом відповідно до вимогст. 100 КПК України.

Відшкодування судових витрат в повному обсязі покласти на обвинуваченого відповідно до вимогст.124 КПК України.

Керуючись:ст.ст.76-81, 1166,1167,1168,1187,1200,1208 ЦК України, 128-129, 370, 373-374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_7 , визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України та призначити йому основне покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки, та додаткового покарання у вигляді позбавленням права керування транспортними засобами на три роки.

Обрати засудженому ОСОБА_7 , міру запобіжного заходу у вигляді особистого зобовязання, до виступу вироку у закону силу, після набрання вироком законної сили запобіжний захід змінити на тримання під вартою.

Виконання вироку, в частині взяття під варту засудженого ОСОБА_7 , доручити відділу поліції №3 Одеського районного управління № 1 ГУНП в Одеській області.

Початок строку відбування покарання рахувати з моменту фактичного затримання.

Цивільні вимоги потерпілої ОСОБА_4 задовольнити частково, стягнути з засудженого ОСОБА_7 , на користь потерпілої ОСОБА_4 , суму моральної шкоди в розмірі пятсот тисяч гривень.

В частині матерільної шкоди пред`явлених до ПАТ СК «PZU України» у розмірі сто двадцять тисяч гривень - відмовити.

Стягнути з засудженого ОСОБА_7 , дві тисячі сімсот двадцять гривень шістдесят одну гривню, на користь держави в особі ОНДІСЕ суму за проведення експертиз під час здійснення досудового розслідування.

Речовий доказ "DAF CF 85/380», який був залучений постановою слідчого від 07.12.2019, у якості речового доказу та повернутий під зберігальну розписку ОСОБА_11 - вважати повернутим.

Строк оскарження вироку 30 діб до Одеського апеляційного суду з дня його проголошення.

Суддя

Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_1