-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
Справа № 343/2463/14-к
Провадження № 11-кп/4808/200/21
Категорія ст. 459 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач Повзло
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2021 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Долинського районного суду Івано-Франківської області від 29.09.2020 року про залишення без задоволення його заяви про перегляд ухвали Долинського районного суду Івано-Франківської області від 13.02.2015 року за нововиявленими обставинами, -
за участю: прокурора ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_6
ВСТАНОВИЛА:
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить поновити строк на апеляційне оскарження, ухвалу Долинського районного суду Івано-Франківської області від 29.09.2020 року скасувати. Апелянт вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права. Вказує, що відносно нього було складено обвинувальний акт про ухилення від сплати податків, який направлено до Долинського районного суду Івано-Франківської області, і захисником було подане клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності по рекомендації захисника, оскільки йому не було відомо на той час ряд обставин по справі, по причин наявності експертного висновку, в якому викладені недостовірні факти. Стверджує, що на момент подання клопотання була проведена перевірка, результати якої оформлені Актом про результати позапланової виїзної перевірки ОСОБА_6 за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року від 01.10.2013 року №793/172/2137112013. Звертає увагу, що по справі проведено два експертних дослідження, проте експерту було надано лише необхідні слідству документи, без надання будь-яких підтверджуючих, первинних документів, які містились в інших томах, а саме податкових та бухгалтерських документів. Вважає, що на факт його звільнення від кримінальної відповідальності ні він, ні захисник, ні суддя не знали про те, що жодних порушень податкового законодавства він не вчиняв. Апелянт не заперечує того факту, що під час судового засідання в суді першої інстанції він наголошував на тому, що йому відомі наслідки закриття справи, проте звертає увагу, що це було пов`язано виключно з тим, що його переконали у тому, що його вина була пов`язана з ухиленням від оподаткування, й після винесення рішення судом, протягом місяця, було винесено 5 податкових повідомлень-рішень щодо сплати інкримінованих сум та штрафних санкцій, загальною сумою близько 5000000 (мільйонів) грн., що є особливо великим розміром. Наголошує, що при цьому, під час судового розгляду справи щодо оскарження податкових повідомлень-рішень, було виявлено, що у ході проведеної перевірки, не використовувалась значна частина вилучених документів, що призвело до значної розбіжності даних, встановлених досудовим розслідуванням та судом при винесенні вказаної ухвали, не проводилась інвентаризація залишків на складі, не встановлювалось кому з підприємців належить товар. Апелянт посилається на те, що враховуючи ту обставину, що під час винесення ухвали від 13.02.2015 року жодних доказів не досліджувалось, а тому під час розгляду справи №809/1453/15 на протязі 4 років судами різних інстанцій витребувано ряд документів-реєстри податкових накладних, інших документів, призначено судово-економічну експертизу та в подальшому досліджувалися документи та докази в повному обсязі, зокрема й фотокопії кримінальної справи. Звертає увагу, що саме за вище вказаних причин, у зв`язку із отриманням інформації про наявність обставин, які існували на час винесення ухвали від 13.02.2015 року та які не були відомі ні заявнику, ні суду, по причини відсутності належного висновку експерта, зокрема наявність комісійної судово-економічної експертизи від 25.11.2019 року у справі №809/1453/15, згідно якої встановлено відсутність будь-якої заборгованості по податкових платежах, й ці обставини існували на момент ухвалення рішення від 13.02.2015 року, та які свідчать про його невинуватість, ним й було подано заяву про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами. Вважає, що вказані обставини перебувають в органічному зв`язку з елементами предмета доказування, так як висновок комісійної експертизи повністю спростовує факт ухилення від сплати податків та відсутність складу злочину, передбаченого ст. 212 КК України, а також вказані обставини мають значення, оскільки самі собою або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність ухвали, що належить переглянути. Стверджує, що жодних зобов`язань перед державою у нього немає, й всі податкові повідомлення-рішення скасовані адміністративним судом у справі №809/1453/15. На думку апелянта, суддя ОСОБА_1 проявив явну неповагу до суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду, оскільки засумнівався у правильності постанови від 23.12.2019 року, вказавши, що дана постанова не відповідає встановленим критеріям, та цим самим підриває авторитет суду. Звертає увагу, що акт, яким встановлено порушення ОСОБА_6 норм податкового законодавства, був досліджений як у кримінальному провадженні, під час якого визнаного правильність податкової інспекторів, так й під час адміністративного, під час якого вказані дані були спростовані. Вважає, що суддею ОСОБА_1 не було враховано ту обставину, що судом апеляційної інстанції в адміністративному провадженні, були скасовані податкові повідомлення-рішення, та визнано непричетність ОСОБА_6 до порушень податкового законодавства, а згідно приписів ст.ст. 75, 76, 80, 101 КАС України вказані докази можуть мати преюдиційне значення в рамках кримінального провадження. Звертає увагу на те, що по причини подання заяви про закриття кримінального провадження за строками давності, жодних досліджень доказів у даному кримінальному провадженні не здійснювалось та оцінку не надавалось. Наголошує, що жодного порушення податкового законодавства не відбувалось, його вини від ухилення від сплати податкову немає, а акт донарахувань спростований висновком експерта та скасований постановою адміністративного суду від 23.12.2019 року, що не було відомо ані суду, ані йому, а тому вважає вказані обставини нововиявленими. Вважає, що жодного порушення правової визначеності немає, оскільки ніяких доказів судом не досліджувалось, по справі винесено ухвали про звільнення, а не остаточне судове рішення, у тому, на думку апелянта, ухвала суду від 29.09.2020 року підлягає скасуванню у повному обсязі, за явних порушень презумпції невинуватості.
Прокурором було подане заперечення на апеляційну скаргу, в яких він просить відмовити в її задоволені повністю, оскільки рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2019 року, а також висновок судово-економічної експертизи №3024/5234 від 25.11.2019 року були складені значно пізніше, аніж прийняте судом рішення про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, тобто вказаних документів об`єктивно не існувало на той момент. Оскарження ОСОБА_6 податкових повідомлень-рішень, які були винесені після звільнення останнього від кримінальної відповідальності, а саме 18.03.2015 року, також відбувалось в рамках адміністративного процесу після завершення судового розгляду по кримінальному провадженню, а тому докази, здобуті в порядку адміністративного судочинства не можуть мати приюдиційне значення для кримінального провадження. Прокурор вважає, що належить розмежувати різні види юридичної відповідальності кримінальну та фінансову. Наголошує, що нововивлені обставини належить відрізняти від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів. На думку прокурора, нові обставини, а саме наявність судового рішення та висновку експерта, що з`явилась, не є нововиявленими.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 не надано належних та допустимих доказів про існування нововиявлених обставин, які об`єктивно існували на момент вирішення кримінальної справи, які не були і не могли бути відомі на той час суду та хоча б одній особі, яка брала участь у справі, та які самі по собі або разом з раніше виявленими обставинами доводять неправильність ухвали, яку він просить переглянути, а ті обставини, що називає останній, не є нововиявленими в розумінні п. 4 ч. 2 ст. 459 КПК України, а тому дійшов висновку про залишення заяви без задоволення.
Під час апеляційного перегляду:
- обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_8 просять задовольнити вимоги апеляційної скарги, й скасувати ухвалу суду першої інстанції, зазначають, що заява відповідає вимогам Кримінального процесуального закону, і вважають, що усі зазначені у ній обставини є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами;
- прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, думку учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про те, що подана апеляційна скарга підлягає задоволення з наступних підстав.
Відповідно до приписів ч. 1ст. 459 КПКсудові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з ч. 2ст. 459 КПКнововиявленими обставинами визнаються: штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Зі змістуст. 459 КПКвбачається, що нововиявленими, крім обставин зазначених у пунктах 1, 3 частини 2 цієї статті, також можуть бути визнані інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Відповідно до висновку щодо застосування норми права, викладеному у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 03.02.2020 року у справі № 522/14170/17, положення ч. 1ст. 459 КПКслід розуміти як такі, що передбачають можливість перегляду за нововиявленими обставинами судових рішень, що набрали законної сили та якими завершено розгляд кримінального провадження по суті в суді відповідної інстанції.
В своїй заяві про перегляд ухвали суду першої інстанції від 13.02.2015 року за нововиявленими обставинами, ОСОБА_6 посилається на те, що справу було закрито за його заявою, й під час судового розгляду жодних доказів не досліджувалось та будь-якої оцінки не надавалось, в той час як постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2019 року визнано його непричетність до порушень податкового законодавства, тобто доведено невинуватість саме внаслідок дослідження доказів в повному обсязі, зокрема й фотокопій вказаної кримінальної справи, що, на думку апелянта, має приюдиційне значення, оскільки жодного порушення податкового законодавства не відбувалось, його вини від ухилення від сплати податкову немає, а акт донарахувань спростований висновком експерта, що не було відомо ані суду першої інстанції, ані йому, а тому вважає вказані обставини нововиявленими.
Колегія суддів вважає, щосуддею першої інстанції не вірно застосовані приписист. 462 КПК України, оскільки при перевірці заяви ОСОБА_6 з`ясовано наявність зазначення в ній про обставини, які могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду.
З наданих суду матеріалів вбачається, що вказані заперечення щодо доказів, зазначених ОСОБА_6 не були відомі під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції та не були предметом оцінювання.
Системне тлумачення положень кримінального процесуального законодавства вказує на те, що перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою перегляду судових рішень у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінального провадження в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлено обставини, які мають такі ознаки: вони існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового розгляду; вони мають істотне значення, оскільки самі собою або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Необхідним при цьому є дотримання принципу юридичної визначеності, про що неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Желтяков проти України», який вимагає щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їх рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.
Процедура перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами за своєю правовою природою не є повторним розглядом справи по суті, повторною апеляцією чи касацією, вона не передбачає нового встановлення фактичних обставин кримінального провадження та усунення суперечностей у доказах. У цьому випадку суд лише перевіряє наявність передбачених у ч. 2ст. 459 КПК Україниобставин, на які учасники судового провадження посилаються як на нововиявлені, та надає оцінку тому, чи могли вказані обставини, що не були відомі суду на час розгляду справи, вплинути на правильність рішення суду, яке належить переглянути.
Апелянт як в апеляційній скарзі, так і в судовому засіданні, стверджує, що зазначені ним обставини не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі доводять неправильність ухвали, що належить переглянути.
Перевіряючи вказані доводи апелянта, колегією суддів встановлено наступне.
Так, відповідно до акту від 01.10.2013 №793/172/2137112013, ОСОБА_6 внаслідок приховування від оподаткування доходу, отриманого від реалізації товарів за готівку, ухилився від сплати податку, внаслідок чого до бюджету фактично не надійшло 1116908,08 грн. податку на доходи фізичних осіб та 833308,36 гривень податку на додану вартість, а всього податків на загальну суму 1950216,44 гривень, що є великим розміром.
В той же час, відповідно до отриманого висновку комісійної судово-економічної експертизи №3024/5234 від 25.11.2019 року, що була проведена по справі адміністративного судочинства на підставі ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2019 року (по справі №809/1453/15), ОСОБА_6 дотримано вимоги законодавства в частині порядку оподаткування податком на додану вартість, тобто відсутня будь-яка заборгованість по податкових платежах.
Також вбачається, що п`ять податкових повідомлень-рішень за №0001901700 від 18.03.2015 року (на загальну суму 1713579,95 грн.); за №0001921700 від 18.03.2015 року (на загальну суму 510 грн.); за №0001891700 від 18.03.2015 року (на загальну суму 1929347,50 грн.); за №0001911700 від 18.03.2015 року (на загальну суму 510 грн.); за №0001941700 від 18.03.2015 року (на загальну суму 11352 грн.), були скасовані під час вирішення справи в порядку адміністративного судочинства.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2019 року визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення №0001901700 від 18.03.2015 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1396135,10 грн.
Враховуючи зазначене, та вимоги ст. 26 КПК України, відповідно до якої сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах і у спосіб, передбачених КПК України, та положень ст. 459 КПК України, колегія суддів доходить висновку, що ОСОБА_6 надані докази щодо наявності, передбачених ч. 2 ст. 459 КПК України, нововиявлених обставин, які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність судового рішення, що належить переглянути.
За таких обставин висновки суду першої інстанції про невизнання факту наявності пізніше постановленого рішення суду за те ж діяння, за яке відносно ОСОБА_6 було порушено кримінальне провадження, у якості нововиявленого, не можна вважати обґрунтованими.
Разом з тим, колегія суддів позбавлена можливості самостійно оцінити суть вказаних апелянтом обставини та їх вплив на аспекти необхідності перегляду за нововиявленими обставинами указаного вище судового рішення, оскільки з цього питання суд першої інстанції не зробив жодного висновку, тому фактично відсутній предмет апеляційного розгляду в цій частині.
Виходячи з тлумачення визначення, нововиявлені обставини характеризуються такими ознаками, як їх невідомістю суду з причин, від нього незалежних; їх істотне значення для провадження; їх наявність в об`єктивній дійсності до ухвалення судового рішення; неможливість урахування під час провадження у справі та ухвалення рішення у зв`язку їх невідомості суду; їх відкриття тільки після вступу судового рішення в законну силу.
Відповідно до ст. 4 Протоколу № 7 до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод, нікого не може бути вдруге притягнено до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави.
Положення попереднього пункту не перешкоджають відновленню провадження у справі згідно із законом та кримінальною процедурою відповідної держави за наявності нових або нововиявлених фактів чи в разі виявлення суттєвих недоліків у попередньому судовому розгляді, які могли вплинути на результати розгляду справи.
Судове рішення, та висновок експерту, на які посилається апелянт в своїй апеляційній скарзі, усувають його фінансові зобов`язання по сплаті податків, несплату яких йому інкримінували.
Такі докази ставлять під сумнів обґрунтованість обвинувачення, а тому при новому розгляді мають бути оцінені разом з іншими доводами апеляційної скарги.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає необхідним, апеляційну скаргу задовольнити, скасувати ухвалу суду першої інстанції від 29.09.2020 року та прийняти нову ухвалу, якою ухвалу Долинського районного суду Івано-Франківської області від 13.02.2015 року щодо ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 212 КК України, скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419, 459-467 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 , задовольнити.
Ухвалу Долинського районного суду Івано-Франківської області від 29.09.2020 року про залишення без задоволення заяви про перегляд ухвали Долинського районного суду Івано-Франківської області від 13.02.2015 року, скасувати.
Прийняти нову ухвалу, якою ухвалу Долинського районного суду Івано-Франківської області від 13.02.2015 року щодо ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 212 КК України, скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3
ОСОБА_9
скопійовано
-
скопійовано
-
