Справа № 635/9037/19

Провадження по справі № 2/635/1600/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2021 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бобко Т.В.,

секретар судового засідання Полоз М.М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Центральна виборча комісія України,

третя особа - Державна казначейська служба України,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Центральна виборча комісія України, Державна казначейська служба України, про визнання правочину нікчемним, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , яким просив визнати правочин ОСОБА_2 нікчемним через обман при розподілі премії 27 липня 2019 року між членами дільничної виборчої комісії звичайної виборчої дільниці № 631220 одномандатного виборчого округу № 174 на позазачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року з приводу оформлення платності роботи позивача, стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача моральну шкоду в розмірі 100152 гривень, стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 1088 гривень 60 копійок.

В обгрунтування позовних вимог позивача зазначив наступне.

Позивач входив до складу членів дільничної виборчої комісії звичайної виборчої дільниці № 631220 одномандатного виборчого округу № 174 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року (далі ДВК). 7 липня 2019 року члени ДВК склали присягу відповідно до ч.1 ст.32 та ч.3 ст.36 Закону України «Про вибори народних депутатів України» та розпочали свою роботу. В цей же день ДВК затвердила постанову № 2 про виконання позивачем повноважень члена виборчої комісії з оплатою праці. 08 - 10 липня 2019 року позивач працював на виборчій дільниці з 09 години до 18 години. 09 липня 2019 року Окружною виборчою комісією одномандатного виборчого округу № 174 затверджені зміни в складі ДВК, згідно яких з`явились 6 нових членів, у тому числі голова комісії відповідач ОСОБА_2 та секретар комісії ОСОБА_3

14 липня 2019 року на засіданні ДВК ОСОБА_2 склав присягу відповідно до ч.3 ст.36 Закону України «Про вибори народних депутатів України» та наполягав на тому, щоб члени комісії повторно прийняли присягу, але останні не погодились на фальсифікацію, оскільки їм не потрібно було вигадане саботування роботи ДВК.

Крім того, на засіданні ДВК 14 липня 2019 року ОСОБА_2 повідомив членів комісії про те, що у разі наявності члена комісії на платній основі всі інші члени не одержать премію та поставив зазначене питання на голосування, члени комісії за виключенням позивача проголосували за скасування оплати роботи позивача.

20 липня 2019 року в приміщенні комісії позивач вручив ОСОБА_2 оригінали документів ДВК разом з постановою №2 про виконання ним повноважень у виборчій комісії з оплатою праці, що підтверджується аудіо записом.

21 липня 2019 року під час проведення виборів голова комісії ОСОБА_2 та секретар ОСОБА_3 були відсутні в приміщенні для голосування, а знаходились в кімнаті ДВК на відставні приблизно 100 метрів від приміщення для голосування. Позивач неодноразово звертав увагу відповідача на порушення у ДВК, зокрема відсутність вогнегаснику, невиконання обов`язків члена комісії ОСОБА_4 , відсутність стенду для розміщення документів, але відповідач ніяким чином не реагував на зауваження позивача.

27 липня 2019 року відбулося засідання ДВК, на якому вирішувалось питання розподілу премії між членами ДВК. Під час засідання ОСОБА_2 повідомив про те, що оформив платність роботи позивача за 3 дні в сумі 600 гривень та запропонував в зв`язку з цим зменшити розмір премії позивача на зазначену суму. Список членів ДВК, які були присутні на цьому засіданні, під час ознайомлення з ним позивачем був незавірений їх підписами та не мав печатки.

Під час проведення вищезазначеного засідання ДВК 27 липня 2019 року відповідач прилюдно образив позивача, двічі назвавши його щуром («крысой»), тобто твариною, так, щур або пацюк - це шкідливий гризун сімейства мишей, крім того відповідача звертався до позивача на «ти», хотів вдарити його, але йому завадила присутність довіреної особи від кандидата в депутати ОСОБА_5 . Також ОСОБА_2 стверджував, нібито позивач вкрав якісь файли в ОВК №174, тобто він зробив наклеп, свідомо ганьбив позивача, принижував його честь, гідність та ділову репутацію, а також сказав члену комісії ОСОБА_6 , яка підтримувала позивача, «закрой рот».

Також позивач зазначає, що потім було з`ясовано, що з вини відповідача не було укладена угода з ОВК №174 про виконання позивачем обов`язків члена комісії на платній основі, а тому інформація ОСОБА_2 при вирішенні питання про розподіл премії між членами ДВК про оплатну роботу позивача була обманом, тобто свідомо недостовірною. Вина ОСОБА_2 полягала у тому, що він не зареєстрував постанову ДВК № 2 від 07 липня 2019 року про виконання повноважень позивачем у виборчій комісії з оплатою праці в окружній виборчій комісії, в результаті чого позивач не уклав трудову угоду з оплатою праці. Позивач стверджує, що ОСОБА_2 навмисно через принципову поведінку позивача щодо виконання діючого законодавства України двічі намагався обдурити його та членів комісії, а саме: дійсна відсутність документів про оплату роботи (+600 гривень) та навмисне повідомлення про оформлення платності роботи позивача (-600 гривень), загальна сума 1200 гривень.

30 липня 2019 року перед другим засіданням ДВК щодо розподілу премії між членами комісії ОСОБА_2 передав заступнику голови ОСОБА_15. 2-й варіант постанови з розподілу премій, на цьому засіданні ДВК прийняла рішення про підвищення позивачу суми премії на 550 гривень, але 02 серпня 2019 року позивач при ознайомленні з протоколом засідання комісії помітив, що протокол був сфальсифікований, оскільки сума премії ОСОБА_2 була іншою, ніж у першому варіанті.

06 серпня 2019 року заступник голови окружної виборчої комісії ОСОБА_16 та невідомий позивачу чоловік викликали членів ДВК та провели обговорення ситуації, що склалася, де останні повідомили про те, що ОСОБА_2 склав протокол ДВК від 27 липня 2019 року гельовою авторучкою, а потім зробив у ньому виправлення, стерши попередні записи. Підробка протоколу полягала в тому, що ОСОБА_2 повинен був надати другий варіант постанови від 30 липня 2019 року, а він зробив виправлення в протоколі від 27 липня 2019 року, написавши нові цифри в даті складення та в сумах премій членів комісії, у чому ОСОБА_2 зізнався.

Крім того, позивач зазначає, що 21 та 22 липня 2019 року в складі ДВК незаконно працювала ОСОБА_7 замість члена комісії ОСОБА_8 , та замість останньої підписувала протоколи ДВК. Про зазначені обставин ОСОБА_2 не повідомив членів ДВК.

До окружної виборчої комісії позивач не звертався, оскільки не знав про маніпуляції ОСОБА_2 з постановою про розподіл премії, яку останній надав до ОВК лише ввечері 01 серпня 2019 року.

Позивач вважає, що відповідач дискримінував його права як законослухняного громадянина, принципового правозахисника, пенсіонера, людини з інвалідністю, оскільки не виконав вимоги п.6 ч.1 ст.1, ч.1 ст.6 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», на момент подачі позову не вибачився перед позивачем.

Як на підставу визнання правочину нікчемним позивач посилається на положення ст.ст.215, 216, 229, 230 ЦК України, зокрема можливість визнання правочину недійсним, який вчинено при наявності помилки особи, яка вчинила правочин, щодо обставин правочину, які мають істотне значення, та при навмисному введені однією із сторін правочину іншу сторону в оману щодо обставин правочину, які мають істотне значення.

Позивач також зазначає, що своїми діями відповідач порушив його права та завдав позивачу непоправної моральної шкоди, яка полягає в стражданнях, які переніс позивач внаслідок незаконних дій відповідача, які знайшли відображення в свідомості позивача в формі негативних відчуттів і переживань та викликали певну психічну реакцію. Змістом переживань позивача були і є приниження і несприятливий в психологічному аспекті його стан, спричинені позивачу моральні страждання повністю позбавили та позбавляють його психічного благополуччя, що тягне за собою зміну стану його здоров`я. Компенсації повинна підлягати моральна шкода, яка виражається як в безспірному погіршенні стану здоров`я, так і в емоційному напруженні позивача, його переживаннях, пов`язаних з різкою зміною обстановки.

При здійсненні розрахунку розміру моральної, завданої внаслідок незаконних дій відповідача, позивач посилається на метод російського правознавця Ерделевського О.М. , викладений останнім в його монографіях, який ґрунтується на кількісному співвідношенні завданих страждань мінімальним розмірам оплати праці, згідно з розрахунком позивача розмір завданої йому моральної шкоди становить 24 мінімальних розмірів оплати праці, що складає 100152 гривень ( 24 х 4173 гривень - мінімальний розмір оплати праці на момент подачі позову відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік»).

Розмір завданої позивачу матеріальної шкоди становить 1088,60 гривень, який розрахований позивачем наступним чином: в липня 2019 року було 23 робочих дні, 4173 гривні поділити на 23 робочих дні складає 181,40 гривень на день, отже позивачу повинно бути нараховано за три робочих дні 08-10 липня 2019 року 544,30 гривень, які відповідно до ч.2 ст.230 ЦК України підлягають відшкодуванню в подвійному розмірі.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та пояснив про обставини, викладені вище.

Аргументи учасників справи.

28 лютого 2020 року відповідачем наданий відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення позову, вважав позовні вимоги безпідставними та необгрунтованими з наступних підстав. З 09 липня 2019 року і до закінчення виборчого процесу відповідач входив д складу ДВК № 631220 і виконував обов`язки голови зазначеної комісії, його обов`язки як голови комісії було чітко визначені в постанові про розподіл обов`язків між головою, заступником голови, секретарем та іншими членами комісії, яка була передана на зберігання у Державний архів Харківської області. Відповідно до ст.25, ст.33 Закону України «Про вибори народних депутатів України» виборча комісія є спеціальним колегіальним органом, основною формою роботи виборчої комісії є засідання, рішення комісії приймається відкритим голосуванням більшістю голосів від складу комісії, тобто всі рішення виборчої комісії приймаються не однією конкретною особою (головою комісії), а колегіально. Таким чином, голова дільничної виборчої комісії не може бути одноособово відповідачем по справі в частині стягнення матеріальної шкоди. Крім того, член виборчої комісії, який бере участь у її засіданні і не згоден з рішенням, прийнятим комісією, має право протягом двох днів після засідання, на якому було прийнято рішення, у письмові формі висловити окрему думку, яка додається до протоколу відповідного засідання, позивач не висловлював жодних окремих думок щодо прийнятих комісією рішень.

Всі питання оплати праці членів виборчої комісії та осіб, які залучаються до роботи у комісії встановлюються, регулюються Центральною виборчою комісією та Кабінетом міністрів України, а не дільничною виборчою комісією. Позивач у своєму позові зазначає велику кількість обставин, які жодним чином не відносяться до його оплати праці, також не зазначає яким чином зазначені обставини порушують його права або обов`язки, і які саме, крім того, позивач не надає до суду жодних доказів, які б могли свідчити про достовірність викладеної ним інформації та не зазначає, які норми чинного законодавства були порушені особисто відповідачем як головою ДВК і яким чином ці порушення могли вплинути чи вплинули на права і обов`язки позивача.

Розподіл премії 27 липня 2019 року між членами дільничної виборчої комісії №631220 не є правочином в розумінні ст.ст.11, 203, 208 ЦК України та до нього не може бути застосована ст. 215 ЦК України, оскільки відповідачем як головою ДВК не вчинялось жодних дій спрямованих на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов`язків позивача. Між сторонами не укладалось двосторонніх або багатосторонніх правочинів (договорів), а тому вимога позивача щодо визнання нікчемним правочину, який на його думку начебто був вчинений через обман, є абсурдною та жодним чином не підтвердженою.

Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди відповідач зазначає наступне.

Твердження позивача про те, що під час засідання ДВК 27 липня 2019 року він двічі ствердно назвав позивача щуром (крысой) та звинуватив його в крадіжці файлів в ОВК № 174, не відповідають дійсності та жодним чином не підтверджуються, оскільки він не звертався конкретно до позивача із звинуваченнями в крадіжці та не називав його щуром. На прохання секретаря ОВК № 174 з`ясувати фактичне місцезнаходження файлів, які можливо помилково були прихвачені членами ДВК, він з`ясовував дане питання не конкретно з позивачем, а з усіма членами комісії, які були присутні на засіданні.

Крім того, відповідач стверджує, що він би ніколи не назвав Крисою людину, яку не поважає, бо цим псевдонімом можна назвати тільки тих людей, які обдаровані різними талантами та є успішними у своєму житті. Так, щур - це символ реалізму, хитрості, високої адаптації до зовнішніх умов, вони обдаровані різними талантами і волелюбні. Криса кмітлива, освічена, прагне до успіху в соціумі та матеріального добробуту, пацюки чарівні, не без природного магнетизму. Серед народжених у рік Пацюка чимало знаменитостей. Щур також - це найулюбленіший мільтиплікаційний персонаж мультфільму « Черепашки ніндзя ». Відповідач також зазначає, що серед його хороших шкільних товаришів був друг з псевдонімом Криса .

Позивач до своєї позовної заяви не додає жодних доказів факту заподіяння йому душевних хвилювань чи фізичних страждань або дискримінації, не доводить в чому полягає непоправна моральна шкода, що робить вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди необгрунтованими та безпідставними. Методики розрахунку розміру моральної шкоди О.М. Ерделевського , на яку посилається позивача, припинила своє застосування у 2016 році, про що міститься інформація в Реєстрі методик проведення судових експертиз.

Позивач не надав до суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували обставини та події викладені ним в позовній заяві. З наданих позивачем звукозаписів неможливо встановити кому саме належать голоси, де, коли , та в якому місці вони були записані на лазерний диск. Диск не містить відеозапису, на якому було б дійсно видно, що записані голоси належать зазначеним позивачем особам.

Відповідач також вважає, що позивач на меті має не захист своїх порушених прав, а спробу незаконного збагачення, що підтверджується неодноразовим зверненням позивача до суду з позовами до суддів, прокурорів, фізичних осіб та органів державної влади.

В судовому засіданні відповідач підтримав доводи в обгрунтування свої заперечень проти позову, викладені у відзиву на позов, але не заперечував, що на наданому позивачем аудіозапису зафіксована його розмова з позивачем та іншими членами комісії.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Центральної виборчої комісії, в судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду був повідомлений своєчасно та належним чином, за підписом представника третьої особи Максименка А. надано до суду письмові пояснення щодо позову та заяву про розгляд справи у відсутності представника Центральної виборчої комісії.

В письмових поясненнях представник третьої особи зазначає наступне. Порядок організації підготовки та проведення позачергових виборів народних депутатів України 21 липня 2019 року було визначено Законом України «Про вибори народних депутатів України», який частково втратив чинність з 1 січня 2020 року в зв`язку з прийняттям Виборчого кодексу України. Витрати на підготовку і проведення виборів депутатів здійснюються окружними виборчими комісіями відповідно до затверджених Центральною виборчою комісією кошторисів видатків в межах коштів, передбачених на підготовку і проведення виборів у Державному бюджеті України. Окружна виборча комісія на основі середніх норм видатків окружної виборчої комісії та середніх норм видатків для потреб дільничних виборчих комісій складає та подає на затвердження до Центральної виборчої комісії проект єдиного кошторису видатків окружної виборчої комісії для підготовки і проведення виборів депутатів із включенням до нього видатків окружної виборчої комісії та видатків для потреб дільничних виборчих комісій відповідного виборчого округу. Отже, питання оплати праці членів дільничних виборчих комісій з виборів народних депутатів України належить до компетенції відповідних окружних виборчих комісій з виборів народних депутатів України.

Порядок утворення та діяльності дільничних виборчих комісій з виборів народних депутатів визначено Законом України «Про вибори народних депутатів». Рішення виборчої комісії приймається відкритим голосуванням більшістю голосів від складу комісії після його розгляду та обговорення на засіданні виборчої комісії. За рішенням виборчої комісії, яке затверджується виборчою комісією вищого рівня, голова, заступник голови, секретар або інші члени дільничної виборчої комісії протягом всього періоду повноважень комісії або частини цього періоду можуть виконувати свої повноваження у виборчій комісії на платній основі на підставі цивільно-правового договору між ними і виборчою комісією. Трудових правовідносин між окружною виборчою комісією та відповідним членом дільничної виборчої комісії не виникає. Законодавством України передбачена можливість залучення осіб до роботи в якості членів відповідних дільничних виборчих комісій лише на підставі договорів цивільно-правового характеру.

Членам виборчих комісій у межах загальної економії фонду оплати праці, передбаченого кошторисом видатків відповідної виборчої комісії на підготовку та проведення виборів депутатів, може бути нарахована і виплачена одноразова грошова винагорода в порядку, встановленому Центральною виборчою комісією. Розмір одноразової грошової винагороди членам виборчої комісії визначається на засіданні відповідної виборчої комісії за поданням її голови і залежить від особистого внеску кожного члена у діяльність виборчої комісії.

Представником третьої особи Центральної виборчої комісії на підтвердження викладених в письмових поясненнях обставин надано до суду Постанову Центральної виборчої комісії № 925 від 03 червня 2019 року «Про затвердження Розподілу коштів Державного бюджету України, виділених на підготовку та проведення позачергових виборів народних депутатів України 21 липня 2019 року, та середніх норм видатків виборчих комісій» з відповідними додатками та Постанову Центральної виборчої комісії № 1057 від 18 червня 2019 року «Про затвердження єдиних кошторисів видатків окружних виборчих комісій з виборів народних депутатів України одномандатних виборчих округів № 11-50, 52, 58, 62-76, 78-95, 97-103, 106, 107, 112, 113, 115, 117, 118, 120-151, 153-157, 159, 160, 162-168, 170-176, 178-206, 208-213, 215-220, 222, 223 для підготовки та проведення позачергових виборів народних депутатів України 21 липня 2019 року» з відповідними додатками.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду був повідомлений своєчасно та належним чином, за підписом представника третьої особи Нестеренко І. надано до суду письмові пояснення щодо позову, в яких зазначено, що Казначейство відповідно до законодавства є органом, який здійснює списання коштів з державного бюджету, інтересів та охоронюваних законом прав позивача не порушувало, участь Казначейства у даній справі не впливає на встановлення фактичних обставин.

Рух справи.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 17 січня 2020 року заяву ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину нікчемним, відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено; ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину нікчемним, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 07 лютого 2020 року клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено; з Державного архіву Харківської області витребувані завірені копії протоколів ДВК №631220 від 22 липня 2019 року про підрахунок голосів у одномандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року та про підрахунок голосів у загальнодержавному одномандатному виборчому окрузі в межах багатомандатного виборчого округу на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року; з Комунального підприємства «Міський архів» витребувані завірені копії постанов ДВК №631220 від 07 липня 2019 року №2 про виконання ОСОБА_1 повноважень з оплатою праці у виборчій комісії від 30 липня 2019 року №8 про розподіл премії між членами комісії, а також завірену копію списку членів ДВК №631220 станом на 19-20 липня 2019 року; клопотання позивача ОСОБА_1 про виклик свідка задоволено; викликано в судове засідання та допитати у якості свідка ОСОБА_6 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 02 березня 2020 клопотання позивача ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задоволено; ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 02 березня 2020 року до участі у справі залучено Центральну виборчу комісію України та Держану казначейську службу України у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 01 грудня 2020 року підготовче провадження у цивільній справі закрито, справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, ухвалено викликати у судове засідання відповідача ОСОБА_2 для надання особистих пояснень по суті позовних вимог.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Позивач ОСОБА_1 був членом дільничної виборчої комісії з виборів народних депутатів України звичайної виборчої дільниці № 631220 територіального виборчого округу № 174 (далі ДВК №631220) на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 , виданим за підписом Голови окружної виборчої комісії одномандатного виборчого округу № 174 ОСОБА_16. 05 липня 2019 року.

Позивачем надано копію постанови ДВК №631220 № 2 від 07 липня 2019 року «Про виконання членами дільничної виборчої комісії з виборів народних депутатів України виборчої дільниці № 631220 територіального виборчого кругу № 174 повноважень у виборчій комісії з оплатою їх праці в комісії» прийнято рішення про виконання членом виборчої комісії ОСОБА_1 з 08.07.2019 року до кінця періоду повноважень дільничної виборчої комісії своїх повноважень у виборчій комісії на платній основі на підставі цивільно-правового договору між ним і виборчою комісією відповідно до статті 47 Закону України «Про вибори народних депутатів України»; зазначено, що постанову надіслати окружній виборчій комісії з виборів народних депутатів України одномандатного виборчого округу № 174 для затвердження на наступний день після її прийняття.

Зазначена постанова була вручена позивачем голові ДВК № 631220 ОСОБА_2 під час засідання комісії 14 липня 2019 року, що підтверджується наданим позивачем та дослідженим в судовому засіданні аудіозаписом та показаннями свідка ОСОБА_6 в судовому засіданні.

Згідно відповіді КП «Міський архів» виконавчого комітету Харківської міської ради № 68 від 05.03.2020 вищезазначена постанова відповідно до опису справ тимчасового зберігання на зберігання до КП «Міський архів» не надходила.

КП «Міський архів» виконавчого комітету Харківської міської ради надані суду на виконання ухвали про витребування доказів копія протоколу засідання дільничної виборчої комісії з виборів народних депутатів України звичайної виборчої дільниці № 631220 одномандатного виборчого округу № 174 від 30 липня 2019 року № 8 та копія постанови дільничної виборчої комісії з виборів народних депутатів України звичайної виборчої дільниці № 631220 одномандатного виборчого округу № 174 від 30 липня 2019 року № 8.

Як вбачається зі змісту зазначеного протоколу на засіданні ДВК № 631220 30 липня 2019 року шляхом голосування членів комісії за пропозицію голови комісії РО.В. було вирішено питання розподілу одноразової грошової винагороди у розмірі 23800 гривень між членами комісії відповідно до виконаної роботи на дільниці кожним членом.

Як вбачається зі змісту вищезазначеної постанови ДВК №631220 № 8 від 30 липня 2019 року «Про нарахування одноразової грошової винагороди членам виборчої комісії» було визначено розмір одноразової грошової винагороди кожного члена дільничної комісії за виконання повноважень у виборчій комісії, у тому числі голови комісії ОСОБА_2 - 4000 гривень, члена комісії ОСОБА_1 - 1450 гривень. Постанова підписана головою комісії ОСОБА_2. та секретарем ОСОБА_3, завірена печаткою ДВК № 631220.

Позивачем надано до суду також копію постанови дільничної виборчої комісії з виборів народних депутатів України звичайної виборчої дільниці № 631220 одномантатного виборчого округу № 174 від 27 липня 2019 року № 8 «Про нарахування одноразової грошової винагороди членам виборчої комісії», згідно якої було визначено розмір одноразової грошової винагороди кожного члена дільничної комісії за виконання повноважень у виборчій комісії, у тому числі голові комісії ОСОБА_2 - 4000 гривень, члену комісії ОСОБА_1 - 900 гривень. Постанова підписана головою комісії ОСОБА_2 та секретарем ОСОБА_3 , завірена печаткою ДВК.

Також позивачем надано копію постанови ДВК № 631220 без зазначення дати та номеру, згідно якої було визначено розмір одноразової грошової винагороди кожного члена дільничної комісії за виконання повноважень у виборчій комісії, у тому числі голові комісії ОСОБА_2 - 3800 гривень, члену комісії ОСОБА_1 - 1450 гривень, постанова містить підписи членів ДВК про ознайомлення, не підписана головою комісії ОСОБА_2 та секретарем ОСОБА_3 та не завірена печаткою ДВК.

Державним архівом Харківської області Харківської обласної державної адміністрації надано до суду копії протоколів дільничної виборчої комісії з виборів народних депутатів України звичайної виборчої дільниці № 631220 одномандатного виборчого округу № 174 про підрахунок голосів виборців від 22 липня 2019 року.

Судом також встановлено зі змісту дослідженого в судовому засіданні наданого позивачем аудіозапису, належність голосів на якому сторонам по справі відповідачем в ході судового розгляду не заперечувалась, та з показань свідка ОСОБА_6 в судовому засіданні, що під час засідання ДВК № 631220 27 липня 2019 року відповідач в присутності інших членів комісії назвав позивача «крисою» та звертався до нього на «ти».

Застосовані норми права, мотиви, з яких виходив суд та висновки суду.

Статтею 19 ЦПК України унормовано, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Позивач звернувся з даним позовом до ОСОБА_2 саме як до фізичної особи з приводу відшкодування завданої йому шкоди в правовідносинах, які виникли з приводу оплати праці працівника виборчої комісії, отже спір виник не у зв`язку із виконанням або невиконанням функцій щодо виборчого процесу та не пов`язаний із порушенням прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи, оскільки під виборчим процесом відповідно до статті 11 Закону України "Про вибори народних депутатів України" слід розуміти виборчі процедури, що виникають у процесі реалізації та проходження самих виборів, а не заподіяння шкоди працівникам виборчих комісій.

Порядок та розміри оплати праці членів виборчих комісій з виборів народних депутатів України урегульовано статтею 47 Закону України «Про вибори народних депутатів України» (далі Закону), постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2004 року № 966 "Про умови оплати праці членів виборчих комісій, комісій всеукраїнського референдуму", Порядком оплати праці членів окружних та дільничних виборчих комісій з виборів народних депутатів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2012 року № 848, і Порядком нарахування та виплати одноразової грошової винагороди членам окружних і дільничних виборчих комісій з виборів народних депутатів України, затвердженим постановою Центральної виборчої комісії від 12 липня 2012 року № 108 (в редакції Закону та нормативних актів, що була чинною на момент проведення позачергових виборів виборів народних депутатів 21 липня 2019 року).

За рахунок фонду оплати праці, передбаченого єдиним кошторисом видатків окружної виборчої комісії на підготовку та проведення виборів народних депутатів України, здійснюються, оплата за роботу членів виборчих комісій, які виконують свої повноваження у виборчих комісіях на платній основі, оплата за роботу членів виборчих комісій у день голосування та дні встановлення підсумків голосування, а також одноразова грошова винагорода.

Відповідно до частини третьої статті 47 зазначеного Закону одноразова грошова винагорода членам виборчих комісій може бути нарахована і виплачена в порядку, встановленому Центральною виборчою комісією, у межах загальної економії фонду оплати праці, передбаченого кошторисом видатків відповідної виборчої комісії на підготовку і проведення виборів народних депутатів України.

Порядком нарахування та виплати одноразової грошової винагороди членам окружних і дільничних виборчих комісій з виборів народних депутатів України, затвердженим постановою Центральної виборчої комісії від 12 липня 2012 року № 108, встановлено, що одноразова грошова винагорода членам виборчих комісій може бути нарахована лише один раз після встановлення окружною виборчою комісією підсумків голосування в загальнодержавному багатомандатному та одномандатному виборчих округах.

При цьому така винагорода не є обов`язковою виплатою.

Одноразова грошова винагорода членам виборчих комісій нараховується та виплачується виключно за наявності загальної економії фонду оплати праці, передбаченого кошторисом видатків відповідної окружної виборчої комісії, згідно з прийнятим виборчою комісією рішенням тим членам комісії, які брали активну участь у її роботі, незалежно від того, на платній чи на не платній основі вони працюють у відповідній комісії.

Згідно з частиною третьою статті 47 Закону, пунктом 2 розділу 11 зазначеного Порядку розмір одноразової грошової винагороди членам дільничної виборчої комісії визначається на засіданні цієї комісії за поданням її голови і залежить від особистого внеску кожного члена комісії у її діяльність, про що приймається відповідне рішення.

Пунктами 3, 4 розділу II вказаного вище Порядку передбачено, що постанова дільничної виборчої комісії про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди затверджується рішенням відповідної окружної виборчої комісії. Розмір одноразової грошової винагороди членам виборчих комісій не може перевищувати розміру місячної заробітної плати, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2004 року № 966 "Про умови оплати праці членів виборчих комісій, комісій всеукраїнського референдуму", за посадами, які вони займають у цих комісіях.

Відповідно до положень статей 33, 36 Закону України Про вибори народних депутатів України, основною формою роботи окружних та дільничних виборчих комісій є засідання. Рішення виборчої комісії приймається відкритим голосуванням більшістю голосів від складу комісії, крім випадків, передбачених Законом, після його розгляду та обговорення на засіданні виборчої комісії. Член виборчої комісії зобов`язаний брати участь у засіданнях виборчої комісії, а отже, - у голосуванні щодо питань порядку денного.

За змістом частин третьої, четвертої статті 35 Закону рішення виборчої комісії з розглянутого питання оформляється у формі постанови, яка підписується головою виборчої комісії (головуючим на засіданні) і секретарем виборчої комісії (секретарем засідання).

Частиною 6 статті 36 Закону установлено, що за рішенням виборчої комісії, яке затверджується виборчою комісією вищого рівня, голова, заступник голови, секретар або інші члени окружної чи дільничної виборчої комісії (загальною кількістю не більше трьох осіб) протягом усього періоду повноважень виборчої комісії або частини цього періоду можуть виконувати свої повноваження у виборчій комісії відповідно до статті 47 Закону на платній основі на підставі цивільно-правового договору між ними і виборчою комісією. Зазначені особи на цей період звільняються від виконання виробничих або службових обов`язків за основним місцем роботи із збереженням загального та спеціального стажу.

Статтею 47 Закону унормовано, що виконання повноважень члена виборчої комісії на платній основі оплачується в розмірі та у порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України за поданням Центральної виборчої комісії, за рахунок коштів Державного бюджету України, виділених на підготовку і проведення виборів депутатів.

Оплата праці членів виборчих комісій (у тому числі пенсіонерів та осіб, які тимчасово не працюють) у день голосування і в дні встановлення підсумків голосування здійснюється в розмірі та у порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України за поданням Центральної виборчої комісії (частина четверта статті 47 Закону).

Таким чином, виборчим законодавством України громадянам України, які беруть участь у роботі окружних та дільничних виборчих комісій, а також залучаються до роботи в цих комісіях як спеціалісти, експерти та технічні працівники, гарантовано право на оплату їх праці.

Відповідно до ч.1, 4, 6, 11 статті 25 Закону , виборчі комісії є спеціальними колегіальними органами, уповноваженими організовувати підготовку та проведення виборів депутатів і забезпечувати додержання та однакове застосування законодавства України про вибори депутатів.

Статус окружних та дільничних виборчих комісій визначається цим Законом.

Дільнична виборча комісія не є юридичною особою. Дільнична виборча комісія має власну печатку, зразок якої затверджується Центральною виборчою комісією.

Згідно згідно з частиною п`ятою статті 25, частиною третьою статті 46 Закону окружна виборча комісія є юридичною особою та здійснює витрати на підготовку та проведення виборів народних депутатів України відповідно до затверджених Центральною виборчою комісією кошторисів видатків у межах коштів, передбачених на вказані цілі у Державному бюджеті України, окружна виборча комісія має печатку, зразок якої затверджується Центральною виборчою комісією. Окружна виборча комісія є комісією вищого рівня щодо всіх дільничних виборчих комісій в межах відповідного одномандатного округу.

Пунктом 3 розділу I Порядку фінансування окружних виборчих комісій та дільничних виборчих комісій закордонних виборчих дільниць за рахунок коштів Державного бюджету України, виділених на підготовку та проведення виборів народних депутатів України, затвердженого 12 липня 2012 року постановою Центральної виборчої комісії № 110 та наказом Міністерства фінансів України № 825, передбачено, що витрати на підготовку та проведення виборів народних депутатів України здійснюються, зокрема, окружними виборчими комісіями, які є розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня, підзвітні та підконтрольні Центральній виборчій комісії.

Обов`язок щодо розпорядження коштами Державного бюджету України окружною виборчою комісією покладається на голову комісії, а за його відсутності - на заступника голови.

Частиною десятою статті 46 Закону встановлено, що контроль за правильним та цільовим використанням коштів Державного бюджету України, виділених на підготовку і проведення виборів народних депутатів України, здійснюється Центральною виборчою комісією та спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з реалізації державної політики у сфері державного фінансового контролю у порядку, встановленому Комісією спільно із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення державної фінансової політики.

Діяльність комісій здійснюється колегіально: питання обговорюються і рішення приймаються на засіданні комісії при дотриманні передбачених цим Законом процедур. Принцип колегіальності є складовою частиною визначення виборчої комісії і характеризує організаційний бік її діяльності.

Отже з системного аналізу вищезазначених правових норм суд дійшов висновку, що правовідносини з приводу оплати праці члена дільничної виборчої комісії виникають між останнім та відповідною окружною виборчою комісією, яка є колегіальним органом, а тому голова дільничної виборчої комісії як фізична особа не несе персональну відповідальність перед членом дільничної виборчої комісії у разі порушення прав члена комісії щодо оплати його праці. Таким чином ОСОБА_2 як фізична особа не є належним відповідачем відповідальність

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Відтак, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Відсутність у відповідача обов`язку відповідати за позовом є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Саме на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Така правова позиція висловлена в постанові Великої палати Верховного суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц.

На виконання вимог ст.ст. 51, 189, 191 ЦПК України у підготовчому судовому засіданні судом вирішувалось питання щодо складу учасників судового процесу та з`ясовувалась думка учасників судового розгляду, зокрема позивача, але відповідних клопотань від позивача про заміну неналежного позивача до суду не надійшло.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині відшкодування шкоди позивачу, завданої незаконними діями відповідача ОСОБА_2 щодо оплати праці позивача, задоволенню не підлягають.

Суд не надає оцінку зазначеним позивачем обставинам щодо незаконних дій голови, секретаря та членів ДВК № 631220 під час проведення позарчегових виборів народних депутатів України 21 липня 2019 року, зокрема щодо фальсифікації протоколів засідання комісії про підрахунок голосів виборців, неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків як голови комісії щодо організації та проведення виборчого процесу, оскільки зазначені обставини не знаходяться в межах позовних вимог, стосуються проведення виборчих процедур, що виникають у процесі реалізації та проходження самих виборів, та не можуть бути предметом розгляду в порядку цивільного судочинства.

Позовні вимоги в частині визнання правочину ОСОБА_2 нікчемним при розподілі премії 27 липня 2019 року між членами ДВК № 631220 з приводу оформлення платності роботи позивача також задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.ст.11,202 ЦК україни правочин є найбільш розповсюдженим юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються або припиняються права та обов`язки учасників цивільних правовідносин. Правочини характеризуються певною сукупністю ознак, що дозволяють відмежовувати їх від інших юридичних фактів, правочин завжди має цільову спрямованість на досягнення певного правового результату, що полягає в набутті, зміні або припиненні цивільних прав та обов`язків. Настання цього результату зумовлено волею сторони (сторін) правочину. Спрямованість волі дозволяє відмежувати правочини від юридичних вчинків, які також мають вольовий характер, але не мають мети, спрямованої на досягнення відповідних юридичних наслідків. Направленість правочину на отримання певного правового результату обумовлюється метою (підставою) правочину та мотивом його вчинення, що вимагає з`ясування їх сутності.

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

За ступенем недійсності правочини поділяються на нікчемні та оспорювані. Нікчемні - абсолютно недійсні правочини за законом. Оспорювані - такі, що можуть бути недійсними лише за певних умов.

Нікчемними за законом вважаються правочини що вчинені без додержання обов`язкової письмової форми, без додержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення, малолітньою особою за межами своєї цивільної дієздатності, особою, цивільна дієздатність якої обмежена за межами її цивільної дієздатності, без дозволу органів опіки та піклування, якщо своєю суттю порушують публічний порядок.

Рішення суду щодо недійсності цих правочинів не вимагається.

Як зазначено вище в судовому рішенні розмір одноразової грошової винагороди членам дільничної виборчої комісії визначається на засіданні цієї комісії за поданням її голови, постанова дільничної виборчої комісії про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди затверджується рішенням відповідної окружної виборчої комісії, тобто встановлення розміру одноразової грошової винагороди є результатом колегіальної діяльності членів виборчої комісії, а тому висловлення думки головою комісії під час вирішення зазначеного питання не є по суті одностороннім правочином в розумінні положень цивільного закону, оскільки сама по собі не є підставою набуття, зміни чи припинення цивільних прав та обов`язків особи, а тому до неї не можуть бути застосовані наслідки нікчемності або визнання недійсності в розумінні вимог ст.215, 216, 229, 230 ЦК україни, на які посилається позивач в огрунтування позовних вимог.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок приниження честі та гідності позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка зазнала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються критерії розумності і справедливості.

Статтею 280 ЦК України встановлено, що якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та/або моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно із роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами і доповненнями) під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, під моральною шкодою законодавець розуміє втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В ході судового розгляду позивач довів протиправність дій відповідача, що принизили його честь та гідність. Так зі змісту дослідженого в судовому засіданні наданого позивачем аудіозапису, належність голосів на якому сторонам по справі відповідачем в ході судового розгляду не заперечувалась, та з показань свідка ОСОБА_6 в судовому засіданні, судом встановлено, що під час засідання ДВК № 631220 27 липня 2019 року відповідач в присутності інших членів комісії назвав позивача «крисою» та звертався до нього на «ти». При цьому, як пояснила свідок ОСОБА_6 висловлювання відповідача були адресовані саме позивачу та носили образливий та агресивний характер.

Суд погоджується з доводами позивача, що відповідач порушив його право на повагу до його гідності та честі, недоторканості ділової репутації, оскільки образливі висловлювання з боку відповідача мали місце в зв`язку з діяльністю позивача як члена дільничної виборчої комісії в присутності інших членів комісії, що безумовно, враховуючи похилий вік вік позивача, спричинило останньому душевні та психічні страждання.

Суд критично оцінює доводи відповідача в обгрунтування заперечень проти позову, про те, що «криса» має позитивні якості та таке висловлювання є проявом поваги, оскільки номен «щур» здавна й широко застосовують для позначення будь-яких норових тварин, щурами часто називають дуже різні групи гризунів - зазвичай тих, що помітно більші за мишей, але мають «мишоподібний» вигляд, тобто фактично у значенні «великі миші», що у випадку застосування цього номену по відношенню до людини традиційно носить образливий характер та демонструє негативне ставлення.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд повинен враховувати характеру та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення, тощо) та інші обставини.

Врахувавши обставини цієї справи (висловлювання образ головою виборчої комісії на адресу члена комісії в зв`язку з виконанням останнім своїх обов`язків на робочому місці в присутності інших членів комісії, похилий вік позивача) суд, керуючись принципами розумності, виваженості та справедливості, визначає розмір спричиненої позивачу моральної шкоди в сумі 5000 гривень, що на думку суду є справедливою компенсацією завданих позивачу душевних страждань.

З обставин даної справи вбачається, що відповідач, із суб`єктивних міркувань та особистого відношення до позивача, допутив відносно останнього образливе висловлювання, яке спричинило останньому моральну шкоду, а тому такі дії не можна розцінювати, як такі, що пов`язані із виконанням відровідачем службових обо`язків, що виключає можливість відшкодування завданої позивачу моральної шкоди державним органом.

Суд не приймає наданий позивачем розрахунок розміру завданої йому моральної шкоди на на підставі методики професора Ерделевського О.М. , оскільки відповідно до інформації з реєстру методик проведення судових експертиз, розміщеного на сайті Міністерства юстиції України, яка є загальновідомою та доступною для кожного громадянина, наголошує, що за прийнятим рішенням з 29.01.2016 року застосування методики встановлення заподіяння моральної шкоди та методу оцінки розміру компенсації спричинених страждань розробника професора Ерделевського О.М. , реєстраційний код 14.1.04, на території України припинено. Крім того зазначена методика та має імовірний характер та є науковою рекомендацією, запропоновані Ерделевським О.М. формула і коефіцієнти для обрахування компенсації моральної шкоди, носять винятково абстрактний характер.

Щодо судових витрат

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, судовий збір за подання вказаного позову станом на день його подання (13 грудня 2019 року) складає: 768,40 гривень - за вимогу немайнового характеру про визнання правочину нікчемним, 768,40 гривень - за вимогу майнового характеру про відшкодування матеріальної шкоди та 1502,28 гривень - за вимогу про відшкодування моральної шкоди. Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 17 січня 2020 року ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину нікчемним, відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Оскільки суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 гривень, з ОСОБА_2 на користь держави підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 75 гривень, всі інші витрати по сплаті судового збору у зв`язку з відхиленням позовних вимог компенсуються за рахунок державну у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 247, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Центральна виборча комісія України, Державна казначейська служба України, про визнання правочину нікчемним, відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000 (п`ять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні позивних вимог про визнання правочину нікчемним та відшкодування матеріальної шкоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 75 (сімдесят п`ять) гривень.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_3 .

Третя особа - Центральна виборча комісія України, код ЄДРПОУ 21661450, місцезнаходження: 01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1.

Третя особа - Державна казначейська служба України, код ЄДРПОУ 37567646, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6.

Повне рішення складено 24 вересня 2021 року.

Суддя Т.В. Бобко