ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2021 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер справи № 522/10139/17

Апеляційне провадження № 22-ц/813/8159/21

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого- Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач),

суддів - Заїкіна А.П., Князюка О.В.,

за участю секретаря Кузьмук А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2019 року, постановленого під головуванням судді Бондара В.Я.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Учервні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом догромадської організації «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» (далі ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів») про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На обґрунтування заявлених вимог зазначила, щоу 2011 році призначена на посаду начальника причалу № 114 «Бугово» ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів».

Рішенням Ради ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» від 15 квітня 2014 року її було звільнено з посади за одноразове грубе порушення трудових обов`язків.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 23лютого 2015 року в справі№522/6832/14-ц її поновлено на роботі на посаді начальника причалу. На підставі рішення суду громадською організацією видано наказ від 24 лютого 2015 року № 8 про поновлення її на роботі та, відповідно, в цей же день видано наказ № 9 про звільнення ОСОБА_3 з посади начальника причалу за пунктом 6 частини першої статті 40 КЗпП України (у зв`язку поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу).

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 16 березня 2015 року в справі № 501/899/15-ц ОСОБА_3 поновлено на роботі, у зв`язку з чим24 березня 2015року видано наказ № 15 про звільнення її з посади начальника причалуза п.6 ч.1ст.40 КЗпП України (у зв`язку з поновленням на роботі ОСОБА_3 ). З наказом від 24 березня 2015 року № 15 про її звільнення ознайомлена 20 квітня 2015 року.

16 квітня 2018 року ОСОБА_2 змінила підстави позову, обґрунтувавши незаконність звільнення тим, що директор громадської організації ОСОБА_4 видав наказ від 24 березня 2015 року № 15 про її звільнення без відповідних на те повноважень, оскільки прийняття такого рішення належить до компетенції Ради громадської організації.

Враховуючи наведене, позивач просила визнати незаконним та скасувати наказ директора ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» від 24 березня 2015 року № 15 про звільнення її з посади начальника причалу № 114 «Бугово», поновити її на роботі на посаді начальника причалу №114 «Бугово» ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів», стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 24 березня 2015 року по день ухвалення рішення (т.1 а с.6768).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

РішеннямПриморського районного суду м.Одеси від 18 квітня 2019 року, з урахуванням ухвал Приморського районного суду м.Одеси від 22 та 25 квітня 2019 року про виправлення описки, позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ директора ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» від 24 березня 2015 року № 15 про звільнення ОСОБА_5 з посади начальника причалу.

Поновлено ОСОБА_2 на роботі на посаді начальника причалу № 114 «Бугово» ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» (т.2а.с.5-9,10,11).

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, щонаказ про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника причалу прийнято одноособово директором громадської організації, а не радою громадської організації, як то передбачено Статутом, тому наказ від 24 березня 2015 року № 15 підлягає скасуванню, а ОСОБА_2 поновленню на роботі на посаді начальника причалу. Рішення суду містить мотивування щодо права ОСОБА_2 на стягнення з громадської організації середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період із 26 лютого 2015 року по 18 квітня 2019 року, при цьому розрахунок не проведено, резолютивна частина рішення висновку щодо стягнення середнього заробітку не містить. У вирішенні питання дотримання строку звернення до суду, суд дійшов висновку про те, що строк звернення ОСОБА_2 до суду не пропущений, обґрунтувавши висновок тим, що у суду відсутня можливість встановити дійсну дату здачі позовної заяви до відділення пошти, тому прийнято до уваги складений виконуючим обов`язки керівника апарату суду та секретарем суду акт, де зазначено, що позовну заяву здано на пошту 23 квітня 2015 року.

Короткий зміст судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій

ПостановоюОдеського апеляційного суду від 06 лютого 2020 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано та в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено (т.2а.с.164-170).

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачембез поважних причин пропущений строк звернення до суду, що є підставою для відмови в позові у зв`язку з пропуском установленого строку.

Постановою Верховного Суду від 07 квітня 2021 року вказана постанова скасована, справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т.2а.с.215-220).

Рішення суду касаційної інстанції мотивовано тим, що справу розглянуто за відсутності ОСОБА_2 , яка не була повідомлена належним чином апеляційним судом про дату, час та місце судового засідання.

Короткий зміст доводів апеляційної скарги та відзиву на скаргу

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Неправильність рішення суду обґрунтовано неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, зокрема, зводяться до того, що дії директора громадської організації щодо одноособового прийняття рішення, оформленого наказом від 24 березня 2015 року №15 про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника причалу, були направлені на негайне виконання рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 16 березня 2015 року щодо поновлення на посаді начальника причалу ОСОБА_3 ; що з наказом від 24 березня 2015 року №15 про звільнення ОСОБА_2 була ознайомлена 20 квітня 2015 року, проте до суду звернулася 2 червня 2017 року з пропуском визначеного частиною 1 статті 233 КЗпП України строку (т.2 а.с.19-26).

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 не має права на апеляційне оскарження судового рішення, так як суд не вирішував питання про його права та обов`язки. У разі поновлення її на посаді ОСОБА_1 підлягає звільненню, питання законності звільнення стосується лише її та громадської організації (т.2 а.с.48, 65-66).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12 травня 2021 року апеляційна скарга прийнята до провадження та призначено розгляд справи на 17 серпня 2021 року, в яке позивач ОСОБА_5 не з`явилася (т.2а.с.224,236).

В судове засідання, призначене на 23 вересня 2021 року, учасники судового процесу не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, заяв про відкладення справи з поважних причин не подавали, що відповідно до правил ч.2ст.367 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутність.

Зокрема, із змісту довідки кур`єрської служби доставки ТОВ «Двадцять п`ять годин» від 01 вересня 2021 року видно, що ОСОБА_2 , яка проживає в АДРЕСА_1 , відмовилась від отримання повістки, про дату судового засідання повідомлена (т.3 а.с.10-13).

Крім того, 17 вересня 2021 року позивач ОСОБА_2 прийняла від секретаря судового засідання апеляційного суду телефонограму про те, що розгляд справи призначено в апеляційному суді на 13:30 год. (т.2а.с.246).

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що наказом від 15 квітня 2014 року №24 громадської організації «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» звільнено ОСОБА_2 з посади начальника причалу №114 «Бугово» по п.1 ч.1ст.41 КЗпП України.

Наказом від 15 квітня 2014 року №25 в.о. директора громадської організації «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» призначено ОСОБА_3 на посаду начальника причалу №114 «Бугово» з випробувальним терміном 3 місяці (підстава: рішення Ради організації від 15 квітня 2014 року) т.1 а.с.76.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 23 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 червня 2015 року, в справі №522/6832/14-ц рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 серпня 2014 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким визнано незаконним наказ від 15 квітня 2014 року №24 про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника причалу №114 «Бугово», поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника причалу №114 «Бугово», стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішення суду в справі №522/6832/14-ц в частині поновлення на роботі виконано.

Наказом від 24 лютого 2015 року №9 директора громадської організації «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» звільнено ОСОБА_3 з посади начальника причалу №114 «Бугово» з 24 лютого 2015 року на підставі п.6ч.1ст.40 КЗпП України у зв`язку з поновленням ОСОБА_2 на посаді начальника причалу на підставі рішення апеляційного суду Одеської області від 23 лютого 2015 року в справі №522/6832/14-ц (т.1 а.с.77).

Розпорядженням від 27 лютого 2015 року громадської організації «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» відсторонено ОСОБА_2 від посади начальника причалу №114 «Бугово» на період службового розслідування фактів необлікованого отримання коштів від членів кооперативу.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 16 березня 2015 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Одеської області від 27 березня 2018 року, в справі №501/899/15-ц позов ОСОБА_3 задоволено, визнано незаконним та скасовано наказ директора ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» від 24 лютого 2015 року №9 про звільнення ОСОБА_3 з посади начальника причалу №114 «Бугово» з 24 лютого 2015 року; поновлено ОСОБА_3 на посаді начальника причалу №114 «Бугово»; допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі (т.1 а.с.26-27, 81-83, 84-88).

Наказом від 24 березня 2015 року №15 директора громадської організації «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» звільнено ОСОБА_2 з посади начальника причалу №114 «Бугово» 24 березня 2015 року на підставі п.6ч.1ст.40 КЗпП України у зв`язку з поновленням на підставі рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 16 березня 2015 року у справі №501/899/15-ц на роботі ОСОБА_3 як працівника, який раніше виконував цю роботу (т.1 а.с.3).

На підставі поданих учасниками справи доказів встановлено, що ОСОБА_2 працювала начальником причалу №114 «Бугово», була звільнена з посади наказом від 15 квітня 2014 року №24 по п.1ч.1 ст. 41 КЗпП України, поновлена на роботі рішенням апеляційного суду Одеської області від 23 лютого 2015 року; в порядку виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_2 на роботі звільнено наказом від 24 лютого 2015 року №9 ОСОБА_3 з посади начальника причалу №114 «Бугово» по пункту 6 ч.1ст.40 КЗпП України. 27 лютого 2015 року ОСОБА_2 відсторонено від посади на період службового розслідування. ОСОБА_3 поновлено на роботі рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 16 березня 2015 року; в порядку виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_3 на роботі звільнено наказом від 24 березня 2015 року №15 ОСОБА_2 з посади начальника причалу №114 «Бугово» по п.6 ч.1ст.40 КЗпП України.

Відповідно до положень п.6 ч.1ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірвано власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.

Звільнення ОСОБА_2 з посади начальника причалу наказом від 24 березня 2015 року №15 по п.6 ч.1ст.40 КЗпП України не є законним, оскільки даний випадок не підпадає під положення даної норми матеріального права, оскільки ОСОБА_2 займала дану посаду до 15 квітня 2014 року, звільнення з цієї посади судовими рішеннями було визнано незаконним, ОСОБА_2 поновлена на посаді, а ОСОБА_3 , відповідно, звільнений з посади по п.6 ч.1ст.40 КЗпП України. За таких обставин, ОСОБА_2 не може бути звільнена з посади, на яку поновлена, у зв`язку з поновленням на посаді ОСОБА_3 , оскільки ОСОБА_2 є працівником, яка раніше ніж ОСОБА_3 виконувала цю роботу.

Дійсно, має місце рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 16 березня 2015 року про поновлення ОСОБА_3 на посаді начальника причалу, рішення переглядалось в апеляційному порядку за скаргою ОСОБА_2 , проте таке залишено без змін в силу принципу правової визначеності, оскільки ОСОБА_2 оскаржила дане рішення після спливу двох років з дня його ухвалення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції виходить з того, що звільнення ОСОБА_2 по п.6 ч.1ст.40 КЗпП України у ситуації, що склалася у керівництві громадською організацію, не є правильним, проте, дане не є підставою для задоволення позову, так як має місце звернення ОСОБА_2 до суду зі значним пропуском визначеного ст.233 КЗпП України строку звернення до суду за вирішенням трудового спору та відсутністю підстав для його поновлення.

Строки звернення до суду за вирушенням трудових спорів встановлено ст.233 КЗпП України, відповідно до ч.1 даної статті працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Поновлення судом строків, пропущених з поважних причин, врегульовано ст.234 КЗпП України, відповідно до положень даної норми права у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст.233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.

У сенсі положень вищевказаних норм права щодо строків строки, установлені ст.233 КЗпП України, не перериваються і не призупиняються, але вони можуть бути поновлені судом при наявності поважних причин. При пропуску строків, установлених ст.233 КЗпП України, суд при розгляді трудового спору має з`ясувати всі обставини справи. При безпідставності вимог суд відмовляє позивачу в задоволенні вимог саме з цього приводу. Якщо вимоги позивача є обґрунтованими, але строк, встановлений ст.233 КЗпП України, пропущений без поважних причин, суд також відмовляє в позові, але уже з інших мотивів, а саме в зв`язку з пропуском установленого строку . При обґрунтованості позовних вимог і пропуску строку з поважних причин строк звернення до суду поновлюється, а позовні вимоги задовольняються. Поважність причин означає, що працівник не ставився зневажливо до питання про захист своїх прав, але його зверненню за захистом перешкоджали такі причини, котрі зобов`язують проявити належну повагу та поблажливість до працівника.

У справі, що переглядається, вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими, а в оцінці причин пропуску строків суд виходить із наступного.

ОСОБА_2 у порядку виконання рішення суду поновлено на роботі 24 лютого 2015 року, відсторонено від роботи 27 лютого 2015 року, звільнено з роботи 24 березня 2015 року. З наказом від 24 березня 2015 року №15 про звільнення по п.6ч.1ст.40 КЗпП України ОСОБА_2 ознайомлена 20 квітня 2015 року під підпис, про що позивач зазначила у позовній заяві.

Позов ОСОБА_2 про визнання незаконним наказу від 24 березня 2015 року №15 про звільнення, поновлення на роботі зареєстровано в суді 2 червня 2017 року, автоматизований розподіл справи між суддями проведено 2 червня 2017 року (т.1 а.с.2).

Позовна заява містить зазначення дати складання такої 23 квітня 2015 року та фотокопію підпису ОСОБА_2 , позовна заява надійшла до суду поштою, конверт приклеєний до копії доданого до позовної заяви документу, будь-яких видимих штампів засобів зв`язку не має (а.с.3-4).

В справі наявний акт від 2 серпня 2017 року, складений в.о. керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси суду та секретаря суду, за змістом якого 2 червня 2017 року з поштового відділення №29 м.Одеси Приморським районним судом м. Одеси зі штампом відправлення від 23 квітня 2015 року була отримана позовна заява ОСОБА_2 про поновлення на роботі, датована та підписана 23 квітня 2015 року; позовна заява була зареєстрована 2 червня 2017 року за вх.№57755/17 (т.1 а.с.9).

Даний акт не є належним доказом надіслання ОСОБА_2 позову поштовим відправленням 23 квітня 2015 року, оскільки такий акт не складено при реєстрації позовної заяви та до розподілу справи, складання даного акту через 2 місяці після реєстрації позовної заяви в суді є незрозумілим та таким, що не узгоджується з положеннями діловодства в суді. Більш того, з огляду на те, що конверт приклеєно до аркуша, що містить фотокопію документа, є не встановленим те, з яких джерел складачі акту взяли дані про наявність на конверті штампу про відправлення кореспонденції 23 квітня 2015 року (джерело інформації в акті відсутнє).

Згідно доводів ОСОБА_2 нею 23 квітня 2015 року здано на пошту адресоване Приморському районному суду м.Одеси поштове відправлення, що містило позовну заяву від 23 квітня 2015 року про оскарження наказу від 24 березня 2015 року №15 про звільнення. При цьому ОСОБА_2 не надає пояснень тому, з яких причин кореспонденція дійшла до суду лише 2 червня 2017 року, тобто де перебувала кореспонденція на протязі більше 2 років, та чому вона ОСОБА_2 на протязі більш як 2 роки не цікавилась надісланою до суду кореспонденція, відкриттям провадження у справі, розглядом справи тощо.

Позовна заява ОСОБА_2 в конверті, що знаходяться в т.1 на а.с.2-4 та надійшла до суду 2 червня 2017 року, не узгоджуються ні з Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2013 року №958, ні з Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року №270.

Згідно відповіді Одеської дирекції ПАТ «Укрпошта» від 12 жовтня 2018 року №07-81-1379 відсутня інформація про надходження до поштового відділення №38 або до іншого поштового відділення листа від ОСОБА_2 для подальшої відправки на адресу Приморського районного суду м. Одеси за адресом: вул. Балківська, 33 м. Одеса, 65029, за період з 23 квітня 2015 року по 2 червня 2017 року (т.2 а.с.170-171, 176).

Аналіз наявних в справі матеріалів приводить суд до висновку, що в справі відсутні належні та допустимі докази надіслання ОСОБА_2 позовної заяви поштою 23 квітня 2015 року, що позов подано до суду та зареєстровано 2 червня 2017 року, що ОСОБА_2 про порушення свого права дізналася 20 квітня 2015 року, але звернулась до суду за захистом порушеного права лише 2 червня 2017 року, тобто з пропущенням встановленого ч.1ст.233 КЗпП України місячного строку.

Фактом є й те, що на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 16 березня 2015 року, яким ОСОБА_3 поновлено на роботі, ОСОБА_2 апеляційну скаргу подала 23 травня 2007 року, тобто за спливом 2 років з дня ухвалення цього рішення, і лише після оскарження рішення про поновлення ОСОБА_3 на роботі ОСОБА_2 2 червня 2017 року, тобто також за спливом 2 років з дня власного звільнення, подала до суду позовну заяву про визнання незаконним наказу від 24 березня 2015 року №15 про її ОСОБА_2 звільнення та поновлення на роботі.

Дані обставини в сукупності вказують на те, що ОСОБА_2 як працівник, якого звільнено, поновлено на роботі, відсторонено від роботи і знову звільнено, ставилась зневажливо до питання захисту свого права, причин, які б об`єктивно могли вплинути на звернення до суду з дотриманням визначеного ст.233 КЗпП України строку, рівно як і поважних причин, які б вказували на неможливість звернення до суду на протязі більше 2 років, не встановлено.

Строк звернення до суду пропущений без поважних причин, що є підставою для відмови в позові у зв`язку з пропуском установленого строку.

Доводи ОСОБА_2 про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення суду безпідставні, так як ОСОБА_1 є учасником справи, залученим до участі в справі в якості третьої особи ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22 червня 2018 року.

Керуючись ст.ст.368,374, 376 ,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2019 року скасувати.

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до громадської організації «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів», третя особа: ОСОБА_1 , про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 вересня 2021 року.

Головуючий

Судді: