Справа №2-4199 2008р.

Україна

РІШЕННЯ

іменем України

29 жовтня 2008р. Краснолуцький міський суд Луганської області

у складі: головуючого - судді БОЙКО С. Л. при секретарі ТРОШИНОЇ Т.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Красний Луч справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Петровськтепло Плюс» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації та моральної шкоди,

встановив:

що позивачка звернулася до суду з дійсним позовом і в його обґрунтування пояснила, що вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем з 27.10.2007р., працюючи оператором котельної на опалювальний сезон тимчасово. Згідно наказу від 25.04.2008р. позивачка була звільнена за ст. 36 п.1 КЗпП України. При звільненні з позивачкою не був зроблений повний розрахунок, тобто не була виплачена заробітна плата у сумі 5150, 91грн. Відповідач частково виплатив позивачу заробітну плату у сумі 3492, 63грн. Рішенням Краснолуцького міського суду від 20.08.2008р. з відповідача на користь позивачки стягнута заборгованість по заробітній платі у сумі 1658, 28грн. До теперішнього часу відповідач не виплатив позивачу заборгованість по заробітній платі, посилаючись на відсутність грошових коштів. У зв'язку з тим, що позивачу при розрахунку не була виплачена заробітна плата і розрахункові суми, вона була змушена звернутися до суду з дійсним позовом і просить стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за затримку розрахунку у сумі 6525, 80грн., компенсацію у сумі 89, 52грн. і моральну шкоду 2000грн., яку вона обґрунтовує тим, що відповідач порушив трудове законодавство, позбавив її можливості реалізувати свої життєві потреби.

У судовому засіданні позивачка змінила свої позовні вимоги і просить стягнути з відповідача на її користь середню зарплату за затримку розрахунку з 12.05.2008р. по день розгляду справи у сумі 4139, 50грн. Також просить стягнути з відповідача компенсацію в сумі 89, 52грн. і моральну шкоду в розмірі 2000грн., оскільки вважає, що діями відповідача їй заподіяні моральні страждання, що виразилися в тому, що вона не має змоги розпоряджатися своїми коштами, був порушений її нормальний стан життя.

Представник відповідача позовні вимоги визнав частково і згодний на стягнення на користь позивачки середнього заробітку у розмірі 4139, 50грн. і компенсації в сумі 89, 52грн., в решті позовних вимог просить відмовити.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню.

Стаття 43 Конституції України у відповідності зі ст. 23 Загальної декларації прав людини проголосила право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею.

Як видно з матеріалів справи, згідно наказу № 44 від 26.10.2007р. позивачка була прийнята оператором котельної на опалювальний сезон тимчасово.

Згідно наказу № 31 від 25.04.2008р. позивачка була звільнена за ст. 36п.1 КЗпП України.

Згідно ст. 47 КЗпП України власник чи уповноважений їм орган зобов'язаний у день звільнення видати працівнику належним чином оформлену трудову книжку і зробити з ним розрахунок у терміни, встановлені в ст. 116 даного кодексу.

Цю саму вимогу містить і ст. 12 Конвенції №95 Міжнародної Організації Праці про охорону заробітної плати, згідно з якою при припиненні дії трудового договору з працівником проводиться остаточний розрахунок із виплатою всієї належної йому заробітної плати.

Борг по заробітній платі позивача складав на день звільнення 1658, 28грн. Рішенням Краснолуцького міського суду від 20.08.2008р. з відповідача на користь позивачки була стягнута заборгованість по заробітній платі у сумі 1658, 28грн.

Відповідно до Постанови КМУ № 472 від 20.12.1997р. відповідач зобов'язаний був нараховувати і виплачувати компенсацію втрати частини заробітку. Однак цього не робив. Тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію втрати частини заробітку у розмірі 89, 52грн.

Згідно ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначених у ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство повинне виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999р. №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", якщо при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільнені, судом буде встановлено, що в день звільнення працівнику не виплачена заробітна плата, то на підставі ст. 117 КЗпП України суд стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день постановления рішення.

Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 4139, 50грн. виходячи з розрахунку: 85 (кількість днів) х 48, 70грн.(розмір середньоденної зарплати).

Крім того, позивачка просить стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 2000грн., посилаючись на те, що їй були заподіяні моральні страждання, викликані тим, що вона була позбавлена джерела існування, мала на утриманні малолітнього сина.

Стаття 237-1 КЗпП України закріплює право працівника вимагати відшкодування моральної шкоди якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до роз'яснень, даних в п.5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди", обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спорів про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідач не довів відсутність вини в несвоєчасні виплаті позивачу заробітної по заробітній платі, що є його обов'язком відповідно до засад змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України. При цьому суд створив всі умови для змагального процесу, роз'яснив відповідачеві його права та обов'язки.

Суд вважає, що в частині стягнення моральної шкоди вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 3, 10 ЦПК Україна, ст. 43 Конституції України, ст. 23 Загальної декларації прав людини, ст. ст. 47, 117, 237-1 КЗпП України, постановою КМУ № 470 від

20.12.1997р., постановою Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999р. №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", п.5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди", суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства «Петровськтепло Плюс» на користь ОСОБА_1:

середній заробіток за затримку розрахунку у сумі 4139, 50грн.;

• - компенсацію в розмірі 89, 52грн;

• - моральну шкоду у розмірі 2000грн.

Стягнути з Комунального підприємства «Петровськтепло Плюс» судовий збір на користь держави у розмірі 51грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30грн.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Краснолуцький міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.