Справа № 393/527/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2021 року Долинський районний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого - судді Баранського Д.М.,

за участю секретаря Поліщук Т.І.,

представника ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Долинській цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Госпрозрахункове підприємство Новгородківської селищної ради «Комфорт» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та виселення з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Госпрозрахункове підприємство Новгородківської селищної ради «Комфорт» (далі - КП «Комфорт») звернулось до суду з цим позовом до відповідача та просить: 1) стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором найму (оренди) житлової кімнати у гуртожитку в розмірі 2582,88 грн; 2) виселити відповідача з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення.

У подальшому КП «Комфорт» неодноразово збільшувало позовну вимогу у частині стягнення заборгованості за договором найму (оренди) житлової кімнати у гуртожитку. За останньою заявою про збільшення позовної вимоги позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором (найму) оренди житлової кімнати у гуртожитку в розмірі 12750,28 грн.

Позов мотивує тим, що відповідач ОСОБА_2 згідно з договором найму (оренди) житлової кімнати у гуртожитку № 184 від 4 грудня 2018 року та додаткової угоди № 335/24 від 5 грудня 2019 року до 5 червня 2020 року (далі - Договір) проживав у гуртожитку КП «Комфорт».

Відповідно до п. 1.1 Договору для проживання відповідачеві надавалась кімната № НОМЕР_1 загальною площею 13,7 кв. м та відповідач зобов`язувався здійснювати оплату за проживання в гуртожитку.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що плата за житло встановлюється у розмірі вартості встановленої на підставі затверджених планових розрахунків.

Тепер відповідач має заборгованість, попереджався про наявність заборгованості, однак зобов`язання не виконує.

Строк дії договору найму житлової кімнати у гуртожитку з відповідачем закінчився, однак він продовжує проживати у ньому.

За час проживання у гуртожитку ОСОБА_2 неодноразово порушував правила проживання у ньому та на нього надходили скарги від жителів та працівників гуртожитку.

Відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву. Позов не визнає та просить відмовити у ньому.

Зазначає, що відповідач не має права вимагати усунення перешкод у користуванні гуртожитком.

ОСОБА_2 вказує, що є внутрішньо переміщеною особою.

На думку відповідача йому не було видано ордер на проживання у гуртожитку, а укладено із ним договір найму (оренди) житлової кімнати у гуртожитку.

Відповідач стверджує, що дійсно з грудня 2017 року проживав у гуртожитку на підставі договору найму (оренди) житлової кімнати у гуртожитку. З 5 червня 2020 року через численні порушення норм чинного законодавства з боку орендодавця, договір найму (оренди) кімнати не укладав.

ОСОБА_2 також зазначає, що йому не було надано позивачем повністю, а також неналежної якості житлово-комунальні послуги, а тому має право на зменшення розміру плати за них, а також на відшкодування збитків.

Відповідач вважає, що доданий позивачем розрахунок заборгованості не є належним доказом наявності заборгованості.

ОСОБА_3 також стверджує, що рішення виконавчого комітету Новгородківської селищної ради не можуть бути належними та допустимими доказами у справі.

Крім цього, позивач стверджує, що не є особою, що самоправно вселилась до житлового приміщення, а тому відсутні підстави для його виселення.

У судове засідання представник позивача КП «Комфорт» не з`явився, однак надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує, просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_1 у судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити у ньому.

Суд, заслухавши пояснення відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку про задоволення позову частково з таких підстав.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ч. 1 ст. 76 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (чч. 1, 2 ст. 83 ЦПК України).

Судом установлено, що рішенням Новгородківської селищної ради від 10 березня 2017 року № 282, з метою вирішення питань в галузі житлово-комунального господарства селища, щодо організації робіт і послуг, створено Комунальне підприємство «Госпрозрахункове підприємство Новгородківської селищної ради «Комфорт».

Комунальне підприємство «Госпрозрахункове підприємство Новгородківської селищної ради «Комфорт» розташоване за адресою: вул. Криворізька, 44-а, смт. Новгородка, Кропивницький район, Кіровоградська область та здійснює діяльність, зокрема готелів і подібних засобів тимчасового розміщування, інших засобів тимчасового розміщення.

За змістом Положення про гуртожиток, затвердженого рішенням Новгородківської селищної ради від 5 грудня 2019 року № 875, основним призначенням гуртожитку є тимчасове проживання внутрішньо переміщених осіб, за умови відсутності в них іншого житла. Поселення до гуртожитку здійснюється на підставі Договору тимчасового найму (оренди) житлового приміщення відповідно до Житлового кодексу України. Договір є єдиною підставою проживання на надану житлову площу та надання комунальних послуг. Вартість місця проживання в гуртожитку складається з вартості утримання місця проживання та вартості обов`язкових побутових послуг, що надаються мешканцям, які проживають у гуртожитку. Конкретний розмір оплати за проживання в гуртожитку встановлюється виконавчим комітетом Новгородківської селищної ради за поданням директора комунального підприємства (коменданта гуртожитку). Плата за житло та послуги здійснюється залежно від їх вартості встановленої рішенням виконавчого комітету Новгородківської селищної ради.

З огляду на вищезазначене, можливо дійти висновку, що вартість проживання в гуртожитку складається з вартості утримання місця проживання та вартості обов`язкових побутових послуг, що надаються мешканцям.

Відповідач ОСОБА_2 згідно з довідкою від 6 грудня 2017 року № 0000430817 взятий на облік як внутрішньо переміщена особа. Фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 (а. с. 17).

1 квітня 2018 року, 4 червня 2018 року, 4 грудня 2018 року, 5 червня 2019 року між КП «Комфорт» та ОСОБА_2 було укладено договори найму (оренди) житлової кімнати у гуртожитку, а також 5 грудня 2019 року додаткову угоду до договору оренди найму житлової кімнати у гуртожитку від 5 червня 2019 року (а. с. 8-16). За цими правочинами КП «Комфорт» (Наймодавець) надає, а ОСОБА_2 (Наймач) приймає у строкове платне користування для проживання кімнату АДРЕСА_2 та зобов`язується проводити оплату за проживання у гуртожитку у розмірі та порядку, передбаченому цим Договором. Житло надається Наймачу для тимчасового проживання без права приватизації. Плата за проживання та комунальні послуги встановлюється у розмірі вартості встановленої на підставі затверджених планових розрахунків (тарифів). Розмір оплати може змінюватися, у випадках змін чинного законодавства та в зв`язку зі зміною цін і тарифів на комунальні послуги.

Згідно з розрахунком заборгованості щодо ОСОБА_2 за період з грудня 2019 року по червень 2020 року, заборгованість становить 1153,85 грн (а. с. 156). За цим розрахунком за проживання у гуртожитку нараховувалась плата за: проживання у кімнаті; оренду холодильника; використання води; водовідведення; електроенергію у кімнаті; загальну електроенергію; вивезення сміття.

За розрахунком заборгованості щодо ОСОБА_2 за період з липня 2020 року по березень 2021 року, заборгованість становить 11596,43 грн (а. с. 157). За цим розрахунком за проживання у гуртожитку нараховувалась плата за: проживання у кімнаті; оренду холодильника; використання води; водовідведення; електроенергію у кімнаті; загальну електроенергію; вивезення сміття.

Рішеннями виконавчого комітету Новгородківської селищної ради від 23 листопада 2017 року № 101, від 28 травня 2020 року № 35, від 28 березня 2019 року № 25, від 27 липня 2017 року № 71, від 24 січня 2019 року № 5, затверджено розрахунки плати за утримання будинку та прибудинкових територій гуртожитку для внутрішньо переміщених осіб та інших наймачів житлових приміщень, розмір плати за найм (оренду ) житла та управління гуртожитком, водопостачання, відведення стічних вод та послуг асенізаційного вивезення нечистот для організацій та установ.

Рішенням виконавчого комітету Новгородківської селищної ради від 25 липня 2019 року № 64 затверджено розподіл норм споживання електроенергії, водопостачання, водовідведення та послуги вивезення сміття для мешканців гуртожитку для внутрішньо переміщених осіб у кількісних показниках на одного мешканця на добу та на місяць.

Рішенням виконавчого комітету Новгородківської селищної ради від 27 серпня 2020 року № 57 затверджено порядок формування послуги тимчасового проживання.

За положеннями ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

За змістом ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

За правилами ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

За змістом статей 66, 67, 68, 162 ЖК України плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку). Плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Як свідчить тлумачення ст. 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодекс, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Аналізуючи зміст рішень виконавчого комітету Новгородківської селищної ради від 23 листопада 2017 року № 101, від 28 травня 2020 року № 35, а також рішень Новгородківської селищної ради від 28 березня 2019 року № 25, від 27 липня 2017 року № 71, від 24 січня 2019 року № 5, від 25 липня 2019 року № 64, від 27 серпня 2020 року № 57, можливо дійти висновку, що за проживання у гуртожитку підлягають сплаті житлово-комунальні послуги, що складаються з плати за управління гуртожитком, водопостачання, водовідведення, вивезення сміття, постачання та розподілу електричної енергії.

Відповідач проживає в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно зобов`язаний оплачувати отримані житлово-комунальні послуги у встановлених розмірах.

Матеріали справи не містять будь-яких фактичних даних, що свідчать про протилежне.

Оскільки відповідач не здійснює добровільно сплату отриманих комунальних послуг, відповідно позивач має право вимагати їх стягнення в судовому порядку.

Разом із тим, нарахування відповідачеві такої комунальної послуги як оренда холодильника, є необґрунтованим, оскільки у розмінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» оренда холодильника не є житлово-комунальною послугою, а будь-які інші фактичні дані, що дають підстави вимагати сплати грошових коштів за таку послугу, матеріали справи не містять.

Отже, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовної вимоги про стягнення заборгованості за договором найму (оренди) житлової кімнати у гуртожитку.

Згідно з ч. 1 ст. 130 ЖК УРСР порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається договором, що укладається перед вселенням на надану жилу площу в гуртожитку на підставі спеціального ордера відповідно до Примірного положення про користування жилою площею в гуртожитках, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Порядок та підстави виселення з гуртожитку передбачені у ст. 132 ЖК УРСР.

За змістом ст. 132 ЖК УРСР, сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв`язку з роботою чи навчанням. Інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв`язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення. Надаване громадянам у зв`язку з виселенням з гуртожитку інше жиле приміщення має відповідати вимогам, передбаченим частиною другою статті 114 цього Кодексу.

Аналізуючи положення ст. 132 ЖК УРСР, що визначають порядок та підстави виселення з гуртожитку, можливо дійти висновку, що відповідач за обставинами цієї справи не може бути виселений з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною 1 ст. 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч. 1 ст. 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, ст. 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За положеннями ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст. 310 ЦК України фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 1 ст. 8 Конвенції гарантовано кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Згідно із ч. 4 ст. 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Частиною 4 ст. 311 ЦК України передбачено, що фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду (частини перша, друга цієї статті).

Тобто, будь-яке виселення або позбавлення особи права користування житлом допускається виключно на підставах, передбачених законом, і повинно відбуватись в судовому порядку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 569/4373/16-ц (провадження № 14-298цс19) сформулювала правові висновки, що виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену п. 2 ст. 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві. Навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі сподіватися, що її виселення буде оцінене на предмет пропорційності у контексті відповідних принципів ст. 8 Конвенції.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) констатував, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла. Згідно з Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщенням, яке законно займано або створено. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі п. 1 ст. 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем (рішення у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України»).

За ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення. Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Виселення відповідача із гуртожитку, який є внутрішньо переміщеною особою та взятий на облік у цьому гуртожитку, буде для нього надмірним тягарем та порушуватиме право на повагу до житла.

ЄСПЛ вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (§ 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00).

З огляду на вищезазначене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення цього позову.

За змістом ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

КП «Комфорт» у цій справі понесло судові витрати у розмірі 4540 грн зі сплати судового збору, що підлягають стягненню з відповідача на його користь пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 20, 322, 526, 530 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 42, 48, 76, 81, 82, 83, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов Комунального підприємства «Госпрозрахункове підприємство Новгородківської селищної ради «Комфорт» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та виселення з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства «Госпрозрахункове підприємство Новгородківської селищної ради «Комфорт» (вул. Криворізька, 44-а, смт. Новгородка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 28200, ідентифікаційний код: 41211515) 11790,28 грн (одинадцять тисяч сімсот дев`яносто гривень двадцять вісім копійок) заборгованості та 1943,74 грн (одну тисячу дев`ятсот сорок три гривні сімдесят чотири копійки) понесених судових витрат.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 27 вересня 2021 року.

Суддя Долинського районного суду Д. М. Баранський