-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"13" вересня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/975/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.
секретар судового засідання Драганова А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Приватного підприємства "Влахос" (68671, Одеська область, Ізмаїльський р-н, село Багате, вул. Центральна, буд. 28а)
до відповідача 1: Державного підприємства "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" (68355, Одеська область, Кілійський район, м.Вилкове, вул.Придунайська, буд. 2)
до відповідача 2: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, місто Київ, проспект Перемоги, буд. 14) в особі: 1) Філії "Усть-Дунайськ" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту "Усть-Дунайськ") (68355, Одеська область, Кілійський р-н, м.Вилкове, вул. Придунайська, буд. 2)
2) Ізмаїльської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Набережна Лукі Капікраяна, буд. 4)
до відповідача 3: Державної служби морського та річкового транспорту України (03110, м.Київ, вул. Преображенська, буд.25)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "КараМарін" (68724, Одеська обл., Болградський р-н, село Голиця, вул.Кара Маринська, буд. 91)
про стягнення 5 312 905,50 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Воронков В.О. довіреність б/н від 11.01.2021;
Пєтков О.Ф. - вик.директор (згідно витягу);
від відповідача-1: Колесніченко Б.В. ордер №1028644 від 17.05.2021
від відповідача-2: Коновалов Д.О. - самопредставництво (в режимі відеоконференції)
від відповідача-3: Александров О.І. - самопредставництво (в режимі відеоконференції)
від третьої особи: Воронков В.О. ордер №278559 від 30.10.2018
1. Короткий зміст позовних вимог Приватного підприємства "Влахос".
12.04.2021 Приватне підприємство "Влахос" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ", Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі: 1) Філії "Усть-Дунайськ" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту "Усть-Дунайськ"), 2) Ізмаїльської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту), Державної служби морського та річкового транспорту України, в якій просить суд стягнути солідарно з відповідачів 5 312 905,50 грн матеріальної шкоди, та відшкодувати за їх рахунок судові витрати.
2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 19.04.2021 відкрито провадження у справі № 916/975/21, прийнято справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.05.2021 о 12:00.
Вказаною ухвалою судом залучено до участі у справі ТОВ "КараМарін" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача.
05.05.2021 до суду від Державної служби морського та річкового транспорту України надійшов відзив на позовну заяву (т.2 а.с.57-62).
14.05.2021 до суду від Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) надійшов відзив на позовну заяву (т.2 а.с.93-103).
18.05.2021 до суду від Державного підприємства "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" надійшов відзив на позовну заяву (т.2 а.с.118-134), клопотання про витребування доказів, а саме: генерального акту від 30.11.2017 №5( т.3 а.с.1-2).
У судовому засіданні 19.05.2021 судом було задоволено клопотання відповідача 1 та поновлено строк для подання відзиву на позовну заяву, з одночасним прийняттям відзив до розгляду. Крім того, на вимогу відповідача 1, судом також було залишено без розгляду клопотання ДП "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" про витребування доказів.
Судом встановлено позивачу строк для надання відповіді на відзив до 31.05.2021 та відповідачам для надання заперечень до 11.06.2021.
Протокольною ухвалою від 19.05.2021 судом відкладено підготовче засідання на 16.06.2021 об 11:00.
31.05.2021 ПП "Влахос" подано до суду відповіді на відзиви відповідачем (т.3 а.с.54-59, 62-70, 73-82).
07.06.2021 до суду від Державної служби морського та річкового транспорту України надійшли заперечення на відповідь на відзив (т.3 а.с.85-91).
10.06.2021 до суду від Державного підприємства "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" надійшли заперечення (т.3 а.с.99-106).
14.06.2021 до суду від ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Ізмаїльської філії ДП "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (т.3 а.с.119-123).
Крім того, 14.06.2021 до суду від ДП "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" надійшла заява про залишення позову без розгляду (т.3 а.с.138-141), обґрунтована наявністю в провадженні Господарського суду Одеської області справи №916/3209/20 між тим ж сторонами з тим же предметом спору і з тих же підстав, що і у даній справі.
З тих же підстав, 15.06.2021 ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Ізмаїльської філії ДП "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) було подано до суду заяву про залишення позовної заяви без розгляду (т.3 а.с.166-168).
У судовому засіданні 16.06.2021 суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання відповідачів 1 та 2 про залишення позову без розгляду, з огляду на їх передчасність, оскільки наразі ухвала від 08.02.2020 про залишення позову у справі №916/3209/20 без розгляду є чинною.
Протокольною ухвалою від 16.06.2021 судом продовжено строк підготовчого провадження та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 09.07.2021 о 15:00.
Протокольною ухвалою від 09.07.2021 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 04.08.2021 о 15:30. Крім того, судом також визначено резервну дату для розгляду справи, а саме 16.08.2021 о 14:00.
04.08.2021 до суду від ДП "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" надійшла заява (т.4 а.с.3-12), в якій відповідача 1, керуючись п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України, просить суд закрити провадження по справі №916/975/21 з огляду на відсутність предмету позову.
У судовому засіданні 04.08.2021 суд, розглянувши заяву відповідача 1 про закриття провадження у справі, роз`яснив останньому, що наведені ним в обґрунтування заяви доводи можуть бути підставами для відмови у задоволенні позовних вимог, проте не підставами для закриття провадження у справі на підставі ст. 231 ГПК України.
Вислухавши вступне слово позивача, суд оголосив перерву при розгляді справи по суті до 18.08.2021 о 15:00. Крім того, судом також було визначено резервну дату для розгляду справи по суті, а саме 06.09.2021 о 14:00. Про перерву при розгляді справи по суті третю особу було повідомлено ухвалою суду в порядку ст. 120 ГПК України.
18.08.2021 представником позивача та третьої особи подано до суду заяву про долучення додаткових доказів, строк на подання якої судом у судовому засіданні 18.08.2021 було поновлено, а додаткові докази прийнято та залучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 18.08.2021 суд оголосив протокольну ухвалу про перерву при розгляду справи по суті до 03.09.2021 о 14:15. Крім того, судом також було визначено резервну дату для розгляду справи по суті на 13.09.2021 о 15:30.
03.09.2021 відповідачем 1 подано до суду клопотання про виключення документів з числа доказів (т.4 а.с.45-48), яке судом у судовому засіданні 03.09.2021 було відхилено з огляду на його необґрунтованість.
У судовому засіданні 03.09.2021 під час дослідження доказів судом не прийнято до уваги сертифікат (т.1 а.с.60-63), як такий, що подано без належного перекладу.
Дослідивши докази, суд оголосив перерву при розгляді справи по суті до 13.09.2021 об 11:00.
У судовому засіданні 13.09.2021 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов.
Представники відповідачів проти позову заперечували з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву, просили суд відмовити у задоволенні позову.
3. Позиція учасників справи.
3.1. Доводи Приватного підприємства "Влахос".
Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.03.2018 по справі №916/3253/17 було встановлено, а постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2018 у вказаній справі підтверджено наявність у ТОВ "Кара Марин" права власності на 697 тон пшениці фуражної українського походження врожаю 2017 року насипом, згідно коносаменту №1 від 10.11.2017, сертифікатів №№1711130862-1711130865 від 13.11.2017.
В подальшому, рішенням Господарського суду Одеської області від 17.12.2018 у справі №916/1301/18 було встановлено, а постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 у вказаній справі - підтверджено, що обставини щодо наявності у позивача (ТОВ "Кара - Марин") по даній справі права власності на спірний товар 697т. пшениці фуражної українського походження врожаю 2017 року насипом згідно коносаменту №1 від 10.11.2017, сертифікатів №№ 1711130862 - 1711130865 від 13.11.2017, встановлені судовим рішенням у справі №916/3253/17 та не підлягають доведенню у даній справі... ".
У постанові Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2018 у справі №916/3253/17 зазначено "Відповідно до генерального акту № 5 від 30.11.2017 вантаж, що залишився на судні "Фетида" після часткового вивантаження в порту Одеса, в кількості 668,290 тон пшениці було вивантажено за розпорядженням судновласника NAVISHIP CORPORATION в портопункті Кілія в ДМ-1073. Вага вантажу була визначена сюрвеєром по осадці ДМ-1073".
З урахуванням зазначеного, правомірним вбачається висновок про те, що 697 тон пшениці фуражної українського походження врожаю 2017 року насипом, згідно коносаменту №1 від 10.11.2017, сертифікатів №№ 1711130862-1711130865 від 13.11.2017, що належали на праві власності ТОВ "КараМарин", та 668,290 тон пшениці фуражної завантажені з теплоходу "Фетида" в портопункті Кілія на ліхтер ДМ 1073 відповідно до генерального акту №5 від 30.11.2017 є одним і тим самим майном.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 у справі №916/1301/18 було встановлено, що "...30.11.2017 між ТОВ "Краншип" (Виконавець) та Компанією "Naviship Corporation" (Замовник) підписано акт прийому-передачі до угоди №08 CR/NC від 28.11.2017, відповідно до якого ТОВ "Краншип" було фактично передано вантаж (пшеницю насипом) в обсязі 668,290т. для зберігання на ліхтері UDP-1073-УДП згідно вказаної угоди".
Крім цього, суд апеляційної інстанції за змістом постанови Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2018 по справі №916/3253/17 визнав необґрунтованим посилання скаржника на те, що "... судом першої інстанції не були усунути розбіжності у визначенні ваги вантажу: позивачем 697 тон за даними генерального акту від 15.11.2017, а NAVISHIP CORPORATION 668,290 тон за генеральним актом № 5 від 30.11.2017 під час вивантаження з теплоходу "Фетида" в портопункті Кілія пшениці в ДМ -1073, оскільки в останньому акті зазначено, що вантаж вивантажено прямим варіантом в ДМ -1073, а вага вантажу була визначена сюрвеєром по осадці ДМ-1073, тобто приблизно. Крім того, при зберіганні та перевалці товару має місце природне зменшення у вазі вантажу.".
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 у справі №916/1301/18 також було встановлено, що "...TOB "Краншип" 10.04.2018 за актом прийому-передачі (повернення) повернуло, а компанія "Naviship Corporation" прийняла вантаж (пшеницю фуражну) в обсязі 668,290 тон зі зберігання на ліхтері UDP-DM-1073-УДП".
В подальшому, "... після повернення зі зберігання ТОВ "Краншип" 10.04.2018 пшениці та передачі 11.04.2018 ліхтеру, де фактично пшениця перебувала, саме Компанія "Naviship Corporation" мала у своєму володіння вантаж пшеницю, а 03.08.2018 повернула ТОВ "Краншип" ліхтер "UDP-DM-1073-УДП" вже вільний від вантажу".
Таким чином, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 по справі №916/1301/18 фактично було встановлено, що з моменту вивантаження 668,290 тон пшениці фуражної за розпорядженням судновласника нерезидента NAVISHIP CORPORATION в портопункті Кілія в суднову баржу (ліхтер) UPD-DM-1073-УПД відповідно до генерального акту № 5 від 30.11.2017, спірне майно з 30.11.2017 до 03.08.2018 перебувало у володінні NAVISHIP CORPORATION в акваторії портопункту Кілія за адресою: Одеська область, м. Кілія, вул. Железнякова, 4 (вул. Портова, 4).
Подальша доля спірного майна за змістом постанови Одеського апеляційного господарського суду від 15.10.2020р. по справі №916/1301/18 судом апеляційної інстанції не встановлювалась.
Під час розгляду справи №916/1301/18 господарським судом Одеської області ухвалою від 30.07.2018, тобто до дати зникнення майна - 03.08.2018, вживались заходи забезпечення позову у вказаній справі шляхом накладення арешту на 668,290 тон пшениці фуражної.
Тобто на час вжиття Господарським судом Одеської області заходів забезпечення позову по справі №916/1301/18 (30.07.2018) належна ТОВ "Кара - Марин" на праві власності та арештована господарським судом Одеської області сільськогосподарська продукція знаходилась у судновій баржі (ліхтері) UPD-DM-1073-УПД (до 03.08.2018) в акваторії портопункту Кілія або, щонайменше, після її вивантаження відповідно до генерального акту №5 від 30.11.2017, повинна була знаходитись на території або в акваторії портопункту.
Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Гамбалем О.Є. листом від 28.03.2019 №931 з питань виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 30.07.2018 про забезпечення позову по справі №916/1301/18 було повідомлено стягувача про те, що "02.08.2018, при виході за адресою: Одеська область, м. Кілія, вул. Железнякова, 4 (вул. Портова, 4), територія портопункту Кілія , з метою виконання зазначеної ухвали Господарського суду Одеської області, директором портопункту "Кілія" Дерменжи В.І., було повідомлено приватного виконавця, що майно (пшениця), яка підлягає арешту, відповідно до ухвали Господарського суду Одеської області №916/1301/18 від 30.07.2018 перебуває на ліхтері ДМ-1073, про що складено акт приватного виконавця від 02.08.2018.
Згідно акту приватного виконавця Гамбаля О.Є. від 02.08.2018 у виконавчому провадженні ВП №56902142 було встановлено, що ліхтер ДМ-1073 знаходиться на рейді саме в акваторії філії "Усть Дунайськ" ДП "Адміністрація морських портів України".
Тобто якщо 02.08.2018, згідно акту приватного виконавця Гамбаля О.Є. у виконавчому провадженні ВП №56902142, арештоване майно ще знаходилось в акваторії портопункту Кілія філії "Усть Дунайськ" ДП "Адміністрація морських портів України" в судновій баржі (ліхтер) UPD-DM-1073-УПД, то вже наступного дня - 03.08.2018, згідно висновків постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 по справі №916/1301/18 Компанія "Naviship Corporation" повернула ТОВ "Краншип" ліхтер UDP-DM-1073-УДП вже вільний від вантажу.
Листом від 17.09.2018 за №674/01/07-18 ДП "МТП Усть-Дунайськ" у відповідь на адвокатський запит були надані роз`яснення щодо порядку організації перевантажувальних робіт в порту Усть-Дунайськ.
За змістом таких роз`яснень переміщення, відкриття/закриття кришок трюму суднової баржі (ліхтер) UPD-DM-1073-УПД (ДМ-1073), здійснення вантажних робіт на рейді в акваторії портопункту Кілія чи біля причалу в автотранспорт неможливі без відома наступних посадових осіб: керівництва Ізмаїльської філії ДП "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту); філії "Усть Дунайськ" ДП "Адміністрація морських портів України"; служби капітана порту.
Внаслідок халатних дій перелічених у листі ДП "МТП "Усть-Дунайськ" від 17.09.2018 за №674/01/07-18 посадових осіб належне на праві власності ТОВ "Кара Марин" майно зникло з акваторії портопункту Кілія під час дії арешту спірного майна (з 30.07.2018), оскільки 03.08.2018, згідно висновків постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 по справі №916/1301/18 Компанія Naviship Corporation повернула TOB "Краншип" ліхтер UDP-DM-1073-УДП вже вільний від вантажу".
В процесі здійснення своєї господарської діяльності ПП "Влахос" було укладено договір купівлі-продажу рухомого майна від 07.02.2020 з ТОВ "Кара-Марин", відповідно до умов п. 1.1 якого продавець прийняв на себе зобов`язання передати покупцю у власність, а покупець прийняти і оплатити у відповідності до умов цього договору сільськогосподарську продукцію - 697 тон пшениці фуражної українського походження врожаю 2017 року насипом, згідно коносаменту №1 від 10.11.2017, сертифікатів №№1711130862 - 1711130865 від 13.11.2017, що є предметом контракту №19/09/17/1 від 19.09.2017, укладеного між ТОВ "Кара-Марин" та компанією ELAN SOFT LLP, 3rd Flour, 49 Farringdon Road. London, ECIM, 3JP, United Kingdom Company No OC398614.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 по справі №916/1301/18 за наслідками правового аналізу змісту договору купівлі-продажу рухомого майна від 07.02.2020, укладеного між ТОВ "Кара Марин" (Продавець) та ПП "Влахос" (Покупець), та покладеного позивачем в обґрунтування підстав захисту своїх порушених прав у цій справі, було встановлено юридичний факт того, що "... умови договору та Акт від 07.02.2020 не передбачають перехід права власності саме на сільськогосподарську продукцію до ПП "Влахос", а лише доводять передачу майнових прав на пшеницю, що є власністю позивача за рішенням суду, шляхом передання правовстановлюючих документів.
Встановлені постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.10.2020 по справі №916/1301/18 майнові права ПП "Влахос" на пшеницю фуражну, згідно коносаменту №1 від 10.11.2017, сертифікатів №№1711130862 - 1711130865 від 13.11.2017, яка була предметом контракту №19/09/17/1 від 19.09.2017, укладеного між ТОВ "Кара-Марин" та компанією ELAN SOFT LLP, набуті ПП "Влахос" по договору купівлі-продажу рухомого майна від 07.02.2020, укладеному з ТОВ "Кара Марин", можуть бути предметом судового захисту нарівні з захистом права власності.
Розмір завданої відповідачами майновим правам ПП "Влахос" шкоди відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України складає 5 312 905,50 грн, тобто 668,290 тон пшениці відповідно до генерального акту №5 від 30.11.2017 х 7.950 грн за 1 тону.
3.2. Доводи Державного підприємства "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ".
Позивачем не доведено належними та допустимими доказами причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачів та збитками, на які позивач посилається. Факти, на які позивач посилається, у частині вини відповідачів у зникненні майна, яке фактично належить компанії Elan Soft Llp, є припущенням, підстави та предмет позову є штучними та направлені на законне збагачення позивача за рахунок поданого позову, делікт не доведений позивачем, у зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Так, на виконання своїх зобов`язань за контрактом №19/19/17/1 від 19.09.2017, ТОВ "Кара-Марин" фактично виконало обов`язок з поставки товару, а отже право власності на 700 тон пшениці перейшло до компанії Elan Soft Llp, якою було сплачено 93 800 доларів США.
Позивач є обізнаною особою про юридичний факт, а саме, наявність повідомлення від компанії Naviship Corporation до компанії Elan Soft Lip про заставу на вантаж від 27.11.2017.
Станом на 17.05.21 позивач не звертався до суду з позовними вимогами про скасування повідомлення про заставу на вантаж від 27.11.2017, а відтак, забезпечувальне право компанії Naviship Corporation на спірне майно є чинним і на момент відкриття провадження у справі №916/975/21.
Компанія Naviship Corporation є судновласником т/х "Фетида", який був завантажений пшеницею, згідно коносаменту від 10.11.2017 №1, на який посилається позивач у справі.
Також позивачем не надано суду будь-які докази, що свідчать про той факт, що позивач до подання позовної заяви звертався до компанії Naviship Corporation із вимогою повернути спірне майно чи сплатив на користь судновласника понесені витрати на фумігацію пшениці в сумі 18962,00 доларів США, чи вказане майно було повернуте компанії Elan Soft Lip або іншій особі за вимогою власника майна.
Як вбачається з повідомлення від 27.11.2017, компанія Naviship Corporation, керуючись ст.ст.163-164 КТМ України, ст. 8 проформи "Дженкон-94", прийняла у заставу (забезпечення) вантаж - 701 т пшениці до повної сплати компанією Elan SOFT LLP понесених витрат судновласником, оскільки останній був вимушений за свій рахунок здійснити непланову фумігацію пшениці в порту вивантаження (Одеса), так як було виявлено зараження пшениці комахами (жуки).
Позивачем не заперечується той факт, що спірне майно знаходиться у компанії Naviship Corporation. Факт володіння майном компанією Naviship Corporation також встановлено судом у справі №916/1301/18.
Позивачем не надані суду належні та допустимі докази, які свідчать про той факт, що спірне майно не знаходиться у компанії Naviship Corporation, також, відсутні докази, які свідчать про той факт, що позивач звернувся до компанії Naviship Corporation про стягнення збитків при доведеності неправомірності утримання майна зазначеною компанією.
Між позивачем та відповідачем, як і між іншими відповідачами, відсутні правовідносини стосовно надання послуг з перевалки, транспортування, експедирування та зберігання майна, про яке заявив позивач. Матеріали справи не містять докази того, що відповідачі здійснювали заходи, направлені на заподіяння шкоди позивачу.
Акт приватного виконавця від 02.08.2018 не є належним доказом у справі, який підтверджує той факт, що станом на момент складання вказаного акту спірне майно перебувало в ліхтері ДМ-1073, оскільки як вбачається з даних, який містить цей акт, приватний виконавець фактично не здійснив перевірку ліхтеру на рейді.
Судове рішення від 10.03.2018 у справі №916/3253/17 не є правовстановлюючим документом на 697 тон пшениці та не може бути прийняте судом як преюдиція по справі №916/975/21.
Виходячи з доказів, наявних в матеріалах справи, та правової позиції позивача, власником спірної пшениці є ТОВ "Кара-Марин". Матеріали справи не містять доказу поставки пшениці від ТОВ "Кара-Марин" на користь ПП "Влахос". Строк виконання зобов`язання ТОВ "Кара-Марин" не настав. Укладений між ТОВ "Кара-Марин" та ПП "Влахос" на виконання договору купівлі-продажу рухомого майна від 07.02.2020 акт приймання-передачі майнових прав попри його назву передбачає не передачу майнових прав на 697 тон пшениці на користь позивача, а передачу правовстановлюючих документів.
Матеріалами справи не підтверджений перехід права власності на майнові права на пшеницю від ТОВ "Кара-Марин" до ПП "Влахос", оскільки предметом договору купівлі-продажу продаж майнових прав також не передбачений.
Описова частина постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 по справі №916/1301/18 не вважається встановленням юридичних фактів, а відтак посилання позивача на те, що вказаним судовим актом встановлений юридичний факт, який свідчить про набуття позивачем титулу власника майнових прав, є недоречним.
3.3. Доводи Державного підприємства "Адміністрація морських портів України".
Судовими рішеннями у справі №916/1301/18 встановлено, що 27.11.2017 компанія Naviship Corporation склала повідомлення про заставу на вантаж т/х "Фетида", ІМО 8947620. Відповідно до генерального акту № 5 від 30.11.2017 з т/х "Фетида" за вказівкою компанії Naviship Corporation в портопункті Кілія Вантаж (без вантажних документів) вантаж був вивантажений прямим варіантом в ДМ-1073.
30.11.2017 між ТОВ "Краншип" (як виконавцем) та компанією Naviship Corporation (як замовником) підписано акт прийому-передачі вантажу для зберігання на ліхтері UDP-1073-УДП, в рамках угоди №08 CR/NC від 28.11.2017. 10.04.2018 між ТОВ "Краншип" та компанією Naviship Corporation укладено додаток №2 до угоди №08 CR/NC від 28.11.2017, відповідно до п. 1 якого сторони дійшли згоди розірвати угоду №08 CR/NC від 28.11.2017 з 00:00 годин 11.04.2018.
10.04.2018 між ТОВ "Краншип" (як виконавцем) та Компанією Naviship Corporation (як замовником) підписано акт прийому-передачі (повернення) (згідно до угоди №08 CR/NC від 28.11.2017), яким ТОВ "Краншип" повернуло, а компанія "Naviship Corporation" прийняла вантаж зі зберігання на ліхтері ДМ-1073.
11.04.2018 о 00:00 годин місцевого часу, згідно до акту прийому-передачі, складеного між ТОВ "Краншип" (судновласник) та компанією Naviship Corporation (фрахтувальник), судновласник передав, а фрахтувальник прийняв ліхтер ДМ-1073 11.04.2018 - на підставі тайм-чартеру від 28.11.2017.
27.07.2018 ТОВ "Давос" листом за вих. № 27/07-568 зазначило, що станом на 27.07.2018 ліхтер ДМ-1073 знаходиться на рейдовій стоянці Порта Усть-Дунайськ, і в ньому зберігається Вантаж. Ухвалою суду на вантаж накладено було арешт.
03.08.2018 о 00:00 годин місцевого часу, згідно до акту прийому-передачі (повернення), складеного між ТОВ "Краншип" (судновласник) та компанією Naviship Corporation (фрахтувальник), фрахтувальник передав, а судновласник прийняв ліхтер ДМ-1073 вже вільний від вантажу.
30.08.2018 ТОВ "Краншип" надіслало начальнику Ізмаїльської філії ДП "АМПУ" та начальнику філії "Усть-Дунайськ" ДП "АМПУ" лист №КК/30-08/1 в якому, проінформувало адресати про те, що ТОВ "Краншип" є фрахтувальниками в т.ч. ліхтера ДМ-1073 на підстави угоди з ПрАТ "УДП".
03.12.2018 компанія Naviship Corporation надіслало ТОВ "Краншип" лист, в якому зазначила, що Компанія застосувала право застави на вантаж, який «на даний час» знаходиться у розпорядженні компанії Naviship Corporation з метою забезпечення вимог, заявлених до компанії "ELAN SOFT LLP" в межах арбітражної процедури, яка передбачена регламентом Лондонської асоціації морських арбітрів про стягнення збитків, понесених з вини Компанії "ELAN SOFT LLP".
З огляду на встановлені судом в рамках справи №916/1301/18 факти та обставини, які підтверджені документально в рамках відповідного судового процесу та власне не заперечуються й позивачем у позовній заяві, відповідач 2 стверджує, що станом на 03.08.2018 ліхтер ДМ-1073 в результаті взаємовідносин ТОВ "Краншип" та компанії Naviship Corporation за угодами № 08 CR/NC від 28.11.2017 та тайм-чартерного договору від 28.11.2017 був вільний від вантажу; про накладення арешту на вантаж ДП "АМПУ" стало відомо не раніше як з 17.09.2018 тобто після залучення до судового провадження у справі №916/1301/18; станом на 03.12.2018 вантаж перебуває в розпорядженні компанії Naviship Corporation, тобто саме ця компанія є останнім відомим фактичним утримувачем вантажу.
Контроль походження, поточного стану, правового статусу вантажів в морських портах не належить до функцій (компетенції) ДП "АМПУ", більш того втручання в господарську діяльність суб`єктів господарювання з питань, що прямо не стосуються функцій ДП "АМПУ", заборонено приписами ст. 18 Закону України "Про морські порти України".
Позивачем жодним чином не доведено:
- неправомірності поведінки ДП "АМПУ" в тих чи інших обставинах, що стосуються предмету спору, так само як і неуповноваженість на вчинення тих чи інших дій;
- самого факту наявності (завдання) шкоди в розумінні ст. 22 ЦК України, оскільки позивачем жодним чином не підтверджено факт втрати майна (в даному випадку вантажу) або пов`язаних із ним доходів, при цьому враховуючи, що станом на 03.12.2018 вантаж перебував в розпорядженні конкретної особи - компанії Naviship Corporation (згідно листа цієї компанії на адресу ТОВ "Краншип", за матеріалами справи № 916/1301/18), отже позивач не позбавлений права витребування вантажу від компанії Naviship Corporation;
- не доведено причинний зв`язок між конкретними поведінкою/діями/бездіяльністю ДП "АМПУ" та нібито завданою позивачу шкодою;
- не доведено власне вини ДП "АМПУ" в ситуації, що склалася між суб`єктами господарювання стосовно Вантажу, та в факті можливого вибуття Вантажу з території та/або акваторії морського порту "Усть-Дунайськ".
На підставі цінової довідки Одеської регіональної торгово-промислової палати, що не є суб`єктом оціночної діяльності в розумінні Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", неможливо встановити реальну вартість конкретного майна - вантажу, з огляду на його специфічні властивості (2017 рік врожаю, втрата в якості (хімічних та/або фізичних властивостях) станом на жовтень 2020, інші специфічні особливості такого виду товару) як того вимагає ч. 2 ст. 1192 ЦК України.
3.4. Доводи Державної служби морського та річкового транспорту України
Свою діяльність Державна служба морського та річкового транспорту України розпочала з 22.08.2018.
До 18.04.2019 служба капітана морського порту та капітан морського порту: не були державними службовцями; не були в структурі та штаті Морської адміністрації; були працевлаштовані в ДП "Адміністрація морських портів України".
Лише після прийняття наказу Міністерства інфраструктури України від 18.04.2019 №266 почалась процедура передачі функцій та повноважень капітанів морських портів від ДП "Адміністрація морських портів України" до Державної служби морського та річкового транспорту України.
Відповідно до інформації, якою володіє Державна служба морського та річкового транспорту України, наказом Міністра інфраструктури України №32-О від 05.03.2015 призначено капітаном морського порту філії "Усть-Дунайськ" ДП "Адміністрація морських протів України" Рижило А.В., повноваження якого припинено на підставі наказу Міністерства інфраструктури України від 24.05.2019.
Першим державним службовцем Морської адміністраціїх, що був призначений на посаду капітана Усть-Дунайського морського порту з 03.04.2019, був ОСОБА_1 відповідно до наказу Морської адміністрації від 02.04.2019 №160-к.
4. Фактичні обставини, встановлені судом.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовної якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
4.1. Щодо фактів, встановлених при розгляді справи №916/3253/17.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.03.2018 у справі №916/3253/17, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2018, позов задоволено повністю з мотивів обґрунтованості позовних вимог; визнано за ТОВ "Кара - Марін" право власності на сільськогосподарського продукцію 697 тон пшениці фуражної українського походження врожаю 2017 насипом, згідно коносаменту №1 від 10.11.2017, сертифікатів №№ 1711130862, 1711130865, 1711130863, 1711130864 від 13.11.2017.
При прийнятті постанови у даній справі Одеським апеляційним господарським судом було встановлено наступне:
"19.09.2017 між ТОВ "Кара-Марін" (продавець) та нерезидентом ELAN SOFT LLP (United Kingdom, London) (покупець) було укладено контракт № 19/09/17/1, предметом якого є поставка пшениці фуражної українського походження врожаю 2017 року насипом (далі - товар).
17.08.2017 між фірмою "Давос" у формі ТОВ (виконавець) та ТОВ "Кара-Марін" (замовник) було укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 17/08, згідно з п. 1.1 якого замовник доручає виконавцю проведення робіт з перевезення вантажу з Болградського району Одеської області перевалки навантаження в баржі перевезення вантажу в порт Одеса і транспортно експедиторського обслуговування вантажу зерна. Навантаження вантажу на баржі для транспортування в порт Одеса здійснюється через портопункт Кілія.
На виконання взятих на себе зобов`язань за контрактом № 19/09/17/1, згідно з специфікацією № 2 від 08.11.2017 до нього, в якій вказано строк поставки до 30.11.2017 включно, позивач в межах укладеного з фірмою "Давос" договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 17/08 передав останній 700 тон пшениці фуражної українського походження врожаю 2017 року насипом для виконання робіт з її перевезення з Болградського району Одеської області, навантаження на судно у портопункті Кілія з подальшим транспортуванням у порт Одеса, що підтверджується товарно-транспортними накладними №№ 681363, 681364, 681367, 681368, 681370, 355351, 355352, 355353, 355356, 355357, 355358, 355359, 355362, 355363, 355364, 355366, 355367, 355369, 355373, 355374, 355375, 0066901, 0066904, 0066905, 0066906, 0066907, 0066908, 0066922 за період з 28.09.2017 по 19.10.2017, які свідчать про перевезення пшениці зі складу ТОВ Кара - Марін в с. Голиця Болградського району Одеської області в портопункт Кілія і передачу її у володіння відповідача, та коносаментом № 1 від 10.11.2017 і сертифікатами №№ 1711130862 - 1711130865 від 13.11.2017 про завантаження на теплохід "Фетида" у портопункті Кілія ДП "Усть-Дунайськ" 2441,68 тон пшениці фуражної українського походження врожаю 2017 року насипом, вантажовідправниками в яких вказано ПП "Білозір`я" та ТОВ "Кара-Марін", вантажоодержувачем ELAN SOFT LLP, а експедитором фірму Давос.
Але при розвантаженні 14.11.2017 в Одеському морському порту т/х "Фетида" з наявних на борту 2 441,68 тон фактично було вивантажено лише 1 744.66 тон пшениці, належної вантажовідправнику ПП "Білозір`я", яка була передана перевізнику для митного оформлення з метою подальшого експорту з митної території України, що підтверджується генеральним актом від 15.11.2017, складеним представником вантажоодержувача ТОВ "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт", реєстром № 1 поставки пшениці фуражної ТОВ "Давос" в порт Кілія 2017 від ПП "Білозір`я" та вантажною митною декларацією №15182 від 13.12.2017, в якій останнє вказано вантажовідправником/ експортером, а одержувачем ELAN SOFT LLP. Залишок пшениці у кількості 697,02 тон належної вантажовідправнику ТОВ "Кара-Марін" вивантажений не був, не потрапив до порту призначення, а отже й не був переданий перевізнику для митного оформлення з метою подальшого експорту з митної території України. Як наслідок, покупець ELAN SOFT LLP за контрактом № 19/09/17/1 не одержав товар, обумовлений специфікацією № 2 від 08.11.2017р. до нього, у визначених в ній кількості, ціною та строки, вартістю 93 400,68 дол. США.
24.11.2017 ТОВ "Кара-Марін" звернулося до фірми "Давос" з листом № 24/11-17, в якому, посилаючись на вказані вище обставини, з метою уникнення зриву виконання ним контракту № 19/09/17/1 в частині специфікації № 2 від 08.11.2017 до нього, просило повідомити у розумні строки про причини невивантаження зазначеного товару в Одеському морському порту та граничні терміни вивантаження цього товару в пору призначення.
У відповідь на це звернення фірма "Давос" листом від 29.11.2017 № 11/2017-3 фактично ухилилася від надання конкретної відповіді на ці питання та з посиланням на положення ст. 334 ЦК України, передачу їй як перевізнику коносаменту № 1 від 10.11.2017 та інших товарно-розпорядчих документів на товар і перехід у зв`язку з цим права власності на товар до вантажоодержувача, повідомила, що запитувана ТОВ "Кара-Марін" інформація не стосується його прав та охоронюваних законом інтересів як продавця за контрактом.
Належних доказів, які б свідчили про оформлення вантажної митної декларації на товар, визначений специфікацією № 2 від 08.11.2017р. до контракту №19/09/17/1, учасниками судового процесу до суду не подано, і таких доказів в матеріалах справи не міститься.
Таким чином, судом установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що право власності на спірні 697 тон пшениці фуражної українського походження врожаю 2017 року насипом, згідно коносаменту №1 від 10.11.2017р. та сертифікатів №№ 1711130862-1711130865 від 13.11.2017р., від продавця - ТОВ "Кара-Марін" до покупця - ELAN SOFT LLP за контрактом №19/09/17/1 не перейшло, зазначена кількість пшениці залишається власністю позивача, при цьому, вказане право оспорюється і не визнається відповідачем - фірмою Давос, що порушує права і охоронювані законом інтереси позивача, як власника спірного товару та вимагає необхідність їх захисту.".
4.2. Щодо фактів, встановлених при розгляді справи №916/1301/18.
В провадженні судді Господарського суду Одеської області Петрова В.С. перебувала справа №916/1301/18 за позовом ТОВ "Кара-Марін" до ТОВ "Краншип", ДП "Морський торговельний порт "Усть-Дунайськ", ДП "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Усть-Дунайськ" ДП "Адміністрація морських портів України" (адміністрація морського порту "Усть-Дунайськ"), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Компанії Naviship Corporation, в якому позивач просив суд:
- витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ "Краншип" на користь ТОВ "КараМарин" 697 тон пшениці фуражної українського походження врожаю 2017 року насипом, згідно коносаменту №1 від 10.11.2017., сертифікатів №№ 1711130862 - 1711130865 від 13.11.2017., що були вивантажені відповідно до генерального акту № 5 від 30.11.2017 в портопункті Кілія за адресою: м. Кілія, вул. Железнякова,4 (вул. Портова, 4) в ліхтер ДМ-1073, який перебуває у фрахті ТОВ "Краншип";
- усунути перешкоди у здійсненні ТОВ "Кара-Марин" права користування та розпоряджання своїм майном шляхом зобов`язання ДП "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ", філії "Усть-Дунайськ" ДП "АМПУ" (Адміністрація морського порту "Усть-Дунайськ"), капітана порту філії "Усть-Дунайськ" ДП "АМПУ", служби портнадзору філії "Усть-Дунайськ" ДП "АМПУ", ТОВ "Краншип" утриматись від вчинення будь-яких дій, що перешкоджатимуть позивачу у здійсненні ним дій, направлених на вантажно-розвантажувальні роботи по вивантаженню та вивозу 697 тон пшениці фуражної українського походження врожаю 2017 року насипом, згідно коносаменту №1 від 10.11.2017, сертифікатів №№1711130862 - 1711130865 від 13.11.2017, що були вивантажені відповідно до генерального акту №5 від 30.11.2017р. в портопункті Кілія за адресою: м. Кілія, вул.Железнякова,4 (вул. Портова, 4) в ліхтер ДМ-1073, який перебуває у фрахті ТОВт"Краншип".
Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.12.2018, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2020, у задоволенні позову відмовлено.
При прийнятті рішення у даній справі судами першої та апеляційної інстанції було встановлено наступне:
"Як вбачається з матеріалів справи (т.2, а.с.140-143), Компанія Naviship Corporation 27.11.2017р. склала повідомлення про заставу на вантаж т/х Фетида, ІМО 8947620.
Відповідно до генерального акту №5 від 30.11.2017р. (т.1, а.с.152) з теплоходу Фетида в портопункті Кілія вивантажено 668,290 т. пшениці фуражної та вказано, що вантаж прибув в портопункт Кілія без вантажних документів; вантаж вивантажений прямим варіантом в ДМ 1073, вага визначена по осадці ДМ 1073 сюрвеєром SGS. Вантаж, що знаходиться в заставному праві, вивантажений повністю (всі залишки передані на ліхтер ДМ 1073.
28.11.2017 між ТОВ Краншип (Виконавець) та Компанією Naviship Corporation (Замовник) було укладено угоду №08 CR/NC (т.2, а.с.73-77), відповідно до умов п. п. 1.1., 1.2. якої визначено, що замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання забезпечувати зберігання вантажу замовника на ліхтері на умовах FOB безпечний причал або рейд порту Кілія; надавати додаткові послуги за угодою сторін на підставі додатку до цієї угоди. У вказаній угоді вантаж пшениця насипом, що подається замовником і доступний для зберігання на ліхтері.
30.11.2017 між ТОВ Краншип (Виконавець) та Компанією Naviship Corporation (Замовник) підписано акт прийому-передачі до угоди №08 CR/NC від 28.11.2017р. (т.2, а.с.78), відповідно до якого ТОВ Краншип було фактично передано вантаж (пшеницю насипом) в обсязі 668,290т. для зберігання на ліхтері UDP-1073-УДП згідно вказаної угоди.
10.04.2018 між ТОВ Краншип та Компанією Naviship Corporation укладено додаток №2 до угоди №08 CR/NC від 28.11.2017, відповідно до п. 1 якого сторони дійшли згоди розірвати угоду №08 CR/NC від 28.11.2017 з 00:00 годин 11.04.2018 (т.2, а.с.79).
10.04.2018 між ТОВ "Краншип" (Виконавець) та Компанією Naviship Corporation (замовник) підписано Акт прийому-передачі (повернення) до угоди №08 CR/NC від 28.11.2017р., відповідно до п.1 згідно з угодою № 08 CR/NC від 28.11.2017 року ТОВ Краншип повернуло, а Компанія Naviship Corporation прийняла вантаж (пшеницю фуражну) в обсязі 668,290т. зі зберігання на ліхтері UDP-DM-1073-УДП (т.2, а.с.80).
Згідно із Актом прийому-передачі від 11.04.2018, складеного між ТОВ "Краншип" (Судновласник) та Компанією Naviship Corporation (Фрахтувальник) (т.2, а.с.81), Судновласник передав, а Фрахтувальник прийняв ліхтер UDP-DM-1073-УДП 11.04.2018р. об 00:00 годин місцевого часу на підставі тайм-чартеру від 28.11.2017.
Відповідно до Акту прийому-передачі (повернення) від 03.08.2018 (т.2, а.с.82), складеного між ТОВ "Краншип" (Судновласник) та Компанією "Naviship Corporation" (Фрахтувальник), Фрахтувальник передав, а Судновласник прийняв ліхтер UDP-DM-1073-УДП 03.08.2018 об 00:00 годин місцевого часу.
Отже із перелічених документів убачається, що після повернення зі зберігання ТОВ "Краншип" 10.04.2018 пшениці та передачі 11.04.2018 ліхтеру, де фактично пшениця перебувала, саме Компанія "Naviship Corporation" мала у своєму володіння вантаж пшеницю, а 03.08.2018 повернула ТОВ "Краншип" ліхтер UDP-DM-1073-УДП, вже вільний від вантажу.
30.08.2018 ТОВ "Краншип" надіслало начальнику Ізмаїльської філії ДП "АМПУ" та начальнику філії "Усть-Дунайськ" ДП "АМПУ" лист №КК/30-08/1 (т.2, а.с.28), в якому, проінформувало адресатів про те, що ТОВ "Краншип" є фрахтувальником ліхтерів DM-2432, DM-2058, DM-1035, DM-2168, DM-2393, DM-2063, DM-1077, DM-1073 на підстави угоди з ПАТ "УДП", тому будь-які дії відносно вищезазначених ліхтерів без погодження із ТОВ "Краншип" забороняються. Охорону та нагляд за технічною експлуатацією ліхтерів здійснює команда шкіперів ТОВ "Краншип", яка виконує свої функціональні обов`язки по збереженню майна на правових підставах та в межах наданих повноважень. В разі самочинних дій з боку третіх осіб без законних на те підстав ТОВ "Краншип" діятиме згідно із законодавством України.
Адвокат Воронков В.О. направив до Фірми "Давос" у формі ТОВ адвокатський запит від 26.07.2018 за вих. № 4/7 (т.1, а.с.150), в якому заявник згідно ст.ст.20,24 ЗУ "Про адвокатуру" у зв`язку із розглядом справи №916/1301/18 просив надати інформацію у письмовому вигляді щодо знаходження на території портопункту Кілія 668,290т. пшениці фуражної українського походження врожаю 2017 року насипом, згідно коносаменту №1 від 10.11.2017р., сертифікатів №№1711130862, 1711130865, 1711130863, 1711130864 від 13.11.2017 р., що були вивантажені відповідно до генерального акту №5 від 30.11.2017 р. за розпорядженням Naviship Corporation в портопункті Кілія.
Фірма "Давос у формі ТОВ на вищезазначений запит надала відповідь від 27.07.2018 вих. № 27/07-568(т.1,а.с.151), в якій зазначила, що станом на 27.07.2018 ліхтер ДМ-1073 знаходиться на рейдовій стоянці Порта Усть-Дунайськ, у якому зберігається 668,290т. пшениці фуражної українського походження врожаю 2017 року насипом, що була вивантажена відповідно до генерального акту №5 від 30.11.2017 за розпорядженням Naviship Corporation.
03.12.2018 Компанія Naviship Corporation надіслала ТОВ "Краншип" лист (т.2, а.с.137), в якому зазначила, що Компанія застосувала право застави на вантаж у кількості 668,290т. пшениці українського походження врожаю 2017 року, яка перевозилася на судні "Фетида", зафрахтованому Компанією ELAN SOFT LLP. На даний час вантаж у кількості 668,290т. пшениці знаходиться у розпорядженні Компанії Naviship Corporation з метою забезпечення вимог, заявлених до Компанії ELAN SOFT LLP в межах арбітражної процедури, яка передбачена регламентом Лондонської асоціації морських арбітрів, про стягнення збитків, понесених за вини Компанії ELAN SOFT LLP. Листом від 07.12.2018 (т.2, а.с.138-139) підтверджується тривання арбітражного спору між Naviship Corporation та ELAN SOFT LLP згідно правил Лондонської асоціації морських арбітражів.
Матеріали справи, зокрема, акт приймання-передачі від 10.04.2018, підписаний між ТОВ "Краншип" та Компанією Naviship Corporation, свідчать про те, що з 10.04.2018 пшениця фуражна урожаю 2017 року у кількості 668,290т. не перебуває на зберіганні у відповідача - ТОВ "Краншип", оскільки була повернута відповідачем Компанії Naviship Corporation, отже місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірне майно (пшениця у кількості 668,290т.) не перебуває в натурі у відповідача ТОВ "Краншип" та не може бути витребувана у нього.
З викладеного вбачається, що спірне майно перебувало у володінні Компанії Naviship Corporation в силу застосованого в межах дії договору фрахтування (Чартеру № 1) від 26.10.2017 року на підставі статті 164 Кодексу торгового мореплавства України та статі 8 проформи Чартеру "Дженкон-94" права застави на вантаж. Зазначені обставини підтверджуються також наданим відповідачем до суду листом Компанії Naviship Corporation від 03.12.2018 (а.с.137 т. 2) та повідомленням про заставу на вантаж на т/х Фетіда (а.с. 141-143 т. 2).
Станом на дату звернення до суду з позовом (17.04.2018) спірне майно (пшениця) не перебувало у відповідача ТОВ "Краншип", оскільки було повернуто Компанії Naviship Corporation, отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що неможливо витребувати майно, яке належить позивачу на праві власності, у ТОВ "Краншип", оскільки останнє не володіє спірним майном".
4.3. Щодо забезпечення позову в рамках справи №916/1301/18.
Ухвалою суду від 30.07.2018 у справі №916/1301/18 заяву ТОВ "Кара-Марін" про забезпечення позову задоволено частково (т.1 а.с.100-103), накладено арешт на 668,290 тон пшениці фуражної українського походження врожаю 2017 року насипом, згідно коносаменту №1 від 10.11.2017, сертифікатів №№ 1711130862 - 1711130865 від 13.11.2017, що були вивантажені відповідно до генерального акту №5 від 30.11.2017 за розпорядженням "Naviship Corporaton" в портопункті Кілія за адресою: м. Кілія, вул. Железнякова,4 (вул. Портова, 4).
Стягувачем за цією ухвалою судом визначено ТОВ "Кара-Марін", боржниками - ДП "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" та Компанію Naviship Corporation.
01.08.20218 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Гамбаль О.Є. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання ухвали №916/1301/18 від 30.07.2018, якою накладено арешт на 668,290 тон пшениці фуражної українського походження врожаю 2017 року насипом, згідно коносаменту №1 від 10.11.2017, сертифікатів №№ 1711130862 - 1711130865 від 13.11.2017, що були вивантажені відповідно до генерального акту №5 від 30.11.2017 за розпорядженням "Naviship Corporaton" в портопункті Кілія за адресою: м. Кілія, вул. Железнякова,4 (вул. Портова, 4) (т.1 а.с.105).
02.08.2018 приватним виконавцем було складено акт (т.1 а.с.107), із змісту якого судом встановлено, що 02.08.2018 з метою виконання ухвали суду приватний виконавець виходив за адресою: Одеська область, м. Кілія, вул. Железнякова, 4 (вул. Портова, 4), територія портопункту Кілія; директором портопункту Кілія було надано допуск виконавцю до причалу та повідомлено, що пшениця, яка підлягає арешту, перебуває на ліхтері ДМ-1073, який знаходиться на рейді акваторії Філії Усть-Дунайськ АМПУ. При цьому виконавцем зазначено, що перевірити наявність пшениці та визначити її кількість в зазначеному ліхтері неможливо.
4.4. Щодо договору
07.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кара-Марін" (продавець) та Приватним підприємством "Влахос" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу (т.1 а.с.47-48), відповідно до якого продавець зобов`язався передати покупцю у власність, а покупець прийняти і оплатити у відповідності до умов договору сільськогосподарську продукцію 697 тон пшениці фуражної українського походження врожаю 2017 року насипом, згідно коносаменту №1 від 10.11.2017, сертифікатів №№1711130862 - 1711130865 від 13.11.2017, що є предметом контракту №19/09/17/1 від 19.09.2017, укладеного між ТОВ "Кара - Марин" та ELAN SOFT LLP. 3rd Flour, 49 Farringdon Road, London, ЕОМ, 3JP, United Kingdom Company № OC3986I4.
Відповідно до п. 1.2. договору об`єкт договору належить продавцю на праві приватної власності на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 01.03.2018 по справі № 916/3253/17 за позовом ТОВ "Кара Марин" до фірми "Давос" у формі ТОВ, за участю третіх осіб - ЕЛАН СОФТ ЛЛП га NAVISHIP CORPORATION, про визнання права власності на сільськогосподарську продукцію.
Продаж об`єкту договору здійснюється за 20 000 грн шляхом безготівкового перерахування у строк до 20.02.2020, а у разі відсутності у продавця відкритих рахунків в установах банку - іншим шляхом за домовленістю сторін (п.1.3. договору).
Згідно п. 1.4. договору передача правовстановлюючих документів на об`єкт договору здійснюється одночасно з підписанням даного договору і оформлюється відповідним актом приймання-передачі, який с невід`ємною частиною даного договору.
Пунктом 2.1.2. договору визначено, що продавець зобов`язаний передати об`єкт договору покупцю на умовах та в порядку, передбаченому цим договором.
Згідно п. 2.2.1. договору якщо продавець в порушення умов договору не передасть покупцю правовстановлюючих документів на об`єкт договору, покупець вправі вимагати передачі йому цих документів і відшкодування збитків, спричинених затримкою виконання, або, зі свого боку, відмовитись від виконання договору та вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до пунктів 2.2.3., 2.2.4. договору покупець зобов`язаний прийняти правовстановлюючі документи на об`єкт договору на умовах даного договору та заплатити за нього грошову суму відповідно до договору. Після переходу правовстановлюючих документів па об`єкт договору до покупця зобов`язання продавця вважаються виконаними.
У випадку невиконання умов п. 1.3. договору покупець зобов`язаний в строк до 20.02.2020 повернути продавцю правовстановлюючі документи на об`єкт договору та відшкодувати нанесені збитки, якщо інше не було передбачено домовленістю сторін (п.2.2.5. договору).
07.02.2020 між ТОВ "Кара-Марін" та ПП "Влахос" було підписано акт приймання-передачі майнових прав (т.1 а.с.49), згідно якого, на виконання умов п. 1.4. договору купівлі-продажу майна від 07.02.2020, продавець передає, а покупець приймає наступні правовстановлюючі документи на об`єкт купівлі-продажу: копія контракту №19/09/17/1 від 19.09.2017, копія специфікації №2 від 08.11.2017 до контракту №19/09/17/1 від 19.09.2017, копія договору на транспортне-експедиційне обслуговування №17/08 від 17.08.2017, копія коносаменту №1 від 10.11.2017, копія сертифікату №1711130862 від 13.11.2017, копія сертифікату №1711130863 від 13.11.2017, копія сертифікату №1711130864 від 13.11.2017, копія сертифікату №1711130865 від 13.11.2017, копія генерального акту від 15.11.2017, рішення Господарського суду Одеської області від 01.03.2018 по справі №916/3253/17, рішення Господарського суду Одеської області від 17.12.2018 по справі №916/1301/18.
08.02.2020 до між ТОВ "Кара-Марін" та ПП "Влахос" було укладено додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу рухомого майна від 07.02.2020 (т.1 а.с.50), якою сторони виклали п.1.3. в новій редакції: "Продаж об`єкту договору здійснюється за 20 000 грн шляхом безготівкового перерахування у строк до 13.04.2020, а у разі відсутності у продавця відкритих рахунків в установах банку - іншим шляхом за домовленістю сторін".
На виконання умов договору платіжним дорученням №326 від 03.04.2020 ПП "Влахос" було перераховано ТОВ "Кара-Марін" плату за пшеницю у сумі 20 000 (т.1 а.с.51)
Доказів передачі на користь ПП "Влахос" пшениці фуражної українського походження врожаю 2017 року у кількості 697 тон матеріали справи не містять.
5. Позиція суду.
Як встановлено судом, позовні вимоги Приватного підприємства "Влахос" ґрунтуються на положеннях ст. 1166 ЦК України та направлені на захист набутих позивачем на підставі договору купівлі-продажу рухомого майна від 07.02.2020, укладеного з ТОВ "Кара-Марин", майнових прав на пшеницю фуражну у кількості 668,290 тон, шляхом відшкодування шкоди у сумі 5 312 905,50 грн, завданої діями (бездіяльністю) відповідачів, наслідком яких стало зникнення спірного майна в невідомому напрямку.
Відповідачі, в свою чергу, заперечують обставину набуття позивачем як права власності на пшеницю у загальній кількості 697 тон, так і майнових прав на таке майно, а також зазначають про недоведеність їх протиправної поведінки.
Згідно до ч.3 ст.386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
За загальними положеннями, наведеними у статті 1166 цього Кодексу, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно до стаття 225 ГК України, яка підлягає застосуванню з огляду на правовідносини сторін, до складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом
Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової або господарсько-правової відповідальності, для застосування якої необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи); шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду.
У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Протиправність поведінки боржника або кредитора у позадоговірних правовідносинах полягає у порушенні правової норми.
Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
При цьому, на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Поряд з цим, враховуючи заперечення відповідачів щодо набуття позивачем майнових прав та права власності на спірну пшеницю, суд зауважує, що предметом доведення в рамках даної справи є також наявність у позивача права власності/майнових прав на пшеницю загальною кількістю 697 тон.
Закріплений в статтях 2, 13 ГПК України принцип змагальності господарського судочинства, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності, саме ПП "Влахос", як позивач у цій справі та особа, яка стверджує обставину завдання йому діями відповідачів збитків, має довести належними та допустимими доказами в даному випадку, перш за все, належність йому права на спірне майно.
Згідно зі статями 316, 317, 321 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Позитивний аспект права власності означає можливість реалізації прав на річ (майно) без участі інших осіб, а негативний - усунення інших осіб від речі і захист її від цих осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Отже оскільки набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на окремі об`єкти, з`ясуванню судом, зокрема, підлягає те, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту.
Згідно до ч.1 ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено судом з достовірністю та жодною із сторін не заперечується, сільськогосподарська продукція (предмет договору купівлі-продажу рухомого майна від 07.02.2020) передана ПП "Влахос" за договором не була. Жодних первинних документів, підтверджуючих передачу обумовленого договором купівлі-продажу рухомого майна від 07.02.2020 товару матеріали справи не містять.
Тобто, з огляду на положення ст.334 ГПК України, за відсутності доказів передання ПП "Влахос" обумовленого договором майна, суд зазначає, що останнім не набуто право власності на пшеницю у кількості 697 тон, яка є предметом договору купівлі-продажу рухомого майна від 07.02.2020.
Суд також зазначає, що відповідно до частини 2 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.
Згідно до ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.
Тобто майнове право, яке можна визначити як "право очікування", є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
В той же час, предметом договору купівлі-продажу рухомого майна від 07.02.2020 визначено саме рухоме майно - пшеницю фуражну українського походження врожаю 2017, обсягом 697 тон. При цьому, майнові права не були предметом договору купівлі-продажу рухомого майна від 07.02.2020.
Жодних інших договорів, предметом яких виступало б майнове право на пшеницю фуражну українського походження врожаю 2017, обсягом 697 тон, матеріали справи не містять, позивачем про укладання таких договорів суд повідомлено не було.
В той же час, суд зауважує, що саме про захист майнових прав, які, як вважає позивач, підлягають захисту нарівні з правом власності, звернулося ПП "Влахос".
Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача. Тобто законодавець пов`язує факт звернення до суду перш за все з наявністю такого суб`єктивного права у позивача, в даному випадку з наявністю права власності чи майнових прав на майно.
Враховуючи, що матеріали справи не містять та позивачем належними та допустимими доказами не доведено набуття ПП "Влахос" права власності чи майнових прав на спірне майно, суд зазначає про відсутність у останнього права, яке підлягає захисту.
Щодо тверджень позивача стосовно того, що наявність у нього майнових прав на спірне майно підтверджено постановою Південно-західного апеляційного суду у справі №916/1301/18, суд зазначає, що судом вирішувалось виключно питання щодо заміни позивача у справі ТОВ "Кара-Марін" на його правонаступника ПП "Влахос", при цьому у задоволенні клопотання було відмовлено з огляду на те, що умови договору та акт від 07.02.2020 не передбачають перехід права власності саме на сільськогосподарську продукцію до ПП "Влахос", а лише доводять передачу майнових прав на пшеницю, що є власністю позивача за рішенням суду, шляхом передання правовстановлюючих документів. В той же час питання встановлення факту передачі майнових прав не було безпосередньо предметом доведення та дослідження у справі №916/1301/18, з огляду на що за відсутності укладеного між сторонами договору купівлі-продажу майнових прав, про що було вище зазначено судом, висновки суду при розгляді іншої справи не можуть бути преюдиціальними фактами, що підтверджують наявність майнових прав позивача.
В той же час, суд зазначає, що оскільки матеріалами справи підтверджено сплату ПП "Влахос" на користь ТОВ "Кара-Марін" за договором купівлі-продажу 20 000 грн, з огляду на загальні положення про купівлю-продаж майна, якими визначено право покупця у разі не передання товару вимагати передання оплаченого товару або повернення сплаченої суми, у позивача фактично виникли правовідносини з ТОВ "Кара-Марін", а отже саме до цієї особи позивач має право вимоги, у разі якщо вважає порушеними свої права.
За таких обставин, судом не встановлено обставин порушення суб`єктивного права позивача та наявності збитків, про стягнення яких просить останній.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що зміст позовних вимог позивача зводиться до того, що переміщення, відкриття/закриття кришок трюму суднової баржі (ліхтера), здійснення вантажних робіт на рейді в акваторії порт пункту Кілія чи біля причалу в автотранспорт неможливі без відома суб`єктів морської діяльності, а саме: керівництва Ізмаїльської філії ДП "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту); філії "Усть Дунайськ" ДП "Адміністрація морських портів України"; служби капітана ДП "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ", який, за висновками позивача, підпорядковувався Державній службі морського та річкового транспорту України, з огляду на що ПП "Влахос" зазначено про солідарну відповідальність відповідачів внаслідок сумісного заподіяння шкоди.
При цьому, зазначаючи про завдання відповідачами майновим правам ПП "Влахос" шкоди, позивач вказує на те, що майно зникло під час дії арешту спірного майна, який було накладено ухвалою суду від 30.07.2018 по справі №916/1301/18.
Як вбачається із зазначеної ухвали суду, стягувачем за вказаною ухвалою є ТОВ "Кара-Марін", боржниками - Державне підприємство "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" та Компанія Naviship Corporation.
В той же час суд зауважує, що ПП "Влахос" не є стороною по справі №916/1301/18, у задоволенні клопотання про заміну ТОВ "Кара-Марін" його правонаступником ПП "Влахос" Південно-західним апеляційним судом було відмовлено, відомостей щодо заміни стягувача у виконавчому провадженні з виконання ухвали суду про накладення арешту матеріали справи не містять.
З урахуванням зазначеного, суд вважає недоведеним заподіяння позивачу шкоди внаслідок невиконання ухвали суду про накладення арешту по справі №916/1301/18.
За таких обставин, суд, встановивши відсутність у позивача суб`єктивного права, внаслідок не набуття права власності та майнових прав на спірне майно, а також з огляду на те, що ПП "Влахос" не є стороною виконавчого провадження з виконання ухвали суду про накладення арешту, суд не має обов`язку надавати оцінку правомірності дій відповідачів, оскільки це буде зводитись до штучного формування преюдиціальних фактів, які можуть бути використані при розгляді іншої справи в тому випадку, якщо ТОВ "Кара-Марін", яке залишається наразі власником спірного майна, буде вважати, що діями відповідачів йому заподіяно збитків, та звернеться до суду з відповідним позовом.
Враховуючи встановлені судом обставини, у задоволенні позову слід відмовити.
При цьому, суд зауважує, що при наданні оцінки доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Враховуючи зазначене, з урахуванням встановлення судом факту відсутності юридичного складу, необхідного для стягнення збитків, суд не надає оцінки іншим доводам сторін, наведеним в обґрунтування позовних вимог та заперечень проти позову.
Приймаючи до уваги відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача та відшкодуванню, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, не підлягають.
Керуючись ст.ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову Приватного підприємства "Влахос" до Державного підприємства "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ", Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі: 1) Філії "Усть-Дунайськ" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту "Усть-Дунайськ"); 2) Ізмаїльської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту); Державної служби морського та річкового транспорту України про стягнення 5 312 905,50 грн - відмовити
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Повний текст складено 23 вересня 2021 р.
Суддя Ю.М. Щавинська
скопійовано
-
скопійовано
-
