- позивачем не доведено факт скупчення вагонів, що простоювали на станції на станції призначення Терни у період дії наказів, з вини Відповідача і що стали причиною затримки вагонів на станціях підходу.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" не надано відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк, Центральний апеляційний господарський суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.6.2021 для розгляду справи № 904/5192/20 було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Широбокової Л.П. (доповідач), суддів: Подобєда І.М., Орєшкіної Е.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.06.2021 апеляційну скаргу було залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

01.07.2021 до канцелярії суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої на виконання ухвали суду додано відповідні докази.

Рішенням ВРП №1406/0/15-21 від 17.06.2021р. ОСОБА_1 звільнено з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку, у зв`язку з чим, на підставі розпорядження керівника апарату суду №1635/21 від 06.07.2021, проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2021 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Антоніка С.Г., Березкіної О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.07.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2021 у справі №904/5192/20. Розгляд апеляційної скарги ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження. Зупинено дію оскаржуваного рішення на час апеляційного провадження.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

14.12.2017 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - залізниця, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - власник колії, відповідач) укладено договір про експлуатацію залізничної під`їзної колії Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Терни і Рядова регіональної філії Придніпровська залізниця ПАТ "Укрзалізниця" № ПР/М-17-2/14-744/НЮдч (далі договір).

У березні 2020 року за накладними № 46697835, 46697835 залізницею прийнято вантаж: концентрат залізорудний для перевезення на адресу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат".

На шляху прямування на підставі наказів № 277 від 19.03.2020, № 280 від 21.03.2020 затримані залізничні вагони через зайнятість колій станції призначення Терни у зв`язку з неприйняттям вантажу одержувачем Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на свою під`їзну колію.

За наведеним фактом станціями затримки вагонів Кривий Ріг Західний та Жовті Води-1 Придніпровської залізниці у порядку, передбаченому пунктами 9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами, складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а № 12 від 16.03.2020, № 10 від 16.03.2020, № 31 від 17.03.2020, №30 від 18.03.2020, акти загальної форми ГУ-23.

За весь час затримки вагонів на підходах до станції Терни з вини вантажовласника позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача плату за користування спірними вагонами у загальній сумі 6 882,72 грн., яка включена до Відомостей плати за користування вагонами форми ГУ-46 №№ 23039066, 23039065, 23039121, 25039124, 25039125, 24039122 (в частині заявлених до стягнення сум відомості та картки представником відповідача підписані із застереженням З актами станції Кривий Ріг Західний, Жовті Води 1 не згодні, на станції Терни були вільні колії" та "Вагони прийняті до перевезення понад добову переробну спроможність фронтів вигризки).

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

Правовідносини сторін є господарськими та виникли у зв`язку з нарахуванням позивачем відповідачу плати за користування вагонами за час простою вагонів відповідача на підходах до станції призначення.

Згідно зі ст. 3, ч. 1 ст. 8 Закону України від 04.07.1996 № 273/96-ВР "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства Залізничного Транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов`язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень.

Відповідно до абз. 1, 4 п. 71 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут залізниць України), взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій, визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Згідно з абз. 1 п. 2.1, п. 2.5 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 875/5096, взаємовідносини залізниці з підприємствами, які виконують вантажні роботи на під`їзних коліях, визначаються договорами про експлуатацію під`їзних колій або договорами про подачу та забирання вагонів (додатки 1 та 2). Договори про експлуатацію під`їзних колій укладаються між залізницею і власниками під`їзних колій у разі обслуговування під`їзної колії власним або орендованим локомотивом. У разі обслуговування під`їзних колій локомотивом власника колії вагони подаються локомотивом залізниці на встановлені договором передавальні колії, на яких провадиться приймання і здавання вагонів. Подальше перевезення вагонів, розставлення їх на місцях навантаження і вивантаження і повернення на передавальні колії забезпечуються локомотивами власника під`їзної колії або його контрагентів.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, у відповідності до приписів частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині встановлення обставин укладання 14.12.2017р. між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Українська залізниця") в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (далі залізниця, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - власник колії, Комбінат, відповідач) договору №ПР/М-17-2/14-744/НЮдч від 14.12.2017 про експлуатацію залізничної під`їзної колії Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Терни і Рядова Регіональної філії Придніпровська залізниця ПАТ "Укрзалізниця" (далі - договір) та прийняття позивачем в березні 2020 року за накладними №46697835, 46697835 до перевезення вантажу: концентрату залізорудного для перевезення на адресу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат".

Так, згідно з абз. 5 п. 12 Інструкції оформлення затримки поїздів на підходах до станції призначення на Придніпровській залізниці, (затвердженої наказом начальника залізниці № 75/Н від 08.02.2011) при поновленні приймання вагонів вантажовласником, зі станцій затримки у першу чергу повинні відправлятись вагони, які вказані у заявці вантажовласника, з урахуванням поїзної обстановки на дільниці, а за відсутності заявки - враховувати можливість відправлення вагонів, які були затримані першими.

Наявність вільних під`їзних колій на станції за обставин відсутності з боку відповідача доказів на підтвердження прийняття ним передбачених договором та вказаними нормативними документами заходів до забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу, є свідченням саме його вини у такому скупченні внаслідок допущеної бездіяльності у забиранні вагонів зі станції призначення.

Зайнятість приймально-відправних колій по станції призначення згідно технологічного процесу роботи станції планує поїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку "Укрзалізниці" і власних, вагонів з вантажем на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції тощо.

Підпунктом 14.2.1. пункту 14.2. Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України (затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язків України від 31.08.2005 № 507) визначено, що приймання поїздів на станцію має проводитись тільки на вільні колії, які призначені для цього технічно розпорядчим актом станції.

Відповідно до п. 16.4 Правил технічної експлуатації залізниць України (затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 № 411) черговий по станції зобов`язаний забезпечити наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів.

Визначення можливості або неможливості доставити на станцію призначення затримані вагони відноситься до технології роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання.

Жодним нормативним актом чи будь-яким іншим документом не передбачено, що за умов проведення технологічних операцій по прибуттю та відправленню поїздів всі колії станції повинно бути зайнято.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВГСУ від 21.03.2017року у справі № 904/6505/16 і не змінювалася Верховним Судом.

Отже, на станції призначення, окрім зайняття колій під технологічними операціями з вагонами, має бути забезпечено і наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів.

Відповідні доводи апеляційної скарги в частині того, що в період з 16.03.2020р. по 18.03.2020р. AT «Укрзалізниця» подавала вагони у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність розвантажувальних та навантажувальних фронтів ПРАТ «ПІВНГЗК» та в частині того, що в матеріалах справи містяться залізничні накладні які підтверджують факт порушення AT «Укрзалізниця» строків доставки вантажів носять декларативний характер, не підтверджуються належними і допустимими в розумінні статтей 76,77 Господарського процесуального кодексу України доказами, в зв`язку із чим відхиляються як необґрунтовані.

На шляху прямування, відповідно до вимог пунктів 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами станціями затримки вагонів Кривий Ріг Західний та Жовті Води-1 Придніпровської залізниці на підставі наказів № 277 від 19.03.2020, № 280 від 21.03.2020 затримані залізничні вагони через зайнятість колій станції призначення Терни у зв`язку з неприйняттям вантажу одержувачем Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на свою під`їзну колію про що складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а № 12 від 16.03.2020, № 10 від 16.03.2020, № 31 від 17.03.2020, №30 від 18.03.2020, акти загальної форми ГУ-23.

Як вбачається з позовної заяви, повідомлення про прибуття власних вагонів на адресу ПрАТ «Північний ГЗК» зареєстровані у Книзі повідомлень ф.ГУ-2.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Відповідно до змісту рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення0315074081739, поштова кореспонденція, якою зазначена ухвала спрямована на адресу ПрАТ «Північний ГЗК» отримана адресатом 30.03.2021р. (а.с. 94).

Відповідно до частин1,9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України:

1. У відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

9. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідачем не надано відзив на позовну заяву.

Відповідно, місцевий господарський суд, встановивши фактичині обставини в частині того, що за весь час затримки вагонів з вини вантажовласника позивачем нараховано плату за користування спірними вагонами за відомостями форми ГУ-46 №№ 23039066, 23039065, 23039121, 25039124, 25039125, 24039122 у загальній сумі 6 882,72 грн які підписані відповідачем із запереченнями, дійшов обґрунтованого висновку про те позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача плати за користування вагонами у розмірі 6 882,72 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності в матеріалах справи доказів належного сповіщення відповідача про затримку вагонів відхиляються як такі, що не були заявлені суду першої інстанції у відзиві і не містять в собі посилань на наявність доказів на спростування такого повідомлення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі, колегія суддів доходить висновку, що у відповідності до приписів частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно, обов`язок несення негативних наслідків від неподання відзиву на позовну заяву лежить на ПрАТ «Північний ГЗК».

Місцевий господарський суд, вірно встановивши фактичні обставини справи щодо наявності заперечень відповідача в актах загальної форми ГУ-23 розраховано позивачем за відомостями форми ГУ-46 №№ 23039066, 23039065, 23039121, 25039124, 25039125, 24039122 дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, навівши в мотивувальній частині рішення вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі в частині того, що заперечення зазначенні Відповідачем в відомостях плати за користування вагонами не були досліджені та судом не надано їм належної оцінки, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що хоча поняття "обґрунтованого" рішення не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент учасників справи, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення, проте суд у будь-якому випадку, навіть без відображення окремих аргументів у своєму рішенні (якщо він вважає їх такими, що не впливають на правильне рішення спору або не відносяться до суті справи), повинен, під час розгляду справи, надати оцінку всім аргументам учасників справи в силу імперативних приписів ст. 236 ГПК України, особливо тим, оцінка яких є необхідною для правильного вирішення спору.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", справа "Руїс Торіха проти Іспанії").

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2021 у справі №904/5192/20 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3 153,00 грн. (а.с. 122) покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2021 у справі №904/5192/20 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2021 у справі №904/5192/20 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору у сумі 3 153,00 грн. покласти на Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191023).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ч.2 п.3 ст.287 ГПК України

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя С.Г. Антонік

СуддяО.В. Березкіна