ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/384/21 Суддя (судді) першої інстанції: Катющенко В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.

за участю секретаря Островської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2021 року (м. Київ, дата складання повного тексту - 12.05.2021) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи - Міністерство цифрової трансформації України, Міністерство розвитку громад та територій України про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Кабінету Міністрів України від 01.07.2020 за № 559 «Про реалізацію експериментального проекту щодо запровадження першої черги Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва» в редакції зі змінами від 25.11.2020 за №1174.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Кабінет Міністрів України не має права нічого постановляти, а тільки приймати рішення, у тому числі і у формі постанов, що передбачено частиною другою статті 41 Закону України «Про Кабінет Міністрів України». Вважає, що відповідач своїми діями фактично доручив здійснення державних функцій з атестації та сертифікації і контрою за суб`єктами підприємницької діяльності у сфері технічної інвентаризації саморегулюючим приватним недержавним структурам, що є порушенням частини другої статті 12 Господарського кодексу України. Крім того, оскаржуваною постановою затверджено додатки, зокрема, - додаток 8, які є такими, що засновані на протиправному зборі, збереженні та поширенні інформації про усі без виключення об`єкти права нерухомого майна.

Відповідач у своєму відзиві просив суд відмовити у задоволенні позову, зазначив, що враховуючи зміст оскаржуваної постанови та характер спірних правовідносин, які вона регулює, повноваження Кабінету Міністрів України приймати вказаний нормативно-правовий акт визначені законами України «Про архітектурну діяльність», «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про електронні довірчі послуги». Пояснив, що повноваження щодо можливості реалізації та регулювання суспільних відносин на підставі актів, якими впроваджуються експериментальні проекти нормативного врегулювання суспільних правовідносин, закріплені законодавцем за Кабінетом Міністрів України. Звернув увагу, що необхідність розроблення та прийняття Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва та здійснення дій щодо її впровадження обумовлена прямим обов`язком, який закріплений Законом № 199-ІХ за Кабінетом Міністрів України, і на виконання якого останнім вчиняються необхідні кроки та здійснюється відповідне нормативне регулювання відносин у відповідній сфері. Стверджує, що оскаржувана постанова повністю узгоджується з законодавством про доступ до інформації. Звернув увагу і на те, що позивачем не зазначено жодних реальних доказів порушення власних прав чи інтересів нормами постанови № 559, як і не надано доказів невідповідності оскаржуваної постанови іншим актам законодавства.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповного з`ясування обставин у справі. Апелянт вказує, що при прийняті оскаржуваної постанови було порушено норми чинного законодавства. Вказує, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки усім доводам позивача.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на виконання підпункту 8 пункту 13 розділу I Закону України від 17 жовтня 2019 року №199-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку надання адміністративних послуг у сфері будівництва та створення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва» та з метою покращення якості надання адміністративних, інших послуг у сфері будівництва, зниження корупційних ризиків під час їх надання, забезпечення публічності надання таких послуг, 01.07.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №559 «Про реалізацію експериментального проекту щодо запровадження першої черги Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва».

Додатком 8 до Порядку ведення першої черги Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва під час реалізації експериментального проекту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2020 №559, визначено перелік відомостей про проведену технічну інвентаризацію, що вносяться до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Вважаючи, що у відповідача не було правових підстав як для прийняття вказаної постанови в цілому, так і врегулювання порядку здійснення технічної інвентаризації нерухомого майна, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова Кабінету Міністрів України не підлягає застосуванню до позивача. Крім того, позивачем не доведено, що останній є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, остання прийнята на виконання підпункту 8 пункту 13 розділу I Закону України від 17 жовтня 2019 року №199-IX, яким Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» доповнено статтями 22-1 - 22-4.

Відповідно до підпункту 1 пункту 11 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №199-IX доручено Кабінету Міністрів України забезпечити протягом двох місяців з дня набрання чинності цим Законом - затвердження плану заходів щодо створення та запровадження Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 565-р затверджено план заходів щодо створення та запровадження Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, першочерговим завданням якого визначено розроблення та внесення на розгляд Кабінету Міністрів України нормативно-правових актів, спрямованих на створення та запровадження Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, у тому числі, розроблення проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо запровадження першої черги Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва».

За змістом статті 41 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України спрямовує свою діяльність на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України.

Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції та законів України здійснює свої повноваження шляхом прийняття рішень на його засіданнях більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України, визначеного відповідно до статті 6 цього Закону.

Згідно з частинами першою та другою статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Відповідно до глави 29 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 950, акти Кабінету Міністрів нормативного характеру видаються у формі постанов.

Постанови Кабінету Міністрів видаються з питань: затвердження положення, статуту, порядку, регламенту, правил, методики та в інших випадках, коли суспільні відносини потребують нормативно-правового врегулювання; затвердження, прийняття міжнародного договору або приєднання до нього.

Пунктами 11-14 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005 № 870, визначено, що проект постанови складається з назви, вступної та постановляючої частини і у разі потреби додатків.

Назва проекту постанови повинна бути лаконічна та відображати основний зміст акта.

У вступній частині постанови: визначається (у стислій формі) мета прийняття та/або зазначається акт законодавства, відповідно до якого чи на виконання якого постанова приймається; зазначається: «Кабінет Міністрів України постановляє:».

Постановляюча частина постанови повинна містити: нормативні положення; конкретні доручення суб`єктам суспільних відносин у відповідній сфері; умови та порядок дії інших постанов (окремих норм); посилання на додатки (у разі їх наявності); норми, пов`язані з набранням чинності постановою (окремими нормами). У разі потреби визначаються орган (органи) виконавчої влади або посадова особа (особи), що здійснюють контроль за виконанням постанови.

Враховуючи викладене, та зважаючи на те, що оскаржувана постанова прийнята на виконання Закону №199-IX, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість доводів позивача в частині відсутності у відповідача повноважень для прийняття постанови від 01.07.2020 № 559.

Також, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що приписами оскаржуваної постанови відповідач фактично доручив здійснення державних функцій з атестації та сертифікації і контрою за суб`єктами підприємницької діяльності у сфері технічної інвентаризації саморегулюючим приватним недержавним структурам, що є порушенням частини другої статті 12 Господарського кодексу України.

Частиною першою статті 12 Господарського кодексу України визначено, що держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності.

Відповідно до частини другої статті 12 зазначеного Кодексу основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

Так, пунктом 4 постанови від 01.07.2020 №559 доручено Міністерству розвитку громад та територій забезпечити, зокрема, наповнення першої черги Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва інформацією про: органи державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду - до 6 липня 2020 року; уповноважені органи містобудування та архітектури - до 10 липня 2020 року; відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури, - до 10 липня 2020 року; розгляд звернень щодо погодження обґрунтованих відхилень від будівельних норм - до 10 липня 2020 року; суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, - до 15 липня 2020 року; експертні організації, що проводять експертизу проектної документації на будівництво об`єктів, - до 15 липня 2020 року; саморегулівні організації у сфері архітектурної діяльності та делегування їм повноважень щодо проведення професійної атестації відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури, - до 15 липня 2020 року.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що оскаржуваною постановою відповідач лише доручив Міністерству розвитку громад та територій внести інформацію про саморегулівні організації у сфері архітектурної діяльності та делегування їм повноважень щодо проведення професійної атестації відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури.

Згідно з положеннями статті 16-1 Закону України «Про архітектурну діяльність» в Україні можуть створюватися і діяти саморегулівні організації у сфері архітектурної діяльності.

Неприбуткові добровільні об`єднання фізичних та юридичних осіб, що провадять підприємницьку та професійну діяльність, набувають статусу саморегулівних організацій з дня їх реєстрації центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури, яка здійснюється шляхом внесення інформації про таку організацію до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Саморегулівні організації у сфері архітектурної діяльності визначають правила і стандарти підприємницької та професійної діяльності, обов`язкові для виконання всіма членами таких організацій, а також передбачають механізм відшкодування збитків, завданих споживачам унаслідок надання членами саморегулівної організації товарів, виконання робіт (послуг) неналежної якості.

Саморегулівні організації у сфері архітектурної діяльності можуть на підставі делегованих повноважень проводити професійну атестацію виконавців робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури, та залучатися до ліцензування господарської діяльності членів саморегулівної організації.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архітектури, визначає порядок реєстрації таких організацій.

Контроль за діяльністю саморегулівних організацій у сфері архітектурної діяльності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури.

Процедуру делегування Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України саморегулівним організаціям у сфері архітектурної діяльності визначає Порядок делегування повноважень саморегулівним організаціям у сфері архітектурної діяльності, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 13.10.2014 №282.

Розділом ІІ Порядку №282 встановлено, що саморегулівній організації делегуються повноваження в обсязі, визначеному наказом Мінрегіону, якщо вона:

1) внесена згідно з Порядком реєстрації саморегулівних організацій у сфері архітектурної діяльності, затвердженим наказом Мінрегіону від 13 травня 2014 року №137, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29 травня 2014 року за №573/25350, до державного реєстру саморегулівних організацій у сфері архітектурної діяльності за напрямом діяльності, за яким така організація має намір отримати делеговане повноваження;

2) прийняла та погодила із Мінрегіоном порядок реалізації делегованого повноваження (зміни до нього), дія якого поширюватиметься на всіх суб`єктів архітектурної діяльності, щодо яких буде реалізовуватися делеговане повноваження;

3) має фінансові ресурси, достатні для покриття витрат, пов`язаних зі здійсненням делегованого повноваження;

4) має власне або орендоване за договором на строк не менше одного року приміщення, а також матеріально-технічні, інформаційні та кадрові ресурси, достатні для якісної реалізації делегованого повноваження.

Дотримання саморегулівною організацією визначених у цьому розділі умов є обов`язковим як на момент прийняття Мінрегіоном рішення про делегування повноваження, так і протягом періоду дії такого рішення.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість доводів позивача у цій частині, оскільки правовий статус саморегулівних організацій у сфері архітектурної діяльності визначений Законом України «Про архітектурну діяльність», а Порядком №282 установлено, що рішення про делегування повноважень таким організаціям приймається Мінрегіоном, а не Кабінетом Міністрів України в оскаржуваній постанові, як помилково вважає позивач.

Стверджуючи про протиправність додатків, зокрема, додаток 8, позивач зазначає, що останні є такими, що засновані на протиправному зборі, збереженні та поширенні інформації про усі без виключення об`єкти права нерухомого майна.

Разом із тим, згідно положень пунктів 96-99 Порядку ведення першої черги Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва під час реалізації експериментального проекту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2020 №559, електронна система ведеться з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних.

Не підлягають розголошенню відомості щодо реєстраційних номерів облікових карток платників податків, паспортних даних, місця проживання фізичної особи, договорів про надання послуг, документів, поданих фізичними та юридичними особами для отримання адміністративних послуг.

Державні органи, зокрема ДСА та суди, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи, державні реєстратори, нотаріуси, безоплатно отримують відомості з Електронної системи з метою здійснення ними повноважень, визначених законом, виключно в електронній формі через електронний кабінет або шляхом організації електронної інформаційної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів відповідно до Порядку організації електронної інформаційної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 року №357 (Офіційний вісник України, 2018 р., № 41, ст. 1450).

Надання інформації (відомостей або інших персональних даних) про особу, що містяться у Реєстрі будівельної діяльності, здійснюється виключно за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У свою чергу, статтею 3 Закону України «Про інформацію» передбачено, що основними напрямами державної інформаційної політики є: забезпечення доступу кожного до інформації; забезпечення рівних можливостей щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації; створення умов для формування в Україні інформаційного суспільства; забезпечення відкритості та прозорості діяльності суб`єктів владних повноважень; створення інформаційних систем і мереж інформації, розвиток електронного урядування; постійне оновлення, збагачення та зберігання національних інформаційних ресурсів; забезпечення інформаційної безпеки України; сприяння міжнародній співпраці в інформаційній сфері та входженню України до світового інформаційного простору.

Відповідно до пунктів 150, 151 Порядку ведення першої черги Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва під час реалізації експериментального проекту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2020 №559, технічним адміністратором Електронної системи (далі - технічний адміністратор) є державне підприємство «Дія», що належить до сфери управління Мінцифри.

Технічний адміністратор здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної системи, відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної системи, збереження та захист інформації (відомостей та/або даних), що міститься в Електронній системі, забезпечує проведення технічних та профілактичних робіт з її підтримки, надання, блокування та анулювання доступу до електронного кабінету, проводить навчання роботі з Електронною системою.

Згідно з пунктом 164 Порядку ведення першої черги Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва під час реалізації експериментального проекту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2020 №559, технічний адміністратор здійснює такі заходи щодо збереження та захисту відомостей, що містяться в Електронній системі:

1) створення та забезпечення функціонування комплексної системи збереження та захисту відомостей Електронної системи відповідно до законодавства у сфері захисту інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах;

2) авторизація доступу користувачів та суб`єктів інформаційної взаємодії інших інформаційних систем до Електронної системи;

3) створення, збереження та захист резервної копії відомостей Електронної системи;

4) впровадження та забезпечення використання засобів криптографічного та технічного захисту інформації під час ведення Електронної системи;

5) забезпечення використання кваліфікованого електронного підпису для функціонування електронного документообігу під час ведення Електронної системи;

6) забезпечення захисту цілісності бази даних, апаратного та програмного забезпечення, достовірності даних Електронної системи, захисту від несанкціонованого доступу, незаконного використання, незаконного копіювання, спотворення, знищення даних, безпеки персональних даних;

7) блокування несанкціонованих дій щодо захищених ресурсів.

З аналізу наведених положень вбачається, що приписи оскаржуваної постанови відповідають нормам чинного законодавства про інформацію щодо захисту даних, а доводи позивача у цій частині не відповідають дійсним обставинам справи.

Також суд не приймає до уваги доводи позивача в частині встановлення порядку здійснення технічної інвентаризації нерухомого майна, позаяк додаток 8 до Порядку (Відомості про проведену технічну інвентаризацію) містить лише перелік відомостей, які вносяться до першої черги Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси

Таким чином, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші порушення прав та свобод позивача.

Частиною другою статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Обґрунтовуючи наявність порушеного права оскаржуваною постановою позивач зазначає, що є одним із корпоративних учасників - інвестором за договором, що відповідно до чинного закону має здійснювати господарську діяльність з технічної інвентаризації нерухомого майна, що полягає у безпосередньому зборі конфіденційної інформації власників нерухомого майна щодо проведення технічної інвентаризації, здійснення замірів та розрахунків, використання методик та документальне фіксування послуги і стану майна належного на праві власності.

Згідно з пунктом 1 Порядку ведення першої черги Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва під час реалізації експериментального проекту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2020 №559, цей Порядок визначає механізми функціонування першої черги Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва з метою забезпечення створення, перегляду, надіслання, прийняття, збирання, внесення, накопичення, обробки, використання, розгляду, зберігання, захисту, обліку та надання інформації у сфері будівництва, а також механізм електронної взаємодії між фізичними та юридичними особами, державними органами, органами місцевого самоврядування з метою отримання визначених цим Порядком послуг у сфері будівництва на період реалізації експериментального проекту щодо запровадження першої черги Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва. Дія цього Порядку поширюється на діяльність суб`єктів господарювання у разі, коли вони повідомили Мінрегіону про добровільне використання Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Відповідно до пункту 2 Порядку ведення першої черги Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва під час реалізації експериментального проекту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2020 №559, у цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні:

1) Єдина державна електронна система у сфері будівництва (далі - Електронна система) - єдина інформаційно-телекомунікаційна система у складі містобудівного кадастру, що забезпечує створення, перегляд, надіслання, прийняття, збирання, внесення, накопичення, обробку, використання, розгляд, зберігання, захист, облік та надання інформації у сфері будівництва, а також електронну взаємодію між фізичними та юридичними особами, державними органами, органами місцевого самоврядування з метою отримання визначених цим Порядком послуг у сфері будівництва;

2) електронний кабінет користувача Електронної системи (далі - електронний кабінет) - компонент Електронної системи, який забезпечує електронну взаємодію між фізичними та юридичними особами, державними органами, органами місцевого самоврядування. Функції електронного кабінету замовника у частині надання адміністративних послуг, які передбачені цим Порядком, забезпечує електронний кабінет користувача Єдиного державного веб-порталу електронних послуг «Портал Дія»;

3) користувачі - фізичні та юридичні особи, яким відповідно до цього Порядку надається доступ до електронного кабінету та які пройшли процедуру ідентифікації та автентифікації;

4) методологічна помилка - невідповідність методології та/або алгоритмів роботи Електронної системи положенням містобудівного законодавства (зокрема невідповідність формам та перелікам відомостей у документах);

5) програмно-апаратна помилка - помилка, недолік або дефект у програмному забезпеченні або програмних складових, програмно-апаратному устаткуванні, каналах зв`язку, функціонуванні електронного підпису чи електронної печатки, що призводить до неправильного або неочікуваного результату або неочікуваної роботи, або унеможливлює роботу Електронної системи;

6) реєстраційний номер документа в Електронній системі - унікальне буквено-цифрове позначення, що присвоюється автоматично документу під час його реєстрації в Електронній системі та є незмінним.

Термін «замовник» вживається у значенні, наведеному у Законі України «Про архітектурну діяльність».

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано жодного доказу, що останній є виконавцем окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури, або є користувачем Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Також суд першої інстанції вірно не взяв до уваги надану до матеріалів справи Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр реєстр» копію інвестиційного договору від 17.05.2020, укладеного вказаним товариством та інвестором-1 ОСОБА_2 та інвестором-2 ОСОБА_1, умовами якого визначено, що Інвестори, Сторони по договору визначають предметом діяльності цього договору - надання інформаційних послуг та здійснення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, оскільки вказаний договір надано не позивачем та з порушенням статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Встановлені обставини свідчать про те, що в оскаржувана постанова Кабінету Міністрів України не підлягає застосуванню до позивача. Крім того, позивачем не доведено, що останній є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Колегія суддів вказує, що підставами для прийняття судом рішення щодо незаконності правових актів повністю чи в їх окремих частинах є: невідповідність правовим актам вищої юридичної сили; порушення встановленої законом процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності; перевищення повноважень при їх прийнятті.

При цьому, обов`язковою умовою скасування такого рішення є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі, або можливість порушення такого права в межах правовідносин, які врегульовує такий нормативно-правовий акт.

Згідно з принципом пропорційності рішення (заходи) суб`єктів владних повноважень повинні бути необхідними і мінімально достатніми для досягнення мети задоволення загальносуспільного інтересу.

Згідно з принципом прозорості рішення (заходи) суб`єктів владних повноважень мають бути належним чином обґрунтовані та повідомлені суб`єктам, яких вони стосуються, у належний строк до набрання ними чинності або введення в дію.

Згідно з принципом недискримінації рішення, дії, бездіяльність суб`єктів владних повноважень не можуть призводити: до юридичного або фактичного обсягу прав та обов`язків особи, який є відмінним від обсягу прав та обов`язків інших осіб у подібних ситуаціях, якщо тільки така відмінність не є необхідною та мінімально достатньою для задоволення загальносуспільного інтересу; до юридичного або фактичного обсягу прав та обов`язків особи, який є таким, як і обсяг прав та обов`язків інших осіб у неподібних ситуаціях, якщо така однаковість не є необхідною та мінімально достатньою для задоволення загальносуспільного інтересу.

Колегія суддів наголошує, що оскаржувану постанову №559 було прийнято відповідно до законодавчо визначеної процедури та у відповідності до актів вищої юридичної сили.

Враховуючи зміст оскаржуваної постанови та характер спірних правовідносин, які вона регулює, повноваження Кабінету Міністрів України приймати зазначений нормативно-правовий акт визначені Законами України «Про архітектурну діяльність», «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про електронні довірчі послуги».

Також колегія суддів вказує, що необхідність розроблення та прийняття Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва та здійснення дій щодо її впровадження обумовлена прямим обов`язком, який закріплений у Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку надання адміністративних послуг у сфері будівництва та створення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва».

Крім того, згідно з висновком Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи проекту акта, вказаний акт погоджено із зауваженнями, які враховано.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що приймаючи постанову від 01.07.2020 за № 559 «Про реалізацію експериментального проекту щодо запровадження першої черги Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва» в редакції зі змінами від 25.11.2020 за №1174, Кабінет Міністрів України діяв у межах повноважень та у відповідності до Конституції України та законів України, з урахуванням принципу пропорційності і справедливості, а відтак правові підстави для її скасування відсутні.

Незгода позивача із змістом та положеннями нормативно-правового акту Кабінету Міністрів України чи внесення до нього змін не вказує на наявність процедурних порушень при їх прийнятті.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 24.09.2021.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

В.О. Аліменко

Н.В. Безименна