Справа № 991/5418/21

Провадження №11-сс/991/529/21

Слідчий суддя ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання ОСОБА_5 ,

за участю :

захисника адвоката ОСОБА_6 ,

підозрюваної ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 серпня 2021 року про арешт майна, у кримінальному провадженні № 2018220000000012 від 05.01.2018,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного судового рішення

і встановлені судом першої інстанції обставини

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 серпня 2021 року задоволено клопотання старшого детектива П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро ОСОБА_8 та накладено арешт, який передбачає заборону відчуження та зміни власника, на наступне майно: квартиру АДРЕСА_1 ; автомобіль SCHMITZ S 01, 2001 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 ; автомобіль DAF FT 95 XF 380, 1998 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 ; 100% статутного капіталу ТОВ «Мірта» (код ЄДРПОУ 30039278) у розмірі 300 грн.

На обґрунтування ухвали слідчим суддею зазначено наступне.

Головним підрозділом детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018220000000012 від 05.01.2018 за підозрою ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України; за підозрою ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Зокрема, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018220000000012 від 05.01.2018 здійснюється за фактом зловживання службовими особами ДП «Гутянське лісове господарство» своїми повноваженнями з метою одержання неправомірної вигоди в інтересах ТОВ ТОВ «Атлантіс С» (код ЄДРПОУ 40828419), ТОВ «Стеклосервіс» (код ЄДРПОУ 38494595), ТОВ «Профіт Доп» (код ЄДРПОУ 42292553) та ТОВ «САП 2020» (код ЄДРПОУ 43020601), та використання службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки вказаному державному підприємству.

ОСОБА_7 у період з 02.01.2018 по 30.07.2018, перебуваючи на посаді директора підконтрольного її рідному братові - ОСОБА_9 суб`єкта господарської діяльності ТОВ «Стеклосервіс», діючи умисно в його інтересах, за попередньою змовою із ОСОБА_9 , заволоділа на користь ТОВ «Стеклосервіс» майном ДП «Гутянське лісове господарство» на загальну суму 6 646 636,54 грн з ПДВ, що більш ніж у 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину і є відповідно до п. 4 примітки до ст. 185 КК України особливо великим розміром, унаслідок чого державі в особі ДП «Гутянське лісове господарство» завдано шкоди на вказану суму.

Повідомлення пропідозру увчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, у кримінальному провадженні № 42018220000000012 від 05.01.2018, вручено ОСОБА_7 05.08.2021.

З огляду на фактичні обставини у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя встановив, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчинені особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

В ході досудового розслідування встановлено, що підозрюваній ОСОБА_7 належать на праві приватної власності наступне майно: квартира АДРЕСА_1 ; автомобіль SCHMITZ S 01, 2001 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 ; автомобіль DAF FT 95 XF 380, 1998 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 ; 100% статутного капіталу ТОВ «Мірта» (код ЄДРПОУ 30039278) у розмірі 300 грн.

Враховуючи вищевикладене, з метою забезпечення конфіскації як виду покарання, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, наявні підстави для арешту майна, належного підозрюваній ОСОБА_7 .

До того ж, за переконанням слідчого судді, накладення арешту на вищезазначене майно не порушуватиме принципів розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження та не створюватиме негативних наслідків, оскільки власника не обмежено у праві користування майном.

В той же час, незастосування арешту щодо вказаного майна призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі цього майна.

Вимоги апеляційної скарги

і узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись із ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду, 01 вересня 2021 року засобами поштового зв`язку захисник підозрюваної ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій, із врахуванням доповнень від 17.09.2021, ставить вимогу про скасування ухвали слідчого судді від 11.08.2021 та постановлення нової ухвали, якою у задоволенні клопотання детектива про арешт майна відмовити в повному обсязі.

На обґрунтуванняапеляційної скаргизазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, постановлена із істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства.

Вважає, що детективом не доведено обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, оскільки версія слідства не підтверджується доказами його вчинення в цілому.

ОСОБА_7 , будучи директором юридичної особи приватного права, не була наділена в силу своєї посади правомочністю управління чи розпорядження майном державного підприємства, а також не мала владних повноважень щодо впливу на осіб, яким це майно ввірено чи перебувало у їх віданні. А тому ОСОБА_7 не є суб`єктом інкримінованого їй злочину.

Адвокат ОСОБА_6 зазначає, що детективом до клопотання додані висновки експертів, зокрема лише копії їх частин, які жодним чином не доводять існування обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_7 злочину. Зазначені висновки ґрунтуються на нормативних актах, які є загальними для будь-якого виду продукції, тобто без врахування спеціальних підзаконних актів, якими регулюється ціноутворення в лісовому господарстві. Крім того, зазначені експертні висновки не містять розрахунку завданої ДП «Гутянське лісове господарство» шкоди, який би дорівнював 6646636,54 грн, про який зазначається у повідомленні про підозру ОСОБА_7 .

Не дивлячись на зазначене, слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі дійшов до висновку про обґрунтованість підозри, не обґрунтувавши свій висновок жодним чином.

У слідчого судді були відсутні підстави для застосування арешту відносно майна ОСОБА_7 .

На підставі договору купівлі-продажу від 04.08.2021 100% статутного капіталу приватного підприємства «Мірта» належать ОСОБА_13 , що унеможливлює вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, про який прохає детектив. А тому слідчий суддя мав відмовити у задоволенні клопотання в цій частині.

Оскаржувана ухвала містить лише звичайне відтворення змісту клопотання слідчого та наведення шаблонних мотивів, що свідчить про недотримання слідчим суддею вимог кримінального процесуального законодавства.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 свою апеляційну скаргу підтримала та наполягала на її задоволенні. Наголосила, що додані до клопотання висновки експертиз є необґрунтованими, оскільки жодна із них документально не підтверджує розмір шкоди, нібито заданої вчиненим злочином. Крім того, детективом не доведено, а слідчим суддею не встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 170 КПК України як підстави для накладання арешту.

Підозрювана ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 та додатково пояснила таке. Так, продаж прав на юридичну особу відбувся у зв`язку зі зміною особистих обставин у житті (розлучення із чоловіком), переїздом із м. Харкова. Арешт на квартиру ОСОБА_7 вважає надмірним втручанням у її права, оскільки наведені зміни у особистому житті зумовлюють необхідність у продажу вказаної квартири задля купівлі нового житла, оскільки на даний момент її майновий стан не дозволяє це зробити.

Прокурор про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином (т. 2, а.с. 3, 6, 13). У судове засідання прокурор не з`явився, до початку судового розгляду подав заперечення на апеляційну скаргу, у яких вказав про необґрунтованість апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 . Судовий розгляд прохав здійснювати за відсутності прокурора. Додатково вказав, що слідчим суддею належним чином встановлено наявність обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_7 , наявність підстав для арешту майна, надано оцінку співрозмірності інтересів досудового розслідування рівню втручання у права особи, а тому відсутні підстави для скасування ухвали слідчого судді.

Відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України, судовий розгляд здійснено за відсутності прокурора.

Мотиви суду

Заслухавши доповідь головуючого, доводи учасників судового провадження та обговоривши їх, дослідивши матеріали апеляційного провадження, Суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до приписів ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частиною 1 статті 16 КПК України передбачено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Поміж інших, до заходів забезпечення кримінального провадження, віднесено арешт майна (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Як вбачається із оскаржуваної ухвали, слідчим суддею встановлені наступні обставини.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018220000000012 від 05.01.2018 здійснюється за фактом зловживання службовими особами ДП «Гутянське лісове господарство» своїми повноваженнями з метою одержання неправомірної вигоди в інтересах ТОВ ТОВ «Атлантіс С» (код ЄДРПОУ 40828419), ТОВ «Стеклосервіс» (код ЄДРПОУ 38494595), ТОВ «Профіт Доп» (код ЄДРПОУ 42292553) та ТОВ «САП 2020» (код ЄДРПОУ 43020601), та використання службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки вказаному державному підприємству.

ОСОБА_7 у період з 02.01.2018 по 30.07.2018, перебуваючи на посаді директора підконтрольного її рідному братові - ОСОБА_9 суб`єкта господарської діяльності ТОВ «Стеклосервіс», діючи умисно в його інтересах, за попередньою змовою із ОСОБА_9 , заволоділа на користь ТОВ «Стеклосервіс» майном ДП «Гутянське лісове господарство» на загальну суму 6 646 636,54 грн з ПДВ, що більш ніж у 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину і є відповідно до п. 4 примітки до ст. 185 КК України особливо великим розміром, унаслідок чого державі в особі ДП «Гутянське лісове господарство» завдано шкоди на вказану суму.

05.08.2021 ОСОБА_7 вручено повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, у кримінальному провадженні № 42018220000000012 від 05.01.2018.

Встановивши наявність обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, надавши оцінку співрозмірності інтересів досудового розслідування рівню втручання у права особи, слідчим суддею з метою забезпечення конфіскації як виду покарання, визначеного п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, накладено арешт, який передбачає заборону відчуження та зміни власника, на: квартиру АДРЕСА_1 ; автомобіль SCHMITZ S 01, 2001 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 ; автомобіль DAF FT 95 XF 380, 1998 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 ; 100% статутного капіталу ТОВ «Мірта» (код ЄДРПОУ 30039278) у розмірі 300 грн.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Зокрема, згідно із п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу ( ч.ч. 1, 2 ст. 59 КК України).

Злочин, передбачений частиною 5 статті 191 КК України, підозру у вчиненні якого було вручено ОСОБА_7 , визначає, що дії, передбачені частинами першою, другою, третьою або четвертою цієї статті, якщо вони вчинені в особливовеликих розмірах або організованою групою, - караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Тому, накладення арешту на майно підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України з метою конфіскації майна цілком відповідає вимогам кримінального та кримінального процесуального закону.

Відносно доводів апеляційної скарги щодо необґрунтованості повідомленої ОСОБА_7 підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, Суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Підозрою є обґрунтоване припущення слідчого та/або прокурора про вчинення особою кримінального правопорушення. Право підозрюваного "знати, у вчинені якого кримінального правопорушення його підозрюють" (пункт 1 частини третьої статті 42 КПК України) кореспондує обов`язок сторони обвинувачення довести це до його відома, повідомити про наявність підозри та роз`яснити її зміст.

Повідомлення про підозру - один з найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування законної і обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваним, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами.

Викладена у письмовому повідомленні підозра є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні, і в такий спосіб з`являються можливості для підозрюваного впливати на подальше формулювання обвинувачення.

Сформульована підозра встановлює межі, у яких слідчий зможе найефективніше закінчити розслідування, а підозрюваний, його захисник та законний представник одержують можливість цілеспрямованіше реалізовувати функцію захисту. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов`язків, визначених статтею 42 КПК України.

Кримінальним процесуальним кодексом України не визначено поняття «обґрунтованої підозри», тому Суд, в силу вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», керується практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права.

Так, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра є нижчим стандартом доведення, ніж переконання поза розумним сумнівом, та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку. Однак таке переконання суду має бути засновано на об`єктивних фактах.

Європейський Суд визначає, що «розумна підозра передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об`єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин. Те, що позначено словом "обґрунтована", залежатиме від усіх обставин» (справа «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства», 30 August 1990, § 32).

Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною і достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів, зокрема арешту майна.

Колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді відносно того, що підозра висунута ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 42018220000000012 від 05.01.2018 щодо вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст.191 КК України, з огляду на встановлені об`єктивні обставини у вказаному кримінальному провадженні відповідає стандарту обґрунтованості. Зокрема, до клопотання стороною обвинувачення долучено: витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні № 42018220000000012 від 05.01.2018 (т. 1, а.с. 15-17); документи, що підтверджують зайняття ОСОБА_7 підприємницькою діяльністю (т. 1, а.с. 18 (зворотна сторона) - 20; протокол про зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 06.04.2018 (т. 1,а.с. 141-144), 02.07.2019 (т. 1, а.с. 148-154), 08.07.2019 (т. 1, а.с. 158-169); висновок експертів від 30.09.2020 (т. 1., а.с. 97-125), протоколи зборів засновників ТОВ «Стеклосервіс» (т.1,а.с.177-180);договір куплі-продажуТОВ «Стеклосервіс» (т.1,а.с. 180 (зворотна сторона) - 181), повідомлення про підозру (т. 1, а.с. 183 (зворотна сторона) 188), які на даному етапі здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні можуть свідчити про причетність ОСОБА_7 до ймовірно вчиненого злочину.

Доводи апеляційної скарги відносно неможливості використання експертних висновків як доказів обґрунтованості підозри відносно ОСОБА_7 . Суд відхиляє. На даному етапі досудового розслідування не відбувається надання оцінки доказам з точки зору їх відповідності ст. 98 КПК України, а лише оцінюється сукупність усіх об`єктивних обставин та фактичних даних, які можуть свідчити про вчинення злочину та можливої причетності до нього певної особи. Тому Суд відхиляє цей довід апеляційної скарги.

Відносно доводів апеляційної скарги щодо відсутності підстав для накладення арешту на квартиру та автомобілі, належні ОСОБА_14 , зокрема ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, Суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (запобігання можливості приховування майна, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження).

Одночасно з цим, вимоги ч.1 ст. 173 КПК України та абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України слід застосовувати у сукупності із приписами ч. 11 ст. 170 КПК України. Так, заборона або обмеження користування, розпорядження майном застосовується лише у разі, коли вже існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. В той же час, для накладення арешту шляхом заборони відчуження об`єкту (зміни власника) достатньо встановити наявність у особи правомочності відчужити та можливості приховати, пошкодити, зіпсувати, знищити, перетворити відповідне майно.

Будь-якевтручання державногооргану управо намирне володіннямайном повиннозабезпечити «справедливийбаланс» міжзагальним інтересомсуспільства тавимогами захистуосновоположних правконкретної особи.Необхідність досягненнятакого балансувідображена вцілому вструктурі статті1Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб (ч. 4 ст. 173 КПК України).

Колегія суддів встановила, що слідчим суддею було належним чином надано оцінку як : обгрунтованості підозри відносно ОСОБА_7 ; наявності потреби у досудового розслідування, що виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи; можливості виконання завдання, для здійснення якого уповноважена особа звернулася із клопотанням про арешт майна; наявності мети арешту майна у виді конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, що передбачено санкцією статті інкримінованого підозрюваній ОСОБА_7 злочину (ч. 5 ст.191 КК України) та обрано найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Зокрема, арешт на майно ОСОБА_7 накладено шляхом заборони відчуження та зміни власника, що з одного боку запобігає його приховуванню та відчуженню, а з іншого дозволяє особі повноцінно ним користуватися. Тому, Суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 ; автомобіль SCHMITZ S 01, 2001 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 ; автомобіль DAF FT 95 XF 380, 1998 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 .

Відносно доводів апеляційної скарги щодо незаконності рішення слідчого судді в частині накладення арешту на 100% статутного капіталу ТОВ «Мірта» (код ЄДРПОУ 30039278) у розмірі 300 грн, у зв`язку з тим, що на момент винесення слідчим суддею оскаржуваного рішення вказана юридична особа вже не перебувала у власності ОСОБА_7 , колегія суддів виходить з наступного.

За загальним правилом частини першої статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Як передання майна зазвичай розуміють надання набувачу можливості користування майном, здійснювати панування над ним, мати у своєму господарстві, володіти майном. Тому як передання частки у статутному капіталі товариства слід розуміти надання набувачу можливості здійснювати права учасника товариства.

Відповідно до вимог ст.ст. 4, 17 Закону України № 755-IV від 15.05.2003 «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», державній реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань підлягають, зокрема відомості про зміну розміру статутного капіталу, розміру часток у статутному капіталі чи складу учасників юридичної особи.

З моменту державної реєстрації частки у статутному капіталі за набувачем до нього переходить володіння часткою, набувач набуває статусу учасника товариства, що надає йому можливість реалізовувати права з частки, оскільки відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості Єдиного державного реєстру виконують функцію оголошення прав на частку невизначеному колу третіх осіб. З цього ж моменту до набувача частки у статутному капіталі товариства переходить право власності на частку за договором, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів апеляційного провадження, 04.08.2021 р. між ОСОБА_7 та ОСОБА_13 було укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав приватного підприємства «Мірта», код ЄДРПОУ 30039278, відповідно до якого ОСОБА_13 придбавалась частка в розмірі 100% у статутному капіталі вказаної юридичної особи (т.1 а.с.247).

Відповідно до п.4.1. вищевказаного договору, права учасника ПП «Мірта» переходять до Покупця з моменту здійснення оплати вартості корпоративних прав, в розмірі та порядку, визначених п.п. 2.1., 2.2. та 3.2.1. Договору. В той же час, матеріали провадження не містять доказів, відповідно до змісту яких було б можливо встановити коли відбулась оплата відчужуваної частки у ПП «Мірта», та, відповідно, перехід від ОСОБА_7 . ОСОБА_13 прав учасника вказаної юридичної особи.

При цьому, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наявному у матеріалах провадження (т.1 а.с. 253 256), процедуру реєстрації відомостей про зміну учасника ПП «Мірта» було розпочато о 17 год. 29 хв. 11.08.2021, а закінчено об 11 год. 40 хв. 12.08.2021.

Враховуючи, що розгляд клопотання детектива про арешт майна ОСОБА_7 відбувся в проміжок часу з 12 год 59 хв до 14 год 06 хв 11.08.2021, що підтверджується журналом судового засідання (т.1 а.с. 213 214), постановляючи оскаржуване рішення слідчий суддя об`єктивно був позбавлений можливості дійти іншого висновку в частині визначення особи власника ПП «Мірта», та вірно керувався відомостями, наявними у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (т.1 а.с. 205 - 208), наданому детективом разом з матеріалами клопотання про арешт майна, відповідно до яких станом на 17 год. 54 хв. 09.08.2021 саме ОСОБА_7 визначена як єдиний учасник вказаної юридичної особи.

Одночасно з наведеним, колегія суду не може погодитись з тим, що слідчим суддею було накладено арешт на 100% статутного капіталу ТОВ «Мірта» (код ЄДРПОУ 30039278) у розмірі 300 грн, виходячи з нижчевикладеного.

Відповідно до ст.115 Цивільного кодексу України та ст. ст.66, 85, 140 Господарського кодексу України, підприємство є власником майна, зокрема грошей, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Тобто, суб`єктом права власності на статутний капітал, зокрема у вигляді грошей переданих як внесок засновником (учасником) господарського товариства, є безпосередньо сама юридична особа.

В той же час, відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України, реалізація засновником (учасником) права власності на підприємство відбувається через правомочність на участь особи в управлінні господарською організацією, джерелом якої є корпоративні права особи.

Таким чином, слідчим суддею було неправильно визначено предмет арешту, та замість арешту корпоративних прав ПП «Мірта», які належали ОСОБА_7 , було накладено арешт на 100% статутного капіталу підприємства, власником якого є не підозрювана, а безпосередньо юридична особа ПП «Мірта».

Окремо Суд звертає увагу, що і в клопотанні детектива про арешт майна і в оскаржуваній ухвалі, невірно зазначено організаційно-правову форму вказаної юридичної особи замість приватного підприємства заначено товариство з обмеженою відповідальністю, що не відповідає відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження (п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді від 11.08.2021 в частині накладення арешту на 100% статутного капіталу ТОВ «Мірта» (код ЄДРПОУ 30039278) у розмірі 300 грн підлягає скасуванню із постановленням нової ухвали, якою у задоволенні клопотання детектива Національного антикорупційного бюро ОСОБА_8 щодо накладення арешту на 100% статутного капіталу ТОВ «Мірта» (код ЄДРПОУ 30039278) у розмірі 300 грн. слід відмовити.

В іншій частині ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.08.2021 цілком відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 131, 170-173, 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 серпня 2021 року скасувати в частині накладення арешту на 100% статутного капіталу ТОВ «Мірта» (код ЄДРПОУ 30039278) у розмірі 300 грн.

В цій частині постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання старшого детектива П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро ОСОБА_8 щодо накладення арешту на 100% статутного капіталу ТОВ «Мірта» (код ЄДРПОУ 30039278) у розмірі 300 грн. відмовити.

В решті ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 серпня 2021 року залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: ОСОБА_2

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4