ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2021 р. м. Київ Справа № 911/23/21

Розглянувши матеріали справи за позовом Державної екологічної інспекції Столичного округу

до Комунального підприємства Київської обласної ради Бородянкатеплопостачання

про стягнення 364 763,96 грн.

За участю секретаря судового засідання Беркут Я.О.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: Фалько М.М. (витяг б/н та б/д);

від відповідача: не з`явився.

обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державної екологічної інспекції Столичного округу (даліи - позивач) до Комунального підприємства Київської обласної ради Бородянкатеплопостачання (далі відповідач) про стягнення 364 763,96 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.01.2021 року відкрито провадження у справі № 911/23/21, справу № 911/23/21 призначено за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.02.2021 року.

У зв`язку з відпусткою судді Карпечкіна Т.П. підготовче засідання 17.02.2021 року не відбулося.

Ухвалою від 18.02.2021 року підготовче засідання призначено на 03.03.2021 року.

У зв`язку з лікарняним судді Карпечкіна Т.П. підготовче засідання 03.03.2021 року не відбулося, у зв`язку з чим підготовче засідання призначено на 05.04.2021 року.

05.04.2021 року представником позивача надано додаткові докази на виконання вимог ухвали від 16.01.2021 року.

В судовому засіданні 05.04.2021 року судом оголошувалась ухвала про відкладення підготовчого засідання у справі на 26.04.2021 року, про що зазначено в протоколі відповідного судового засідання та повідомлено присутніх представників сторі під росписку.

Окрім того, в наступне підготовче засідання відповідача викликано ухвалою від 05.04.2021 року.

Ухвалою від 26.04.2021 року підготовче засідання відкладалось на 12.05.2021 року у зв`язку з необхідністю витребування доказів у позивача.

В судовому засіданні 12.05.2021 року судом оголошувалась ухвала про відкладення підготовчого засідання у справі на 26.05.2021 року, про що зазначено в протоколі відповідного судового засідання та повідомлено присутнього представника позивача під росписку. Окрім того, в наступне підготовче засідання відповідача викликано ухвалою від 12.05.2021 року.

17.05.2021 року представником позивача подано письмові пояснення по суті спору.

26.05.2021 року представником позивача подано письмові пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 26.05.2021 представник позивача позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві підтримав, уточнень позовних вимог не має. Також зазначив і про те, що ним повідомлено всі обставини справи, які йому відомі, та надані суду всі наявні в нього докази.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання, в судове засідання 26.05.2021 року не з`явився, відзив не надав.

Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, за письмовою згодою сторін, за результатами підготовчого засідання 26.05.2021 року суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті в даному судовому засіданні 23.06.2021 року.

В судовому засіданні 23.06.2021 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Відповідач в судове засідання 23.06.2021року не з`явився.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 23.06.2021 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною екологічною інспекцією Столичного округу (позивачем) на підставі Наказу № 214-П від 04.02.2019 року та направлення № 03-04/000240 від 04.02.2019 року у період з 07.02.2019 року по 14.02.2019 року проведено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання Комунальним підприємством Київської обласної ради Бородянкатеплопостачання (відповідача) вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

У ході проведеної перевірки встановлено, що відповідачем у період з 31.12.2017 року по 15.06.2018 року в порушення положень ст. 44 Водного кодексу України самовільно використовувались водні ресурси за відсутності дозвільних документів, а саме здійснювався забір води з артезіанських свердловин без дозволу на спеціальне водокористування.

За результатами проведення перевірки складений Акт б/н від 14.02.2019 року, який без зауважень підписаний в.о. генерального директора Київської обласної ради Бородянкатеплопостачання.

Згідно з Довідкою № 1 від 12.02.2019 року про кількість спожитої води, яка підписана в.о. генерального директора Київської обласної ради Бородянкатеплопостачання, відповідачем було видобуто 359 781 м3 води.

Згідно розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання води із підземних джерел на виробничі потреби без спеціального дозволу на спеціальне водокористування, завірена копія якого залучена до матеріалів справи, розмір збитків, заподіяних державі внаслідок користування підземними водами без дозволу на спеціальне водокористування становить 364 763,96 грн. за об`єм використаної води 359 781 м3.

Розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання води із підземних джерел на виробничі потреби без дозволу на спеціальне водокористування здійснено згідно «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 20.07.2009 року № 389, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 14.08.2009 року за № 797/16783.

Державна екологічна інспекція Столичного округу звернулась до Комунального підприємства Київської обласної ради Бородянкатеплопостачання з претензією № 27/2019 від 28.02.2019 року про добровільне відшкодування шкоди, заподіяної державі в розмірі 364 763,96 грн.

Однак, претензія позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 13, 16 Конституції України водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах визначених Конституцією України, а забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави.

Статтею 5 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Водним кодексом України передбачено, що усі води (водні об`єкти) на території України є національним надбанням Українського народу, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту.

Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу і є обмеженими та уразливими природними об`єктами.

В умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, розвитку суспільного виробництва і зростання матеріальних потреб існує необхідність розробки і додержання особливих правил користування водними ресурсами, раціонального їх використання та екологічно спрямованого захисту.

Усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд, до якого належать, зокрема, підземні води та джерела ( ст. 3 Водного кодексу України).

Крім того, підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання віднесені до водних об`єктів загальнодержавного значення (ст. 5 Водного кодексу України).

Згідно із вимогами ст. 66, 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно дотримуватись Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, відшкодовувати завдані ним збитки.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Крім іншого, ст. 41 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Статтею 47 цього Закону визначено, що для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.

Контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів полягає в забезпеченні додержання усіма юридичними та фізичними особами вимог водного законодавства (ст. 18 Водного кодексу України).

Статтею 19 Водного кодексу України встановлено, що державний контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, іншими державними органами відповідно до законодавства України.

Пунктом а ч. 1 ст. 20-2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища визначено компетенцію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища, до якої належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства.

Державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (ст. 35 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища),

Відповідно до п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року № 275 (далі - Положення), Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно з п. 7 Положення Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України вимог законодавства іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства (пп. 2 п. 4 Положення), у тому числі про охорону, раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів (п. в пп. 2 п. 4 Положення), зокрема, пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами (пп. 8 п. 4 Положення).

Згідно із приписами ст. 66, 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, відшкодовувати завдані ним збитки.

Частиною 1 ст. 149, ст. 51 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Так, в ст. 46 Водного кодексу України визначено, що водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Вимогами п. 9 ч. 1ст. 44 Водного кодексу України передбачено, що водокористувачі зобов`язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

У відповідності до положень ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування (ст. 49 Водного кодексу України).

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 17 Закону України Про питну воду та питне водопостачання, підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність відповідно до порядку спеціального водокористування, пов`язаного із застосуванням водопровідних мереж, споруд, технічних пристроїв для забору води безпосередньо з водних об`єктів. У разі використання підземних вод для питного водопостачання відповідне підприємство повинно одержати згідно з законом дозвіл на користування надрами.

Відповідно до положень ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність, у тому числі за самовільне спеціальне використання природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Статтею 111 Водного кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов`язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди передбачено у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Предметом спору є стягнення з Комунального підприємства Київської обласної ради Бородянкатеплопостачання збитків у розмірі 364 763,96 грн., які завподіяні державі внаслідок користування підземними водами без спеціального дозволу на спеціальне водокористування.

Факт здійснення самовільного забору води без спеціального дозволу відповідачем не заперечено та не спростовано.

Постановою Кабінету Міністрів України № 321 від 13.03.2002 року затверджено Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування (далі - Порядок).

Пунктом 4 цього Порядку передбачено, що видача або відмова у видачі дозволу на спеціальне водокористування здійснюється протягом тридцяти календарних днів з дня надходження заяви та документів, необхідних для видачі дозволу.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 321 від 13.03.2002 року Про затвердження Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України № 1203 від 19.07.2012 року та № 1091 від 13.12.2017 року, до 3 червня 2017 року (включно) у разі використання води водних об`єктів загальнодержавного значення, дозволи видавалися обласними держадміністраціями та після вказаної дати дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами Держводагентства.

В матеріалах справи міститься Дозвіл на спеціальне водокористування № 303/3 від 28.11.2011 року, № 522/3 від 31.12.2014 року та № 386/КВ/49/-д-18 від 15.06.2018 року, а також спеціальний дозвіл на користування надрами № 4531 від 06.12.2007 року, які не охоплюють період з 31.12.2017 року по 15.06.2018 року.

Окрім того, позивачем подано 26.05.2021 року пояснення по суті спору, якими останній повідомив про те, що 29.06.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕЦЕНЕРГОКОМПЛЕКС» та відповідачем укладено Договір № 2017/06-29-СВК про надання послуг з розробки Поточних індивідуальних технологічних нормативів використання питної води (далі - поточних ІТНВПВ).

04.10.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕЦЕНЕРГОКОМПЛЕКС» звернулося з заявою № 691 до Державного агентства водних ресурсів України (далі - Агентство) за погодженням поточних ІТНВПВ Комунальному підприємству Київської обласної ради Бородянкатеплопостачання, проте через недоліки Агентство 07.11.2017 року листом за № 6350/9/11-17 відмовило у погодженні поточних ІТНВПВ до усунення зауважень та повернуло їх на доопрацювання.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕЦЕНЕРГОКОМПЛЕКС» повторно після усунення виявлених недоліків звернулося з заявою № 756 від 20.11.2017 року, яка надійшла до Агентства 05.12.2017 року та зареєстрована за № 2451/0/06-17, за погодженням поточних ІТНВПВ Комунальному підприємству Київської обласної ради Бородянкатеплопостачання, однак листом від 04.01.2018 року за № 39/9/11-18 Агентство повернуло погоджені поточні ІТНВПВ, розроблені для відповідача.

Проте відповідач, отримавши погоджені поточні ІТНВПВ 04.01.2018 року, лише 18.05.2018 року звернувся із заявою до Агентства про видачу дозволу на спеціальне водокористування. Агентство розглянуло вказану заяву і 15.06.2018 року видало дозвіл на спеціальне водокористування.

Таким чином, оскільки відповідачем у період з 31.12.2017 року по 15.06.2018 року самовільно використовувались водні ресурси за відсутності дозвільних документів, суд дійшов висновку, що нарахування збитків у розмірі 364 763,96 грн. проведено правомірно у відповідності до «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 20.07.2009 року № 389, виходячи із обсягу використаної води.

Дана Методика встановлює єдині вимоги до визначення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів фізичними особами, фізичними особами - підприємцями та юридичними особами. Методика застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог фізичними особами, фізичними особами - підприємцями та юридичними особами природоохоронного законодавства (пункти 1.3, 1.4).

Відповідно до п. 9.1 Методики розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, здійснюється за встановленою формулою з врахуванням об`єму самовільно використаної води.

Відповідачем не заперечено проти обсягу видобутої ним у спірний період води, виходячи з якого і проводився розрахунок заявленого до стягнення розміру збитків.

Крім того, суд враховує положення ст. 23 Кодексу України про надра, згідно якої землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, мають право суб`єкти господарювання, які є землевласниками або землекористувачами, лише для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання. У свою чергу, видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.

Судом встановлено, що відповідач не є суб`єктом, діяльність якого підпадає під дію положень ст. 23 Кодексу України про надра.

Таким чином, на підставі наявних в матеріалах справи доказів встановлено факт здійснення відповідачем в порушення вимог статей 44, 111 Водного кодексу України самовільне використання водних ресурсів за відсутності дозвільних.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем належним чином не спростовані, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача в повному обсязі в сумі 5 471,46 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державної екологічної інспекції Столичного округу до Комунального підприємства Київської обласної ради Бородянкатеплопостачання про стягнення 364 763,96 грн. задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради Бородянкатеплопостачання (07801, Київська обл., смт. Бородянка, вул. Вокзальна, 1-А, код 33710516) на користь Державної екологічної інспекції Столичного округу (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, буд.3, корпус 2, код 42163667, р/р Бородянської селищної ради, код класифікації доходів бюджету 24062100, призначення платежу-грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності) 364 763(триста шістдесят чотири тисячі сімсот шістдесят три) грн. 96 коп. збитків.

3. Стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради Бородянкатеплопостачання (07801, Київська обл., смт. Бородянка, вул. Вокзальна, 1-А, код 33710516) на користь Державної екологічної інспекції Столичного округу (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, буд.3, корпус 2, код 42163667, р/р UA098201720343180014000082309 в УДКСУ в Печерському районі м. Києва, МФО 820172) 5 471(п`ять тисяч чотириста сімдесят одна) грн. 46 коп. судового збору.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 21.09.2021 р.

Суддя Т.П. Карпечкін