БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 21-202

Справа №730/695/21

Провадження № 1-в/730/30/2021

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2021 р. м. Борзна

Суддя Борзнянського районного суду Чернігівської області ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника органу пробації ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Борзни подання начальника Ніжинського районного сектору № 4 філії ДУ «Центр пробації» в Чернігівській області про звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності обвинувального вироку,

ВСТАНОВИВ:

16 серпня 2021 року начальник Ніжинського районного сектору №4 філії ДУ «Центр пробації» в Чернігівській області ОСОБА_4 звернулася до суду з поданням про звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності обвинувального вироку щодо ОСОБА_5 .

Вказане подання мотивоване тим, що на обліку Ніжинського районного сектору №4 філії ДУ «Центр пробації» в Чернігівській області з 10.05.2007 року перебуває засуджений ОСОБА_5 за вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 19.04.2007 року, згідно якого останній засуджений за ч. 3 ст. 185, 309 ч.1, 70 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки. Обвинувальний вирок набрав законної сили 07.05.2007 року. За час перебування на обліку до адміністративної відповідальності притягувався один раз: 30.09.2008 року за ст.44 КУпАП. За місцем проживания характеризувався позитивно. До 20.01.2009 року на реєстрацію до органу пробації з`являвся вчасно. 24.11.2008 року з вимоги УІЗ УМВС України в Чернігівській області було встановлено, що відносно громадянина ОСОБА_5 відкрите кримінальне провадження, кримінальна справа №03/05160 від 22.09.2008 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.18.05.2009 року з повідомлення начальника Борзнянського РВ УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_6 встановлено, що громадянин ОСОБА_5 перебуває в розшуку як злочинець, що ухиляється від суду, згідно постанови Борзнянського районного суду Чернігівської області від 29.12.2008 року, ОРС №451 від 12.01.2009 року. Іспитовий строк сплинув 19.04.2009 року. Як підсумок, орган пробації просить звільнити засудженого від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності обвинувального вироку на підставі п. 3 ч. 1 ст. 80 КК України.

Представник органу пробації в судовому засіданні внесене подання підтримав і просив його задовольнити з вищевказаних підстав.

Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти задоволення даного подання, вважає, що є всі підстави для звільнення засудженого від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності обвинувального вироку на підставі п. 3 ч. 1 ст. 80 КК України.

Розглянувши клопотання, заслухавши пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали особової справи, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 19.04.2007 року ОСОБА_5 засуджений за ч. 3 ст. 185; ч. 1 ст. 309 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

На обліку Ніжинського районного сектору №4 філії ДУ «Центр пробації» в Чернігівській області ОСОБА_5 знаходиться з 10.05.2007 року.

До 20.01.2009 року на реєстрацію до органу пробації засуджений з`являвся вчасно, однак у подальшому перестав з`являтися на реєстрацію.

Також, судом встановлено, що у відповідності до постанови Борзнянського районного суду Чернігівської області від 29.12.2008 року ОСОБА_5 оголошено в розшук як такого, що ухиляється від суду, у справі за його обвинуваченням за ч. 1 ст. 122 КК України, що перебуває у провадженні Борзнянського районного суду Чернігівської області.

На думку органу пробації, враховуючи, що іспитовий строк сплинув 19.04.2009 року, а також, враховуючи вимоги п. 3 ч. 1 ст. 80 КК України, а саме, те, що особа має бути звільнена від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано у строк 5 років у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за нетяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше 5 років за тяжкий злочин, ОСОБА_5 має бути звільнено від відбування покарання за давністю виконання вироку суду.

Надаючи оцінку вказаній ситуації, суд враховує таке.

Як правильнозазначено уподанні органупробації,ст.80КК Українипередбачає нормативне регулюванняінституту звільненнявід відбуванняпокарання узв`язку іззакінченням строківдавності виконанняобвинувального вирокута встановлюєімперативні строки,сплив якихє безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.

Правова природа вказаного виду звільнення від відбування призначеного покарання зумовлюється одностороннім обов`язком держави примусово реалізувати через спеціально уповноважені нею органи призначене особі покарання протягом певних строків. Особа, засуджена до певного виду покарання, не несе правового обов`язку застосовувати правообмеження, які входять до його змісту, сама до себе - це виключна одностороння компетенція спеціальних державних органів, які виконують покарання. Водночас, засуджена до певного виду покарання особа не може перебувати в потенційному очікуванні виконання покарання невизначений проміжок часу, у зв`язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і засудженою особою кримінальні правовідносини, а отже, унеможливлює виконання покарання.

Вказані положення свідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.

Суд безумовно погоджується із зазначенням у поданні, що застосування статті 80 КК передбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності.

Тобто, для вирішення питання щодо звільнення засудженого від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності обвинувального вироку, суд, в першу чергу, має встановити термін, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався саме через «упущення» державними органами виконання такого вироку (з різних причин: не звернення вироку до виконання судом, бездіяльність органу, що виконує вироки, та таке інше).

Головний критерій для вирішення питання звільнення за давністю виконання вироку є встановлення судом того факту, що засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі виконання вироку, а вирок не виконувався саме через бездіяльність державних органів.

У загальноприйнятому розумінні давність притягнення до кримінальної відповідальності - це закінчення вказаних у кримінальному законі строків після вчинення кримінального правопорушення, внаслідок чого особа, що його вчинила, звільняється від кримінальної відповідальності.

Загалом законом передбачено двавиди строків давності: диференційований, тривалість якого залежить від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; загальний для всіх кримінальних правопорушень 15-річний строк для осіб, які переховуються від слідства чи суду.

Тривалість строків давності за кримінальним законодавством залежить від класифікації кримінальних правопорушень, передбачених статтею 12Кримінального кодексу України.

Отже, згідно з положеннями статті 49Кримінального кодексу Україниособа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Обчислення строку давності починається з дня вчинення кримінального правопорушення та закінчується набранням вироком законної сили.

Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій статті 49Кримінального кодексу Українистроків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

У даній справі безсумнівно встановлено, а це також не оспорюється учасниками провадження, що засуджений, порушив умови іспитового строку та перестав з`являтися на реєстрацію до органу пробації, не повідомив останній про зміну місця свого проживання, тобто засуджений перестав виконувати умови, які були встановлені щодо нього судом, а саме вироком суду, та порушив їх у повному обсязі, що свідчить про неуспішність іспитового строку. Про вказане вказувалося й прокурором під час розгляду подання органу пробації про звільнення засудженого ОСОБА_5 від відбування покарання у зв`язку із закінченням іспитового строку, за результатами якого ухвалою Борзнянського районного суду від 12.09.2018 року було відмовлено (а.о.с.134-135).

Крім того, засуджений у іншому кримінальному провадженні був оголошений судом у розшук як особа, що ухилилася від суду.

А тому, суд вважає, що вирок Борзнянського районного суду Чернігівської області від 19.04.2007 року не виконувався не через бездіяльність державних органів в частині не приведення його до виконання, а саме через поведінку засудженого, який умисно перешкоджав процедурі виконання вироку, що, на даний час, взагалі виключає застосування до засудженого вимог ст.ст. 49, 80 КК України.

А тому, за таких обставин, подання органу пробації задоволенню не підлягає.

Також, враховуючи досліджені матеріали особової справи засудженого, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

На думку суду, органом пробації не вживаються відповідні заходи щодо виконання вироку суду у відповідності до вимог чинного законодавства.

Так, згідно із матеріалами особової справи, встановлено, що в ході виконання вироку суду засуджений у розшук не оголошувався взагалі. Розшук, на який посилається представник пробації, був оголошений судом в межах іншої справи, що не стосується виконання вироку Борзнянського районного суду Чернігівської області від 19.04.2007 року, та який не є перешкодою для вживання органом пробації відповідних заходів щодо встановлення місця перебування засудженого, у тому числі, його розшуком у межах справи щодо виконання вироку.

Крім того, усі наявні дані у особовій справі засудженого щодо його розшуку суд вважає формальними відписками, без належного виконання розшуку, оскільки усі відповіді є ідентичними, носять формальний характер, без підтвердження дійсності реального виконання розшуку засудженого. На формальний характер розшуку засудженого вказує, в тому числі, й те, що за усіма даними особової справи він перебуває у розшуку за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185; ч 1 ст. 309 КК України (а.о.с. 73, 75, 79, 88, 97, 102 та ін.), що не відповідає дійсності, оскільки засуджений, за вчинення таких злочинів у розшук не оголошувався.

Інструкцією про порядок виконання покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань, яка була чинною на час виконання вироку, а також у відповідності до Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, визначено організацію здійснення уповноваженим органом з питань пробації наглядових та соціально-виховних заходів до засуджених осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням.

У пункті 1 Розділу 2 зазначено, що під часздійснення наглядупри виконаннісудових рішень,що набрализаконної сили,уповноважений органз питаньпробації здійснюєтакі функції,у томучислі: організовуєпершочергові заходиз виявленнязасуджених осіб,місцезнаходження якихневідоме; звертається до відповідних правоохоронних органів щодо розшуку засуджених осіб, місцезнаходження яких невідоме.

У відповідностідо Розділу3,територіальні органиНаціональної поліціїУкраїни виконують клопотання (подання) уповноваженого органу з питань пробації про передання матеріалів для проведення подальших розшукових заходів за формою, визначеною удодатку 1до Порядку (далі - клопотання про розшук), щодо осіб, місцезнаходження яких невідоме.

У розділі 4 зазначено, що якщо засуджена особа після двох викликів поспіль не з`явилась до уповноваженого органу з питань пробації (для проведення першої бесіди або протягом перебування на обліку) без поважних причин, уповноважений орган з питань пробації проводить першочергові заходи з виявлення такої особи та за наявності підстав вживає заходів, які передбачені у разі ухилення особи від відбування покарання, виконання обов`язків, покладених на неї, або направляє матеріали до територіального органу Національної поліції України для оголошення такої засудженої особи у розшук.

Розділом 10Порядку визначенопорядок проведення уповноважениморганом зпитань пробаціїзаходів звиявлення засудженихосіб,місцезнаходження якихневідомо.

Так, з днявстановлення фактузалишення засудженоюособою місцяпроживання уповноваженийорган зпитань пробаціїневідкладно проводитьпершочергові заходиз виявленнятакої особи: опитуєродичів,сусідів тазнайомих засудженоїособи,встановлює їїможливе місцеперебуванняі зв`язкиза межамимісця проживання,про щоскладає довідку; встановлюєосіб замісцем роботиабо навчання,які можутьзнати місцезнаходженнязасудженої особи,про щоскладає довідку; надсилає вимогу, зазначену в абзаці четвертомупункту 8глави 1розділу IVцього Порядку; телефонуєродичам тазнайомим засудженоїособи,які проживаютьв іншомумісці,про щоскладає довідку; здійснює запити до відповідних органів реєстрації, закладів охорони здоров`я за місцем проживання засудженої особи, моргів, територіальних органів Національної поліції України.

Якщо за результатами вжитих заходів місцезнаходження засуджених осіб не встановлене, уповноважений орган з питань пробації готує подання про передання матеріалів для проведення подальших розшукових заходів, долучає до нього копію судового рішення, матеріали початкового розшуку та інші матеріали особової справи та із супровідним листом надсилає їх до територіального органу Національної поліції України відповідно до вимогКВК України. В особовій справі особи, яка перебуває в розшуку, мають бути копія постанови про оголошення особи у розшук або повідомлення територіального органу Національної поліції із зазначенням номеру та дати заведення розшукової справи, довідки про стан розшуку засудженої особи через кожні три місяці, інші матеріали.

Аналізом вказаних документів встановлено, що у органу пробації, в разі залишення засудженим свого місця проживання, встановлено чіткий алгоритм дій, а саме: організація першочергових заходів з виявлення засуджених осіб, місцезнаходження яких невідоме; звернення до відповідних правоохоронних органів щодо розшуку засуджених осіб, місцезнаходження яких невідоме.

Аналогічні вимоги передбачені ст. 164 КВК України, а саме :уповноважений органз питаньпробації: організовуєпершочергові заходиз виявленнязасуджених,місцезнаходження якихневідоме; звертається до відповідних правоохоронних органів щодо розшуку засуджених, місцезнаходження яких невідоме.

За матеріалами справи, орган пробації взагалі не організовував першочергових заходів з виявлення засудженого, а також не звертався до відповідних правоохоронних органів щодо розшуку засудженого.

На думку суду, вказане свідчить про бездіяльність органу пробації у цій частині, що, в свою чергу, може у подальшому бути підставою для звільнення засудженого від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності обвинувального вироку вже саме через нехтування державою (в особі її органів) своїх обов`язків щодо виконання вироку суду, оскільки у цій справі іншого не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.369-372,376,537,539 КПК України,ст. 78 КК України, ст.ст.34,164, 166 КВК України, ст.ст. 49, 80 КК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні подання начальника Ніжинського районного сектору № 4 філії ДУ «Центр пробації» в Чернігівській області про звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності обвинувального вироку відмовити.

Довести до відома прокурора Ніжинської окружної прокуратури викладені в ухвалі факти щодо неналежного виконання вироку суду для організації контролю за виконанням вироку суду.

Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її оголошення.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлено 21 вересня 2021 року.

Суддя ОСОБА_1