open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №757/11115/21 Слідчий суддя в суді першої інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/4381/2021 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника ТОВ «Компанія з управління активами «Будівельні проекти» адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 березня 2021 року, -

за участю:

представника

ТОВ «КУА «Будівельні проекти» адвоката ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 березня 2021 року задоволено частково клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 ОСОБА_7 про накладення арешту на майно та накладено арешт на нерухоме майно, а саме: - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на праві повної приватної власності належить ОСОБА_8 , ІПН НОМЕР_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1807292680000), встановивши заборону розпоряджатися зазначеним майном та заборону державним реєстраторам та нотаріусам на вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо вказаного об`єкта нерухомості.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник ТОВ «Компанія з управління активами «Будівельні проекти» адвокат ОСОБА_6 , подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 березня 2021 року у справі № 757/11115/21-к в частині накладення арешту на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , заборони розпоряджатися цим майном та заборони державним реєстраторам та нотаріусам на вчинення будь-яких реєстраційних дій з таким майном. Постановити нову ухвалу, якою відмовити повністю в задоволенні клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №6 ОСОБА_7 про накладення арешту на нерухоме майно, а саме: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що ТОВ «КУА «Будівельні проекти» має право на апеляційне оскарження даної ухвали, оскільки вона безпосередньо порушує права апелянта, як власника земельної ділянки на якій розташований будинок.

Апелянт вказує на те, що 03.10.2006 між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_9 було укладено Договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/2502. В якості забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між Банком та Позичальником укладено Іпотечний договір №02-10/2746 від 03.10.2006 у відповідності до якого остання передала в іпотеку земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:82:136:0024, загальною площею 0,0926га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з порушенням виконання ОСОБА_9 умов Кредитного договору, Банк звернув стягнення на предмет іпотеки в порядку ст.ст. 37, 38 Закону України «Про іпотеку» шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, було відповідне застереження в іпотечному договорі (п. 4.5. Іпотечного договору).

19.06.2019 між АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», та ТОВ «КУА «Будівельні проекти», було укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки, у відповідності до якого АТ «Укрсоцбанк» передав у власність ТОВ «КУА «Будівельні проекти» земельну ділянку площею 0,0926га, кадастровий номер 8000000000:82:136:0024 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1852392180000), місце розташування якої: АДРЕСА_1 ).

На момент укладення Договору купівлі-продажу земельної ділянки, остання була вільна від об`єктів капітального будівництва та будь-яких забудівель чи споруд.

Однак, як стало відомо ТОВ «КУА «Будівельні проекти» із інформаційної довідки з реєстру прав на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 46396273 від 10.04.2019 року прийнятого Державним реєстратором ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» ОСОБА_10 , 05.04.2019 року за ОСОБА_9 зареєстровано право власності на житловий будинок, загальною площею 62,9м2, житловою площею 22,5м2. Адреса: АДРЕСА_1 (Підстава для державної реєстрації: договір купівлі-продажу, житлового будинку, серія та номер: 8747, виданий 05.09.2003, видавник: ОСОБА_11 , приватний нотаріус КМНО). Тобто житловий будинок нібито знаходиться на земельній ділянці, яка належить на праві власності ТОВ «КУА «Будівельні проекти».

Проте, дана інформація не відповідає дійсності, оскільки на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:82:136:0024, загальною площею 0,0926 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 фактично відсутні будь-які споруди та об`єкти капітального будівництва.

Даний факт підтверджується довідкою КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» № 1183 від 19.07.2019 року, довідкою ТОВ «Українське бюро технічної інвентаризації та оцінки майна» №14-06-19/03 від 14.06.2019 року.

ТОВ «КУА «Будівельні проекти» вважає, що накладений оскаржуваною ухвалою арешт на житловий будинок, порушує права апелянта на вільне розпорядження земельною ділянкою.

Апелянт вважає, що оскільки на земельній ділянці відсутній житловий будинок на який накладено арешт, а тому він не може бути речовим доказом. Єдиною метою звернення заявника із заявою про вчинення кримінального правопорушення є позбавлення права апелянта можливості реалізовувати земельну ділянку, яка була предметом іпотеки. Слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали не враховано реальну необхідність та можливість застосування арешту, який фактично позбавляє апелянта на вільне розпорядження земельною ділянкою, а також залишено поза увагою наслідки вжиття заходів забезпечення кримінального провадження для ТОВ «КУА «Будівельні проекти».

На обґрунтування вимог клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді постановлена без виклику апелянта, якому не було відомо про дату, час та місце слухання справи, про наявність зазначеного рішення останньому стало відомо лише 30.06.2021 року, а тому строк на подачу апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 березня 2021 року у справі № 757/11115/21-к пропущено з поважних причин.

Прокурор в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений завчасно та належним чином, що дає суду апеляційної інстанції підстави розглядати справу у його відсутність.

В даному випадку апеляційний суд приймає до уваги також практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов`язки.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника ТОВ «КУА «Будівельні проекти» адвоката ОСОБА_6 , який підтримав клопотання про поновлення строку та апеляційну скаргу і просив її задовольнити, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що клопотання про поновлення строку для апеляційного оскарження підлягає задоволенню, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення. Згідно ч. 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Відповідно до вимог ст. ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Враховуючи зазначене та дослідивши доводи на обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 березня 2021 року, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.

Вирішуючи питання про прийнятність поданої апеляційної, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, положення кримінального процесуального закону, правові позиції Верховного Суду щодо права особи, права та законні інтереси якої обмежено під час досудового розслідування, у тому числі на оскарження судового рішення.

Зокрема, відповідно до вимог ч. 1 ст. 393 КПК України, апеляційну скаргу мають право подати, в тому числі інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.

У пункті 16-1 ч. 1 ст. 3 КПК України, визначено, що іншою особою, прав чи законних інтересів якої обмежуються під час досудового розслідування, - особа, стосовно якої (в тому числі щодо її майна) здійснюється процесуальні дії, визначені цим Кодексом.

Вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів уважає, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 березня 2021 рокузачіпаються права та інтереси ТОВ «Компанія з управління активами «Будівельні проекти», оскільки слідчим суддею накладено арешт на нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці, яка належить вказаному товариству, а відтак ТОВ «Компанія з управління активами «Будівельні проекти», має право на апеляційне оскарження даної ухвали слідчого судді.

Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів справи та зі змісту оскаржуваної ували, Київською місцевою прокуратурою № 6 здійснюється процесуальне керівництво по матеріалах об`єднаного досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12021105060000185 від 04.02.2021, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

Із змісту матеріалів кримінального провадження випливає, що відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку № 8747 від 05.09.2003, ОСОБА_8 , є власницею житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1807292680000).

Право власності на будинок було в установленому порядку зареєстровано ОСОБА_8 в КМ БТІ, а потім і в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Так, право власності ОСОБА_8 , підтверджується договорами, довідкою БТІ № 395 від 14.03.2019, витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, паспортами БТІ від 1987, 2013 та 2019 року, довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 26.04.2018 року по справі №752/4653/18 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1807292680000) накладено арешти та заборонено вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо прав на зазначене майно.

Тобто, зазначений будинок перебував під арештами та судовими заборонами, що унеможливлювало будь-які реєстраційні дії щодо цього нерухомого майна.

В червні 2019 року ОСОБА_8 довідалась, що з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно повністю зникла інформація про належний їйнаправівласності будинок.

Відповідно до інформації з Державного реєстру така інформація виключена на підставі Довідки про відсутність забудови на земельній ділянці № 14-06-19/03 від 14.06.2019 року, виданій ТОВ «Українське бюро технічної інвентаризації та оцінки майна» за підписом директора ОСОБА_12 , та Довідки про відсутність будівель та споруд № 560-1-д від 18.06.2019 року, виданій ТОВ «БТІ Консалтинг».

Разом з тим, відповідно до чинного законодавства лише ОСОБА_8 , як власник, має право замовляти в органах БТІ виготовлення технічної документації та довідок щодо належного їй майна та, лише вона, як власник, має право звертатись з заявою про реєстрацію припинення її права власності у зв`язку зі знищенням майна (ст. 349 ЦК України).

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 , ніколи не зверталась до зазначених вище БТІ та до державних реєстраторів для реєстрації припинення її права власності та жодних документів нікому ніколи не надавала.

Тобто, втручання в Державний реєстр відбулось за зверненням невідомих осіб.

Крім того, чинним законодавством передбачена саме реєстрація припинення права власності, при цьому в реєстрі залишається повна інформація про виникнення, перехід і припинення права власності, інших речових прав та їх обтяжень.

Однак в даному випадку, шляхом незаконного втручання в електронну систему Державного реєстру, державним реєстратором ОСОБА_13 , Комунальне підприємство «Реєстратор», реєстраційний номер заяви №34599802 від 18.06.2019, були вилучені всі записи про право власності ОСОБА_8 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1807292680000).

07.08.2019, ОСОБА_8 звернулася із скаргою на дії державного реєстратора до Міністерства Юстиції України. За результатами розгляду, було прийнято Наказ №2526/5 від 12.08.2019 року, яким було задоволено скаргу частково.

Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України було встановлено, що:

18.06.2019 року державним реєстратором ОСОБА_13 за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію обтяження № 34599767 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 47397677, на підставі якого припинено запис про обтяження № 31115159 щодо житлового будинку належного ОСОБА_9 .

Відповідно до інформації, викладеної на офіційному веб-порталі судової влади України та Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 30.05.2019 у справі № 752/4653/18 було скасовано вжиті ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 26.04.2018 року заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на земельну ділянку. Інші заходи, вжиті ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 26.04.2019, залишено без змін.

Таким чином, враховуючи інформацію, розміщену у Єдиному державному реєстрі судових рішень, поданий скаржницею лист Голосіївського районного суду м. Києва від 09.08.2019 № 01.08/937/2019, ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 30.05.2019 у справі № 752/4653/18 не вирішувалося питання стосовно скасування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1807292680000).

18.06.2019 року державним реєстратором ОСОБА_13 за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію права власності№ 34599802 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №№ 47397734, 47397741, на підставі яких було погашено запис про право власності № 31109495 ОСОБА_9 на житловий будинок та закрито розділ Державного реєстру прав № 1807292680000 на житловий будинок на підставі довідки про відсутність забудови на земельній ділянці та довідки про відсутність будівель та споруд.

Крім того, у результаті перевірки оскаржуваного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 47397677 встановлено, що воно прийнято державним реєстратором ОСОБА_13 з порушенням законодавства у сфері державної реєстрації прав.

Так, державним реєстратором ОСОБА_13 при прийнятті оскаржуваного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 47397677 всупереч статтям 10, 18, 24 31 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону, пункту 12 Порядку № 1127 належним чином не встановлено підстави про припинення запису про обтяження № 31115159 на підставі поданої їй невстановленою особою ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 30.05.2019 у справі № 752/4653/18, не перевірено у Єдиному державному реєстрі судових рішень та за допомогою офіційного веб-порталу судової влади України інформацію щодо відповідності такої ухвали за документарною інформацією та реквізитами, та не відмовлено у проведенні державної реєстрації прав, оскільки ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 30.05.2019 у справі № 752/4653/18 не вирішувалося питання стосовно скасування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1807292680000).

Так, Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації приМіністерстві юстиції України прийшла до висновку, що оскаржуване рішення № 47397677, прийняте державним реєстратором ОСОБА_13 підлягає скасуванню, як таке, що прийняте всупереч законодавствуу сфері державної реєстрації прав.

Крім того, Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.06.2019 №№47397734, 47397741, прийняті державним реєстратором ОСОБА_13 скасовано як такі, що випливають з факту скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №47397677.

У зв`язку з наведеним, у органу досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на нерухоме майно, що є предметом злочину, для унеможливлення в подальшому будь-яких дій з боку третіх осіб, щодо повторного виключення, скасування права власності на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_9 , та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається із відповідного домоволодіння (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1807292680000).

Так, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1807292680000), є предметом кримінального правопорушення в розумінні ст. 98 КПК України.

01.03.2021 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1807292680000) визнаний речовим доказом по вказаному кримінальному провадженню.

03.03.2021 року прокурор Київської місцевої прокуратури № 6 ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на нерухоме майно, а саме:

- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на праві повної приватної власності належить ОСОБА_8 , ІПН НОМЕР_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1807292680000), встановивши заборону користуватися і розпоряджатися вищезазначеним майном та заборону державним реєстраторам та нотаріусам на вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо вищевказаного об`єкта нерухомості.

В обґрунтування клопотання прокурор послався на те, що вказане майно є предметом кримінального правопорушення. Метою накладення арешту є забезпечення збереження речових доказів.

03 березня 2021 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва вказане клопотання прокурора задоволено частково та накладено арешт на нерухоме майно, а саме: - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на праві повної приватної власності належить ОСОБА_8 , ІПН НОМЕР_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1807292680000), встановивши заборону розпоряджатися зазначеним майном та заборону державним реєстраторам та нотаріусам на вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо вказаного об`єкта нерухомості.

Слідчий суддя приймаючи рішення про задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на праві повної приватної власності належить ОСОБА_8 , ІПН НОМЕР_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1807292680000), встановивши заборону розпоряджатися вищезазначеним майном та заборону державним реєстраторам та нотаріусам на вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо вищевказаного об`єкта нерухомості, встановив, що таке майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, є предметом кримінального правопорушення, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні та метою такого арешту є забезпечення зберігання речових доказів.

Разом з цим слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання прокурора в частині встановлення заборони користування майном задоволенню не підлягає, оскільки прокурором не доведено, що існують обставини, які підтверджують, що її незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Крім того, застосування такого обмеження призведе до порушення прав та інтересів осіб, у власності та користуванні яких перебуває вказане майно.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, з огляду на наступне.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції, при цьому було досліджено матеріали справи, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, рішення слідчого судді про задоволення клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, є законним та обґрунтованим, а тому, як вважає колегія суддів, підлягає залишенню без змін.

При винесенні ухвали слідчим суддею, у відповідності до вимог КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, зокрема, що постановою начальника сектору дізнання Печерського УП ГУНП у м. Києві від 01.03.2021, вказаний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1807292680000) визнаний речовим доказом по вказаному кримінальному провадженню, оскільки має ознаки доказів у кримінальному провадженні за № 12021105060000185 від 04.02.2021, а саме є предметом вчинення кримінального правопорушення, тобто відповідає вимогам ст. 98 КПК України, а також доведеність мети застосування арешту майна, а саме збереження речових доказів, розумність та співрозмірність обмеження права власності, необхідність виконання завдань у даному кримінальному провадженні, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено частково клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження та враховано обставини кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вказане майно, оскільки всупереч тверджень апелянта, вказане майно постановою слідчого від 03.03.2021 року визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні, як таке, що відповідає критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України.

В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно, слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав відповідає вимогам КПК України. Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.

Тому апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що майно, на яке накладено арешт, відповідає критеріям речових доказів, визначених законом, а тому з метою збереження речових доказів клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню, з урахуванням обставин кримінального провадження, що розслідується.

Більш того, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження у відповідності до ч. 1 ст. 131 КПК України.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Всі інші підстави підлягають з`ясуванню судом під час розгляду справи по суті.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК Українизаконний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, щоарешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Обставини з яких апелянт просить скасувати оскаржувану ухвалу, можуть бути підставами, для звернення до слідчого судді в порядку ст. 174 КПК України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -

п о с т а н о в и л а:

Поновити представнику ТОВ «Компанія з управління активами «Будівельні проекти» адвокату ОСОБА_6 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 березня 2021 року.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 березня 2021 року, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника ТОВ «Компанія з управління активами «Будівельні проекти» адвоката ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

______________ ________________ __________________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

Джерело: ЄДРСР 99770155
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку