328/2602/20
20.09.2021
2/328/40/21
РІШЕННЯ
Іменем України
20вересня 2021року м.Токмак
Токмацький районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Коваленка П.Л., за участю секретаря судового засідання Баздирь О.Л., представника позивача ОСОБА_1 , представника третьої особи по справі Караван О.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Комунальної установиТокмацька центральнарайонна лікарня,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України,
в с т а н о в и в:
Короткий зміст позовних вимог.
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до КУТокмацька центральнарайонна лікарня про відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю фізичної особи, зазначивши в якості третьої особи,яка незаявляє самостійнихвимог щодо предмета спору ОСОБА_3 . В обґрунтування заявлених вимог зазнається, що 24.07.2008 о 08.30 годин до пологового відділення №1 КУ Токмацька ЦРЛ, поступила донька позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для підготовки до пологів. 25.07.2008 у зв`язку з передчасним відходом навколоплідних вод, завідуючим пологовим відділенням КУ Токмацька ЦРЛ Гарягою В.М. було прийняте рішення здійснити пологи шляхом операції «кесарів розтин» раніше запланованого строку. Цього ж дня о 08.30 годин пацієнтка ОСОБА_4 була переведена в пологовий зал вказаної медичної установи для проведення операції «кесарів розтин». Після визначення та узгодження в усному порядку з ОСОБА_4 виду анестезії, ОСОБА_3 , маючи медичну освіту, будучи медичним працівником та займаючи посаду лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії КУ Токмацька ЦРЛ, в порушення вимог ст.ст.33.74.78 Основ законодавства України про охорону здоров`я; п.А.3.3.5. клінічного протоколу з акушерської допомоги «Кесарів розтин», затвердженого наказом МОЗ України від 15.12.2003 №582 «Про затвердження клінічних протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги»; п.1.2. Інструкції «Про порядок проведення діагностики лікарської алергії» (Додаток 2), затвердженої Наказом МОЗ та АМН України №127/18 від 02.04.2002 «Про організаційні заходи по впровадженню сучасних технологій діагностики та лікування алергічних захворювань»; абзац «Завдання та обов`язки» Розділу 6 «Лікар-анастезіолог» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників Випуск 78 Охорона здоров`я, затвердженого наказом МОЗ України від 29.03.2002 №117, якими визначено його професійні обов`язки, внаслідок недбалого ставлення до них та всупереч інтересів професійної діяльності, не провівши шкірний тест на індивідуальну чутливість ОСОБА_4 до препарату місцевого анестетику, а також високий ризик анестезії внаслідок прогнозованого розвитку анафілактичного шоку, не переконавшись у правильності вибору типу наркозу, одноосібно прийняв рішення про анестезіологічне забезпечення операції методом спинно-мозкової анестезії з використанням місцевого анестетику «Бупівакаїн-М». Після прийняття вказаного рішення лікар-анестезіолог КУ Токмацька ЦРЛ Рубінович В.Б., власноручно шляхом ін`єкції здійснив спинно-мозкову анестезію ОСОБА_4 , через введення якого у ОСОБА_4 розвився анафілактичний шок, в зв`язку з чим були зроблені невідкладні реанімаційні заходи. Цього ж дня, о 09.00 годин була вилучена жива та активна дитина. Реанімаційні заходи, проведенні лікарями КУ Токмацька ЦРЛ по відновленню життєвих функцій ОСОБА_4 були безуспішними та об 11.30 годині була констатована біологічна смерть ОСОБА_4 .
У відповідності до висновку експерта ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» № 14/20 від 21.04.2020, відповідно до вимог діючого протоколу, затвердженого вищевказаним наказом МОЗ України від 15.12.2003 № 582, лікар-анестезіолог повинен провести передопераційний огляд вагітної, основною метою якого є оцінка загального статусу пацієнтки та визначення ступеню анестезіологічного ризику, пояснити яку анестезію планується проводити та отримати інформовану згоду на її проведення, а в даному випадку в медичній документації інформована згода пацієнтки (з її підписом) відсутня.
Таким чином між введенням препарату «Бупівакаїн-М» та настанням смерті ОСОБА_4 внаслідок анафілактичного шоку є прямий причинно-наслідковий зв`язок. Внаслідок неналежного виконання лікарем-анестезіологом відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії КУ Токмацька ЦРЛ ОСОБА_3 своїх професійних обов`язків настали тяжкі наслідки у вигляді смерті ОСОБА_4
14 липня 2020 року по справі №328/1330/20 Токмацьким районним судом Запорізької області постановлена ухвала, зі змісту якої слідує, що 01 липня 2020 року до Токмацького районного суду Запорізької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12018080350000145 від 08 лютого 2018 року, відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України. Обвинувачений ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про закриття кримінального провадження та звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку зі спливом строків притягнення до кримінальної відповідальності. Крім того, надав суду згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.140 КК України. Фактично при таких обставинах визнавши себе винним у скоєнні кримінального правопорушення, підтвердивши у повному обсязі обставини, які викладені в обвинувальному акті.
Вищевказаною ухвалою суду клопотання ОСОБА_3 задоволено та його звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.140 КК України у зв`язку з закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито. Вказана ухвала не оскаржувалася в апеляційному порядку, та набрала законної сили.
Після смерті рідної доньки, позивач була змушена перебувати у відпустці по догляду за дитиною з 02 вересня 2008 року по 11 вересня 2011 року. У зв`язку з чим позивачу недорахували та не виплатили заробітну плату у розмірі 119 937,63 грн. як головному бухгалтеру.
Крім того, у зв`язку з такими обставинами смерті доньки та вимушеного знаходження у відпустці по догляду за дитиною та відсутності необхідного стажу, сума недоотриманої пенсії з 01.01.2015 по 01.10.2020 складає 31.353,12 грн.
На встановлення пам`ятника ОСОБА_4 та ритуальні послуги позивачем було витрачено 16032,00 грн., що підтверджується копіями чеків.
Крім того,після постійного фізичногонавантаження змалолітньою дитиною, постійної переносці коляски та ходьби по сходинкам у позивача погіршився стан здоров`я. Вона була змушена лікуватися, купляти дорогі ліки та проводити стаціонарні та амбулаторні лікування та дослідження, що підтверджується копіями виписок зі стаціонарів, консультативними висновками, довідками та чеками на лікування на загальну суму 31491,52 грн.
Така ранняі шокуючасмерть донькиспричинила позивачевізначні моральністраждання,які виразилисязокрема унегативних змінахв їїжитті,які вонапостійно відчуває,а самещоденні думкита спогадипро наслідкипсихотравмуючої події;порушення нормальнихжиттєвих зв`язків,через неможливістьпродовження активногогромадського життя,смерті доньки,постійних думок,що дитиназагубила ріднумати;негативні переживання,насторога,тривога,емоційні татілесні реакціївід болюдушевного тафізичного тапростійне згадуванняподії; неможливість виконання повсякденних обов`язків; фіксованість уваги на проблемі одужання та лікування; переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту; відірваність від активного соціального життя; знижений та нестійкій настрій; порушення сну, неприємні сновидіння; емоційна напруга, нервозність, дратівливість; реакції замикання, бажання уникати контактів; почуття обурення, приниженої гідності; побоювання щодо майбутнього стану здоров`я; порушення складу свого життя та його сенсу як жінки у котрої повноцінне майбутнє знаходиться під питанням, та як вона не має доньки, а онучка не має матері.
Більш того, позивач настільки знеможилася цією проблемою, що була змушена звернутися до психолога за консультацією. У результаті проведення психологічного дослідження у ОСОБА_2 є наявність ознак посттравматичного стресового розладу далі ПТСР, який є психічним розладом, та різновидом неврозу, що виник в результаті переживання смерті доньки. Наявність хронічного ПТСР підтверджується низкою характерних симптомів, які детально описані у дослідженні.
Позивач морально страждає від викладених обставин, та вважає, що протиправними діями відповідача їй завдана моральна шкода у розмірі 500 000 грн.
Ухвалою судді Токмацького районного суду Запорізької області від 28 січня 2021 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до КУТокмацька центральнарайонна лікарня та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 24 лютого 2021 року прийнято до провадження уточнену позовну заяву ОСОБА_2 до КУТокмацька центральнарайонна лікарня та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України.
30.03.2021від ОСОБА_3 ,як відповідачапо справі,на адресусуду надійшоввідзив напозов,в якомупросись взадоволені позовнихвимог відмовитиу повномуобсязі зогляду нанаступне. Загальні підстави цивільно-правової відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ч.1 ст.1166 ЦК України. Згідно із зазначеними нормами обов`язковими умовами такої відповідальності є наявність шкоди, протиправної поведінки заподіювача шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправною поведінкою та вини заповнювача шкоди. Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 14.07.2020 ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності. Під час слухання даної справи потерпіла ОСОБА_2 (цивільний позивач) та її представник, адвокат Наливайко В.Є., не заперечували проти закриття кримінального провадження.
Важливою гарантією дотримання прав підозрюваного та обвинуваченого у кримінальному процесі та обов`язковою складовою справедливого судового розгляду є презумпція невинуватості. Вину особи може бути встановлено лише обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, а не ухвалою про звільнення від кримінальної відповідальності. Оскільки своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України ОСОБА_3 не визнав, обвинувальний вирок суду відсутній, вважає, що факт його вини у вчиненні кримінально караного діяння не доведено. Посилання позивача, як на підставу своїх вимог про його недбале ставлення до професійних обов`язків, всупереч інтересів професійної діяльності, а саме, у зв`язку з тим, що він не провівши шкірний тест на індивідуальну чутливість ОСОБА_4 до препарату місцевого анестетику, власноруч шляхом ін`єкції, здійснив спинно-мозкову анестезію ОСОБА_4 , через введення якого розвився анафілактичний шок, в результаті чого остання померла є безпідставним, оскільки згідно з п.4 ч.2 Інструкції «Про порядок проведення діагностики лікарської алергії», затвердженої МОЗ і АМН України 02.04.2002 №127/18, протипоказанням до шкірного тестування з лікарськими препаратами є вагітність. Отже, даний факт повністю вичерпує фактичні підстави для позову.
Наукове обґрунтування практики рутинного проведення проб на алергію загалом відсутнє, що знайшло підтвердження в більш новому Наказі Міністерства охорони здоров`я України від 30.12.2015 №916 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при медикаментозній алергії, включаючи анафілаксію», який є діючим і, з позиції якого, грубим порушенням було б проведення проби будь-якому пацієнту, не тільки вагітній. У разі зазначення пацієнта про наявність у минулому алергічної реакції на будь-який медикамент (його складову), то проба може бути виконана лише алергологом і лише в плановому порядку, а не перед екстреною операцією.
З висновком експерта ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України №14/20 від 21.04.2020», а саме, про те, що між введенням препарату «Бупівакаїн-М» з метою знеболення без попереднього проведення алергологічної проби та настанням смерті ОСОБА_4 внаслідок анафілактичного шоку вбачається прямий причинно-наслідковий зв`язок, він також не згоден, оскільки останній суперечить положенням п.4 ч.2 Інструкції «Про порядок проведення діагностики лікарської алергії», затвердженої МОЗ і АМН України 02.04.2002 №127/18.
Позивач як на підставу своїх вимог щодо стягнення матеріальних збитків посилається на те, що у зв`язку зі смертю доньки, ОСОБА_4 була змушена перебувати у відпустці по догляду за дитиною з 02.09.2008 по 11.09.2011, у зв`язку з чим їй недорахували та не виплатили заробітну плату у розмірі 119 937,63 грн. та у зв`язку з такими обставинами - відсутності необхідного стажу, сума недоотриманої пенсії з 01.01.2015 по 01.10.2020 складає 31353, 12 грн., вважає дане посилання необґрунтованим з наступних підстав.
По-перше, такого виду виплат як «недорахована та не виплачена» (мова тексту) не існує.
По-друге, відповідно до п.7 ст.179 КЗпП України відпустки для догляду за дитиною, передбачені частинами третьою, четвертою та шостою цієї статті, можуть бути використані повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною.
Отже, позивачем не доведено факту того, що існувала необхідність оформлення саме позивачем вищевказаної відпустки при наявності здорового батька дитини та іншої бабусі дитини зі сторони батька. Документів про позбавлення батьківський прав батька дитини, призначення опікуном малолітньої дитини позивача в матеріалах справи відсутні.
Згідно з п.2 ст.181 КЗпП України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.
Отже, посилання позивача щодо відсутності необхідного стажу для отримання пенсії є безпідставними.
Крім того, позивач, як на підставу своїх вимог щодо стягнення матеріальних збитків посилається на те, що після постійного фізичного навантаження з малолітньою дитиною, постійної переноски коляски та ходьби по сходинкам у неї погіршився стан здоров`я, у зв`язку з чим вона змушена була лікуватися, купляти дорогі ліки та проводити стаціонарні та амбулаторні лікування та дослідження. На підтвердження чого надала копії виписок зі стаціонарів, тощо.
Вважає, що надані позивачем в якості доказів виписки хвороб не є належними доказами, оскільки не підтверджують факт того, що саме з вказаних позивачем причин у неї погіршилося здоров`я.
Навпаки, з консультативного висновку ОСОБА_5 від 06.11.2019 слідує, що двосторонній гонартроз 2-3 ст. є застарілим дегенеративним пошкодженням мед. меніска. З виписки із карти стаціонарного хворого №478 відділення реабілітації від 22.01.2018 слідує, що протрузією дисків С5, С6, ІЛ-ЬЗ. Розповсюджений остеохондроз остання хворіє приблизно 16 років, тобто даним захворюванням позивач хворіла задовго до народження дитини.
Вимоги про відшкодування моральної шкоди у сумі 500 000 грн. позивач обґрунтовує тим, що рання і шокуюча смерть її доньки причинила значні моральні страждання, які виразилися у негативних змінах її життя, у зв`язку з чим була змушена звернутися до психолога за консультацією та надання відповідних висновків спеціаліста на адвокатський запит. На підтвердження чого надала висновок комплексного психологічного дослідження практичного психолога громадської організації «Александра і С». Вважає, що даний доказ є неналежним з наступних підстав.
По-перше, даний висновок не містить підпису відповідальної особи.
По-друге, даний висновок взагалі не може бути доказом, оскільки вищевказане дослідження проводилося не в установленому законодавством порядку суб`єктами судово-експертної діяльності, діяльність яких регулюється Законом України «Про судову експертизу» та, які мають відповідну кваліфікацію.
На підставі викладеного, оскільки станом на сьогоднішній день його не визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України, а позивачем не надано достатніх доказів для доведення тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та КУ Токмацька районна лікарня просить відмовити.
Ухвалою суду від 12 липня 2021 року прийнято до провадження уточнену позовну заяву ОСОБА_2 до КУТокмацька центральнарайонна лікарня,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України. Залучено в якості третьої особи ОСОБА_3 .
29.07.2021 від ОСОБА_3 , як третьої особи по справі, на адресу суду надійшли пояснення на позовну заяву, в яких просись в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі з підстав, викладених ним у відзиві на позов.
Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 04 серпня 2021 року в задоволенні клопотання третьої особи ОСОБА_3 про виклик та допит комісії експертів відмовлено. Закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.
Стислий виклад позиції сторін.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові.
Представник третьої особи по справі ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, надала пояснення, аналогічні викладеним у поясненнях на позовну заяву.
Представник відповідача на розгляд справи не з`явився, про час, дату та місце проведення розгляду справи повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву не надано.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що є сусідкою позивача ОСОБА_2 . Свідку відомо, що ОСОБА_2 з вересня 2008 року по вересень 2011 року перебувала у відпустці по догляду за онукою до досягнення нею трирічного віку. ОСОБА_8 приходилось постійно переносити коляску, вона часто жалілася на біль у спині та ногах, і взагалі на стан здоров`я. Який раніше був у позивача стан здоров`я свідку невідомо. Знає, що у дитини є батько і на теперішній час дитина проживає з бабою зі сторони батька.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що позивача ОСОБА_2 знає ще зі школи, вони перебувають у дружніх стосунках і проживають у квартирах по сусідству. Свідку відомо, що ОСОБА_2 з вересня 2008 року по вересень 2011 року перебувала у відпустці по догляду за онукою до досягнення нею трирічного віку. У ОСОБА_2 хворі ноги та спина, вона постійно проходить лікування. В багатоповерховому будинку, де проживає позивач, є ліфт. Також пояснила, що після досягнення дитиною трирічного віку, дитина стала проживати разом з іншою бабою зі сторони батька. В період, коли дитина проживала з позивачем, батько дитини перебував на заробітках та доволі часто приїжджав до своєї доньки.
Заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали справив межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Судом встановлено, що ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 14.07.2020 по справі №328/1330/20 звільнено ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України, закрито.
У відповідності до вимог ч.6ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Із змісту ухвали від 14.07.2020 по справі №328/1330/20 слідує, що з 2006 року ОСОБА_3 призначено на посаду лікаря анестезіолога відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії КУ Токмацька ЦРЛ. У ході досудового розслідування встановлено, що 24.07.2008 о 08 годині 30 хвилин до пологового відділення № 1 КУ Токмацька ЦРЛ поступила пацієнтка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для підготовки до пологів.
25.07.2008 у зв`язку з передчасним відходом навколоплідних вод пацієнтка ОСОБА_4 , яка не піддавалась індукції (штучному викликанню) для пологів природним шляхом, завідуючим пологовим відділенням КУ Токмацька ЦРЛ ОСОБА_10 було прийнято рішення здійснити пологи шляхом операції «кесарів розтин» раніше запланованого строку.
Цього ж дня, о 08 годині 30 хвилин пацієнтка ОСОБА_4 була переведена в пологовий зал вказаної медичної установи для проведення операції «кесарів розтин». Після визначення та узгодження в усному порядку з ОСОБА_4 виду анестезії, ОСОБА_3 , маючи медичну освіту, будучи медичним працівником та займаючи посаду лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії КУ Токмацька ЦРЛ, в порушення вимог ст.ст.33, 74, 78 Основ законодавства України про охорону здоров`я, п.А.3.3.5 клінічного протоколу з акушерської допомоги «Кесарів розтин», затвердженого наказом МОЗ України від 15.12.2003 №582, п.1.2 Інструкції «Про порядок проведення діагностики лікарської алергії» (Додаток 2), затвердженої Наказом МОЗ та АМН України №127/8 від 02.04.2002, абз. «Завдання та обов`язки» Розділу 6 «Лікар-анестезіолог» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників Випуск 78 Охорона здоров`я, затвердженого наказом МОЗ України від 29.03.2002 №117, якими визначено його професійні обов`язки, внаслідок недбалого ставлення до них та всупереч інтересам професійної діяльності, не провівши шкірний тест на індивідуальну чутливість ОСОБА_4 до препарату місцевого анестетику, а також високий ризик анестезії внаслідок прогнозованого розвитку анафілактичного шоку, не переконавшись у правильності вибору типу наркозу, одноосібно прийняв рішення про анестезіологічне забезпечення операції методом спино-мозкової анестезії з використанням місцевого анестетика «Бупівакаїн-М». Після прийняття вказаного рішення лікар-анестезіолог КУ Токмацька ЦРЛ Рубінович В.В. власноручно, шляхом ін`єкції, здійснив спино-мозкову анестезію пацієнтці ОСОБА_4 , через введення якого у ОСОБА_4 о 08 годині 57 хвилин розвився анафілактичний шок, в зв`язку з чим були зроблені невідкладні реанімаційні заходи.
Цього ж дня, о 09 годині шляхом проведення кесаревого розтину ОСОБА_4 була вилучена жива та активна новонароджена дитина. Реанімаційні заходи, проведені лікарями КУ Токмацька ЦРЛ по відновленню життєвих функцій ОСОБА_4 були безуспішними та об 11 годині 30 хвилин була констатована біологічна смерть ОСОБА_4 .
Відповідно до протоколу патолого-анатомічного дослідження №а41 від 25.07.2008 смерть ОСОБА_4 настала внаслідок анафілактичного шоку.
У відповідності до висновку експерта ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» № 14/20 від 21.04.2020 відповідно до вимог діючого на період проведення операції ОСОБА_4 клінічного протоколу з акушерської допомоги «Кесарів розтин», затвердженого наказом МОЗ України від 15.12.2003 №582 «Про затвердження клінічних протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги», лікар анестезіолог повинен провести передопераційний огляд вагітної, основною метою якого є оцінка загального статусу пацієнтки та визначення ступеню анестезіологічного ризику, пояснити яку анестезію планується проводити та отримати інформовану згоду на її проведення (п.А.3.3.5. вищевказаного клінічного протоколу). В даному випадку в медичній документації Інформована згода пацієнтки (з її підписом) відсутня.
Відповідно до п.1.2 Інструкції «Про порядок проведення діагностики лікарської алергії» (Додаток 2), затвердженої Наказом МОЗ та АМН України №127/18 від 02.04.2002 «Про організаційні заходи по впровадженню сучасних технологій діагностики та лікування алергічних захворювань» - перед застосуванням анестезуючих засобів передбачено обов`язкове проведення шкірного тесту на індивідуальну чутливість до препарату.
Між введенням препарату «Бупівакаїн-М» з метою знеболення без попереднього проведення алергологічної проби та настанням смерті ОСОБА_4 внаслідок анафілактичного шоку вбачається прямий причинно-наслідковий зв`язок.
Внаслідок неналежного виконання лікарем-анестезіологом відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії КУ «Токмацька ЦРЛ» ОСОБА_3 своїх професійних обов`язків настали тяжкі наслідки у вигляді смерті пацієнтки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_3 під час розгляду справи №328/1330/20 підтвердив, що дані обставини справи відповідають дійсності.
Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.140 КК України, що кваліфікується як неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворого.
Однак на час розгляду справи у суді минули строки притягнення до кримінальної відповідальності, в зв`язку з чим клопотання ОСОБА_3 про звільнення його від кримінальної відповідальності в зв`язку з закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності задоволено. Звільнено ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12018080350000145 від 08 лютого 2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України закрито. Цивільний позов в даній справі заявлено не було. Ухвала суду в апеляційному порядку не оскаржувалася.
Встановлено, що позивачка є матір`ю покійної ОСОБА_4 , яка померла внаслідок вчиненого злочину працівником КУ Токмацька ЦРЛ, а тому з урахуванням положень ст.ст.1167,1168,1172,1201 ЦК Українимає право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також витрат на поховання за рахунок юридичної особи, внаслідок дій працівника якої їй було завдано такої шкоди та вона понесла відповідні витрати.
Факт перебування ОСОБА_3 у трудових відносинах з КУ Токмацька ЦРЛ на момент смерті потерпілої ОСОБА_4 встановлено ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 14.07.2020 по справі №328/1330/20.
Згідно із частиною першоюстатті 1172 ЦК Україниюридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
У зазначеній нормі встановлюються загальні правила відшкодування юридичною або фізичною особою потерпілій стороні шкоди, завданої їхнім працівником або іншою особою під час виконання трудових обов`язків. Це є одним з випадків, коли суб`єктом деліктної відповідальності є юридична або фізична особа, яка шкоди потерпілій стороні безпосередньо не завдавала. Тобто особливістю цих зобов`язань є те, що закон відмежовує особу, яка безпосередньо завдала потерпілій стороні шкоди, від особи, яка повинна цю шкоду відшкодувати. У цивільному праві під діями юридичної особи визнаються: дії органу, її представників, а також її членів або інших учасників (працівників і службовців). Діями фізичної особи (фізичної особи-підприємця) визнаються дії працівників (службовців), якщо їх вчинено на виконання трудових (службових) обов`язків. Покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності за наведеною нормою права пояснюється тим, що безпосередній заподіювач шкоди (працівник) юридично втілює волю осіб, з якими він пов`язаний трудовим договором (контрактом), а тому його вина визнається виною роботодавця.
Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого дня.
Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності застаттею1172 ЦК Українинеобхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника, шкода, завдана потерпілій стороні, причинний зв`язок між протиправною поведінкою працівника і завданою шкодою, вина працівника), так і спеціальних умов, які обов`язково необхідно враховувати. Це обставини, за наявності яких шкода була спричинена, хоча сама шкода в цих зобов`язаннях і не набуває будь-яких особливостей. До таких обставин частина перша зазначеної норми відносить виконання трудових (службових) обов`язків працівником. У разі завдання шкоди працівником діями, що за своїм змістом не випливають з виконання ним трудових (службових) обов`язків, не виникає відповідальності юридичної або фізичної особи за шкоду, спричинену цим працівником. Він повинен сам відшкодувати цю шкоду на загальних підставах деліктної відповідальності (стаття 1166 ЦК України).
Причинно-наслідковий зв`язок у цьому виді деліктних зобов`язань може мати складний характер, тобто позивач зобов`язаний довести не тільки те, що шкоди завдано внаслідок протиправного діяння, а й те, що це протиправне діяння виникло внаслідок неналежного виконання чи невиконання працівником (службовцем) або іншою особою покладених на нього трудових (службових) чи інших обов`язків.
Правовідносини сторін виникли з підстав відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої позивачці лікарем КУ Токмацька ЦРЛ під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, а тому саме зазначена юридична особа має відшкодувати завдану позивачці шкоду
Матеріалами справи встановлено, що позивачка понесла витрати на поховання доньки, які складаються з витрат на ритуальні послуги та на придбання і спорудження надгробного пам`ятника та які просить стягнути з відповідача, в сумі 16032 гривень (а.с. 63-65).
Згіднозі ст.1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.
Статтею 2 Закону України від 10 липня 2003 № 1102-IV «Про поховання та похоронну справу»визначено, що поховання померлого це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв`язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
Як слідує я з матеріалів справи позивачка довела належними та допустимими доказами витрати на поховання доньки, тому дані витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в межахзаявлених позивачемвимог в сумі 16032 гривень.
Щодо вимог позивача про стягнення недорахованої та невиплаченої заробітної плати в сумі 119937,63 грн., і в зв`язку з чим недоотриманої пенсії в сумі 31353,12 грн., які склалися в результаті необхідності перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч.3, 7, 8 ст.179 КЗпП України (в редакції чинній на час перебування позивача у відпустці), за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за
дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства. Відпустки для догляду за дитиною, передбачені частинами третьою, четвертою та шостою цієї статті, можуть бути використані повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною. За бажанням жінки або осіб, зазначених у частині сьомій цієї статті, у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за ними зберігається право на одержання допомоги в період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Отже, позивачем не доведено факту того, що існувала необхідність оформлення саме позивачем вищевказаної відпустки при наявності батька дитини та інших родичів дитини. Документів про позбавлення батьківський прав батька дитини, призначення опікуном малолітньої дитини позивача в матеріалах справи відсутні.
Згідно з ч.2 ст.181 КЗпП України (в редакції чинній на час перебування позивача у відпустці) відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.
Відповідно доположень статті11Закону України«Про загальнообов`язковедержавне пенсійнестрахування» (в редакції чинній на час перебування позивача у відпустці) загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які відповідно до законів отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Отже, посилання позивача щодо відсутності необхідного стажу для отримання пенсії є безпідставними.
Щодо вимог позивача про стягнення коштів сумі 31491,52 грн., витрачених позивачем на своє лікування, суд зазначає наступне.
Доводи позивача та її представника про те, що після постійного фізичного навантаження з малолітньою дитиною, постійної переноски коляски та ходьби по сходинкам у неї погіршився стан здоров`я, у зв`язку з чим вона змушена була лікуватися, купляти дорогі ліки та проводити стаціонарні та амбулаторні лікування та дослідження, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Суд вважає, що надані позивачем в якості доказів виписки з історій хвороб та інші документи не є належними доказами, оскільки не підтверджують факт, що саме з вказаних позивачем причин у неї погіршилося здоров`я.
Навпаки, з консультативного висновку ОСОБА_5 від 06.11.2019 слідує, що двосторонній гонартроз 2-3 ст. є застарілим дегенеративним пошкодженням мед. меніска. З виписки із карти стаціонарного хворого №478 відділення реабілітації від 22.01.2018 слідує, що протрузією дисків С5, С6, L1-L3, розповсюджений остеохондроз позивач хворіє приблизно 16 років, тобто даним захворюванням позивач хворіла задовго до народження онуки.
Підстави для врахування судом витрат понесених на лікування позивачем відсутні.
Відповідно до частини першоїстатті 1167 ЦК Україниморальна шкода, завданафізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Тобто при вирішенні спору про стягнення моральної шкоди суду необхідно встановити: наявність заподіяної позивачу шкоди, протиправність діяння відповідача, наявність причинного зв`язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням відповідача. При цьому кожна із вказаних обставин повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.
Згідно з ч.1ст.81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті76, частини 1 статті77 ЦПК Українидоказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом.
Суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, враховує глибину та тривалість моральних страждань позивачки, яких вона зазнала внаслідок смерті доньки, та, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку, що необхідним та достатнім розміром грошового відшкодування моральної шкоди позивачці є сума в розмірі300 000 гривень. Задовольняючи частково позов в частині стягнення моральної шкоди, суд виходить з положень статей23,1167,1168 ЦК України, урахувавши характер і обсяг страждань, яких зазнала позивачка та інші обставини справи.
Аргументи третьої особи по справі про те, що позивач не підтвердила достатніми та допустимими доказами факт заподіяння їй моральних страждань та розмір завданої їй моральної шкоди, не заслуговують на увагу, оскільки смерть рідної людини це не відновлювана втрата, що спричиняє страждання та хвилювання. При цьому розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивачка, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, що й було зроблено судом першої інстанції.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Висновки суду.
Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду у сумі 16032,00 гривень та суму завданої моральної шкоди в розмірі 300 000,00 грн.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1ст.133 ЦПК України).
П.1 ч.3ст.133 ЦПК Українипередбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.8ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009,пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи те, що позивач згідно до п.2, 6 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір»звільнена від справи судового збору, то судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь державного бюджету пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем було заявлено дві вимоги майнового та немайнового характеру. Відповідно до вимог ч.2 ст.4Закону України«Про судовийзбір» розмірсудового зборуза поданнядо суду позовної заяви немайнового характеру становить 840,80 грн., за поданнядо суду позовної заяви майнового характеру 840,80 грн.
Оскільки позивач ОСОБА_2 звільнена від сплати судового збору, на підставіст.141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір за вимогу немайнового характеру пропорційно розміру задоволених позовних вимог 504,50 грн., та за вимогу майнового характеру пропорційно розміру задоволених позовних вимог 67,77 грн.
Враховуючи положення процесуального законодавства та беручи до уваги те, що стороною позивача підтверджено належним чином надання адвокатом Наливайком В.Є. професійної правничої допомоги на суму 10 000,00 грн., на користь позивача з відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму.
Витрати на професійну правничу допомогу на цю суму є співмірними зі складністю цієї справи, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, підстав для зменшення розміру суми цих витрат у суду немає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23,1167,1168. 1172 ЦК України, ст.ст.10 13, 76 81, 89,141, 264 265 ЦПК України, суд,
у х в а л и в:
Позовну заяву ОСОБА_2 до Комунальної установиТокмацька центральнарайонна лікарня,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України задовольнити частково.
Стягнути з Комунальної установиТокмацька центральнарайонна лікарня на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у сумі 16032,00 гривень.
Стягнути з Комунальної установиТокмацька центральнарайонна лікарня на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 300 000 гривень.
Стягнути з Комунальної установиТокмацька центральнарайонна лікарня на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в сумі 10 000 гривень.
Стягнути з Комунальної установиТокмацька центральнарайонна лікарня в дохід держави судовий збір в розмірі 572,27 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Токмацькийрайонний суд Запорозької області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної силипісля закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Представник позивача: адвокат Наливайко Валентин Євгенович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №436 від 26.11.2003, адреса для листування: 69089, місто Запоріжжя, вулиця Істоміна. 17.
Відповідач: Комунальна установаТокмацька центральнарайонна лікарня, ідентифікаційний код 01993003, місце знаходження: 71701, Запорізька область, місто Токмак, вулиця Центральна, будинок 55 Ж.
Третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , народження ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Представник третьої особи: адвокат Караван Ольга Дмитрівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №954 від 17.04.2012, адреса для листування: 71701, Запорізька область, місто Токмак, вулиця Карла Лібкнехта, 101/2.
Дата складення повного судового рішення 21.09.2021.
Суддя
